Решение № 140957574, 27.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 рокусправа № 380/16192/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та видати мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 подання до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу квартири в сумі 11 622,70 грн., відповідно до квитанції № 66134241 від 20.06.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.06.2023 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Павлишин О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №472, він придбав квартиру АДРЕСА_1 . Під час нотаріального посвідчення договору позивач помилково сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 11 622,70 грн, оскільки зазначене житло придбав уперше та відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» звільняється від сплати такого збору. У зв`язку з цим 13.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про повернення помилково сплаченого збору, однак листом від 08.06.2026 №1300-0604-8/89848 відповідач відмовив у поверненні коштів, посилаючись на відсутність належних доказів придбання житла вперше та відсутність правових підстав для формування подання до органу Казначейства.

Вважає таку відмову протиправною, так як ненадання позивачем документів, що підтверджують придбання нерухомого майна вперше, не є підставою для відмови у поверненні такого збору.

Ухвалою від 06.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01.09.2026 відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що позивач звернувся до суду з пропуском установленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, оскільки збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 11 622,70 грн було сплачено ним 20.06.2023, тоді як із позовом до суду він звернувся лише 30.07.2026. У зв`язку з цим відповідач просив застосувати положення статті 123 КАС України та залишити позов без розгляду.

По суті спору відповідач зазначає, що 20.06.2023 позивач придбав квартиру на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Павлишин О.В., та сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 11 622,70 грн. При цьому відповідач визнав, що пунктом 9 статті 1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено звільнення від сплати такого збору громадян, які придбавають житло вперше. Водночас, посилаючись на пункти 15-1, 15-2 та 15-3 Порядку №1740, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, відповідач наголосив, що для застосування цієї пільги особа повинна надати документи, які підтверджують відсутність раніше набутого права власності на житло, зокрема відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з урахуванням його архівної складової, а також документи про невикористання житлових чеків для приватизації за всіма місцями проживання починаючи з 1992 року.

Відповідач стверджує, що позивач не надав належних документів, які б у повному обсязі підтверджували придбання житла вперше, зокрема відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з урахуванням архівних даних та документів про невикористання житлових чеків за всіма місцями проживання з 1992 року до дати укладення договору купівлі-продажу. Крім того, відповідач зазначив, що відомості державних реєстрів не охоплюють усіх можливих випадків набуття нерухомого майна, а тому самі по собі не підтверджують, що позивач придбав житло вперше. На переконання відповідача, до компетенції органів Пенсійного фонду України не належить встановлення факту першого придбання житла, а питання звільнення від сплати збору мало вирішуватися безпосередньо під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу шляхом подання нотаріусу відповідних підтвердних документів.

Також відповідач наголошує, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом. Посилаючись на Закон №400/97-ВР та Порядок №787, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, відповідач зазначив, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі відповідного подання органу, який контролює справляння бюджетних надходжень. Водночас, на думку відповідача, правові підстави для формування такого подання у цій справі відсутні, оскільки позивач не підтвердив належними документами право на звільнення від сплати збору. З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.06.2023, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Павлишин О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №472, ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з квитанцією від 20.06.2023 №66134241 позивач сплатив 11 622,70 грн збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна, що становить 1 % вартості придбаної квартири.

13.05.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 08.06.2026 №1300-0604-8/89848 відмовило позивачу в поверненні сплаченого збору, мотивуючи це відсутністю належних документів, які підтверджують придбання житла вперше, зокрема відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з урахуванням його архівної складової про набуття, зміну та припинення речових прав на нерухоме майно. Водночас відповідач зазначив про відсутність правових підстав для формування подання щодо повернення коштів до органу Державної казначейської служби України.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).

Відповідно до норм абзацу 1 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР, платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Абзацом 5 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР, також передбачено, що нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Згідно змісту п. 8 ст. 2 Закону № 400/97-ВР, об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених пункту 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

На обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР).

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані і у Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 15-3 Порядку №1740, визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Отже, з наведеного слідує, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 23.09.2020 № 866 внесено зміни до Порядку № 1740, а саме:

- Пункт 15-2 доповнено підпунктами "в" і "г" такого змісту: збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:

в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

Крім того, пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту:

«Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» набрала чинності 26 вересня 2020 року.

З системного аналізу наведених вище правових норм слідує, що з 26 вересня 2020 року держава конкретизувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.

Суд зазначає, що, починаючи з 26 вересня 2020 року, в рамках чинного законодавства держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

Для цього фізична особа подає нотаріусу:

- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);

- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,

- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суд зазначає, що особа, яка вперше придбаває житло, за умови подання нотаріусу необхідних документів, не сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна. Водночас подання вказаних документів є правом позивача, а не його обов`язком.

Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.

До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.

Тобто, законодавець у випадку помилкової сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна покладає на особу подання певного пакету документів, встановленого Порядком № 1740, для виникнення у пенсійного органу обов`язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.

З матеріалів справи слідує, що позивачем до заяви про повернення помилково сплачених коштів надано такі документи: копію договору купівлі-продажу квартири від 20.06.2023; копію квитанції від 20.06.2023 №66134241 про сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 11 622,70 грн; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших відповідних реєстрів щодо суб`єкта від 24.09.2024 №396289438; довідку АТ «Державний ощадний банк України» від 30.07.2026 та довідку Яблунівського старостинського округу Буської міської ради Золочівського району Львівської області від 29.04.2026 №153.

Вказане сторонами не заперечується.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що позивач придбав житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу, інша нерухомість ним не придбавалась, протилежного, матеріали справи не містять, суду не повідомлено. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна (об`єктів житлової нерухомості) та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Разом з тим, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787).

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Згідно з пунктом 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №988/18283, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України, казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Згідно підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, повернення помилково або надміру сплаченого до бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється органом Державної казначейської служби України за поданням відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, що контролює надходження цього збору до бюджету.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка наведена у його постановах від 28.11.2018 (справа № 813/1126/17), від 20.03.2018 (справа № 819/1249/17), від 30.01.2018 (справа № 819/1498/17) та 31.01.2018 (справа № 819/1667/17).

Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру і: зарахованих до бюджету коштів є подання таких документів: заяви платника; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету; платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

Враховуючи те, що судом встановлено, що позивач звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбав житло вперше, тому останній має право на повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири.

Проте, не зважаючи на те, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, відповідно за відсутності конкретного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови в поданні до відповідного органу казначейства подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 622,70 грн.

Проте, слід зазначити, що відповідно до п.3,4 ч.2 ст.245 КАС України суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Разом з тим, ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач, у позовній заяві просить тільки зобов`язати відповідача сформувати подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу.

З аналізу зазначених норм слідує, що суд при вирішенні справи може прийняти рішення про визнання протиправними дії відповідача та як результат, зобов`язання вичинити певні дії.

З урахуванням зазначеного та з метою забезпечити ефективний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не формування та не подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Крім того, оскільки Головне управління ПФУ у Львівській області є органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов`язкового пенсійного страхування, суд вважає, що належним способом захисту позивача є зобов`язання відповідача сформувати та подати до відповідного органу Казначейства подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 622,70 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиконання обов`язку з формування та подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 11 622 (одинадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн 70 коп., сплаченого згідно з квитанцією від 20.06.2023 №66134241.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10) підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 622 (одинадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн 70 коп., сплаченого згідно з квитанцією від 20.06.2023 №66134241.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея,10) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна