Решение № 140964593, 26.10.2026, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1161/25

Провадження № 2/0158/18/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Корецької В.В.

за участю секретаря - Процик Л.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Луцька міська рада Волинської області, про встановлення нікчемності заповіту, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Луцька міська рада Волинської області, про встановлення нікчемності заповіту.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона є донькою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері залишилося спадкове майно, що включає в себе житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що в ході оформлення права власності на спадкове майно, після смерті матері було виявлено заповіт від 02.01.2024 року, відповідно до якого остання заповіла усе своє майно онуку, відповідачу ОСОБА_4 .

Однак, вона вважає, що матір заповіт не складала, оскільки за життя неодноразово запевняла, що немає наміру складати заповіт та все майно після її смерті перейде їй, як єдиній доньці. Крім того, вона доглядала за нею впродовж останніх років її життя. Стверджує, що заповіт не відображає справжньої волі спадкодавиці, є підставі сумніватися в автентичності підпису та при його посвідченні не було залучено свідків.

На підставі наведеного просить суд встановити нікчемність оспорювано заповіту та застосувати наслідки нікчемності заповіту, а саме вилучити із Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ заяву (запис) про реєстрацію заповіту від 02.01.2024 року ОСОБА_5 , посвідченого ОСОБА_6 , старостою Жидичинського старостинського округу Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.04.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

20.05.2025 року від представника третьої особи Луцької міської ради до суду подано письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що під час складання та посвідчення оспорюваного заповіту було дотримано порядок передбачений чинним законодавством щодо складання та посвідчення заповітів, внаслідок чого відсутні будь які підстави для задоволення позовних вимог.

26.05.2025 року від відповідача ОСОБА_4 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначає, що спадкодавець ОСОБА_5 була грамотною, самостійно читала, мала розбірливий почерк, добре бачила і мала хороший слух, а тому підстави для залучення свідків відсутні, підписувала заповіт самостійно, а тому просив відмовити у задоволення позовних вимог.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.06.2025 року по даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено.

28.07.2025 року до суду надійшло клопотання експерта про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.09.2025 року поновлено провадження у даній справі, для вирішення клопотання експерта.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.10.2025 року витребувано від Виконавчого комітету Луцької міської ради оригінал оспорюваного заповіту.

13.11.2025 року від експерта надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 04.12.2025 року по даній справі повторно призначено судову почеркознавчу експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено.

12.01.2026 року до суду надійшло клопотання експерта про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.01.2026 року поновлено провадження у даній справі, для вирішення клопотання експерта.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.01.2026 року уточнено редакцію поставлено експерту питання.

04.06.2026 року до суду надійшов висновок експерта судової почеркознавчої експертизи №31-Е від 20.04.2026 року.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 04.06.2026 року поновлено провадження у даній справі.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.06.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Веремчук В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Грибан Ж.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити.

Представник третьої особи Луцької міської ради у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення учасників справи, кожного зокрема, всебічно проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (повторно) серії НОМЕР_1 від 03.09.2024 року /т.1, а.с.13/.

Як вбачається із копії спадкової справи №20/2024, заведеної після смерті ОСОБА_5 , із заявами про прийняття спадщини звернулися: онук ОСОБА_4 та донька ОСОБА_3 /т.1, а.с.21-34/.

Відповідно до заповіту, посвідченого 02.01.2024 року старостою Жидичинського старостинського округу Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області Матвіюк Г.В., ОСОБА_5 заповіла все своє майно, де б воно не знаходилося із чого б воно не складалося, яке буде належати їй на день смерті і на яке буде мати право за законом, заповіла своєму онуку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /т.1, а.с.24/.

У судовому засіданні за клопотання сторони відповідача були допитані свідки, які надали наступні покази.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожен зокрема, показали суду, що ОСОБА_5 любила свого онука та за життя повідомила їм, що вона склала заповіт, яким усе своє належне майно заповіла онуку ОСОБА_4 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , яка посвідчувала оспорюваний заповіт показала суду, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя зверталася до неї для надання консультації щодо заповітного розпорядження. Після отримання консультації, через деякий проміжок часу прийшла для посвідчення заповіту. При посвідченні заповіту остання зазначила, що бажає усе своє майно заповісти онуку ОСОБА_4 . Після вчинення заповіту ОСОБА_5 ознайомилась з його змістом, прочитала його вголос та підписала. Крім того зазначила, що рукописний текст «Цей заповіт прочитаний мною вголос та підписаний мною особисто» було вчинено особисто заповідачем ОСОБА_5 .

Ухвалюючи рішення по суті заявлених позовних вимог, судом враховано також наступне.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Згідно із ст. 1234 ЦК право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 1.1., 1.2., 1.4., 1.6, 1.7., 1.8, 1.11 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. Посвідчення заповіту через представників не допускається. Заповіт особисто підписує заповідач. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.

На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Тобто Цивільним кодексом України та Порядком № 296/5 встановлені вимоги щодо посвідчення заповіту при свідках у разі, якщо заповідач через фізичні вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може сам прочитати або власноручно підписати заповіт.

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абз. 3 ч. 2 ст. 1248 і ст. 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Так, відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується показами свідка ОСОБА_9 , що спадкодавець (заповідач) ОСОБА_5 при складанні заповіту від 02.01.2024 року жодних фізичних вад чи хвороби не мала, тобто, власноручно писала, добре чула та читала, бажання залучити свідків про посвідченні заповіту не виявила.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Однак у разі невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю (див.: зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21)).

За загальним правилом, визначеним ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Згідно із ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частинах першій-третій ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19 Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

В ході розгляду справи, сторона позивача не надала належних та допустимих доказів на підтвердження нікчемності заповіту.

Поряд з цим, для з`ясування чи виконано записи та підпис в оскаржуваному заповіті ОСОБА_5 чи іншою особою у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 31-Е від 20.04.2026 року, рукописні записи: «Цей заповіт прочитаний мною вголос та підписаний мною особисто», « ОСОБА_5 » на заповіті ОСОБА_5 від 02.01.2024 року, який посвідчений Матвіюк Г.В., старостою Жидичинського старостинського округу Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області, зареєстрованому в реєстрі за №2-1 виконаний ОСОБА_5 ; Підпис від імені ОСОБА_5 на заповіті ОСОБА_5 від 02.01.2024 року, який посвідчений Матвіюк Г.В., старостою Жидичинського старостинського округу Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області, зареєстрованому в реєстрі за №2-1 виконаний ОСОБА_5 /т.1, а.с.186-198/.

Крім того, у судовому засіданні експерт, який здійснював судову почеркознавчу експертизу ОСОБА_10 підтвердила висновок почеркознавчої експертизи №31-Е від 20.04.2026 року, зазначивши, що рукописні записи у заповіті ОСОБА_5 від 02.01.2024 року, який посвідчений Матвіюк Г.В., старостою Жидичинського старостинського округу Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області, зареєстрованому в реєстрі за №2-1 виконані ОСОБА_5 .

Відтак, суду не надано доказів того, що складання заповіту на ОСОБА_4 не було вільним і не відповідало волі заповідача ОСОБА_5 .

З врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що оскаржуваний заповіт відповідає вимогам ЦК України щодо форми та порядку посвідчення, його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача, свободи заповіту, а тому відсутні підстави для його кваліфікації як нікчемного, відповідно, відсутні підстави для застосування наслідків нікчемного правочину, відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 76, 81, 89, 133, 263-265, 273 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Луцька міська рада Волинської області, про встановлення нікчемності заповіту відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Представник позивача адвокат Веремчук Віктор Володимирович, адреса: м. Луцьк, вул. Стрілецька, 21А, Волинської області.

Відповідач ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача адвокат Грибан Жанна Володимирівна, адреса: м. Луцьк, просп. Соборності, 35/52, Волинської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Луцька міська рада Волинської області, адреса: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, Волинської області, код ЄДРПОУ 34745204.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька

Повний текст рішення суду виготовлено 27.10.2026 року.