Решение № 140959530, 21.10.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/1664/26

Провадження № 2/401/1689/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Волошина Н.Л., за участю секретаря судового засідання Яцини А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Світловодськ Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ», -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2026 року представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі директора звернулася до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 18 227,97 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2241386 за умовами якого Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором.

26 листопада 2025 року до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до відповідача за договором № 2241386 на підставі Договору № 26-11/25, укладеного між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Оскільки відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення сум боргу за Договором не виконала ні перед первісним кредитором, а ні перед позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», тому залишається непогашеною заборгованість, розмір якої становить 26 627,97 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4 199,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 8 274,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 5 753,98 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами 8 400,00 грн.

Проте, позивачем заявляються вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 18 227,97 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4 199,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8 274,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 5 753,98 грн. (а.с. 2-6)

Ухвалою судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, призначено судове засідання, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ». (а.с. 96-98)

28 серпня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому відповідач щодо отримання кредитних коштів не заперечує, але просить суд у задоволенні позову ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення відсотків відмовити, посилаючись на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є недопустимим доказом, оскільки не належить до первинних бухгалтерських документів у розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також вважає, що вимога про нарахування та сплату відсотків є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, посилаючись при цьому на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Щодо витрат на правову допомогу вважає, що такі витрати є непропорційними та завищеними, оскільки позовна заява щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є незначної складності та типова для кредитної установи. (а.с. 113-120)

01 вересня 2026 року судом отримано відповідь на відзив, відповідно до якого представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я.Я. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та зазначила, що відповідно до розрахунку заборгованості первісним кредитором було здійснено нарахування процентів за зниженою процентною ставкою. Відтак, починаючи з 17 квітня 2025 року по 23 квітня 2025 року, тобто до дати укладення додаткової угоди до Кредитного договору, розмір процентів за один день становив 27,00 грн, що розраховується наступним чином: (3 000,00 грн ? 0,90 % = 27,00 грн). Починаючи з 24 квітня 2025 року по 13 травня 2025 року включно, тобто до дати здійснення Відповідачем платежу на виконання умов Кредитного договору, нарахування процентів здійснювалося відповідно до п. 1.5.2 Кредитного договору, яким чітко передбачено, що у разі часткового дострокового повернення кредиту відповідний перерахунок здійснюється лише до дати такого часткового дострокового повернення кредиту. Таким чином, у зазначений період, з огляду на фактичний залишок заборгованості за кредитом у розмірі 4 200,00 грн, проценти нараховувалися у розмірі 37,80 грн на день, що розраховується наступним чином: 4 200,00 грн ? 0,90 % = 37,80 грн. Отже, нарахування процентів за вказаний період здійснювалося відповідно до умов укладеного між сторонами Кредитного договору та з урахуванням фактичного розміру заборгованості Відповідача. Разом з цим, починаючи з 14 травня 2025 року по 26 листопада 2025 року включно, нарахування процентів первісним кредитором здійснювалося за базовою процентною ставкою, визначеною п. 1.5.1 Кредитного договору, у розмірі 1,0 % на день від суми фактичного залишку заборгованості. Таким чином, за фактичного залишку заборгованості розмір процентів за один день становив 42,00 грн (4 200,00 грн ? 1,0 % = 42,00 грн). Отже, нарахування процентів здійснювалося у порядку та розмірі, погоджених сторонами під час укладення Кредитного договору, а тому твердження Відповідача щодо неправомірності чи необґрунтованості нарахованих процентів спростовуються матеріалами справи та умовами укладеного між сторонами Договору. В подальшому, у зв`язку з невиконанням Відповідачем обов`язку щодо своєчасної сплати платежів, передбачених Графіком, виникло прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, неустойка (штрафні санкції) виникли виключно як наслідок порушення Відповідачем строків виконання зобов`язань, визначених договором.

