Решение № 140962706, 27.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4059/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо застосування з 01.01.2025 до розрахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 обмеження, передбаченого ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 01.01.2025 виплачувати ОСОБА_1 пенсію в повному розмірі її нарахування, без застосування до неї обмежень, передбачених ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо застосування з 01.01.2026 до розрахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 обмеження, передбаченого ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-ІХ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 01.01.2026 виплачувати ОСОБА_1 пенсію в повному розмірі її нарахування, без застосування до неї обмежень, передбачених ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-ІХ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 17.09.2009 отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі № 560/8222/21 та від 19.11.2025 у справі № 560/10291/25 встановлено його право на отримання пенсії в повному розмірі без обмеження максимальним розміром. Проте відповідач застосував до його пенсії обмеження з посиланням на статтю 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, статтю 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постанову Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, унаслідок чого з 01.01.2026 з нарахованої пенсії 30570,52 грн йому виплачується 28002,48 грн. Позивач вважає, що закон про Державний бюджет України не може змінювати обсяг прав, передбачених іншими законами, а до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний Закон № 2262-XII, який такого обмеження не передбачає.

Ухвалою від 18.03.2026 позовну заяву залишено без руху. Після усунення недоліків ухвалою від 06.04.2026 суд відкрив провадження у справі та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Відповідач подав відзив, у якому проти позову заперечив. Відповідач зазначив, що статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено виплату пенсій, призначених за спеціальними законами, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням коефіцієнтів до сум перевищення в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, а на їх виконання прийнято постанови від 03.01.2025 № 1 та від 30.12.2025 № 1778, які є чинними і неконституційними не визнавалися. Відповідач послався на рішення Конституційного Суду України та практику Європейського суду з прав людини щодо широкої свободи розсуду держави у сфері соціального забезпечення в умовах воєнного стану і обмеженості бюджетних коштів. За його розрахунком пенсія позивача з урахуванням рішення суду у справі № 560/10291/25 становить 30432,46 грн, до виплати з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів - 26575,08 грн, а з 01.01.2026 - 28002,48 грн. Крім того, відповідач вважає вимоги позивача передчасними, оскільки захисту підлягає лише порушене право.

У відзиві відповідач також просить провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою участі в судовому засіданні представника управління.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною шостою статті 262 КАС України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Предметом спору у цій справі є дії суб`єкта владних повноважень щодо здійснення пенсійних виплат, тому ця справа належить до категорії справ, визначених пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України. Обставини справи підтверджуються письмовими доказами, а спір зводиться до правового питання, тому характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, і в задоволенні клопотання відповідача необхідно відмовити.

Відповідач подав клопотання, в якому просить позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2025, по день звернення до суду за захистом свого порушеного права (05.03.2026) залишити без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Клопотання обґрунтовано тим, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, тому з дня отримання пенсійної виплати особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а позивач звернувся до суду лише 05.03.2026.

Вирішуючи це клопотання, суд враховує, що відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що коефіцієнти, визначені постановою № 1, застосовуються лише до суми перевищення десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. До набрання законної сили 20.01.2026 рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 560/10291/25 пенсія позивача виплачувалася з обмеженням максимальним розміром, тому застосування коефіцієнтів до суми перевищення за 2025 рік не могло вплинути на розмір отримуваної ним пенсії. Позивач міг дізнатися про застосування до його пенсії коефіцієнтів за 2025 рік лише після перерахунку пенсії на виконання цього рішення суду. 23.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо його виконання, а про застосування коефіцієнтів, визначених постановами № 1 та № 1778, відповідач повідомив його листом від 23.02.2026. Коефіцієнти, визначені постановою № 1778, відповідач застосовує з 01.01.2026.

Отже, позивач дізнався про порушення своїх прав не раніше 20.01.2026, а позов подав 16.03.2026, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Крім того, питання дотримання строку звернення до суду суд уже вирішив на стадії відкриття провадження. Ухвалою від 18.03.2026 позовну заяву було залишено без руху, і після подання позивачем 03.04.2026 заяви з обґрунтуванням дотримання строку звернення до суду суд ухвалою від 06.04.2026 відкрив провадження у справі.

