Решение № 140957002, 26.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/51950/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2025 № 00928750701 та № 00928870701.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки акта документальної планової виїзної перевірки є безпідставними. Позивач наголошує на тому, що контролюючий орган дійшов безпідставного висновку про неможливість виконання комплексу будівельних робіт субпідрядником ТОВ «ПБФ ФАСАД» у зв`язку з відсутністю достатньої кількості кваліфікаційних працівників, при цьому, що податковий орган здійснив помилковий математичний розрахунок людино-годин, а також не врахував специфіку залучення осіб за цивільно-правовими договорами, тривалість виконання робіт протягом кількох місяців, а також особливості організації праці в умовах воєнного стану.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до розгляду та призначено підготовче засідання.

До суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що залучений товариством позивача контрагент ТОВ «ПБФ ФАСАД», згідно з ІС «Податковий блок» не мав об`єктивної можливості виконати обсяг робіт у лютому-березні 2025 року, оскільки розрахункова потреба в людських ресурсах значно перевищувала штатну чисельність підприємства, що свідчить про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування та безпідставне формування податкового кредиту.

У відповіді на відзив на позовну заяву, позивач наголосив на тому, що відповідач фактично продублював акт перевірки та не надав належних доказів нереальності господарських операцій, що свідчить про невиконання ним обов`язку доказування.

На підставі заяв від представників учасників справи, 28.11.2025 суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» (ЄДРПОУ 39709878) здійснює фінансово-господарську діяльність у сфері будівництва.

Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ПБФ ГРУП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 31.03.2025.

За результатами перевірки, контролюючим органом було складено акт № 80230/Ж5/26-15-07-01-05-20/39709878 від 15.09.2025, за висновками якого, дійшов висновку, що ТОВ «ПБФ ГРУП» безпідставно віднесло до собівартості реалізації витрати на фасадні роботи в розмірі 7052238,00 грн, оскільки їх виконання субпідрядником ТОВ «ПБФ ФАСАД» не є можливим через відсутність достатньої кількості кваліфікаційних працівників.

За висновками акта перевірки, в ході перевірки, підтвердити отримання ТОВ «ПБФ ГРУП» від ТОВ "ПБФ ФАСАД" комплексу робіт з утеплення та оздоблення фасаду на об`єкті «Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями нежитловими та паркінгом на вул. Заболотного, 15 у Голосіївському районі м. Київ (VІ черга будівництва)», Житловий будинок № 15 (секція 15) на суму 7 052 238,00 грн без ПДВ не є можливим, у зв`язку з відсутністю достатньої кількості працівників на ТОВ "ПБФ ФАСАД", які б свідчили про виконання комплексу робіт з утеплення та оздоблення фасаду та про понесені витрати ТОВ «ПБФ ГРУП» з фінансово-господарською кварталі 2025 року у розмірі 7052238,00 грн без ПДВ.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 03.10.2025 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00928750701, яким збільшено зобов`язання з податку на прибуток та нараховано штрафні санкції на суму 1586753,75 грн та № 00928870701, яким збільшено зобов`язання з ПДВ та нараховано штрафні санкції на суму 1763058,75 грн.

У пункті 2.8 акта перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки запити на проведення зустрічних звірок не направлялись, акти зустрічної звірки в порядку ст. 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не складались.

Лише після складання акта перевірки, 03.09.2025 відповідач направив запит № 80385/6/26-15-07-01-05-06 до ТОВ «ПБФ ФАСАД» про надання пояснень. На цей запит субпідрядник 25.09.2025 надіслав рекомендованим листом письмові пояснення з первинними та банківськими документами. Крім того, ТОВ «ПБФ ФАСАД» офіційно пропонувало податковому органу провести інвентаризацію виконаних фасадних робіт в натурі з фото- та відеофіксацією спільною комісією.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, а також прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК України.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Відповідно до п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/абоМитним кодексом України.

