Решение № 140966812, 26.10.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1624/26

2/179/1418/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючої судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Пантєлєєвої Д.А.,

за участю представника відповідача Ужви К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 100388554 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого відповідач отримала 10 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені Кредитним договором. Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписала Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого укладений Кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти відповідно до умов п.2.1. Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої відповідачем в Особистому кабінеті та визначеної в Кредитному договорі, що підтверджується платіжним дорученням.

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач, зі свого боку не виконав умов Кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.

28.10.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 100388554 від 12.06.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

Сума заборгованості відповідача становить 57 012,70 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 9 784,34 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 42 228,36 грн, заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 5 000 грн.

Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих.№ 23978618/3286 від 01.07.2026.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 100388554 від 12.06.2024 в сумі 57 012,70 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Ухвалою судді від 17.08.2026 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

26.08.2026 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив позовні вимоги позивача задовольнити частково, зменшивши суму боргу до 12 670,50 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь Відповідача ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Відзив на позовну заяву представник відповідача обґрунтував тим, що кредитний договір № 100388554 укладено 12.06.2024, тобто у період дії військового стану. Оскільки неустойка нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від обов`язку сплати на користь позивача, як кредитодавця, такої неустойки. Таким чином, вимога кредитора про стягнення з Відповідача неустойки в розмірі 5 000,00 грн. - є неправомірною, у зв`язку із чим не підлягає стягненню.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на день подання позовної заяви позивачем нараховано проценти у розмірі 42 228,36 грн., що майже у 5 разів перевищує суму кредиту - 10 000,00 грн. Отже, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співрозмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. За таких обставин, розмір процентів підлягає зменшенню до меж, що відповідають принципам справедливості та вимогам законодавства, а саме - не більше ніж 50% від суми кредиту, а саме 5 000,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого Позивачем, Відповідачем здійснювались погашення боргу у розмірі 2 329,50 грн. Факт здійснення Відповідачем платежів за кредитним договором не є спірною обставиною у даній справі, оскільки сам Позивач визнає такі платежі та враховує їх у поданому до суду розрахунку заборгованості.

Відповідно, загальний розмір грошових вимог, який може бути стягнутий з відповідача, не може перевищувати 10 000,00 (тіло) + 5 000,00 грн. (відсотки) - 2 329,50 грн. (оплати Відповідача) = 12 670,50 грн. Саме такий розмір заборгованості забезпечує баланс інтересів сторін та не призводить до безпідставного фінансового тиску на Відповідача.

Щодо витрат на правову допомогу, то представник відповідача вважає, що відшкодування заявлених представником Позивача витрат обумовленого сторонами угодою у розмірі 8 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт. Предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права. Крім цього, хочемо зазначити, що позовна заява є досить шаблонною з урахуванням кількості боржників за однаковими примірниками кредитного договору. Для цього адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулюють спір у справі та документи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала вимоги та інші обставини.

20.11.2025 р. між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною було укладено договір про надання правової допомоги. На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу надаємо акт здачі - прийняття наданих послуг від 17.08.2026 р., квитанцію до прибуткового касового ордеру від 17.08.2026 р. на суму 6 000,00 грн. та договір про надання правової допомоги.

26.08.2026 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду цивільної справи № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

27.08.2026 представник позивача через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, згідно якого зазначив, що укладання кредитного договору № 100388554 від 12.06.2024 після ознайомлення з умовами договору є правом відповідача, а не його обов`язком. Оскільки відповідач підписала кредитний договір, то вона ознайомилася з умовами договору, розміром процентної ставки. Договір про споживчий кредит № 100388554 був укладений сторонами 12.06.2024. Враховуючи п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки застосовується не більше 1,5%. П. 1.5 кредитного договору № 100388554 від 12.06.2024 встановлено, що денна процентна ставка складає 1,06%. Таким чином, процентна ставка відповідає вимогам законодавства. Відповідач помилково трактує нараховані відсотки як надмірну санкцію, оскільки проценти є платою за користування грошовими коштами.

Відповідач не надав суду доказів, які спростували б розмір заборгованості, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості є достовірний.

Також вважають, що витрати на правничу допомогу є документально підтвердженими та доведеними, є співмірними та відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг.

Крім того, просили відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідача, оскільки сума та вид виконаних робіт є неспівмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг, час, витрачений на підготовку відзиву є невиправданим.

Ухвалою суду від 17.09.2026 витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію, що становить банківську таємницю.

Ухвалою суду від 17.09.2026 провадження у даній справі зупинено.

Ухвалою суду від 22.09.2026 провадження у даній справі поновлено.

Ухвалою суду від 21.10.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Скользнєвої В.В. про прийняття зустрічної позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» про захист прав споживачів та зміну несправедливої умови договору, та об`єднанні з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, відмовлено.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві та відповіді на відзив зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши доводи представника відповідача, дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 12.06.2024 між ТОВ «Мілоан» і відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 100388554 (далі - Кредитний договір), згідно якого ТОВ «Мілоан» зобов`язувалося надати ОСОБА_1 кредит в сумі 10 000 грн із загальним строком на 345 днів з 12.06.2024 (п. 1.2., п.1.3. Кредитного договору).

Згідно п. 1.4. Кредитного договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом 23.05.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 36 513 грн. Денна процентна ставка складає (36 513 грн./10000 грн.)/345 днів х100% = 1,06%.

Згідно п. 1.6 Кредитного договору тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на картковий рахунок НОМЕР_1 .

Додатком № 1 до Кредитного договору є графік платежів, згідно якого 23.05.2025 до сплати визначено 46 513 грн, з яких: 10 000 грн - сума кредиту, 36 513 грн - проценти за користування кредитом.

Додатком № 2 до Кредитного договору є заява на отримання кредиту, згідно якого сума кредиту - 10 000 грн, загальний строк кредитування - 345 днів. Платіжна картка позичальника на яку має бути перерахована сума кредиту: НОМЕР_1 . Банк, що випустив картку: НОМЕР_2 .

Згідно довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, підписаної представником - Вініченко О.В. від 02.06.2026, ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Мілоан», як позичальник за укладеним Договором про споживчий кредит № 100388554 від 12.06.2024, оскільки акцептувала підписавши 12.06.2024 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора направленого на номер телефону відповідний договір.

Акцепт (Договір) підписаний Позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відомості про одноразовий ідентифікатор: 784281, який о 19:18 год. 12.06.2024 відправлено на номер телефону НОМЕР_3 .

Перерахування на поточний рахунок отримувача ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 10 000 грн підтверджується платіжним дорученням 90815548 від 12.06.2024. Платник: ТОВ «Мілоан» код 40484607. Банк платника: ТОВ «Контрактовий дім», код банку: 35442539. Отримувач: ОСОБА_1 Код: НОМЕР_4 . Банк отримувача: 414949. Код банку VISA. Кредит рах. №: НОМЕР_1 . Призначення платежу: кошти згідно договору 100388554.

Згідно довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 01/10/2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку НОМЕР_5 та 12.06.2024 було зараховано кошти на суму 10 000 грн.

28.10.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т, відповідно до п.1.1. якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками (портфель заборгованості).

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників від 28.10.2024 до Договору відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т від 28.10.2024 підтверджує факт передачі від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» реєстру боржників кредитора від 28.10.2024, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог № 113-МЛ/Т від 28.10.2024 до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 100388554 від 12.06.2024 в розмірі 28 657,84 грн, з яких: 8 400 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 384,34 грн. - залишок простроченої заборгованості за тілом кредиту, 352,80 грн. - заборгованість за відсотками, 13 520,70 грн - заборгованість за простроченими процентами, 5 000 грн. - неустойка.

Відповідно до претензії ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» від 01.07.2026 № 23978618/3286, направленої на адресу ОСОБА_1 , останній повідомлено про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 100388554 від 12.06.2024, з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 57 012,70 грн на рахунок позивача.

Відповідно до виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 100388554 від 12.06.2024 заборгованість відповідача за даним кредитним договором станом на 15.07.2026 складає 57 012,70 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 9 784,34 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 42 228,36 грн, заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 5 000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 100388554 від 12.06.2024 заборгованість відповідача за даним кредитним договором станом на 23.05.2025 складає 57 012,70 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 9 784,34 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 42 228,36 грн, заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 5 000 грн.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

У справі встановлено, що для підписання Кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали Кредитний договір.

Отже, Договір про надання фінансового кредиту підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Умовами Договору про споживчий кредит сторони погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом по дату завершення строку кредитування, тобто до 23.05.2025.

Тож, Кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Мілоан» подано заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого позивачем надіслано відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використала для підтвердження підписання кредитного договору, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд приходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.

Як вбачається із змісту Кредитного договору між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати процентів (пункт 1.5 Кредитного договору).

Підпис відповідача під договором свідчить про її ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, первісний кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, а саме ТОВ «Мілоан», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Таким чином, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, положеннями статей 512, 1077 ЦК України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору про відступлення права вимоги, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, укладаючи відповідний договір факторингу сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право на вимоги яких переходять до нового кредитора.

З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.

В судовому засіданні встановлено факт укладення вказаного вище Кредитного договору з ТОВ «Мілоан», а також факт отримання відповідачем за його умовами кредитних коштів безготівково на рахунок з використанням картки на суму 10 000 грн.

Виходячи з викладеного, встановивши, що між ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 100388554 від 12.06.2024, умови якого первісним кредитором були виконані, шляхом надання відповідачу кредитних коштів, однак остання взяті на себе за договором зобов`язання не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за вказаним Кредитним договором заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 784,34 грн.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 100388554 від 12.06.2024 за тілом кредиту у сумі 9 784,34 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім заборгованості за тілом кредиту, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування кредитом в розмірі 42 228,36 грн.

Суд не погоджується з розрахунком заборгованості по відсоткам, виходячи з наступного.