З огляду на викладене підстав для залишення позовної заяви без розгляду немає, тому в задоволенні клопотання відповідача необхідно відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 17.09.2009 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 560/10291/25, яке набрало законної сили 20.01.2026, відповідача зобов`язано перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром з 01.03.2022 з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, з 01.03.2023 з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, з 01.03.2024 з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, та з 01.03.2025 з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, з урахуванням вже виплачених сум.

Згідно з розрахунком відповідача розмір пенсії позивача з урахуванням рішення суду у справі № 560/10291/25 становить 30432,46 грн. Відповідач застосував до суми перевищення десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - постанова № 1), і визначив розмір пенсії до виплати з 01.01.2025 у сумі 26575,08 грн. З 01.01.2026 відповідач застосував коефіцієнти, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі - постанова № 1778), і визначив розмір пенсії до виплати у сумі 28002,48 грн.

23.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виконання рішення суду у справі № 560/10291/25. У відповіді від 23.02.2026 відповідач повідомив позивача, зокрема, про розмір пенсії до виплати з урахуванням постанов № 1 та № 1778.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Обмеження пенсій військовослужбовців встановлювались частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду України зазначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Тож з урахуванням висновків, сформульованих у рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, суд у цій справі формулює власний висновок про те, що з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є нечинною, а тому не підлягає застосуванню у спірних відносинах.

У постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якої встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

У постановах від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми зазначеного Закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як визначено частиною п`ятою статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Статтею 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон № 4059-IX) встановлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Аналогічне положення на 2026 рік містить стаття 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі - Закон № 4695-IX). На виконання цих норм Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 1 та № 1778, якими визначено розміри коефіцієнтів до сум перевищення.

Водночас у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень мають використовуватися окремі закони. У рішенні від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Закон № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 не передбачає обмеження розміру пенсії, а зміни до нього щодо застосування коефіцієнтів до сум перевищення десяти прожиткових мінімумів не вносилися. Таке обмеження запроваджене лише законами про Державний бюджет України на 2025 і 2026 роки та прийнятими на їх виконання постановами Кабінету Міністрів України. Отже, застосування до пенсії позивача коефіцієнтів, визначених постановами № 1 та № 1778, по суті є обмеженням пенсії, призначеної за Законом № 2262-XII, максимальним розміром, яке, з урахуванням наведених висновків Конституційного Суду України та Верховного Суду, є протиправним.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи відповідача про широку свободу розсуду держави у сфері соціального забезпечення, обмеженість бюджетних коштів в умовах воєнного стану та про чинність статті 46 Закону № 4059-IX, статті 30 Закону № 4695-IX і постанов № 1 та № 1778 суд відхиляє. Ці доводи не спростовують того, що обсяг прав, установлених спеціальним законом, не може бути змінений законом про Державний бюджет України, а відповідач був зобов`язаний застосувати акт вищої юридичної сили.

Суд також відхиляє довід відповідача про передчасність позовних вимог. Відповідач уже застосував до пенсії позивача коефіцієнти з 01.01.2025 та з 01.01.2026, і позивач отримує пенсію в меншому розмірі, ніж нарахована. Отже, право позивача порушене, а позовні вимоги стосуються вже вчинених відповідачем дій.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірності своїх дій щодо застосування до пенсії позивача коефіцієнтів, визначених постановами № 1 та № 1778, не довів.

Оскільки дія статті 46 Закону № 4059-IX та постанови № 1 обмежена 2025 роком, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без застосування коефіцієнтів, визначених постановою № 1, за період з 01.01.2025 по 31.12.2025, а без застосування коефіцієнтів, визначених постановою № 1778, - з 01.01.2026, в обох випадках без обмеження максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність достатніх фактичних та юридичних підстав для задоволення позову.

Позивач звільнений від сплати судового збору, інших судових витрат не поніс, тому підстав для їх розподілу відповідно до статті 139 КАС України немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо застосування з 01.01.2025 до виплати пенсії ОСОБА_1 коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 без застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо застосування з 01.01.2026 до виплати пенсії ОСОБА_1 коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський