Решение № 140960836, 26.10.2026, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/1108/26

Провадження № 2/634/712/26

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 року

Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: Єрьоміної О.В.,

при секретарі: Литвиненко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 17523,20 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що 11.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачем було укладено кредитний договір у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідну ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно умов цього договору відповідачу було надано кредит у розмірі 4000 грн на строк 90 днів, тобто до 10.05.2024 року, процентна ставка 2,2% на добу. За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми кредиту.

23.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіра Груп» та позивачем було укладено договір факторингу № 23122024, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача набув позивач, що підтверджується Реєстром боржників до договору факторингу.

Таким чином, за відповідачем по укладеному кредитному договору наявна заборгованість на загальну суму 17523,20 грн., яка складається із.:

- заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000 грн.;

- заборгованості за відсотками у розмірі 5523,20 грн;

- заборгованість за пенею у розмірі 8000 грн.

Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором та заборгованість за договором не погашає, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи. У відповіді на відзив щодо заперечень відповідача про встановлення і нарахування відсотків усупереч ч. 5 статті 8-1 Закону України «Про споживче кредитування» (зі змінами, внесеними Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року) позивач посилається на принцип свободи договору. Відповідач, будучи ознайомлений належним чином із його умовами, правилами надання грошових коштів у позику, розміром процентної ставки, порядком її нарахування, строками повернення кредиту, а також наслідками порушення взятих на себе зобов`язань, що підтверджується фактом підписання договору в електронній формі та подальшим отриманням кредитних коштів. На виконання умов договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів у встановлений договором строк не виконав. Нарахування процентів здійснювалось відповідно до погодженої сторонами фіксованої процентної ставки 2,2% на день на залишок заборгованості за кожний день фактичного користування, що прямо передбачено умовами Договору та Внутрішніми правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту. Законодавче обмеження, встановлене пунктом 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ, мало на меті захист позичальників, які опинилися у скрутному становищі внаслідок раптового початку повномасштабних військових дій. Натомість застосування цієї норми до правочинів, які свідомо укладаються через роки після введення воєнного стану, призводить до зловживання правом з боку недобросовісних позичальників. Відповідач, отримуючи кошти, розраховувала на безкарне невиконання зобов`язань, що прямо порушує статтю 13 ЦК України щодо недопустимості зловживання правом умисно на шкоду іншим особам (Первісному кредитору чи/або Нового кредитора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»). Розрахунок пені виконано з чітким дотриманням балансу інтересів сторін та спеціальних захисних лімітів, встановлених законодавством. Нарахування пені здійснювалося в період з 10.03.2024 по 26.04.2024 і було остаточно зупинено ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» на сумі 8 000,00 грн. Це зупинення повністю відповідає вимогам частини 3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», яка є спеціальною нормою для мікропозик (розмір яких не перевищує мінімальну заробітну плату) і яка імперативно обмежує граничний розмір пені та штрафів подвійною сумою, одержаним ОСОБА_2 . Оскільки ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» суворо обмежив штрафні санкції граничною лінією, передбаченою Законом України «Про споживче кредитування», та повністю припинив будь-які подальші нарахування після 26.04.2024, сума пені є остаточною, математично та законодавчо обґрунтованою. Позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн. підлягають до задоволення.

Відповідач та його представник у судове засідання не з"явився, із наданого відзиву вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги, посилаючись на те, що нарахування та стягнення заборгованості за пенею прямо суперечить п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки у країні на даний час діє воєнний стан. Враховуючи положення ч. 5 статті 8-1 Закону України «Про споживче кредитування» (зі змінами, внесеними Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року), максимальний розмір денної відсоткової ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 1 відсоток на день від загального розміру виданого кредиту, тоді як спірний кредитний договір було укладено 11.02.2024 року, яким передбачено нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 2,2% на добу, тобто у період дії вищевказаного Закону, а отже, відсотки нараховані за ставкою 2,2% на добу є незаконними. При цьому, просив також відмовити у стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн, оскільки позивачем не доведено підтвердження перерахування коштів за договором про надання правової допомоги, а також виконання умов додаткової угоди, а саме представництва інтересів позивача у суді.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачем було укладено кредитний договір у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідну ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно умов цього договору відповідачу було надано кредит у розмірі 4000 грн на строк 90 днів, тобто до 10.05.2024 року, процентна ставка 2,2% на добу. За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми кредиту.

При цьому, сторонами погоджено графік платежів, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

23.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіра Груп» та позивачем було укладено договір факторингу № 23122024, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача набув позивач, що підтверджується Реєстром боржників до договору факторингу.

Згідно інформації АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_2 , надано докази зарахування грошових коштів 11.02.2024 року о 18.02 год у розмірі 4000 грн.

Згідно довідки ТОВ «ПрофітГід» на картковий рахунок № НОМЕР_3 11.02.2024 року о 18.02 год. платником Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» було перераховано грошові кошти у розмірі 4000 грн.

Таким чином, згідно розрахунку позивача за відповідачем по укладеному кредитному договору наявна заборгованість на загальну суму 17523,20 грн., яка складається із.:

- заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000 грн.;

- заборгованості за відсотками у розмірі 5523,20 грн;

- заборгованість за пенею у розмірі 8000 грн.

Відповідно до положень статей 5,15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація, в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, я склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки і інших факторів на дату укладення договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного вважаю, що доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за кредитними договорами, суду не надано.

Умовами договору передбачено, що тіло кредиту становить 4000 грн, строк кредитування 90 днів до 10.05.2024 року, процентна ставка 2,2 % на добу.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, є помилковим посилання відповідача, що саме з 24.12.2023 року максимальний розмір денної відсоткової ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 1% в день від загального розміру виданого кредиту.

Таким чином, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 року - денна ставка не більше 1%.

Тому, розрахунок заборгованості за відсотками слід розраховувати таким чином.

Починаючи з 11.02.2024 року до 21.04.2024 року (71 днів) денна процентна ставка має бути не більше 2,5 % та розраховується таким чином:

4000х2,2%х71 =6248 грн.

У період часу з 22.04.2024 року до 10.05.2024 року (19 днів) денна процентна ставка має бути не більше 1,5 % та розраховується таким чином:

4000х1,5%х19 =1140 грн.

Отже, сума заборгованості за відсотками за цим кредитним договором загалом становить 7388 грн.

Оскільки, сума заборгованості за відсотками заявлена позивачем у розмірі 5523,20 грн є меншою, ніж сума відсотків, яка має бути стягнення з відповідача відповідно до умов договору з урахуванням Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), то заявлена сума заборгованості за відсотками є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 5523,20 грн, що в сумі становить 9523,20 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Цивільний кодекс України є кодифікованим актом, що регулює цивільні правовідносини між громадянами та юридичними особами. Він має вищу юридичну силу в межах цивільного права, ніж інші закони, що регулюють ці питання.

Це означає, що положення Цивільного кодексу є обов`язковими для застосування у цивільних справах, і інші закони не можуть суперечити йому в питаннях, врегульованих кодексом.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення процентів за ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають.

Що ж стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн, виходжу з такого.

Так, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України).

За змістом ч.ч.3,4,5 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правову допомогу надано такі докази: договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.06.2026 року та додаткову угоду до нього від 29.06.2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 26.06.2026 року, згідно якого оплата юридичних послуг виконавця здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акту, що є підтвердженням сплати витрат на правничу допомогу.

З урахуванням відсутності клопотань відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки ОСОБА_1 просив суд відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому понесені витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов майнового характеру задоволено на 54,34%, то сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за надання професійної правничої допомоги, становить 3260,40 грн.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1446,91 пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" суму заборгованість за кредитним договором у розмірі 9523,20 грн, а також судовий збір у сумі 1446,91 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3260,40 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", 07406, Київська область м. Бровари вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 42649746;

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: