№ 14096607, 08.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2011 року Справа № 2а-10245/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді: Качуріної Л.С.,

при секретарі:Єретиковій К.В.

в присутності сторін:

від позивача:Сенник М.Ю. (довіреність від 04.02.2011 р. №399),

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення боргу з єдиного державного податку у сумі 2324, 25 грн., -

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення боргу з єдиного державного податку у сумі 2324, 25 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 зареєстрований як платник податків в Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області з 31.10.2005 року.

В порушення Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 року відповідач не сплачує до бюджету у встановлені строки суму єдиного податку та станом на 01.12.2010 року має заборгованість в сумі 2324, 25 грн.

25 січня 2011 року позивачем подано уточнення до адміністративного позову, в якому він просив звернути стягнення на активи ОСОБА_2 в сумі 2345,25 грн. в рахунок погашення заборгованості по податку доходів фізичних осіб на користь місцевого бюджету.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнений адміністративний позов і просив його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні визнав позовну заяву у повному обсязі та надав про визнання позовних вимог письмову заяву (а.с.39).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що ДПІ в Станичну-Луганському районі є органом виконавчої влади та субєктом владних повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні № 3813 від 24.12.1993 року головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні від 4 грудня 1990 року N 509-XII визначено, що податкові органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Таким чином, судом встановлено, що ДПІ в Станичну-Луганському районі уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання при здійсненні ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його у якості підприємця без статусу юридичної особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований Виконавчим комітетом Станично-Луганською районною державною адміністрацією Луганської області 10.10.2005 року, реєстраційний № НОМЕР_2 (а.с.6).

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 взятий на податковий облік до ДПІ в Станичну-Луганському районі 31.10.2005 року за № 1576 (а.с.7).

Судом встановлено, що з 22.11.2010 року ОСОБА_2 зареєстрований у якості платника єдиного податку, що підтверджується заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування (а.с.8-9).

Порядок, підстави, строки сплати єдиного податку передбачені Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва". Згідно з Указом спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до пункту 2 Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Судом встановлено, що станом на 01.12.2010 року у відповідача є заборгованість зі сплати єдиного податку - борг відповідача з 14.05.2010 року становить 2324, 25 гривень. Зазначений факт підтверджується декларацією про доходи одержані з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року та перерахунком за 1 квартал 2008 року (а.с.14-16).

12.05.2008 року відповідачу було направлено податкове повідомлення№0001091700/0, яке було отримано ним 14.05.2008 року (а.с.17).

Згідно статті 6 Закону України від 21.12.2000 року №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачу направлено 2 податкові вимоги:

-перша податкова вимога №1/231 від 06.06.2008 року (а.с.18);

-друга податкова вимога №2/308 від 11.08.2008 року (а.с.19).

Відповідач суму боргу у встановленому законом порядку не оскаржив.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

На теперішній час суму заборгованості відповідач не сплатив.

Відповідач визнав позовну заяву у повному обсязі, про що виклав у письмовому зверненні до суду (а.с.39).

Частинами 1, 2 ст. 136 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у звязку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 112 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного у суду не має підстав для неприйняття визнання адміністративного позову, так як дії відповідача ОСОБА_2 не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

При таких обставинах позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 112, 136, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення боргу з єдиного державного податку у сумі 2324, 25 грн. задовольнити повністю.

Звернути стягнення на активи субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, код ДРФО НОМЕР_1, на суму 2324,25 грн. в рахунок погашення податкового боргу з єдиного податку на користь місцевого бюджету України р/р № 332178017315, код платежу 24048187, одержувач УДК у Станично-Луганському районі ГДКУ в Луганській області, код одержувача 24048187, МФО 804013.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі, а якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 14 лютого 2011 року.

СуддяЛ.С. Качуріна