Решение № 140962328, 26.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/184/26

Справа №754/7609/25

РІШЕННЯ

Іменем України

26 жовтня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Сенюти В.О.,

секретаря судового засідання - Гуцул Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Києві цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач КПВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.05.2018 до 31.10.2021 позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021, у зв`язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира АДРЕСА_2 за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло-та водопостачання, а отже, відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ. Позивач вказує, що відповідачі користуються послугами, але свої зобов`язання по сплаті за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води належним чином не виконують, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 28.02.2025 складає 102910,72 грн: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 14891,20 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 26562,48 грн, за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21358,42 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 38001,07 грн. Також у відповідачів існує за період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1317,68 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 689,15 грн. Крім того, позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 9108,38 грн. Відповідачі не здійснили належним чином оплату послуг, у зв`язку з чим перед позивачем утворилась заборгованість, що зумовило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19.05.2025 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 03.02.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Від представника позивача Банецького Б.І. до суду надійшла заява, про розгляд справи без його участі. Також, повідомляє, що за адресою відповідачів було зроблено коригування заборгованості в бік зменшення боргу.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. При цьому в матеріалах справи наявна заяви відповідачки ОСОБА_2 в яких остання просить застосувати строки позовної давності.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) забов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) забов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

ПАТ «Київенерго» з 01.07.2014 визначено обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VІІ.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.

Відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору цесїї позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті до 01.05.2018 за адресою: АДРЕСА_3 .

З 01.05.2018 по 31.10.2021 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП «Київтеплоенерго».

З 01.11.2021, у зв`язку зі зміною законодавства, КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085).

Також на веб-сайті КП «Київтеплоенерго» оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .

Проте, відповідно до копії витягу з Днржавного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.08.2015, квартира АДРЕСА_4 належить на праві власності в рівних частинах: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 тобто по 1/2 частини.

При цьому, позивач, звертаючись із позовом до ОСОБА_1 як споживача житлово-комунальних послуг, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав докази споживання останньою наданих послуг за адресою: АДРЕСА_3 .

Так, в ухвалі ВССУ від 20.11.2013 року по справі № 6-29503св13 зазначено, що у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа (ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов`язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, відомостей про те, що відповідачка ОСОБА_1 є власником/квартиронаймачем житлового приміщення у багатоквартирному будинку, що користується послугами з централізованого опалення та /або централізованого постачання гарячої води та є споживачем послуг, які постачає КП «Київтеплоенерго» до квартири за адресою: АДРЕСА_3 , тобто є споживачем послуг за даною адресою суду не надано, а тому законних підстав для стягнення з вказаної особи заборгованості у суду немає.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає про те, що відповідачі станом на 28.02.2025 мають заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 102910,72 грн.

Крім того, відповідно до договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 9108,38 грн, що також підтверджується додатками № 1 та № 2 до вказаного договору, а також деталізованим розрахунком заборгованості.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг отриманих ним до укладання відповідного договору.

Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймачі (власники) зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Так, стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів.

Згідно статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором, актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 360 ЦК України визначено, що співвласник зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону відповідачі як споживачі послуг, що надавалися ПАТ «Київенерго», зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З наданих позивачем деталізованих розрахунків заборгованості судом встановлено, що відповідачі свої обов`язки по оплаті за споживання послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води не виконували, у зв`язку з чим у них станом на 28.02.2025 виникла заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 9108,38 грн, а також заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого опалення та послуги з постачання гарячої води у розмірі 102910,72 грн.

Вказані суми заборгованості відповідачами належним чином не спростовано, будь-яких заперечень стосовно наявності та розміру заборгованості, крім заяви відповідача про застосування строку позовної давності, не заявлено.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що стороною позивача належним чином обґрунтовано позовні вимоги та доведено наявний у відповідачів розмір заборгованості.

В той же час, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, що підлягає стягненню, а також розглядаючи заву відповідачки ОСОБА_2 про застування строку позовної давності, суд зауважує наступне.

Згідно зі статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, №22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положения» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211«Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ, строк дії карантину закінчився з 01.07.2023 року.

Так як від 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину.

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за надані послуги ПАТ «Київенерго» до 01.05.2018 з централізованого постачання гарячої води у розмірі 9108,38 грн.

Для підтвердження нарахувань помісячно за весь період боргу, що переданий за договором цесії та визначення періоду, за який утворилась заборгованість, надано розгорнутий розрахунок заборгованості, переданої за Договором № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 01.05.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», з якого вбачається, що заборгованість відповідачів має місце з липня 2015 року.

Отже, КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих від 02 квітня 2017 року по 28.02.2025 включно. Натомість, має місце пропуск строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з 01 липня 2015 року до 01 березня 2017 року включно.

Однак, як вбачається з уточненого розрахунку заборгованості за період з 01.07.2015 по 28.02.2025, наданого представником позивача, вбачається що заборгованість за надані послуги з централізованого гарячого постачання, які спожиті до 01 березня 2018 відсутня. При цьому, заборгованість за надані послуги централізованого постачання гарячої води виникла з липня 2017 року.

У зв`язку з наведеним, суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності.

При цьому, представник позивача письмово повідомив, що відповідачами проведено оплату за спожиті послуги за борговий період з 01.05.2018 по 28.02.2025 за послуги з централізованого постачання гарячої води, а тому зроблено коригування в бік зменшення боргу.

Відтак, за розрахунками суду, з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КП «Київтеплоенерго» підлягає стягненню заборгованість по оплаті наданих послуг, а саме: за централізоване постачання гарячої води за період з 02 квітня 2017 року по 01.05.2018 в розмірі 9108,38 грн, за централізоване опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 в розмірі 14891,20 грн, з постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 в розмірі 24498,08 грн, за постачання теплової енергії в період з 01.11.2021 в розмірі 21358,42 грн, за постачання гарячої води в період з 01.11.2021 в розмірі 5841,66 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1317,68 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 689,15 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання опалення у розмірі 90,72 грн, що разом становить 77795,29 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Зважаючи на те, що зобов`язання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з оплати за житлово-комунальних послуг визначене у гривні, КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" має право вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

У постановах від 03.04.2019 у справі № 756/9094/15, від 20.02.2019 у справі № 910/19565/17, від 15.03.2024 у справі № 912/921/23 Верховний Суд зазначив, якщо строк позовної давності сплив до основної вимоги вважається що позовна давність спливла й до додаткової (у тому числі ст. 625 ЦК України), оскільки зобов`язання зі сплати інфляційних та трьох процентів річних є акцесорним і поділяє долю основного зобов`язання.

Згідно статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, стягненню з відповідачів на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" підлягають втрати від інфляції у загальному розмірі 12898,72 грн, три проценти річних від простроченої суми у загальному розмірі 3105,70 грн, та пеня у загальному розмірі 896,52 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 3028,00 грн, а саме по 1514,00 грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 179 Житлового кодексу України, статтями 319, 322, 526, 625 ЦК України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтями 10, 12, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води в загальному розмірі 94696,23 грн, по 47348,11 грн з кожного та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн по 1514,00 грн з кожного.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421.

Відповідачі:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації - АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації - АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складено - 26.10.2026.

Суддя: В.О. Сенюта