№ 140964765, 27.10.2026, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/761/26

Провадження № 3/162/278/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року селище Любешів

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Цибень О.В., розглянувши справу, яка надійшла з ВПД №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 429904 від 17.08.2026 ОСОБА_1 цього дня близько 17 год за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо свого батька ОСОБА_2 , а саме виражався нецензурними словами, виганяв з будинку, чим була завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю останнього. Правопорушення вчинено повторно протягом року. У зв`язку з вказаним ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.

Зі змісту ст. 268 КУпАП слідує, що під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Про судове засідання, призначене на 09 год 30 хв 27.10.2026, ОСОБА_1 було повідомлено судовим оголошенням від 06.10.2026, яке міститься у матеріалах справи, оскільки попередні судові повідомлення повертались у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.

Окрім цього, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин, а також з урахуванням того, що під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.173-2 КУпАП, не передбачається обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Об`єктивно вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 429904 від 17.08.2026, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.08.2026, письмовими поясненнями ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 , формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 17.08.2026, копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 645359 від 17.08.2026.

Частиною 1 ст.173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 3 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Згідно із п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395, повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

Однак на підтвердження повторності вчинення правопорушення ОСОБА_1 до протоколу додано постанову Любешівського районного суду Волинської області від 11.08.2026 у справі № 162/617/26, яка на момент вчинення правопорушення ОСОБА_1 не набрала законної сили.

Вказане у своїй сукупності свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 кваліфікуючих ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а отже його дії слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 173-2 КУпАП на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Перекваліфікація дій не порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих у протоколі.

За таких обставин, відповідно до ст.252 КУпАП, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи вимоги ст.23, 33 КУпАП, характер вчинених ОСОБА_1 діянь та всі обставини справи, вважаю, що останньому потрібно обрати стягнення, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень за санкцією ч.1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено стягнення, сплачується збір встановлений законом.

Разом з тим, пунктом 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Як встановлено судом із копії постанови Любешівського районного суду Волинської області від 11.08.2026 у справі № 162/617/26 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, тому в силу вимог закону звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 40-1, ч.1 ст.173-2, ст. 283, 284 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень (рахунок № UA258999980313060106000003490; отримувач: ГУК у Волин.обл/смтЛюбешiв/21081100; код банку отримувача (МФО) 899998; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); призначення платежу: адміністративні штрафи та інші санкції).

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з ОСОБА_1 стягнути подвійний його розмір, визначений цією постановою.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