Решение № 140959893, 26.10.2026, Зміївський районний суд Харківської області

621/492/26

2/621/3062/26

РІШЕННЯ

іменем України

26 жовтня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Кришталь А. А.,

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал",

представник позивача - Усенко М. І.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Доценко Н. В.,

розглянувши за відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення суми,

у с т а н о в и в:

18.02.2026 від ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 83973 від 04.10.2019 в розмірі 27 120 грн 00 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. та на правову допомогу допомогу у розмірі 8 000 грн 00 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАЙМЕР" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №83973, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 3 000 грн 00 коп., а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

Згідно п. 6.8. Підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч. 12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У п. 6 ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію", визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, Цей Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п. 6.3. кредитного договору, Всі додатки та додаткові угоди, складені Сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід`ємними частинами Договору.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

11.03.2020 ТОВ "ЗАЙМЕР" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № ЗК - 11032020, згідно якого у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "ЗАЙМЕР", в тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором №83973 від 04.10.2019 року.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань, заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 120 грн 00 коп, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 3 000 грн 00 коп.; заборгованість за відсотками - 1 800 грн 00 коп.; заборгованість за пенею - 22 320 грн 00 коп.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним кредитним договором стало підставою для пред`явлення в суді цього позову.

Заочним рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 29.05.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" 27 120 грн 00 коп., 2 662 грн 40 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 8 000 грн 00 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 07.10.2026 скасовано заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 29.05.2026 у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення суми та призначено судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 26.10.2026.

12.10.2026 представник відповідача Доценко Н. В. надіслала відзив на позовну заяву, на обґрунтування якого вказала, що 04.10.2019 між відповідачем та первісним кредитодавцем було укладено кредитний договір № 83973, відповідно до умов якого відповідачу було надано фінансовий кредит у розмірі 3 000 грн 00 коп., а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору. Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору, кредит надавався на умовах строковості, зворотності та платності. Згідно з пунктом 1.2 Кредитного договору, кредит надавався строком на 30 днів, тобто до 02.11.2019. Додатком № 1 до Кредитного договору від 04.10.2019 № 83973 передбачено фіксовану процентну ставку в розмірі 2 %, а загальна сума процентів за користування кредитом за погоджений строк становить 1 800 грн 00 коп. Згідно з виписки за рахунком відповідача, 04.10.2019 йому було зараховано кошти в сумі 3 000 грн 00 коп., що підтверджує отримання кредитних коштів.

Таким чином, відповідач не заперечує факту укладення Кредитного договору та отримання кредитних коштів. Водночас, факт отримання кредиту не означає автоматичної правомірності всіх сум, які позивач надалі включив до розрахунку заборгованості. Відповідач визнає обов`язок повернути тіло кредиту в сумі 3 000 грн 00 коп. та сплатити 1 800 грн 00 коп. проценти за користування кредитом протягом установленого договором строку. Загальна сума заборгованості, яку відповідач визнає, становить 4 800 грн 00 коп.

Крім того, представник відповідача вказала щодо надмірно нарахованих процентів за кредитним договором, а саме: позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 27 120 грн 00 коп. Водночас, відповідач вважає, що нарахування процентів за межами погодженого сторонами строку кредитування є неправомірним, а тому відповідна частина заявленої заборгованості не підлягає стягненню. Сторони кредитного договору погодили конкретний строк кредитування, протягом якого відповідач мав можливість користуватися кредитними коштами, а кредитодавець - право нараховувати передбачені договором проценти за таке користування.

Правова позиція щодо припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після закінчення погодженого строку кредитування викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України.

Невиконання позичальником зобов`язання щодо повернення кредиту саме по собі не створює для кредитодавця права безстроково нараховувати договірні проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування. Кредитним договором № 83973 від 04.10.2019 встановлено строк кредитування 30 днів - до 02.11.2019. При цьому погоджена сторонами фіксована процентна ставка становила 2 %, а сума процентів за передбачений договором строк - 1 800 грн 00 коп.

Отже, на думку відповідача, позивач не має правових підстав вимагати стягнення процентів, нарахованих за межами погодженого строку кредитування, лише з тієї підстави, що кредитні кошти не були повернуті вчасно. Відповідач не заперечує свого обов`язку повернути отримані кошти та сплатити погоджені проценти за строк кредитування, однак заперечує проти покладення на нього обов`язку сплачувати додаткові договірні проценти, нараховані після закінчення такого строку, без належного правового обґрунтування.

Таким чином, у частині стягнення заборгованості понад 4 800 грн 00 коп. позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки заявлений позивачем розмір заборгованості не може ґрунтуватися виключно на нарахуванні процентів після закінчення строку кредитування.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу: позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн 00 коп. Відповідач не погоджується з вимогою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та заперечує проти їх відшкодування в повному обсязі.

Представник відповідача вказала, що відповідач частково визнає позовні вимоги, а саме в розмірі 4 800 грн 00 коп. та заперечує проти стягнення решти заявленої заборгованості.

Отже, спір стосується передусім правомірності нарахування процентів за межами погодженого строку кредитування та визначення дійсного розміру заборгованості.

