Решение № 140964490, 27.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3640/26

2/154/1985/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 351737312 від 17 серпня 2020 року в розмірі 16 399 грн.

Обґрунтування позовних вимог.

Позивач зазначає, що 17 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 351737312 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора 7R83YP3A. За умовами договору відповідачці надано кредит у розмірі 6 000 грн, який вона зобов`язалася повернути зі сплатою передбачених договором процентів.

Первісний кредитор виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку, зазначену відповідачкою під час оформлення кредиту. Натомість відповідачка належним чином не виконала зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Право грошової вимоги за зазначеним договором послідовно перейшло від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та реєстру прав вимоги № 103 від 13 жовтня 2020 року, надалі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та реєстру прав вимоги № 4 від 09 квітня 2021 року, а згодом до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року.

За розрахунком позивача, загальна заборгованість відповідачки становить 16 399 грн, з яких 6 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 10 399 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. Вимог про стягнення штрафних санкцій позивач не заявляє.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою кредитного зобов`язання та набуття права вимоги за кредитним договором, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 29 вересня 2026 року. Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» інформацію щодо належності відповідачці банківської картки, зарахування кредитних коштів і відповідних банківських операцій.

05 жовтня 2026 року на виконання ухвали суду надійшло повідомлення АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» від 28 вересня 2026 року № 81-15-9/16896-БТ із випискою за картковим рахунком відповідачки.

20 жовтня 2026 року від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» надійшло додаткове повідомлення від 13 жовтня 2026 року № 81-15-9/17602-БТ із банківською випискою за період із 17 до 22 серпня 2020 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.

27 жовтня 2026 року до суду надійшла заява адвоката Лесика Сергія Ігоровича, який на підтвердження повноважень представляти відповідачку подав ордер серії АС № 1209158 від 27 жовтня 2026 року. У заяві представник просив відкласти розгляд справи для ознайомлення з її матеріалами та надати йому доступ до справи через підсистему «Електронний суд».

Цього ж дня адвокат Лесик С.І. подав наступну письмову заяву, в якій заперечив проти стягнення 10 399 грн процентів, послався на висновки Великої Палати Верховного Суду в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, а також на постанову Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25. Окремо просив зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу як неспівмірні зі складністю справи, виконаною роботою та ціною позову, судовий збір розподілити пропорційно задоволеним вимогам і розглянути справу за відсутності відповідачки та її представника.

З урахуванням змісту пізнішої заяви, в якій представник відповідачки висловив позицію щодо спору та прямо просив розглянути справу без його участі й участі довірительки, суд не встановив необхідності відкладення розгляду. Подана раніше заява про відкладення не містить обставин, які за наявності пізнішого волевиявлення представника перешкоджають розгляду справи за наявними матеріалами. Письмові заперечення представника відповідачки суд враховує під час вирішення спору та розподілу судових витрат.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення учасників справи, їхні заяви про розгляд справи за відсутності, достатність зібраних доказів та положення статті 223 ЦПК України, суд проводить розгляд справи по суті у загальному порядку без участі сторін.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

17 серпня 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 351737312, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 6 000 грн строком на 22 дні, до 08 вересня 2020 року.

Пунктами 1.3, 1.6 договору передбачено сплату процентів за дисконтною ставкою 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування та обов`язок повернути кредит разом із процентами у встановлений строк. Згідно з графіком розрахунків від 17 серпня 2020 року, на 08 вересня 2020 року відповідачка зобов`язувалася сплатити 6 013 грн 20 коп., з яких 6000 грн основна сума кредиту, 13 грн 20 коп. проценти.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що у випадку користування кредитом понад визначений строк дисконтна ставка скасовується, а проценти перераховуються за базовою ставкою 1,7 % на день за весь період від дати отримання кредиту до його повернення. Пунктом 4.2 передбачено продовження строку дії договору до фактичного виконання сторонами зобов`язань, а пунктом 4.3 прямо визначено, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, є процентами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України. Пункт 4.16 містить підтвердження позичальниці про отримання кредиту не на споживчі цілі.

Заявка на отримання кредиту, анкета позичальниці, Правила надання грошових коштів у позику, алгоритми дій позичальника та кредитодавця, а також довідка щодо дій позичальниці в інформаційно-телекомунікаційній системі підтверджують оформлення заявки 17 серпня 2020 року о 14:02, направлення одноразового ідентифікатора 7R83YP3A о 14:05:08 та підписання договору шляхом його введення о 14:06:38.

Відповідно до довідки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 26 травня 2026 року № 351737312/26052026/Э, 17 серпня 2020 року о 14:06:47 завершено платіжну операцію з перерахування 6 000 грн на банківську картку відповідачки № 4149-50XX-XXXX-4605, ідентифікатор операції 061690ed-e6af-4dd3-b66b-e211cd81e5b5. Письмові пояснення первісного кредитодавця містять відомості про порядок ініціювання та проведення зазначеного платежу.

На виконання ухвали суду АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» надало повідомлення від 28 вересня 2026 року № 81-15-9/16896-БТ та від 13 жовтня 2026 року № 81-15-9/17602-БТ із виписками за картковим рахунком відповідачки за період із 17 до 22 серпня 2020 року. Цими документами підтверджено належність ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 , використання зазначеного при оформленні кредиту фінансового номера телефону та зарахування 17 серпня 2020 року на її рахунок 6 000 грн через платіжну систему Visa Direct. Цього ж дня за рахунком відображено окрему операцію зняття готівки в сумі 6 000 грн.

Згідно з розрахунком первісного кредитодавця, за період із 17 серпня до 08 вересня 2020 року нараховано 13 грн 20 коп. процентів за дисконтною ставкою. 11 вересня 2020 року відповідачка внесла платіж у сумі 5 грн, зарахований на погашення процентів. 12 вересня 2020 року кредитодавець здійснив донарахування 2 638 грн 80 коп. процентів у зв`язку із застосуванням базової ставки 1,7 % на день, після чого до 13 жовтня 2020 року включно нараховував по 102 грн щоденно. Станом на 13 жовтня 2020 року за розрахунком обліковувалося 6 000 грн основного боргу та 5 809 грн несплачених процентів.

За договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та реєстром прав вимоги № 103 від 13 жовтня 2020 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 351737312 у загальному розмірі 11 809 грн, з яких 6 000 грн основний борг, 5 809 грн проценти. Передання права вимоги підтверджується також протоколом узгодження предмета факторингової операції від 13 жовтня 2020 року та актом звірки взаємних розрахунків від 31 грудня 2020 року, який містить відомості про сплату суми фінансування за відповідним реєстром.

Згідно з розрахунком ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», у період із 14 жовтня до 27 листопада 2020 року новим кредитором додатково нараховано 4 590 грн процентів за ставкою 1,7 % на день, тобто по 102 грн протягом 45 днів. Загальна сума заборгованості збільшилася до 16 399 грн, з яких 6 000 грн основний борг, 10 399 грн проценти. Після 27 листопада 2020 року інших процентних нарахувань у наданих розрахунках не відображено.

09 квітня 2021 року за реєстром прав вимоги № 4 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило зазначене право вимоги ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС». Сплата фінансування за реєстром підтверджується платіжною інструкцією № 190 від 12 квітня 2021 року на суму 4 272 671 грн 11 коп.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е. Згідно з витягом із реєстру боржників та актом приймання-передачі реєстру від 05 червня 2025 року позивачу передано право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 351737312 на суму 16 399 грн, у тому числі 6 000 грн основного боргу та 10 399 грн процентів. Платіжною інструкцією № 345 від 10 вересня 2025 року підтверджено перерахування ТОВ «ФК «ЕЙС» коштів за договором факторингу в сумі 2 004 222 грн 05 коп.

Виписка ТОВ «ФК «ЕЙС» з особового рахунку за кредитним договором станом на 15 червня 2026 року відображає непогашену заборгованість у розмірі 16 399 грн із зазначеним розподілом на основний борг та проценти. Відомостей про інші платежі відповідачки, погашення основного боргу чи укладення додаткових угод про продовження строку кредитування надані документи не містять.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо укладення договору, надання кредиту та невиконання основного зобов`язання.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За частинами третьою, шостою та дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття іншою стороною, а електронний договір, підписаний у передбаченому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 Верховний Суд підтвердив правомірність укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням передбачених Законом України «Про електронну комерцію» засобів ідентифікації та підписання.

