Решение № 140962972, 27.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/73/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації до Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою доТеофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, в якій просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області в частині невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини - комплекс споруд лікарні (головний корпус, стаціонар) (поч. XX ст.) в селищі Базалія, на території Теофіпольської селищної об`єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області та подання пропозицій Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

2. Зобов`язати Теофіпольську селищну раду Хмельницького району Хмельницької області виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини - комплекс споруд лікарні (головний корпус, стаціонар) (поч. XX ст.) в селищі Базалія Теофіпольської селищної об`єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області та подати пропозиції Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької ОДА про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем, всупереч вимог законодавства, допущено протиправну бездіяльність оскільки не виготовлено облікову документацію на об`єкт культурної спадщини - комплекс споруд лікарні (головний корпус, стаціонар) (поч. XX ст.) в селищі Базалія Теофіпольської селищної об`єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області та не подано пропозиції Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Ухвалою суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації.

Відповідачем 14.01.2026 подано відзив на позовну заяву, у якому проти позовних заперечує. Зазначає, що відповідно до статей 5, 6, 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини", повноваження щодо виявлення об`єктів культурної спадщини, організації проведення історико-культурних досліджень, виготовлення облікової документації, підготовки та подання матеріалів для занесення об`єктів до Державного реєстру належать органам охорони культурної спадщини, якими є відповідні структурні підрозділи обласних державних адміністрацій.

Вказує, що орган місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не наділений законними повноваженнями відповідно до заявлених вимог у позовній заяві, а лише може сприяти органу охорони культурної спадщини охороні культурної спадщини та не є відповідальним суб`єктом завершення облікової процедури.

Зазначає, що виготовлення облікової документації здійснюється за встановленим законом порядком, на підставі рішення уповноваженого органу, із визначенням замовника, джерел фінансування та виконавця. Виготовлення облікової документації самостійно органом місцевого самоврядування неможливо без відповідного рішення органу охорони культурної спадщини, у зв`язку із перевищенням власних повноважень, згідно статті 19 Конституції України. У задоволенні позову просить відмовити.

Суд встановив такі обставини справи.

Відповідно до наказу управління культури, національностей та релігій Хмельницької ОДА від 28.02.2013 № 65н комплекс споруд лікарні (головний корпус, стаціонар) (поч. XX ст.) в селищі Базалія занесено до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Хмельницької об ласт і за видом «архітектура, містобудування».

На вказаний об`єкт органами охорони культурної спадщини не забезпечено виготовлення облікової документації згідно з вимогами Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженому наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158,.

Оскільки об`єкт культурної спадщини - комплекс споруд лікарні (головний корпус, стаціонар) (поч. XX ст.) в селищі Базалія до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не внесено, позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, а тому звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини як одного з головних елементів національних інтересів України з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до преамбули Закону України "Про охорону культурної спадщини", охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що:

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону;

облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об`єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об`єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об`єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням громадських об`єднань, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини надає органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, відповідним виконавчим органам сільської, селищної, міської ради витяги з Реєстру щодо пам`яток, які розташовані на їхніх територіях.

Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (далі - Порядок №158), врегульовано систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.

Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку № 158 ініціаторами розгляду питань занесення чи незанесення нерухомого об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є:

уповноважений орган - за категорією пам`ятки національного значення;

уповноважений орган, громадські об`єднання, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення.

Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку №158 на об`єкт, який виявлено в процесі досліджень і щодо якого подано Картку до органу охорони культурної спадщини, складається облікова документація у складі облікової картки за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, до якої додаються коротка історична довідка та фотофіксація.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до підпункту 10 пункту "б" статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

За змістом частини 2 статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить:

забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території;

подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України;

забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць;

забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони;

забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини;

виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України "Про охорону культурної спадщини" джерелами фінансування заходів у сфері охорони культурної спадщини можуть бути кошти власників пам`яток чи уповноважених ними органів або осіб, які набули права володіння, користування чи управління пам`ятками, кошти замовників робіт, передбачених статтями 22 і 37 цього Закону, благодійні внески та пожертвування, у тому числі валютні, на охорону культурної спадщини та інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про охорону культурної спадщини" спеціальними коштами на фінансування охорони культурної спадщини є кошти спеціальних фондів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Порядок формування та використання цих коштів встановлюється Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними та міськими радами.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону культурної спадщини" спеціальні кошти на фінансування охорони культурної спадщини можуть використовуватися на: консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, збереження, охорону, облік, захист, популяризацію об`єктів культурної спадщини.

З матеріалів справи встановлено, що комплекс-споруд лікарні (головний корпус, стаціонар) (поч. XX ст.) в селищі Базалія ще у 2013 році набув статусу щойно виявленого об`єкту культурної спадщини, тобто з дня його внесення до Переліку.

Занесенню об`єкта культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, до яких належить і Теофіпольської селищної ради, та до повноважень якого віднесено виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини, що знаходяться на території громади та подання пропозицій Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації про занесення таких до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Однак, попри наведені правові норми у сфері охорони культурної спадщини, відповідачем облікова документація на об`єкт культурної спадщини не складалася та не подавалися пропозиції Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації, що є протиправною бездіяльністю відповідача.

Вищевикладене також узгоджується з правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №260/2690/21 та від 09.11.2022 у справі №260/437/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз - відсутні, з врахуванням положень ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області в частині невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини - комплекс споруд лікарні (головний корпус, стаціонар) (поч. XX ст.) в селищі Базалія, на території Теофіпольської селищної об`єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області та подання пропозицій Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Зобов`язати Теофіпольську селищну раду Хмельницького району Хмельницької області вчинити дії щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини - комплекс споруд лікарні (головний корпус, стаціонар) (поч. XX ст.) в селищі Базалія Теофіпольської селищної об`єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області та подати пропозиції до Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької ОДА про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Керівник Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (вул. Слави, 8, м. Волочиськ, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 31200Відповідач:Теофіпольська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області (вул. Небесної сотні, 19, смт Теофіполь, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 30602 , код ЄДРПОУ - 04405774)Третя особа:Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, Будинок Рад, м.Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29005 , код ЄДРПОУ - 33902378)

Головуючий суддя О.О. Михайлов