З огляду на характер спору, його предмет та обсяг заперечень відповідача, сама лише заява позивача про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн 00 коп. не звільняє його від обов`язку належно підтвердити обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

Відповідач заперечує проти стягнення зазначених витрат у повному обсязі та просить суд перевірити наявність належних доказів, які підтверджують розмір витрат, зміст і обсяг фактично наданих послуг, а також їх зв`язок із розглядом цієї справи.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Водночас, саме по собі зазначення позивачем певної суми витрат на правничу допомогу не є достатньою підставою для її автоматичного стягнення з Відповідача. Питання про відшкодування таких витрат має вирішуватися судом з урахуванням доказів їх розміру, фактичного надання відповідних послуг, їх зв`язку з розглядом справи та обґрунтованості заявленої суми.

Згідно з частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах "Баришевський проти України", "Гімайдуліна та інші проти України", "Двойних проти України" та "Меріт проти України", відшкодуванню підлягають лише судові витрати, щодо яких доведено, що вони були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц, також зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі витрати на адвоката, якщо з огляду на конкретні обставини справи їхній розмір є завищеним. Під час визначення суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру

Таким чином, з урахуванням наведених положень законодавства та обставин справи відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні вимоги про стягнення 8 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Також, представник відповідача просила вирішити питання щодо розподілу судового збору відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких суд дійде висновку.

13.10.2026 представник позивача Усенко М. І. надіслав відповідь на відзив, на обґрунтування якої вказав, що вважає аргументи у відзиві на позовну заяву відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання.

Доводи відповідача про завищений розмір процентів не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки нарахування здійснено відповідно до умов договору та поданого розрахунку заборгованості. Розрахунок заборгованості містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договорі, адже містить відомості про позичальника та номер і дату кредитного договору.

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Отже, наведені представником відповідача доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні розрахунку заборгованості або неповному дослідженні матеріалів справи, оскільки у розрахунку чітко розмежовано нарахування процентів та пені.

У ч. 1 ст. 624 ЦК України йдеться, що якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 4.3. у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатках до даного Договору, клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. Відповідно до п.1.2. Кредит надається строком на 30 днів (з 04.10.2019 по 02.11.2019).

Тому, з 03.11.2019 почалось формування заборгованості. Відповідно до п. 2.2 сума кредиту проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня складають заборгованість за Договором.

Водночас, з наданих до позовної заяви відомостей про щоденні нарахування вбачається, що нарахування штрафу було припинено ще до 24 лютого 2022 року. Останнє нарахування було здійснено 03.02.2020. Нарахування пені за кредитними договорами здійснювалося у повній відповідності до вимог чинного на той момент законодавства та умов самих договорів до моменту офіційного призупинення таких нарахувань кредитором.

Таким чином, нарахування пені є обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи та відповідає умовам Договору.

Відповідно до п. 6.8 Договору, приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства.

Відповідач ОСОБА_1 свідомо звернувся до ТОВ "Займер" з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними.

Відповідно до ст. 526 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало ОСОБА_1 грошові кошти на споживчі потреби. Відповідач у свою чергу порушив умови договору, відповідно до яких зобов`язувався погашати кредит, проценти та пеню на умовах та в порядку, визначених договором.

Отже, приймаючи пропозицію Товариства про укладення даного Договору відповідач погодився, що він до його підписання ознайомився з усіма умовами, на яких Товариство здійснює кредитування, а також свідомо обрав умови кредитування, викладенні у кредитному Договорі.

Щодо витрат на правову допомогу, представник позивача зазначив, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу є розумними та доведеними. Витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн 00 коп. не є завищеними, оскільки відповідають ринковій вартості юридичних послуг та є обґрунтованими з урахуванням складності справи, часу, витраченого представником Товариства, та необхідності дотримання всіх процесуальних вимог. Ця сума включає аналіз правової ситуації, підготовку позовної заяви, збирання та оформлення доказів, а також юридичні консультації. Відповідно до судової практики, витрати на правову допомогу компенсуються в розумних межах, а 8 000 грн 00 коп. є пропорційними вартості роботи фахівця та обсягу наданих послуг. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, тому не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

26.10.2026 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача Усенко М. І. надіслав клопотання, в якому просив провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача Доценко Н. В. надіслала заяву, в якій просила провести судовий розгляд за її відсутності та за відсутності відповідача на підставі раніше поданого відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися, і це не перешкоджає розгляду справи по суті, судовий розгляд справи проведено за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Даними копій індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 83973 від 04.10.2019, Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 83973 від 04.10.2019 (Графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту), довідки про ідентифікацію, інформаційної довідки директора ТОВ "ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН" № 285/12 від 16.12.2025, інформації наданої АТ КБ "Приватбанк" на виконання ухвали суду від 02.03.2026 в частині витребування доказів, підтверджується, що 04.10.2019 між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 83973 на суму 3 000 грн 00 коп., на строк 30 днів, до 02.11.2019, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 730 відсотків річних від суми кредиту в розрахунку 2 відсотки на добу, сплатою пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в розмірі 5 відсотків від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов Договору, починаючи з першого дня прострочення і до повного погашення заборгованості за Договором, але в будь-якому випадку не більше ста календарних днів (а. с. 8-11, 59).

Право вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 щодо повернення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 83973 від 04.10.2019 підтверджується: договором відступлення права вимоги № ЗК-11032020 від 11.03.2020, укладеного між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" та додатками до нього (а. с. 14 зворот - 20).

13.02.2026 ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" на адресу відповідача ОСОБА_1 за вих. № 5670/1185 від 13.02.2026 направлено досудову вимогу за кредитним договором № 83973 від 04.10.2019 (а. с. 20 зворот).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 83973 від 04.10.2019, за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 27 120 грн 00 коп., а саме: заборгованість за сумою кредиту - 3 000 грн 00 коп.; заборгованість за відсотками - 1 800 грн 00 коп., пеня - 22 320 грн 00 коп. (а. с. 12-14).

Зазначені розрахунки містять достатні та зрозумілі відомості про порядок нарахування заборгованості, дату та суми нарахування процентів, пені.

У відповідності з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальними правилами, що випливають з положень статей 11-14, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 610, 614, 622-625 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки, виникають, зокрема, з договорів, і повинні належно виконуватися; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор управі вимагати виконання порушеного зобов`язання, стягнення неустойки; особа здійснює свої права та виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається; особа діє у цивільних відносинах вільно, на власний ризик і повинна діяти, в тому числі, вчиняючи правочин, добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку з укладанням 04.10.2019 між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту № 83973 та подальшим укладанням між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" договору відступлення прав вимоги № ЗК-11032020 від 11.03.2019, у результаті чого ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 83973 від 04.10.2019, та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором.

Представник відповідача Доценко Н. В. у відзиві на позовну заяву не заперечувала про факт укладення договору між позивачем та відповідачем, однак заперечувала проти позовних вимог в частині надмірно нарахованих процентів за кредитним договором. Зазначила, що позивач не мав правових підстав вимагати стягнення процентів, нарахованих за межами погодженого строку кредитування через те, що кредитні кошти не були повернуті вчасно. Вважала, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині тіла кредиту та процентів в межах строку кредитування.

Пунктом 1.2. розділу 1 Договору про надання фінансового кредиту встановлено, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 02.11.2019. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Відповідно до пункту 1.3. розділу 1 Договору про надання фінансового кредиту: за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану проценту ставку за Договором.

Відповідно до пункту 2.1. розділу 2 Договору про надання фінансового кредиту: сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

З пункту 2.2. розділу 2 Договору про надання фінансового кредиту вбачається, що сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану проценту ставка за Договором.

Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному ОСОБА_1 договорі визначені строк, тип та розмір процентної ставки за користування кредитом.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 83973 від 04.10.2019 вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 було нараховано відсотки по кредиту за період з 05.10.2019 по 02.11.2019 у розмірі 1 800 грн 00 коп., тобто у строк передбачений пунктом 1.2. розділу 1 Договору про надання фінансового кредиту.

Таким чином, нарахування відсотків відповідачу було здійснено відповідно до умов договору та в межах погодженого строку кредитування.

Щодо нарахування пені за кредитним договором, на яку представник відповідача Доценко Н. В. посилається як на суму процентів, які були нараховані поза межами погодженого строку кредитування, суд зазначає наступне:

Пунктом 4.1. розділу 4 Договору про надання фінансового кредиту вбачається, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору відповідно до чинного законодавства України та Договору. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Відповідно до пункту 4.3. розділу 4 Договору про надання фінансового кредиту: у разі, якщо Клієнт не повернув кредит строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за Договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Представник відповідача Доценко Н. В. у відзиві на позовну заяву повідомила про часткове визнання позовних вимог, тим самим підтвердила факт, що відповідач був ознайомлений з усіма умовами кредитного договору.

Також, представником відповідача Доценко Н. В. не було надано власного розрахунку заборгованості щодо спростування суми заборгованості за пенею.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення кредиту відповідно до погодженого строку кредитування не виконав.

Таким чином, у зв`язку з тривалим невиконанням боржником (відповідачем) грошового зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту № 83973 від 04.10.2019, за період з 03.11.2019 по 03.02.2020 позивачем було застосовано пункт 4.3. розділу Договору, а саме здійснено нарахування пені в розмірі 5 %, що підтверджується розрахунком заборгованості та не виходить за межі погоджених умов кредитного договору сторонами.

За таких обставин, позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме у загальному розмірі заборгованості - 27 120 грн 00 коп.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне:

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрата: 1) розмір витрата на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послу помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послу і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрата адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрата.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрата, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акту № 807 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 13.02.2026, детальний опис наданих послуг від 13.02.2026 до акту № 807 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а. с. 23, 25).

Представник відповідача Доценко Н. В. заперечувала щодо заявленої суми судових витрат, визначеної представником позивача суми правової допомоги - 8 000 грн 00 коп., тому просила відмовити в задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не погоджується із запереченнями представника відповідача щодо витрат на професійну правничу допомогу та не вбачає підстав для зменшення заявленої суми цих витрат, що підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" 27 120 (двадцять сім тисяч сто двадцять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Повне рішення складене 26.10.2026.

Головуючий: В. В. Овдієнко