Оцінюючи докази укладення договору, суд виходить із сукупності обставин: відомості заявки, електронного договору, графіка платежів, одноразового ідентифікатора та довідки про дії позичальниці узгоджуються за датою, часом, реквізитами кредиту й персональними даними відповідачки.

Належність відповідачці банківської картки та фінансового номера телефону додатково підтверджена документами АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», одержаними судом безпосередньо на виконання ухвали про витребування доказів. Сукупність цих відомостей підтверджує волевиявлення відповідачки на укладення електронного договору та дотримання його письмової форми.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банківські виписки АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» безпосередньо підтверджують зарахування 17 серпня 2020 року на рахунок відповідачки 6 000 грн. Зазначена операція відповідає відомостям первісного кредитодавця про переказ коштів за договором № 351737312.

Відображене у виписці зняття готівки в сумі 6 000 грн не є платежем на виконання кредитного зобов`язання, оскільки здійснене за банківським рахунком відповідачки, а не на користь кредитодавця.

Отже, факт укладення кредитного договору та належного виконання первісним кредитодавцем обов`язку з надання відповідачці 6 000 грн доведений належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Договором № 351737312 та графіком розрахунків установлено обов`язок відповідачки повернути 6 000 грн не пізніше 08 вересня 2020 року. У визначений строк кредит не повернуто.

Єдиний відображений у розрахунку платіж у сумі 5 грн від 11 вересня 2020 року зараховано на погашення процентів. Таке зарахування відповідає передбаченій Правилами черговості погашення заборгованості та не суперечить положенням статті 534 ЦК України.

Доказів погашення основної суми кредиту чи інших платежів, які зменшували б відповідний залишок, матеріали справи не містять.

За таких обставин неповернення відповідачкою основної суми кредиту в розмірі 6000 грн є доведеним.

Щодо розміру та правової природи процентів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що після спливу погодженого сторонами строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти як плату за правомірне користування кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця після настання прострочення забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 уточнила, що можливість нарахування процентів після закінчення строку кредитування залежить від їх правової природи. Для її визначення необхідно тлумачити умови договору та встановлювати, чи погодили сторони проценти як плату за правомірне користування кредитом, чи як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

За умовами договору № 351737312 строк кредитування становив 22 дні. Протягом цього строку сторони погодили дисконтну ставку 0,01 % на день, за якою відповідно до графіка розрахунків належало сплатити 13 грн 20 коп. процентів.

Положення пункту 4.2 договору про продовження строку його дії до фактичного виконання зобов`язань не змінює встановленого пунктом 1.2 строку надання кредиту. Продовження дії договору забезпечує збереження невиконаних зобов`язань, але саме по собі не продовжує періоду правомірного користування кредитом.

Цей висновок узгоджується з пунктом 4.3 договору, відповідно до якого сторони прямо віднесли проценти, що нараховуються після закінчення строку кредитування, до процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, після 08 вересня 2020 року передбачені договором проценти мають правову природу відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, незалежно від їх найменування у розрахунках кредиторів.

Окремої оцінки потребує передбачений пунктом 1.4 договору ретроспективний перерахунок процентів за базовою ставкою 1,7 % на день.

Відповідно до пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким Кодекс доповнено Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року, у період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України № 591-IX від 13 травня 2020 року, чинній у період спірних нарахувань, передбачено звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період із 01 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця, в якому завершується дія карантину. Звільнення охоплює неустойку, штраф, пеню та інші платежі, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання зобов`язань.

Цим самим пунктом 6 у зазначеній редакції заборонено збільшення процентної ставки за користування кредитом із причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання кредитного зобов`язання у визначений законом карантинний період. Дію цього припису прямо поширено також на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону України «Про споживче кредитування».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин, дію якого надалі продовжено, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 та від 22 липня 2020 року № 641 зі змінами, внесеними постановою від 26 серпня 2020 року № 760. Карантин безперервно діяв протягом усього періоду спірних нарахувань та був скасований із 24 години 30 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Таким чином, на час укладення кредитного договору, настання строку його виконання та здійснення всіх заявлених процентних нарахувань діяли встановлені законом спеціальні обмеження щодо підвищення процентної ставки та відповідальності за прострочення кредитних зобов`язань.

Суд враховує, що кредитний договір укладено на строк 22 дні, а пункт 4.16 договору містить формальне підтвердження позичальниці про отримання коштів не на споживчі цілі. Разом із тим правова природа кредитування визначається його фактичним змістом, а не лише використаним кредитодавцем формулюванням.

Кредит надано фізичній особі без визначення конкретної цільової господарської діяльності. В анкеті позичальниці характер її діяльності зазначено як негосподарський. Доказів отримання коштів для здійснення підприємницької чи незалежної професійної діяльності або виконання обов`язків найманого працівника не надано.

У сукупності наведені відомості свідчать про надання кредиту фізичній особі для потреб, не пов`язаних із провадженням нею підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Саме по собі наведене у типових умовах договору застереження пункту 4.16 не спростовує фактичного характеру правовідносин, установленого за іншими матеріалами справи.

Крім того, законодавець прямо поширив спеціальні положення пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Тому встановлений договором 22-денний строк кредитування не виключає застосування зазначених карантинних обмежень.

Застосовуючи ці приписи до умов договору, суд виходить із того, що пунктом 1.4 передбачено перехід від дисконтної ставки 0,01 % до базової ставки 1,7 % виключно внаслідок неповернення кредиту у визначений строк.

Отже, юридичною підставою для застосування підвищеної ставки є порушення позичальницею обов`язку повернути кредит до 08 вересня 2020 року. Саме невиконання зобов`язання спричиняє скасування раніше погодженої дисконтної ставки та збільшення процентів за вже минулий період правомірного користування кредитом.

Те, що відповідний механізм передбачений договором від моменту його укладення, не змінює правової природи такого збільшення. Передбачена сторонами умова не усуває дії імперативної законодавчої заборони на підвищення процентної ставки внаслідок невиконання кредитного зобов`язання під час карантину.

За таких обставин застосування базової ставки 1,7 % замість дисконтної 0,01 % до первісного 22-денного періоду кредитування суперечить пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент нарахування процентів.

Унаслідок цього належними до сплати за погоджений строк кредитування залишаються проценти за дисконтною ставкою в сумі 13 грн 20 коп.

Щодо процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, суд виходить із їх прямо визначеної сторонами правової природи як відповідальності відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

У постанові від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц Верховний Суд, застосовуючи пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 591-IX, зазначив, що передбачене цією нормою звільнення споживача від відповідальності за прострочення охоплює всі платежі, встановлені за таке прострочення, зокрема платежі за частиною другою статті 625 ЦК України.

Зазначений висновок є застосовним до спірних правовідносин, оскільки проценти після 08 вересня 2020 року прямо визначені пунктом 4.3 договору як відповідальність за статтею 625 ЦК України та нараховані в період дії карантинного звільнення.

Відтак нарахування після закінчення строку кредитування не створюють у позивача права на їх стягнення, оскільки відповідачка звільнена від відповідної відповідальності на підставі спеціального закону.

Суд враховує також висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладений у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, згідно з яким за відсутності відповідної вимоги споживача суд не може з власної ініціативи змінити договір або визнати оспорювану його умову недійсною та лише з цих підстав зменшити договірні проценти. Водночас суд зобов`язаний застосувати імперативні положення закону та має право тлумачити нечіткі умови договору.

У цій справі суд не змінює умов договору, не визнає їх недійсними та не зменшує проценти з міркувань їх надмірності. Відмову в стягненні спірних нарахувань зумовлено дією імперативної заборони підвищувати ставку внаслідок прострочення та спеціальним законом про звільнення від відповідальності за таке прострочення.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» підтвердив необхідність перевірки нарахування процентів у межах строку кредитування та доказів продовження такого строку. Аналогічні правові аргументи наведені адвокатом Лесиком С.І. у письмових запереченнях; суд враховує їх під час оцінки спірних процентів.

