Решение № 140965231, 23.10.2026, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/1500/26

н/п 2-а/174/6/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2026 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Данилюк Т.М,

за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,

представник позивача - Цимбалюк А.С. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Цимбалюк А.С., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову № R820837 від 05.10.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень та закрити провадження по справі. В обґрунтування позову зазначає, що 05.10.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову № R820837 від 05.10.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Вважає, що зазначену постанову винесено з порушенням вимог ст.ст.38, 247, 279-9, 280 КУпАП, оскільки на момент розгляду справи сплили строки накладення адміністративного стягнення, а тому постанова № R820837 від 05.10.2026 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Всупереч ст.ст.247, 280, 283 КУпАП начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не були з`ясовані всі обставини справи, а головне не було перевірено наявність обставин, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до змісту постанови № R820837 від 05.10.2026: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП». Постанову винесено на підставі заяви, поданої позивачем 05.10.2026, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Водночас, як вбачається з електронного військово-облікового документа позивача, сформованого у застосунку «Резерв+» 21.09.2026, ще 10.02.2026 відповідач звернувся до Національної поліції з причиною звернення «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». Тобто про обставини, які в подальшому стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, відповідачу було достеменно відомо щонайменше з 10.02.2026.

Крім того, відповідно до тексту оскаржуваної постанови її винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Саме ця посадова особа зазначена в постанові як особа, що розглянула справу та прийняла рішення. Водночас, згідно з протоколом створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису від 14.10.2026, постанову № R820837 від 05.10.2026, підписано кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_2 , сертифікат якого видано як посадовій особі юридичної особи з кодом ЄДРПОУ НОМЕР_1 . Згідно з даними підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС юридична особа з кодом ЄДРПОУ 07920376 має найменування « ІНФОРМАЦІЯ_3 », тобто є іншим суб`єктом владних повноважень, ніж той, від імені якого винесено постанову.

Відповідно до ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, найменування органу (посадової особи), який виніс постанову. Підпис посадової особи є обов`язковим реквізитом постанови, який підтверджує, що рішення прийняте саме тим органом і тією посадовою особою, що в ній зазначені. Відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Отже, підписання постанови ключем, сертифікат якого засвідчує повноваження особи як представника юридичної особи з кодом ЄДРПОУ НОМЕР_1 , свідчить про те, що постанову фактично підписано від імені ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не від імені ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальником якого її нібито винесено. Крім того, як вбачається з електронного військово-облікового документа, позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), а не в ІНФОРМАЦІЯ_6 . За таких обставин неможливо достовірно встановити, яким саме органом і в межах чиїх повноважень винесено оскаржувану постанову, що є самостійною підставою для визнання її протиправною та скасування.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16.10.2026 відкрито провадження по справі, з призначенням дати розгляду та визначенням порядку та строків подачі відзиву на позовну заяву.

Представник позивача Цимбалюк А.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові, просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час його проведення повідомлений належним чином (а.с.18).

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов ОСОБА_1 , таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в судом встановлено, що 05.10.2026 ОСОБА_2 винесена постанова № R820837 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, посадовою особою встановлено: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП» та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн (а.с.5).

Відповідно витягу з електронного військово-облікового документа позивача, сформованого у застосунку «Резерв+» відповідач звернувся до Національної поліції відносно ОСОБА_1 з причиною звернення «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» 10.02.2026 (а.с.7).

Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з вище вказаною постановою, звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно з п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частиною 2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Судом встановлено, що позивачем позов щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 05.10.2026, скеровано до суду 15.10.2026, а відтак в межах встановлених законом строків на звернення до суду з даним позовом.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст.2 КАС України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 КАС України регламентовано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням роз`яснення п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.

Приймаючи вказані положення законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 та ст.10 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП, посадова особа у визначеному законом порядку встановлює винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно ч.7 ст.1 Закону № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

У відповідності до положень ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП, відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Зі змісту ст.279-9 КУпАП слідує, що у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, застосування спрощеного порядку розгляду справи на підставі ст.279-9 КУпАП не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку дотримуватися загальних імперативних вимог КУпАП, у тому числі щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності та обставин, що виключають провадження у справі.

Як вбачається із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд враховує положення ч.7 ст.38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності, днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу/посадової особи надійшли або у нього виникли будь-які відомості про вчинення адміністративного правопорушення (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 149/2498/17).

Як встановлено судом та підтверджується витягом з електронного військово-облікового документа позивача, сформованого у застосунку «Резерв+» відповідач звернувся до Національної поліції з причиною звернення «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» 10.02.2026.

Отже, днем виявлення відповідачем інкримінованого позивачу правопорушення є саме 10.02.2026.

З урахуванням приписів ч.7 ст.38 КУпАП, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення за даним правопорушенням обчислюється з 10.02.2026 та закінчився 10.05.2026.

Разом з тим, оскаржувану постанову № R820837 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесено 05.10.2026, тобто після закінчення встановленого законом тримісячного строку з дня його виявлення.

Згідно з п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Встановлення законодавцем строків давності притягнення до відповідальності є важливою гарантією прав особи, яка випливає з принципу правової визначеності як елементу верховенства права. Накладення адміністративного стягнення поза межами строків, встановлених ст.38 КУпАП, суперечить принципу правової визначеності та позбавляє суб`єкта владних повноважень права на прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності.

Відтак, оскаржувана постанова винесена відповідачем з порушенням вимог ст.ст.38, 247, 279-9 КУпАП, є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, доводи позивача про незаконність та протиправність постанови відповідача є обґрунтованими, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст.ст.77, 139, 205, 241-246, 286, 268-271 КАС України, Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову № R820837 від 05.10.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеля ційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя підпис Т.М.Данилюк