Решение № 140958856, 22.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №344/16026/26

Провадження №2/338/1417/26

22 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Битківського Л.М., за участю секретаря судового засідання Микитюк А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 13643,52 грн. за кредитним договором № 610007947 від 20 березня 2019 року, з яких 5962 грн. - основний борг, 7681,52 грн.- проценти. Також просив розподілити витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. На обґрунтування позову послався на укладення електронного кредитного договору, передачу прав вимоги за трьома договорами факторингу та невиконання позичальником зобов`язань.

Відповідач у відзиві заперечив проти заявленого розміру заборгованості, зазначив, що отримав 6000 грн та здійснив платежі 19.04.2019 року - 2550 грн, 13.05.2019 року - 2900 грн., 17.05.2019 року - 15 грн., 28.06.2019 року - 1000 грн. Послався також на відображене у документах наступного кредитора погашення процентів, заперечив законність їх подальшого нарахування та заявив про застосування позовної давності. У відповіді на відзив позивач підтримав позов, послався на погоджені умови кредитування та статтю 625 ЦК України, однак не надав конкретного альтернативного розподілу названих чотирьох платежів із перевіркою їх правової підстави.

20 березня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір № 610007947 на суму 4000 грн. строком на 30 днів. Пунктами 1.3 та 1.5 передбачено нарахування процентів за ставкою 1,57% на день протягом строку кредитування. 30 березня 2019 року позичальникові додатково надано 2000 грн.; отримання загалом 6000 грн. відповідач не заперечує. 19 квітня 2019 року строк повернення кредиту продовжено на 17 днів - до 6 травня 2019 року. Така пролонгація відображена у довідці інформаційної системи, підтверджена характером подальшого розрахунку та не оспорюється відповідачем.

Факт укладення електронного договору та акцепту одноразовим ідентифікатором підтверджується договором, заявкою і довідкою щодо дій позичальника. Надання загалом 6000 грн., крім записів кредитодавця, підтверджене визнанням відповідача. Тому додаткове встановлення зарахування коштів на банківську картку не є визначальним для вирішення спору в частині фактичного отримання кредиту.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, 611, 1048, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином; позичальник повинен повернути кредит та сплатити проценти у погоджені сторонами строки. Після закінчення строку кредитування припиняється право нараховувати проценти як плату за правомірне користування коштами за статтею 1048 ЦК України; наслідки подальшого прострочення визначаються, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України. Аналогічне розмежування здійснене Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16.

Пункт 4.2 договору передбачає за умови прострочення поширення підвищеної ставки 1,70 % на весь час від самого укладення договору зі скасуванням раніше застосованої ставки 1,57 %. Суд не застосовує ретроспективне збільшення: до 06.05.2019 року позичальник правомірно користувався коштами в межах погодженого (з урахуванням пролонгації) строку, тому відповідальність за статтею 625 ЦК України за цей період не виникала. Пізніше прострочення не перетворює вже нараховану плату за статтею 1048 ЦК України на відповідальність за попередній період. Такий підхід узгоджується з вимогами добросовісності, справедливості і визначеності договірного процентного зобов`язання (статті 3, 509, 1056-1 ЦК України).

Посилання на статті 12, 19 Закону України «Про споживче кредитування» суд оцінює з урахуванням редакції закону станом на березень 2019 року: первісна сума становила 4000 грн., а 30.03.2019 року її збільшено до 6000 грн. З огляду на встановлений тодішньою статтею 3 виняток щодо кредитів до однієї мінімальної заробітної плати питання прямої дії спеціальних приписів до первісно укладеного договору не є безспірним. Висновок про неприпустимість ретроспективного нарахування суд обґрунтовує незалежно від вирішення цієї колізії насамперед правовою природою процентів за статтями 1048 і 625 ЦК України. Стаття 1056-1 сама по собі не ототожнює заздалегідь погоджену санкцію з односторонньою зміною ставки.

Водночас пункт 4.3 договору прямо визначає проценти за понадстрокове користування як відповідальність за частиною другою статті 625 ЦК України. Тому відсутні підстави відхиляти нарахування за ставкою 1,70 % на день виключно за час реального прострочення - з 07.05.2019 року - лише тому, що вони не є платою за кредит. Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 допускає погодження сторонами розміру процентів як міри відповідальності, який, залежно від конкретних обставин, може бути зменшений судом. За цією справою суд перевіряє їх сукупну суму в межах заявлених вимог та окремо враховує сплату боржником частини зобов`язання.

Законодавче звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України, встановлене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на час воєнного стану, не поширюється на досліджуваний період прострочення у 2019 році.

Розрахунок первісного кредитора містить 2512 грн. процентів до 19.04.2019 року (виходячи з 1,57 % на день і фактично облікованих ним днів), а за погоджені 17 днів пролонгації -1591,20 грн. (5962 ? 1,57 % ? 93,60 грн. на день ? 17). Суд не донараховує окремий день, який відсутній у поданому кредитором обліку, оскільки це збільшило б вимогу без належного розрахункового обґрунтування.

Правила надання кредиту визначають черговість зарахування пені, процентів за користування кредитом та тіла кредиту. Вони не встановлюють чіткої черговості для процентів як окремого охоронного зобов`язання за статтею 625 ЦК України. Суд зважає на спеціальну правову природу останніх, зміст погодженої сторонами черговості і необхідність тлумачення неясних положень стандартного договору проти сторони, що їх сформулювала. Відтак для цього перерахунку платежі після погашення договірних процентів зараховуються на основну суму боргу, а відповідальність за прострочення нараховується окремо на фактичний непогашений залишок. Загальне правило статті 534 ЦК України про другу чергу процентів враховане, однак у цій справі не дає підстав без перевірки умов договору перекваліфікувати платежі на погашення відповідальності за статтею 625 ЦК України перш ніж погасити основний борг.

Платіж від 19 квітня 2019 року в сумі 2550 грн. зараховано в погашення 2512 грн. процентів за первісний строк кредитування та 38 грн. основного боргу. Після цього залишок основної суми кредиту становив 5962 грн.

Із платежу від 13 травня 2019 року в сумі 2900 грн. на погашення процентів, нарахованих протягом 17 днів пролонгації, припадає 1591,20 грн., а на погашення основного боргу - 1308,80 грн. Залишок основного боргу становив 4653,20 грн.

Платіж від 17 травня 2019 року в розмірі 15,00 грн. повністю спрямовується на погашення основного боргу, залишок якого зменшується до 4638,20 грн. Із платежу від 28 червня 2019 року в сумі 1000 грн. повністю погашається основний борг у відповідному розмірі; його залишок становить 3638,20 грн.

Отже, з підтверджених платежів на загальну суму 6465 грн. на погашення договірних процентів припадає 4103,20 грн., а на погашення основного боргу - 2361,80 грн. Непогашений залишок основної суми кредиту становить 3638,20 грн.

За ставкою 1,70 % на день на відповідні залишки основного боргу відповідальність за період з 07.05.2019 року до 16.07.2019 року (дата первісного відступлення) розраховується так:

За період з 7 до 13 травня 2019 року включно (7 днів) на залишок основного боргу 5962 грн. за ставкою 1,70 % на день нараховано 709,45 грн., виходячи зі щоденного нарахування 101,35 грн.

За період із 14 до 17 травня 2019 року включно (4 дні) на залишок 4653,20 грн. нараховано 316,40 грн., виходячи зі щоденного нарахування 79,10 грн.

За період із 18 травня до 28 червня 2019 року включно (42 дні) на залишок 4638,20 грн. нараховано 3311,70 грн., виходячи зі щоденного нарахування 78,85 грн.

За період із 29 червня до 16 липня 2019 року включно (18 днів) на залишок 3638,20 грн. нараховано 1113,30 грн, виходячи зі щоденного нарахування 61,85 грн. Загальна сума нарахувань за вказані 71 день прострочення становить 5450,85 грн.

Суми щоденних нарахувань округлено до копійок, після чого підсумовано за кожним періодом. Таким чином, підтверджений за прийнятою судом правовою оцінкою залишок тіла становить 3638,20 грн., а проценти як відповідальність за прострочення - 5450,85 грн.; усього 9 089,05 грн. Суд обмежує наведений перерахунок періодом, до якого підтверджено походження і підставу нарахувань первісного кредитора. Додаткові пізніші нарахування, що відображені в обліку наступних факторів, у спірному розмірі не підтверджені достатньо прозорою деталізацією їх юридичної природи та бази.

Відомості розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» про «оплату» 13643,52 грн. у липні 2019 року та підсумкове «погашення» 16805,47 грн. у 2021 році не посвідчують самі собою надходження цих сум від відповідача: у сукупності з наступними реєстрами відступлення вони узгоджуються з обліковим вибуттям фінансового активу. Водночас позивач у відповіді на відзив не пояснив предметно чотири реальні платежі, які визнаються власним первісним розрахунком, та не спростував необхідності здійснити їх правову переоцінку.

Право вимоги переходило від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», надалі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і до позивача на підставі договорів факторингу й відповідних реєстрів. Представлені документи підтверджують включення цього кредиту до реєстрів відступлення; водночас за статтями 512, 514 ЦК України новий кредитор набуває лише реально існуюче право у фактичному обсязі, а не безумовно суму, записану в реєстрі.

Заяву відповідача про застосування позовної давності суд відхиляє. Зобов`язання стало простроченим 07.05.2019 року; до початку законодавчого продовження строків у зв`язку з карантином (02.04.2020 року) трирічний строк не сплив. У подальшому перебіг позовної давності був продовжений/зупинений відповідними перехідними приписами ЦК України у зв`язку з карантином та воєнним станом; з 04.09.2025 року відповідно до Закону № 4434-IX її перебіг поновився. При зверненні з позовом у серпні 2026 року сукупний час, що підлягає включенню до трирічної позовної давності, її не вичерпав. Саме відступлення права вимоги не змінює порядку обчислення позовної давності (стаття 262 ЦК України).

Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. підтверджені договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою та актом приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2026 року. За приписами статті 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Заявлено до стягнення 13643,52 грн., обґрунтованими суд визнає 9089,05 грн., тобто 66,618072 % заявленого. Відповідно, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1773,64 грн. судового збору (2662,40 грн. ? 9089,05 / 13643,52) та 4663,27 грн. витрат на професійну правничу допомогу (7000 грн. ? 9089,05 / 13643,52).

Керуючись статтями 3, 509, 512, 514, 526, 534, 610, 625, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 259, 263265, 268, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 610007947 від 20 березня 2019 року в розмірі 9089 (дев`ять тисяч вісімдесят дев`ять) гривень 05 копійок, із яких: 3638,20 грн. - основна сума кредиту; 5450,85 грн. - проценти як відповідальність за прострочення за частиною другою статті 625 ЦК України за період із 07.05.2019 року до 16.07.2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 1773,64 грн. судового збору та 4663,27 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд проведено без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку за умов, визначених статтею 354 ЦПК України.

Суддя Л.М. Битківський