Решение № 140957030, 26.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/47678/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР СИСТЕМС" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР СИСТЕМС" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2025 № 0685680707.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки акта фактичної перевірки є безпідставними. Позивач наголошує на тому, що здійснює торгівлю виключно в безготівковій формі, а при реалізації товарів через експедитора на умовах післяплати (накладеного платежу), приймання коштів від кінцевих покупців здійснює фінансовий посередник. Оскільки позивач безпосередньо не приймає від покупців кошти у місці видачі відправлень, у нього відсутній обов`язок застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі РРО), ПРРО. Окрім того, позивач звертає увагу і на арифметичну помилку контролюючого органу при розрахунку суми вчинених порушень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до розгляду та призначено підготовче засідання.

До суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що обов`язок застосування РРО/ПРРО залежить від способу здійснення оплати, а не її форми. Оскільки саме позивач є безпосереднім продавцем товару, зобов`язаний надати покупцю розрахунковий документ. При цьому, на переконання відповідача, ТОВ «НоваПей» є платіжною установою і здійснює лише операцію з переказу коштів, а фіскальний чек від ТОВ «НоваПей» фіскалізує послугу переказу, але не містить номенклатури товару і не є документом, що підтверджує розрахунок за товар у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95 (далі Закон № 265).

У відповіді на відзив на позовну заяву, позивач наголосив на безпідставності тверджень контролюючого органу про торгівлю через інтернет-сайт (фактична контрольна закупка не проводилась) та вказав на арифметичну помилку в акті перевірки: відповідач зазначив суму 2341317,94 грн, тоді як за банківською випискою оборот становив 2271838,04 грн.

Також, до суду від сторони позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

07.11.2025 судом закрито підготовче провадження та ухвалено перейти до розгляду справи по суті на 28.11.2025.

На підставі заяв від учасників справи, 28.11.2025 суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві в період з 12.06.2025 по 20.06.2025 на підставі наказу № 3409-п від 08.05.2025 було проведено фактичну перевірку офісного приміщення позивача (м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 19, офіс 830).

За результатами перевірки складено акт № 53421/ж5/26/15/07/37653216 від 23.06.2025 року, яким встановлено порушення пунктів 1, 2 ст. 3 Закону № 265.

08.07.2025 позивач подав заперечення на акт, які рішенням ГУ ДПС у м. Києві № 25909/ж12/26-15-07-07-01-07 від 22.07.2025 залишено без задоволення.

24.07.2025 ГУ ДПС у м. Києві, на підставі висновків акта перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення № 0685680707 про застосування штрафних санкцій у сумі 3502991,43 грн.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку, проте ДПС України рішенням № 27016/6/99-00-06-03-02-06 від 17.09.2025 залишила скаргу без задоволення.

Також, судом досліджено, що між позивачем та ТОВ «НОВА ПОШТА» діє договір надання послуг з організації перевезення від 30.09.2019, а також договір про надання платіжних послуг з ТОВ «НоваПей» від 30.01.2020. Грошові кошти, внесені покупцями у відділеннях перевізника, зараховувались на рахунок ТОВ «НоваПей» і надалі перераховувалися на поточний рахунок позивача виключно у безготівковій формі.

Згідно з п. 2.2 акта перевірки, контрольна розрахункова операція (закупка) податковим органом не проводилась. Сума фактичних післяплат за випискою банку становить 2271838,04 грн, тоді як в акті зазначено 2341317,94 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, а також прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що передбачено п. 75.1 ст. 75 ПК України.

Згідно з п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 ст. 80 ПК України).

Пунктом 1 ст. 17 Закону № 265 передбачено що, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання 100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше.

Відповідно до норм п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій.

До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо (ст. 2 Закону № 265).

Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями (ст. 2 Закону № 265).

Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом (п. 13 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Судом досліджено, що позивач здійснював продаж товарів за допомогою мережі Інтернет на умовах накладеного платежу (післяплата), оплата товару здійснювалась з використанням системи NovaPay (ТОВ «НоваПей»).

Послуги з організації перевезення відправлень здійснювались ТОВ «Нова Пошта» (ЄДРПОУ 31316718).

Відповідно до умов договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, розміщеного на сайті ТОВ «Нова Пошта», вбачається, що ТОВ «Нова Пошта» є експедитором.

Відповідно до умов договору на переказ коштів для суб`єктів господарювання, розміщеного на сайті ТОВ «НоваПей», ТОВ «НоваПей» є платіжною установою та не є учасником операцій з купівлі-продажу товарів/робіт/послуг або іншого правочину укладеного між платником та отримувачем.

З наведеного слідує, що між позивачем, як продавцем товарів, та покупцями цих товарів, ТОВ «Нова Пошта» та ТОВ «НоваПей» відбуваються різні господарські операції: між позивачем та покупцем здійснюються операції купівлі-продажу; між позивачем та ТОВ «Нова Пошта» здійснюються послуги з організації перевезення відправлень; між позивачем та ТОВ «НоваПей» здійснюються послуги з переказу коштів.

За позицією контролюючого органу, відповідно до наведених вище умов договорів, суб`єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише позивач (продавець), який здійснює продаж товарів, і споживач (покупець), як отримувач такого товару. Саме тому, продавець, а не надавач платіжних послуг, зобов`язаний видати відповідний документ, що підтверджує право власності на товари покупцю.

Таким чином, на думку контролюючого органу, вищезазначене встановлює обов`язок застосування позивачем реєстратора розрахункових операцій, формування та надсилання разом із товаром розрахункового документа встановленої форми та змісту.

Проте, суд зазначає, що такі висновки контролюючого органу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, зокрема, Закону № 265, з огляду на наступне.

Так, за п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно з п. 10 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 664 ЦК України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Як було зазначено контролюючим органом, відповідно до умов договору на переказ коштів для суб`єктів господарювання, розміщеного на сайті ТОВ «НоваПей», ТОВ «НоваПей» є платіжною установою та не є учасником операцій з купівлі-продажу товарів/робіт/послуг або іншого правочину укладеного між платником та отримувачем.

Переказ коштів з рахунку ТОВ «Нова Пей» на розрахунковий рахунок позивача є окремою господарською операцією, яка не має жодного відношення до договорів купівлі-продажу укладених з покупцями.

Проте, розрахунковою операцією, в силу вимог Закону № 265, серед іншого є та операція коли суб`єкт господарювання приймає (отримує) від покупця готівкові кошти, платіжні картки, платіжні чеки, жетони тощо безпосередньо за місцем реалізації товарів (послуг), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця.

У свою чергу, місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

З огляду на викладене, суд зазначає що оплата товарів, реалізованих позивачем кінцевим споживачам в мережі інтернет, здійснюється із залученням зазначеної фінансової компанії та проводиться наступним чином: кінцевий споживач ініціює грошовий переказ з метою оплати вартості товару, придбаного в мережі інтернет, через фінансову компанію шляхом внесення готівкових або безготівкових коштів (із застосуванням банківської карти) для подальшого їх переказу підприємцю; грошові кошти внесені кінцевими споживачами (у готівковій або безготівковій формі) в якості оплати за товар підприємця зараховуються на рахунок відповідної фінансової компанії та, в подальшому, згідно умов договорів укладених підприємцем з фінансовою компанією, перераховуються на рахунок підприємця.

Отже, в даному випадку позивач не є тим суб`єктом господарювання, який проводить розрахункові операції безпосередньо в місці реалізації товару та фактично отримує кошти за придбаний споживачем товар в мережі інтернет через небанківську фінансову установу, яка отримала ліцензію Національного банку України, виключно в безготівковій формі.

Суд вважає, що, за даних обставин, позивач не здійснював приймання від покупців готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, тощо за місцем реалізації товарів, не видавав готівкових коштів за повернутий покупцем товар та не здійснював будь-яких операцій, які підпадали б під визначення розрахункова операція відповідно до ст. 2 Закону № 265.

Отже, юридична особа, яка залучена позивачем для надання послуг з переказу коштів, у періоді, що перевірявся, була належним чином зареєстрованою фінансовою компанією, яка володіла ліцензією на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків та ліцензією на надання фінансових платіжних послуг.

Таким чином, при реалізації товарів в мережі Інтернет товариство позивача не отримує безпосередньо кошти від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії, розрахунки з якою для останнього є безготівковими.

При цьому, реалізація товару через мережу Інтернет не передбачає в собі чітко визначеного місця реалізації товару (послуги), а за місцем проведення розрахунку за товар позивач не отримує коштів. Такі грошові кошти надходять позивачу в безготівковій формі від фінансової установи.

Зворотного відповідачем не було доведено та матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу на те, що позивач при реалізації товарів (послуг) через Інтернет не отримує безпосередньо коштів від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії, розрахунки з якою для останнього є безготівковими. Якщо споживач (клієнт) замовив товар на вебсайті продавця (зокрема, в інтернет-магазині) і не здійснював передоплату, а доставку товару здійснила служба доставки на підставі договору, то реєстратор розрахункових операцій застосовує служба доставки, безпосередньо при передачі товару покупцю та отримання оплати від нього (в тому числі із застосування сервісів переказу коштів).

Застосування реєстратору розрахункових операцій не є обов`язковим у разі продажу продавцем товару виключно на умовах післяплати та доставки таких товарів поштою або службами кур`єрської доставки.

Таким чином, операції платника податків, за якими на рахунок позивача надходили кошти від ТОВ «НоваПей» не мають ознак розрахункових, в розумінні Закону № 265, оскільки, в момент отримання товару оплату проведено у відділені служби кур`єрської доставки або поштовому відділені чи в іншому місці доставки, а отже позивач не мав обов`язку проводити такі операції через реєстратори розрахункових операцій.

Вищезазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.06.2026 у справі № 520/27700/25.

Пунктом 111.2 ст. 111 ПК України передбачено, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно з вимогами п. 112.7 ст. 112 ПК України усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Верховний Суд в постанові від 03.06.2026 у справі № 520/27700/25 дійшов висновку, що надаючи дефініцію поняттю «розрахункова операція» неможливо чітко визначити вичерпний перелік дій, які ним могли б охоплюватись. Водночас, оскільки, реалізація товарів дистанційним способом, зокрема за допомогою мережі Інтернет зі здійсненням їх поставки ТОВ «Нова Пошта» на умовах післясплати за рахунок використання послуг фінансових установ останні роки набуває все більшого поширення та на даний момент є досить розповсюдженим способом ведення підприємницької діяльності у випадку, якщо законодавець вважає, що отримання коштів продавцем товару від покупців за результатами відповідних операцій є «розрахунковою операцією» мав чітко це передбачити, а не виходити з можливості віднесення відповідних операцій до поняття «тощо».

Водночас, Верховний Суд звернув увагу на те, що Комітет з питань фінансів, податкової та митної політики Верховної Ради України в листі «Щодо застосування РРО/ПРРО з 01.01.2022» від 30.12.2021 №04-32/10-2021/409504, який був складений у зв`язку з надходженням численних звернень від фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку, щодо проблемних питань застосування РРО/ПРРО з 01.01.2022 та відсутності однозначної позиції державних органів з цих питань та адресований Міністерству фінансів України, Національному банку України, Державній податковій службі України та фізичним особам - підприємцям, які є платниками єдиного податку надаючи відповідь на питання «Як проводити розрахункову операцію у разі продажу товарів з доставкою товарів через служби доставки?» зазначив наступне: «У разі оформлення продажу товарів з післяплатою (накладний платіж) необхідність застосування РРО/ПРРО залежить від умов договору між продавцем та перевізником. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України). Продавець у такому випадку вкладає в поштове відправлення документи на товар (товарний чек, накладна тощо).

У цьому випадку, розрахунки здійснюються в місці отримання товару між покупцем і перевізником, який повинен видати фіскальний чек на приймання готівки чи платіжної картки. У подальшому, розрахунки за товар здійснюються між перевізником та продавцем згідно договору між продавцем та перевізником. Якщо перевізник перераховує кошти продавцю на поточний рахунок, РРО/ПРРО не застосовується, в іншому випадку продавець зобов`язаний видати фіскальний чек на товар покупцю шляхом надіслання на електронну пошту, мобільний телефон тощо.».

Відтак, ще в кінці 2021 року законодавчий орган був обізнаний про те, що питання проведення розрахункової операцій у разі оформлення продажу товарів через службу доставки з післяплатою є проблемним питанням для багатьох суб`єктів господарювання, яке не має чіткого законодавчого врегулювання, водночас, навіть на час розгляду справи в суді касаційної інстанції дане питання належним чином на законодавчому рівні не врегульовано.

Частинами 1, 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів 70 та 71 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» «суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер`їлдіз проти Туреччини» «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» та «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).

Водночас, слід зауважити, що у випадку, якщо на момент передачі позивачем до служби доставки, а саме, ТОВ «Нова Пошта» товару, оплата якого буде здійснюватись виключно в момент його отримання в службі доставки (післясплата) без проведення навіть часткової передоплати, договір купівлі-продажу не може вважатися таким, що відбувся, оскільки хоча позивач і направив покупцю товар, тобто реалізував частину обов`язків, які виникають нього у випадку укладення відповідного договору, водночас він не набув права вимагати від покупця виконання його частини обов`язків, а саме: прийняти та оплатити товар.

Твердження відповідача про те, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві, а тому товар вважається врученим покупцю, а отримання товару без оплати дає підстави позивачу на стягнення боргу з покупця, суд вважає безпідставними.

Підсумовуючи, суд висновує, що, оскільки ТОВ «ІНТЕР СИСТЕМС» передає товар логістичній компанії без передоплати, а гроші приймає платіжна установа ТОВ «НоваПей» у своїх касах із видачею фіскального чека, у діях позивача відсутній склад розрахункової операції. Отримані від фінансового посередника кошти зараховуються на рахунок позивача в безготівковій формі. Також, інспектори не проводили контрольних розрахункових операцій, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували факт торгівлі через сайт INTER-SYSTEMS.KIEV.UA. Також, відповідач не спростував доводів позивача щодо наявності арифметичної помилки при обрахунку бази штрафних санкцій. До того ж, на розрахунковий рахунок позивача в АТ «ОТП Банк» кошти надходять від фінансової компанії у безготівковій формі. Згідно з п. 10 Положення НБУ № 148 такі розрахунки для отримувача коштів є безготівковими. Тож, оскільки на рахунок позивача кошти надходили виключно у безготівковій формі від фінансової компанії, обов`язку застосування РРО/ПРРО у ТОВ «ІНТЕР СИСТЕМС» не виникло.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, суд вважає, що висновки акта перевірки, що знайшли своє відображення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, є недоведеними та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та нормативному регулюванні.

Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-247, 255, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР СИСТЕМС" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.07.2025 № 0685680707.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР СИСТЕМС" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 24224,00 грн (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.