Щодо правомірності нарахування за кредитним договором № 2241386 від 17 квітня 2025 року після відступлення права вимоги та правомірності відступлення прав вимоги зазначила, що 26 листопада 2025 року було укладено договір факторингу № 26-11/25, за умовами якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2241386. Отже, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснювало нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов первісного кредитного договору, які після відступлення права вимоги не зазнавали змін у частині розміру процентної ставки та порядку її нарахування. Разом з тим зазначила, що строк кредитування за укладеним кредитним договором становить 360 днів (п. 1.3 Договору) і на момент відступлення права вимоги строк кредитування ще не сплив. Отже, заявлена до стягнення сума заборгованості сформувалася внаслідок неналежного виконання Відповідачем договірних зобов`язань. (а.с. 123-28)

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я.Я. не з`явилася, просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача. (зворотна сторона а.с. 8)

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.(а.с. 112)

Представник третьої особи ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся належним чином, клопотань, заяв чи заперечень від представника третьої особи на адресу суду не надходило. (а.с. 102)

Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 17 квітня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2241386. За умовами п.п. 1.1-1.4 Договору Товариство надає Споживачу кошти у кредит в національній валюті України гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 3 000,00 грн. Тип кредиту кредит. Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), первісна редакція якого наведена в Додатку № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Відповідно до п.п. 1.5- 1.5.2 Договору тип процентної ставки за договором фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору; знижена процентна ставка становить 0,9 % в день та застосовується у випадку, якщо Споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, в дату першого платежу 17 травня 2025 року або протягом наступного календарного дня, що слідує за вказаною датою, сплатить кошти у сумі першого платежу, визначеного в Графіку платежів. Знижка Споживачу від Товариства на стандартну процентну ставку є індивідуальною; у випадку її застосування сума процентів, що підлягає сплаті до вказаної вище дати (дати першого платежу), перераховується замість стандартної процентної ставки за зниженою процентною ставкою. Також, Споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати повного дострокового повернення кредиту (включно). У випадку часткового дострокового повернення кредиту такий перерахунок здійснюється тільки до дати часткового дострокового повернення кредиту, надалі застосовується стандартна процентна ставка без знижки і перерахунку. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка без знижки, що не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . (п. 2.1 Договору)

Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». (п. 3.1 Договору)

Підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з Правилами, повністю їх розуміє і приймає (погоджується) з ними. (п. 9.6 Договору) (а.с. 9-20, 28-32)

Після прийняття умов Договору про надання споживчого кредиту відповідач отримала кредит у сумі 3 000,00 грн, що були перераховані 17 квітня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПАЙТЕК» № 20251127-1955 від 27 листопада 2025 року та не заперечується відповідачем. (а.с. 33)

23 квітня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено Додаткову угоду до Договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2241386, за умовами якої Сторони домовились збільшити суму кредиту на 1 200,00 грн. (а.с. 21-27)

На виконання умов Додаткової угоди до Договору про надання споживчого кредиту відповідач отримала кредит у сумі 3 000,00 грн, що були перераховані 23 квітня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПАЙТЕК» № 20251127-1956 від 27 листопада 2025 року та не заперечується відповідачем. (зворотна сторона а.с. 33)

Внаслідок невиконання умов Договору № 2241386 від 17 квітня 2025 року заборгованість за договором з урахуванням оплати в розмірі 945,01 грн (13 травня 2025 року) станом на 26 листопада 2025 року становить 20 873,99 грн, яка складається з: 4 199,99 грн заборгованості за тілом кредиту, 8 274,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом, 8 400,00 грн заборгованості за штрафними санкціями, проценти нараховані з 17 квітня 2025 року по 26 листопада 2025 року (223 календарних дні), що підтверджується розрахунком заборгованості. (а.с. 38-40)

Згідно з Договором факторингу № 26-11/25 від 26 листопада 2025 року, укладеним між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», платіжної інструкції № 0581580000 від 26 листопада 2025 року, актів приймання-передачі Реєстру Боржників від 26 листопада 2025 року, витягу з реєстру боржників ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 2241386 від 17 квітня 2025 року в розмірі 20 873,99 грн, яка складається з: 4 199,99 грн заборгованості за тілом кредиту, 8 274,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом, 8 400,00 грн заборгованості за штрафними санкціями. (а.с. 42-56)

За період з 27 листопада 2025 року за 137 календарних днів у відповідності до умов Договору про надання споживчого кредиту № 2241386 від 17 квітня 2025 року з урахуванням Додаткової угоди до нього від 23 квітня 2025 року та відповідно до Договору факторингу № 26-11/25 від 26 листопада 2025 року позивачем нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 5 753,98 грн за процентною ставкою 1% в день, що вбачається з розрахунку заборгованості. (а.с. 41)

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем на момент звернення позивача до суду матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За нормами ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати вимоги проти нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Згідно ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У договорі про надання споживчого кредиту, що укладено з відповідачем, сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, розмір і типи процентних ставок, нарахування штрафних санкцій.

Договір про надання споживчого кредиту є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався. При дослідженні наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором та додатковою угодою до нього з усіма їх складовими, суд прийшов до висновку про те, що нарахування процентів не виходить за межі строку надання кредиту (360 календарних днів) та підтверджує порушення відповідачем обов`язків за договором щодо своєчасного та повного повернення грошових коштів, сплати процентів за користування цими коштами.

Відступлення права вимоги підтверджується договором факторингу, витягом з реєстру боржників, який містять інформацію про відповідача (її прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, номер договору, суму заборгованості).

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання за укладеним нею договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій у позові до стягнення сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В ході судового розгляду судом на підставі належних, достатніх та допустимих доказів встановлено, що відповідач в порушення умов договору та додаткової угоди своєчасно кошти не повернула, у зв`язку з чим за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 26 627,97 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4 199,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 8 274,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 5 753,98 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами 8 400,00 грн, на що відповідач погодилася підписуючи відповідний договір та додаткову угоду. Проте, позивачем заявляються вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 18 227,97 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4 199,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8 274,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 5 753,98 грн.

Доводи відповідача про надання позивачем розрахунку заборгованості, який є недопустимим доказом, та про те, що вимога про нарахування та сплату відсотків є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, посилаючись при цьому на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки судом достовірно встановлено, що такі проценти нараховані відповідно до умов договору, що узгоджені сторонами та на які відповідач погодилася, договір є дійсним та неоспорений споживачем, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові 07 вересня 2026 року Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 552/672/23 (№ 61-4595сво25), а посилання відповідача на судову практику не є релевантним до даного виду спору.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, що нею не заперечується, але в порядку та на умовах договору в повному обсязі не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про стягнення заборгованості з відповідача у заявленому розмірі є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При поданні позову позивачем заявлено вимогу про відшкодування йому за рахунок відповідача понесених судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору у сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9 000,00 грн.

Визначаючи розмір понесених витрат, суд виходить з наступного.

За ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи повязані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви було долучено: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги, витяг з акту про надання юридичної допомоги від 30 квітня 2026 року, з яких вбачається, що Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» були надані такі види правової допомоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»:

- надання усної консультації 3 000,00 грн за 2 години витраченого часу;

- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 6 000,00 грн за 2 години витраченого часу.

Загальна сума витрат склала 9 000 грн. (а.с. 65-77)

Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат, суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, суд враховує, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги та кредитних відносинах. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Справа є малозначною.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, обєктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 9 000,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.

Враховуючи обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про компенсацію витрат позивача на правничу допомогу в межах 5 000,00 грн, оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, обєм справи та зміст процесуальних дій, вчинених адвокатом.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а тому сума судового збору в розмірі 2 662,40 грн, яка сплачена позивачем за подання позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2241386 від 17 квітня 2025 року у розмірі 18 227 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять сім) грн 97 к., з яких: 4 199 грн 99 к. - заборгованість за тілом кредиту, 8 274 грн 00 к. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 5 753 грн 98 к. - заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 к. та 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 к. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подання апеляційної скарги в порядку ст.ст. 351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, вул. Гедройця Єжи, буд. 6 офіс 521, м. Київ;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ», код ЄДРПОУ 43979069, вул. Андріївський узвіз, буд. 1А, м. Київ.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Н.Л.Волошина