Постановление суда № 140965124, 20.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/2218/26

Провадження №2-др/932/40/26

УХВАЛА

20.10.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Салькової В.С., за участі секретаря судового засідання Щербаченко А.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за його позовом до ТОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про стягнення безпідставно отриманих коштів в частині розподілу судових витрат з оплати професійної правничої допомоги,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2026 Шевченківським районним судом міста Дніпра ухвалене рішення в даній справі, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про стягнення безпідставно отриманих коштів задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача за період з 30.01.2026 по 17.02.2026 інфляційні збитки в розмірі 15518,30 грн та 3% річних в сумі 2423,41 грн, а всього 17941,71 грн, а також у відшкодування сплаченого ним судового збору 12559,29 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Так, зокрема, судом відмовлено у відшкодуванні відповідачем позивачеві витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн через ненадання позивачем Договору №15-Д від 28.11.2025 про надання правової (правничої) допомоги.

22.09.2026 позивачем подано суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, до якої долучено Договір №15-Д від 28.11.2025 про надання правової (правничої) допомоги, та про повернення йому з Державного бюджету суми сплаченого судового збору в розмірі 13732,00 грн з підстав того, що він є споживачем банківських послуг та учасником бойових дій. Заява фактично передана судді 01.10.2026 та її розгляд призначено на 20.10.2026.

У судове засідання сторони не з`явилися, від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника, відповідач на судовий виклик не відреагував.

Суд не вбачає підстав для ухвалення у справі додаткового рішення, виходячи з такого.

Порядок розподілу судових витрат по справі визначений у ст.141 ЦПК України, відповідно до якого та з врахуванням положень ст.265 ЦПК України, яка визначає зміст рішення суду, за загальним правилом судові витрати розподіляються під час ухвалення рішення суду за умови надання стороною до ухвалення такого рішення доказів понесення відповідних витрат.

Виключення з цього правила міститься в ч.8 ст.141 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Також відповідно до ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Пункт третій частини першої статті 270 ЦПК України визначає, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У даній справі стороною позивача заяви, визначеної у ч.8 ст.141 ЦПК України, до завершення судових дебатів у справі не подавалася. Позивачем надані під час розгляду справи докази на підтвердження несення витрат на правничу допомогу: ордер адвоката Дяковського О.С., додаткова угода №01 до Договору №15-Д від 28.11.2025 про надання правової (правничої) допомоги та Акт №01/26 прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.11.2025 №15-Д. При цьому сам Договір №15-Д від 28.11.2025 про надання правової (правничої) допомоги суду не надавався та про неможливість його надання не повідомлялося.

Докази, на підставі яких стороні надається правнича допомога, її види, принципи її надання та розрахунку входять до предмету доказування, мають бути надані сторонами до ухвалення рішення суду та не можуть надаватись після ухвалення рішення суду, оскільки після ухвалення рішення суду можливо надати тільки докази конкретного розміру понесених або таких, які будуть понесені, судових витрат. Договір про надання правничої допомоги укладено позивачем з адвокатом до пред`явлення позову у справі, тож, мав бути наданим одночасно з ним або до закриття підготовчого провадження у справі за загальними правилами надання доказів.

Отже, суд оцінив надані докази та вирішив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, і, таким чином, дане питання вирішене судом по суті в рішенні від 18.09.2026 та не може бути предметом розгляду для ухвалення додаткового рішення.

Щодо вимоги про повернення позивачеві з Державного бюджету суми сплаченого судового збору в розмірі 13732,00 грн, то вона також не ґрунтується на законі.

Рішенням від 18.09.2026, як наголошене вище, з відповідача на користь позивача стягнуто 12559,29 грн у відшкодування сплаченого ним судового збору, тож, суд вирішив питання про судові витрати у справі, що виключає застосування положень п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України.

Окремо слід роз`яснити позивачеві, що спірні правовідносини у справі зі стягнення безпідставно отриманих коштів не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», тому за цією категорією справ позивач не є звільненим від сплати судового збору при пред`явленні позову.

Стосовно посилання на наявність у позивача статусу учасника бойових дій суд зазначає, що згідно з п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, а доводи позивача щодо звільнення його від сплати судового збору не заслуговують на увагу, оскільки застосовуються під час розгляду справ, пов`язаних із соціальним захистом учасників бойових дій, тобто з порушенням прав, передбачених ст.ст.12,22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (постанова Великої Палати ВС №545/1149/17 від 12.02.2020), а справа про стягнення безпідставно отриманих коштів не пов`язана з порушенням цих прав.

Ухваленням додаткового рішення суд не може змінювати вже вирішені основним рішенням питання щодо судових витрат у справі, ці питання можуть бути предметом апеляційного розгляду справи.

Враховуючи викладене, у задоволенні заяви належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.141,246,260,270 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в ухваленні додаткового рішення в цивільній справі № 468/2311/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про стягнення безпідставно отриманих коштів в частині розподілу судових витрат.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання 20.10.2026 та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: В.С. Салькова