Здійснюючи контрольний розрахунок, суд установив, що за 22 дні правомірного користування кредитом проценти за дисконтною ставкою 0,01 % на день становлять 13 грн 20 коп. Із цієї суми відповідачкою 11 вересня 2020 року сплачено 5 грн, тому залишок несплачених процентів становить 8 грн 20 коп.

Нараховані 12 вересня 2020 року додаткові 2 638 грн 80 коп. включають 2 230 грн 80 коп. ретроспективного збільшення процентів за первісні 22 дні та 408 грн за чотири дні після закінчення строку кредитування.

Ретроспективне збільшення в сумі 2 230 грн 80 коп. стягненню не підлягає через встановлену законом заборону підвищення процентної ставки з підстав невиконання зобов`язання. Решта 408 грн, а також подальші щоденні нарахування після 08 вересня 2020 року є відповідальністю за прострочення, від якої відповідачка звільнена законом.

Відповідно, із заявлених 10 399 грн процентів правомірними та несплаченими є лише 8 грн 20 коп. Решта 10 390 грн 80 коп. стягненню не підлягає.

Щодо переходу права вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити своє право грошової вимоги до третьої особи.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав, а також майбутня вимога.

Договори факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року разом із відповідними реєстрами, актами передання, документами про погодження обсягу відступлених прав та платіжними інструкціями підтверджують послідовний перехід права вимоги за кредитним договором № 351737312 від первісного кредитодавця до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», надалі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та остаточно до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Витяги з реєстрів дозволяють ідентифікувати відповідачку, кредитний договір, дату його укладення та розмір переданої вимоги на кожному етапі відступлення. Доказів припинення чи недійсності відповідних правочинів не встановлено.

Отже, позивач набув право вимоги за кредитним договором № 351737312. Водночас відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор не може набути більшого обсягу прав, ніж належав попередньому кредитору. Передання за реєстрами заборгованості, до складу якої включені неправомірні нарахування, не створює самостійної правової підстави для їх стягнення.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні, однак має право вимагати його виконання лише в межах основної суми кредиту та законно нарахованих і несплачених процентів.

Висновок за результатами розгляду справи.

Досліджені докази підтверджують укладення між первісним кредитодавцем та відповідачкою кредитного договору № 351737312 від 17 серпня 2020 року, отримання відповідачкою 6 000 грн, порушення строку їх повернення та перехід права вимоги до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Водночас заявлений позивачем розрахунок заборгованості в частині 10 390 грн 80 коп. процентів суперечить установленим договором строкам та правовій природі відповідних нарахувань, а також імперативним положенням законодавства, що діяли в період карантину.

За результатами оцінки доказів та застосування належних норм матеріального права суд установив заборгованість, яка підлягає стягненню, в загальному розмірі 6 008 грн 20 коп., з яких 6 000 грн основний борг, 8 грн 20 коп. несплачені проценти за користування кредитом у межах погодженого строку.

У решті позовних вимог про стягнення 10 390 грн 80 коп. процентів слід відмовити як необґрунтованих.

Отже, позов ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з частиною п`ятою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін та інші визначені законом обставини.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладений із Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», протокол погодження вартості послуг, додаткову угоду № 25770992850 від 19 червня 2026 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року, а також документи на підтвердження статусу адвоката Тимошенка О.О. та його повноважень.

Відповідно до зазначеного акта вартість наданих послуг становить 7 000 грн, з яких 5 000 грн складання позовної заяви, 1 000 грн вивчення матеріалів справи, 500 грн підготовка адвокатського запиту щодо зарахування кредитних коштів та 500 грн підготовка клопотання про витребування відповідних доказів.

Надані документи підтверджують договірні відносини між позивачем та адвокатським бюро, зміст наданих послуг і погоджену сторонами їх вартість. Відсутність окремого платіжного документа про фактичну сплату гонорару сама собою не виключає можливості розподілу витрат, які відповідно до договору підлягають сплаті.

Представник відповідачки адвокат Лесик С.І. у письмовій заяві від 27 жовтня 2026 року просив зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаної роботи й ціною позову.

Погоджений між позивачем і адвокатським бюро розмір гонорару підтверджує зміст їхніх договірних відносин, проте не є безумовною підставою для покладення всіх витрат на відповідачку.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду розмежувала зменшення витрат на правничу допомогу за частинами п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України на підставі клопотання іншої сторони і вирішення питання про їх відшкодування за критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України. У цій справі відповідне клопотання представника відповідачки подано.

У постанові Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 369/15420/23 підтверджено необхідність розмежування зазначених процесуальних механізмів та оцінки реальності, необхідності, обґрунтованості і пропорційності заявлених витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04, пункти 268, 269) зазначено, що компенсації підлягають лише фактичні, необхідні та розумні за розміром витрати, а домовленість клієнта з представником про гонорар не визначає автоматично розміру компенсації за рахунок іншої сторони.

Оцінюючи доводи клопотання і докази позивача, суд враховує, що справа є малозначною, стосується заборгованості за одним кредитним договором та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг. Підготовлений позов має типовий для такої категорії спорів характер. Участі адвоката позивача в судових засіданнях матеріали справи не підтверджують.

Протоколом погодження вартості послуг визначено вартість складання позовної заяви 2 500 грн за одну годину, а вивчення матеріалів справи 500 грн за одну годину. В акті від 25 червня 2026 року зафіксовано по дві години кожної із цих робіт, відповідно 5 000 грн та 1 000 грн. Таким чином, арифметичних розбіжностей між погодженими тарифами та актом немає; перевірці підлягає розумність заявленого обсягу робіт для покладення витрат на іншу сторону.

Суд враховує, що опрацювання кредитного договору, розрахунків заборгованості та документів про відступлення права вимоги безпосередньо пов`язане зі складанням позовної заяви і частково охоплюється цією роботою. З огляду на типовий характер позову покладення на відповідачку вартості всіх чотирьох годин складання позову та вивчення матеріалів не є співмірним із необхідним обсягом роботи та складністю справи.

Водночас адвокатський запит і клопотання про витребування банківської інформації мали самостійне значення для доказування факту надання кредиту. Відповідне клопотання частково задоволено, а отримані судом банківські документи використано під час вирішення спору. Заявлена вартість цих двох робіт у загальній сумі 1 000 грн є обґрунтованою.

Враховуючи конкретні доводи клопотання представника відповідачки, характер справи та виконаних робіт, суд вважає співмірними витрати на складання позовної заяви в межах 2 500 грн, вивчення матеріалів справи 500 грн, підготовку адвокатського запиту 500 грн і клопотання про витребування доказів 500 грн, усього 4 000 грн.

Отже, клопотання представника відповідачки про зменшення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню: витрати, які підлягають подальшому розподілу між сторонами, слід зменшити із заявлених 7 000 грн до 4 000 грн.

Таке визначення суми відшкодування не змінює обов`язків сторін договору про надання правничої допомоги, а стосується лише судового розподілу витрат відповідно до статей 137 та 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено на суму 16 399 грн, із яких суд задовольняє 6 008 грн 20 коп., що становить 36,64 % заявлених вимог.

Сплату позивачем судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. підтверджено платіжною інструкцією № 56561 від 25 серпня 2026 року.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 975 грн 44 коп. судового збору та 1 465 грн 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу, обчислених із обґрунтованої суми 4 000 грн.

Отже, загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 2 440 грн 94 коп. Решта судових витрат залишається за позивачем.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 351737312 від 17 серпня 2020 року в розмірі 6 008 (шість тисяч вісім) гривень 20 копійок, з яких:

-6 000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою кредиту;

-8 грн 20 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 10 390 грн 80 коп. процентів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати, а саме:

-975 (дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 44 копійки судового збору;

- 1 465 (одну тисячу чотириста шістдесят п`ять) гривень 50 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Усього стягнути судових витрат 2 440 (дві тисячі чотириста сорок) гривень 94 копійки.

Решту судових витрат залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк також може бути поновлено з інших поважних причин, крім випадків, передбачених ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13; поточний рахунок НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер