Решение № 140960794, 21.10.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року Справа № 480/7719/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Гупало Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/7719/26

за позовом ОСОБА_1

до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

30.09.2026 року до Сумського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 через представника Солошенко Л.Є. з позовною заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить:

1. Скасувати:

постанову про стягнення виконавчого збору від 10.09.2026 року у ВП №81923461, що винесена старшим державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красулею Дмитром Андрійовичем про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 17 294,00 грн.;

постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.09.2026 року у ВП №81923461, що винесена старшим державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красулею Дмитром Андрійовичем про визначення для боржника з ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження за загальну суму 3148,15 грн.

Також просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40грн. та витрати, пов`язані з наданням правової допомоги в розмірі 10000грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12.03.2025 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 позовні вимоги задоволено та судом вирішено: вселити ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 .

27.08.2026року Сумським апеляційним судом рішення Зарічного райсуду м. Суми залишено без змін, а апеляційну скаргу представника відповідачки - без задоволення.

З інформації, яка надійшла в ЄСІТС позивачу стало відомо, що 07.09.2026 року Зарічним райсудом м. Суми видано виконавчий лист №591/10177/23 за заявою ОСОБА_2 .

Під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції, представником відповідачки ОСОБА_1 - адвокатом Солошенко Л.Є., за узгодженням з ОСОБА_1 , в судовому засіданні було запропоновано позивачу ОСОБА_2 прибути до квартири, вселитись та отримати ключі від квартири та така пропозиція була пред`явлена ОСОБА_2 в письмовому вигляді, що зафіксовано на технічному записі судового засідання, що отриманий в суді апеляційної інстанції, що підтверджується копією технічного запису судового засідання.

Відразу, після судового засідання в Сумському апеляційному суді 27.08.2026 року, близько 12.00 год., ОСОБА_2 було запропоновано прибути до квартири, вселитись в неї та отримати ключі від квартири, що підтверджується копією пропозиції, яка була зачитана в судовому засіданні, як представником відповідачки, та яку ОСОБА_2 відмовився отримати в письмовому вигляді.

З вказаної пропозиції вбачається, що ОСОБА_2 27.08.2026 року наданий вільний доступ до квартири та буде вручено окремий ключ від вхідних дверей квартири о 18.00 год. після прибуття ОСОБА_1 з роботи.

В зв`язку з відмовою ОСОБА_2 отримати в письмовому вигляді пропозицію щодо вселення та отримання ключів від квартири, вказана пропозиція була направлена за адресою його фактичного проживання: АДРЕСА_2 та за адресою його місця реєстрації: АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями опису вкладеного в цінний лист та поштовими накладними про направлення саме пропозиції 27.08.2026р. о 12.26 год.

О 18.00год., як те було зазначено у пропозиції щодо прибуття до квартири, вселення та отримання ключа, ОСОБА_2 не прибув, про що мається відеозапис, який зберігається у ОСОБА_1 .

Наступного дня, представником відповідачки ОСОБА_1 направлено до Зарічного ВДВС у м. Суми заяву, в якій повідомлено про те, що ОСОБА_1 виконала рішення суду про вселення ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 в добровільному порядку, до відкриття виконавчого провадження, а тому не може нести витрати, пов`язані з виконанням рішення суду немайнового характеру, а саме щодо вселення ОСОБА_2 органом ВДВС, що підтверджується копією зави та відміткою про її отримання органом ВДВС.

Вище викладене підтверджує, що ОСОБА_2 навмисно, з власної волі, не має бажання вселитись в квартиру, про що отримав судове рішення, а має на меті вчинення психологічного та економічного насильства відносно ОСОБА_1 шляхом звернення до органу ВДВС, який виніс постанову про, в тому числі, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

19.09.2026 року на поштову адресу ОСОБА_1 надійшла постанова старшого державного виконавця Зарічного ВДВС у м. Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красулі Д.А. від 10.09.2026 року ВП №81923461 про відкриття виконавчого провадження ВП №81923461 від 10.09.2026 року, в якій державний виконавець постановив: п.1 відкрити виконавче провадження, боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (п.2); п.З - стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 17294грн., що підтверджується копією постанови, копією поштового конверту та копією роздруківки трекінгу.

Цього ж дня, а саме 19.09.2026 року позивачка отримала постанову про стягнення виконавчого збору від 10.09.2026 року, що видана старшим державним виконавцем Зарічного ВДВС у м. Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красулею Д.А. у ВП №81923461, якою, старший державний виконавець постановив: стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 17294,00 грн.

Пунктом 3 вказаної постанови визначено, що постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення.

Також, позивач отримала постанову ВП №81923461 від 10.09.2026 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, за якою державний виконавець встановив, що: 1. Відправлення рекомендованої кореспонденції 6 х 30=180грн.; 2.проста кореспонденція: 4 х 15,00 грн. = 60,00 грн., маркована продукція: 10 х 0,60 грн.= 6,00 грн.; 4. Папір А4 аркуш: 32x0,50=16грн.; 5. виготовлення ксероксних копій/друк документів (послуга): 30x0,50 грн. = 15,00грн.; 6. Послуга, пов`язана з користуванням АСВП = 69грн.; 7.телефонні розмови (хв): 5x0,43 грн.=2,15грн. та постановив: визначити для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в загальній сумі 348,15 грн.

Позивач вважає, що оскаржувані постанови від 10.09.2026року у ВП №81923461 не відповідають вимогам вказаної норми Закону, а тому підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Як слідує з оскаржуваної постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, то в цій постанові не зазначено жодних витрат виконавчого провадження, які визначені вище вказаним пунктом Інструкції № 512/5.

Таким чином позивач вважає, що постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.09.2026р. ВП №81923461 не відповідає вимогам закону, оскільки, прийнята не на підставі та не у межах повноважень та не в спосіб, що визначений законом, без врахування права позивачки на участь у процесі прийняття рішення, оскільки, позивачка, ще задовго до відкриття виконавчого провадження, повідомила орган ВДВС про те, що рішення суду виконано добровільно, а ОСОБА_2 не виконує рішення суду, що постановлено на його користь, навмисно, з чого слідує, що державний виконавець не мав приймати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а на підставі п.4 ч.І ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" та заяви ОСОБА_1 від 28.08.2026 року, мав винести постанову про повернення виконавчого документу стягувану в зв`зку з тим, що стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій, або перевірити факт добровільного повного виконання рішення суду. Якщо стягувач все ж подав документи до ВДВС, а рішення вже фактично виконане, виконавець зобов`язаний перевірити цей факт.

За наявності документального підтвердження повного виконання рішення суду до початку примусового виконання виконавець може відмовити у відкритті провадження або ж відкрити його та одразу закінчити виконавче провадження на підставі фактичного виконання (пункт 9 частини першої статті 39 закону), при цьому виконавчий збір з боржника не стягується.

В даному випадку відповідачем вказано про стягнення витрат виконавчого провадження, але відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554 (з наступними змінами) Порядок визначає механізм використання коштів виконавчого провадження (далі - кошти).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що кошти використовуються органами державної виконавчої служби для організації та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а саме для оплати: 1) послуг з перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачеві стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення автоматизованої системи виконавчого провадження і т.і.

Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не містить інформації, що відповідачем здійснено витрати, пов`язані з проведенням виконавчих дій і, що такі виконавчі дії проводились, оскільки, виконавчі дії не проводились.

Зазначене в постанові про послугу, пов`язану з користуванням ЄДРВП в сумі 69,00грн., то позивачка у відповідача не замовляла таку послугу, а тому не має за неї сплачувати, оскільки, в тому числі, відсутні будь-які документи, які б підтверджували оплату відповідачем таких послуг на користь надавача послуг, так як відповідно до п.3 Наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2017року №954/5 «Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження» встановлено, що плата за користування Системою органами державної виконавчої служби здійснюється за рахунок коштів авансового внеску стягувана у порядку, встановленому пунктом 17 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802.; за відправку поштової кореспонденції рекомендованої - 6 шт. - 30,00грн., простої - 4 шт. - 15,00 грн. - надійшло два конверти, які не марковані, а не як не 6 та не 4 конверти; два немаркованих конверти, а зазначає на використання маркованої продукції а суму 6,00 грн.; 32 аркушів паперу на 16 грн. - з якого розрахунку виходив відповідач, визначаючи вартість одного аркушу паперу в сумі 0, 50грн.

Постанова від 10.09.2019року про стягнення виконавчого збору також підлягає скасуванню, оскільки, положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Наголошує, що право на стягнення виконавчого збору не виникає, якщо боржник добровільно виконав рішення суду і при цьому державний виконавець не провів будь- яких примусових виконавчих дій, а тільки виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та поставу про стягнення виконавчого збору.

Окрім того, положеннями частини дев`ятої статті 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Факт виконання рішення боржником до початку його примусового виконання відомий відповідачу та підтверджений документально.

Таким чином, позивач вважає, що постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.09.2026 року у ВП №81923461, що видані відповідачем, винесені не на підставі та не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 02.10.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови - залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.10.2026 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду із даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі в порядку спрощеного позовного провадження та з урахуванням ст. 287 КАС України призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.10.2026 о 14:30 год, встановлено відповідачу строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

16.10.2026 ухвалою суду заяву представника позивача про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 480/7719/26 задоволено. Вирішено розглядати справу № 480/7719/26 у судовому засіданні на 21.10.2026 о 14:30 год. і наступні судові засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису, із застосуванням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС за участю ОСОБА_3 .

16.10.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив наступне.

До Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми від ОСОБА_2 надійшла заява про відкриття виконавчого провадження, яку зареєстровано 09.09.2026 за вх. № 18199.

Також, стягувачем подано виконавчий лист № 591/10177/23 виданий 07.09.2026, у резолютивній частині якого зазначається: Вселити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 в квартиру №8. розташовану за адресою: АДРЕСА_4 .

10.09.2026 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81923461, копію якої направлено сторонам за адресою, зазначеною у виконавчому листі.

Того ж дня державним виконавцем, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 348,15 грн.

Також, державним виконавцем, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 17294 грн.

07.10.2026 відповідачем здійснено перевірку виконання боржником рішення про вселення стягувача, за результатами якої встановлено, що стягувач 07.10.2026 отримав ключі від квартири, зазначеної у виконавчому документі, та безперешкодно увійшов до неї.

07.10.2026 державним виконавцем, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частина 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», визначає перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання: виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди; виконавчий документ, щодо якого подано заяву про примусове виконання, перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

На момент відкриття виконавчого провадження 10.09.2026 у державного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

09.2026 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено сторонам за адресою, зазначеною у виконавчому листі.

Відповідно до частини 1 статті 28 «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Постанови державного виконавця передано до канцелярії наступного дня після їх винесення в Автоматизований системі виконавчого провадження, після її підписання та скріплення печаткою органу ДВС.

Згідно з частинами 201, 202 Інструкції з діловодства у Державній виконавчій службі України, вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв`язку, електрозв`язку, а також доставляються кур`єрською, фельд`єгерською службою. Опрацювання документів для відправлення поштовим зв`язком здійснюється службою діловодства ДВС України відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку.

Згідно п. 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ: визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

З огляду на безпекову ситуацію, регулярне оголошення сигналів повітряної тривоги, що зумовлюють обмеження в організації роботи, можливе виникнення затримок у підготовці, відправленні та доставці кореспонденції.

Перевіркою поштових відправлень з`ясовано, що зазначені постанови направлено на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , Номер трекінгу укрпошти: В.067280153351, 067280151596. Згідно вказаного трекінгу, направлені постанови отримано боржником 19.09.2026.

Частиною 2 статті 67 Закону України «Про виконавче провадження», примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

У матеріалах справи відсутнє підтвердження виконання рішення до відкриття виконавчого провадження, а саме підтвердження безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

До Відділу надходила заява представника боржника про виконання рішення суду в добровільному порядку, але в ній не містилось підтвердження безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначеного у виконавчому документі.

Частиною 1 статті 67 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача.

З метою перевірки виконання рішення, державним виконавцем 07.10.2026 здійснено вихід за адресою, визначеною у виконавчому документі, де за результатами перевірки встановлено, що стягувач 07.10.2026 отримав ключі від квартири, зазначеної у виконавчому документі, та безперешкодно увійшов до неї.

Таким чином, рішення не може вважатися таким, що виконано до відкриття виконавчого провадження (добровільне виконання), оскільки момент вселення стягувача відбувся 07.10.2026, що зафіксовано в акті державного виконавця. Не підтверджено вселення стягувача до 10.09.2026.

07.10.2026 державним виконавцем, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Підстави для внесення відмітки про добровільне виконання рішення були відсутні.

Пунктом 3 частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Розмір мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження визначається відповідно до Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1300/29430.

Відповідно до частин 1, 3 чинного Наказу Міністерства Юстиції № 954/5 від 24.03.2017 про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження (далі - Система) органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями становить 69 грн 00 коп. (з урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження. Плата за користування Системою органами державної виконавчої служби здійснюється за рахунок стягнутих з боржника за цим виконавчим провадженням коштів на витрати виконавчого провадження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 703/1111/17 від 01 жовтня 2020 року зазначає, що виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов`язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження з виконання виконавчого документу.

Тобто незалежно від того, чи було судове рішення виконано боржником у добровільному, чи в примусовому порядку, боржник має сплатити витрати виконавчого провадження.

З огляду на викладене у стягувача виключили обов`язок зі сплати авансового внеску для примусового виконання рішень. Водночас витрати виконавчого провадження стягуються за рахунок стягнутих з боржника коштів у порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження виноситься одночасно (в той же день) з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Разом з тим, відповідач наголосив, що рішення не може вважатися таким, що виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки момент вселення стягувача відбувся 07.10.2026, що зафіксовано в акті державного виконавця, а тому виконавчий збір підлягає стягненню.

Враховуючи вищевикладене, у державного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанова про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, перевіркою виконання рішення про вселення встановлено, що вселення стягувача до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не відбулось, а тому рішення не може вважатися таким, що виконано добровільно, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження підлягають стягненню з боржника, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач, представник позивача та представник відповідача у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представником відповідача подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася.

16.10.2026 ухвалою суду заяву представника позивача про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 480/7719/26 задоволено. Вирішено розглядати справу № 480/7719/26 у судовому засіданні на 21.10.2026 о 14:30 год. і наступні судові засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису, із застосуванням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС за участю Солошенко Людмили Євгеніївни.

На запрошення секретарем засідання в системі відеоконференцзв`язку про участь в режимі відеоконференції представник позивача не відповіла.

Враховуючи, що представник позивача не підключилася до участі в режимі відеоконференції, про причини неявки в судове засідання не повідомила та враховуючи скорочені строки розглянути справу, суд вважає, за можливим розглянути справу за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 12.05.2025 Зарічним районним судом м.Суми прийнято рішення по справі №591/10177/23, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про вселення до квартири задоволено. Вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126060396) .

27.08.2026 постановою Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Солошенко Людмили Євгенівни залишено без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 березня 2025 року залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/139285430)

07.09.2026 Зарічним районним судом м.Суми видано виконавчий лист по справі №591/10177/23.

08.09.2026 ОСОБА_2 звернувся до Зарічного ВДВС Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №591/10177/23 від 07.09.2026 року.

10.09.2026 Старшим державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби у м.Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красулею Д.А. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №81923461 щодо примусового виконання виконавчого листа №591/10177/23 від 07.09.2026 року.

10.09.2026 Старшим державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби у м.Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красулею Д.А. прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено: 1. Відправлення рекомендованої кореспонденції 6 х 30=180грн.; 2.проста кореспонденція: 4 х 15,00 грн. = 60,00 грн., маркована продукція: 10 х 0,60 грн.= 6,00 грн.; 4. Папір А4 аркуш: 32x0,50=16грн.; 5.виготовлення ксероксних копій/друк документів (послуга): 30x0,50 грн. = 15,00грн.; 6. Послуга, пов`язана з користуванням АСВП = 69грн.; 7.телефонні розмови (хв): 5x0,43 грн.=2,15грн. та постановив: визначити для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в загальній сумі 348,15 грн.

10.09.2026 Старшим державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби у м.Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красулею Д.А. прийнято постанову стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 17294, 00 грн.

07.10.2026 Старшим державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби у м.Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красулею Д.А. складено акт, яким підтверджено безперешкодний доступ стягувача до квартири АДРЕСА_1 .

07.10.2026 Старшим державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби у м.Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красулею Д.А. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Підставою прийняття постанови зазначено п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження»

Вважаючи постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження такими, що прийняті з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про виконавче провадження.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов`язковими до виконання.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентується Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ), відповідно до ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності (ст. 2 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1, ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч.ч.5,6 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Тобто, частиною 5 статті 26 Закону № 1404-VIII прямо передбачено зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

У свою чергу, згідно з ч.1, 3 ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8647 гривень.

10.09.2026 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 17294 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Системний аналіз вказаних норм в аспекті спірних правовідносин свідчить про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню, з одночасним прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору.

Відтак, суд зазначає, що на дату відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №806/2188/16.

Також судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.03.2018 у справі №750/7624/17, від 28.04.2020 у справі №480/3452/19 про те, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження, у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

При цьому, статтею 27 Закону № 1404-VIII передбачено випадки, за наявності яких виконавчий збір не стягується (ч.5) (тобто, рішення, саме за примусове виконання яких не передбачено справляння виконавчого збору, а також умови за яких виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від сплати).

Разом з тим, представник позивача не зазначає конкретну підставу для звільнення від сплати виконавчого збору передбаченої ст.27 Закону № 1404-VIII.

Щодо доводів представника позивача про виконання виконавчого листа до відкриття виконавчого провадження, суд зазначає, що фактично представник позивача зазначає, що відповідачем протиправно було прийнято виконавчий лист до виконання, а не повернуто його у зв`язку із виконанням до відкриття виконавчого провадження.

Отже, наведені доводи представника позивача стосуються саме правомірності прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження, а не постанови про стягнення виконавчого провадження.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що в матеріалах справи наявний акт Старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у м.Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красулі Д.А. від 07.10.2026, яким підтверджено безперешкодний доступ стягувача до квартири та виконання рішення суду. На наведеному акті також наявні підписи позивача та представника позивача.

Також, суд звертає увагу представника позивача, що 07.10.2026 Старшим державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби у м.Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Красулею Д.А. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд наголошує, що підставою прийняття постанови зазначено п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, державним виконавцем встановлено, що рішення Зарічного районного суду м.Суми по справі №591/10177/23 було виконано в межах наведеного виконавчого провадження, а не до його відкриття.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням вимог ч.2 ст.19 Конституції України.

Щодо постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.09.2026 року у ВП №81923461, суд зазначає наступне.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Частинами 2, 3 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція № 512/5) передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про:

відкриття виконавчого провадження;

стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);

стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);

стягнення витрат виконавчого провадження;

закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:

виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);

пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Отже, мінімальні витрати виконавчого провадження та виконавчий збір не є тотожними поняттями. Мінімальні витрати виконавчого провадження - це обов`язкові витрати, які понесені виконавцем у зв`язку з наявністю виконавчого провадження (плата за користування виконавцем реєстром виконавчих проваджень, витрати на друкування, папір, послуги поштового зв`язку, пов`язані з прийняттям постанов, тощо).

З оскаржуваної постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем визначені витрати на загальну суму 348,15 грн.

Розмір мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження визначається відповідно до Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1300/29430.

Відповідно до частин 1, 3 чинного Наказу Міністерства Юстиції № 954/5 від 24.03.2017 про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження (далі - Система) органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями становить 69 грн 00 коп. (з урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження. Плата за користування Системою органами державної виконавчої служби здійснюється за рахунок стягнутих з боржника за цим виконавчим провадженням коштів на витрати виконавчого провадження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 703/1111/17 від 01 жовтня 2020 року зазначає, що виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов`язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження з виконання виконавчого документу.

Тобто незалежно від того, чи було судове рішення виконано боржником у добровільному, чи в примусовому порядку, боржник має сплатити витрати виконавчого провадження.

Позивач не оскаржує правильність розрахунку витрат, а вважає, що такі витрати не стягуються оскільки, наведене рішення суду було виконано до прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з цим, суд зазначає що, ані норми Законів № 1404-VІІІ, № 4901-VI, ані норми Інструкції № 512/5 не звільняють боржника від обов`язку сплати мінімальних витрат виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду.

Суд зауважує, що у випадку скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а також у певних випадках визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню, мінімальні витрати не cтягуються.

Проте, позивачем під час судового розгляду не доведено наявності таких обставин, а постанова про відкриття виконавчого провадження ним не оскаржена.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням вимог ч.2 ст.19 Конституції України.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що відповідачем по справі, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних постанов, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанов не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, витрати понесені ним під час розгляду справи не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його оголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено та підписано 26.10.2026.

Суддя О.А. Прилипчук