У Кредитному договорі № 100388554 від 12.06.2024 сторони договору, діючи відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом та строку кредитування.

Зокрема, п.п. 1.3, 1.5, 1.6 Договору передбачено, що кредит надається на строк 345 днів; процентна ставка становить 1,06% в день, процентна ставка фіксована.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховані за період з 12.06.2024 по 23.05.2025, тобто в межах строку дії договору.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року - 1% від суми кредиту за кожен день.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Кредитний договір № 100388554 від 12.06.2024 укладений строком 345 днів. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто такий кредитний договір укладений та діяв після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Тобто, нарахування денної процентної ставки в більшому розмірі ніж визначено в перехідних положеннях є неправомірним.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 висловлено висновок про застосування норм права.

Норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure. За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року.

З матеріалів справи слідує, що відповідач уклала кредитний договір та отримала кредитні кошти 12.06.2024.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що до даних правовідносин застосовується зазначений вище закон.

Із відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» вбачається, що відповідачем 01.07.2024 в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту сплачено 3, 95 грн., 12.07.2024 - 211,71 грн. У подальшому відповідачка не здійснювала погашення заборгованості за кредитом.

У період з 12.06.2024 по 30.06.2024 проценти за користування кредитом мають нараховуватися за відсотковою ставкою 1,06%, що не суперечить Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»: 19 днів х (10 000 грн. х 1,06%) = 2 014 грн.

Починаючи, з 01.07.2024 по 11.07.2024 проценти за користування кредитом мають нараховуватися за відсотковою ставкою 1,06%, що не суперечить Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та становлять: 11 днів (9996,05 грн. х 1,06%) = 1 165,53 грн.

З 12.07.2024 по 19.08.2024 проценти за користування кредитом мають нараховуватися за відсотковою ставкою 1,06%, що не суперечить Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та становлять : 39 днів (9784,34 грн. х 1,06%) = 4 044,84 грн.

Починаючи з 20.08.2024 по 23.05.2025 (закінчення дії договору) проценти мають нараховуватися за відсотковою ставкою 1%: 276 днів х (9784,34 грн. х 1,0%) = 34 318,77 грн.

Отже, загальний розмір відсотків за користування кредитом в межах строку дії договору становить 34 229,14 грн.

Із відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» вбачається, що відповідачем 01.07.2024 в рахунок погашення заборгованості за процентами сплачено 15 грн. та 11,05 грн., 12.07.2024 - 1 828,35 грн. та 259,94 грн. У подальшому відповідачка не здійснювала погашення заборгованості за кредитом.

Таким чином, з урахуванням сплачених відповідачем процентів, розмір заборгованості по відсоткам становить 32 114,80 грн. (34 229,14 грн. - 15 грн. - 11,05 грн. - 1 828,35 грн. - 259,94 грн.)

Щодо вимоги про стягнення неустойки в розмірі 5 000 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

Керуючись вказаними нормами закону, а також встановивши, що позивач, окрім заборгованості за тілом кредиту та відсотками, просив стягнути неустойку в розмірі 5 000 грн., яка відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України підлягає списанню кредитодавцем, суд вважає вказані вимоги необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 100388554 від 12.06.2024 у загальному розмірі 41 899,14 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 784,34 грн., заборгованість за відсотками - 32 114,80 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник позивача на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн. надав наступні докази: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107, укладений 01.07.2025 між позивачем та адвокатським об`єднанням «Апологет», акт № Д/30715 від 15.07.2026 наданих послуг на суму 8 000 гривень, з детальним описом виконаних робіт від 15.07.2026.

Представник відповідача на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн. надав договір про надання правничої допомоги від 20.11.2025, акт здачі - прийняття наданих послуг від 17.08.2026 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 17.08.2026 на суму 6000 грн.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що представник позивача та представник відповідача подали належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, розмір витрат є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної роботи, а також значенням справи для учасників.

Разом з тим, суд відзначає, що позовні вимоги задоволено частково, а тому суд вважає, що витрати сторін на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

Так, позивачами було заявлено позовні вимоги на загальну суму 57 012,70 грн. Судом задоволено позовні вимоги на суму 41 899,14 грн, що становить 73,49 % від загальної суми позовних вимог пред`явлених до відповідача. Позивачем надано адвокатом правничу допомогу на суму 8 000 грн, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 879,20 грн. (73,49% від 8 000 грн.), тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачу надано адвокатом правничу допомогу на суму 6 000 грн. При цьому, як вказано вище позов задоволено судом на суму 41 899,14 грн, що становить 73,49% від загальної суми позовних вимог до відповідача. Таким чином, витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню на суму 1 590,60 грн (26,51% від 6 000 грн), тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 956,62 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 100388554 від 12.06.2024 у розмірі 41 899,14 (сорок одна тисяча вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 14 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 956,62 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 62 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 879,20 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень 20 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 590,60 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто гривень 60 коп.)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1 корп. 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.О. Чорна