Згідно з п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Положеннями п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з вимогами п. 5-7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Відповідно до п. 9 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; Погашення одержаних позик; Інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Національного положення (стандарту); Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; Балансова вартість валюти.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Тому, будь-які документи мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

ГУ ДПС у м. Києві, у спірних правовідносинах, прийшло до висновку про те, що в ході перевірки, підтвердити отримання ТОВ «ПБФ ГРУП» від ТОВ "ПБФ ФАСАД" комплексу робіт з утеплення та оздоблення фасаду на об`єкті «Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями нежитловими та паркінгом на вул. Заболотного, 15 у Голосіївському районі м. Київ (VІ черга будівництва)», Житловий будинок № 15 (секція 15) на суму 7052238,00 грн без ПДВ не є можливим, у зв`язку з відсутністю достатньої кількості працівників на ТОВ "ПБФ ФАСАД", які б свідчили про виконання комплексу робіт з утеплення та оздоблення фасаду та про понесені витрати ТОВ «ПБФ ГРУП» з фінансово-господарською кварталі 2025 року у розмірі 7052238,00 грн без ПДВ.

Судом досліджено, що 01.10.2021 між ТОВ «СІТІ-ФОРУС» (замовник), ТОВ «БК «ІНТЕРГАЛ-БУД» (генеральний підрядник) та ТОВ «ПБФ ГРУП» (головний підрядник) було укладено договір головного підряду № ЗБЛ/П1-Б5 від 01.10.2021 на капітальне будівництво та виконання комплексу будівельних робіт на будівельному майданчику об`єкта по вул. Заболотного, 15 у Голосіївському районі м. Києва.

17.06.2024 на виконання вказаного договору ТОВ «ПБФ ГРУП» уклало договір підряду № 3Ф 170624 із ТОВ «ПБФ ФАСАД» на виконання комплексу робіт з утеплення та оздоблення фасаду житлового будинку № 5 (15 секція). Роботи виконувалися безперервно з червня 2024 року по березень 2025 року.

Так, приймання-передача робіт між позивачем та субпідрядником (ТОВ «ПБФ ФАСАД») оформлювалося проміжними актами протягом зазначеного періоду. 28.02.2025 та 31.03.2025 було підписано фінальні акти приймання виконаних будівельних робіт (№ № 163/1, 164/2, 171/3, 191/4, 197/1/5, 209/6, 221/7), довідки форми КБ-3 та локальні кошториси за лютий та березень 2025 року. Загальна вартість виконаного ТОВ «ПБФ ФАСАД» комплексу робіт з утеплення та оздоблення фасаду за звітний період склала 7052238,00 грн без ПДВ.

Фактичне виконання робіт та рух активів підтверджується належними первинними документами: договорами, актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3), локальними кошторисами, податковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями та банківськими виписками про оплату.

Також, кінцевий замовник (ТОВ «СІТІ-ФОРУС») своїм листом підтвердив прийняття цих робіт, їх відображення на балансі (рахунок 231) та повне виконання фасадних робіт на об`єкті.

Оцінюючи висновки податкового органу про неможливість виконання робіт через недостатність персоналу», суд вважає їх такими, що ґрунтуються на припущеннях, адже здійснюючи самостійний розрахунок «людино-годин» виключно на підставі додатків 4ДФ, контролюючий орган обмежив період виконання робіт лише лютим та березнем 2025 року, а саме, датами підписання фінальних актів. Проте, контролюючий орган не врахував та не відобразив того, що фасадні роботи тривали понад 9 місяців, починаючи з 17.06.2024. Загальна трудова місткість ТОВ «ПБФ ФАСАД» за весь період склала 47476 людино-годин, що перевищує нормативно необхідну кількість для цих робіт за кошторисом. Протилежного, суду стороною відповідача не доведено, натомість, позивачем такі розрахунки з обґрунтуванням надано та розкрито.

Також, слід врахувати й те, що розрахунки відповідача базувалися на стандартному 40-годинному робочому тижні, хоча спірні правовідносини виникли в період дії воєнного стану. Відповідно до ч. 1, 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX, норми ст. 71, 73 КЗпП щодо обмеження роботи у вихідні та святкові дні не застосовуються, а тривалість робочого тижня може бути збільшена роботодавцем самостійно. Цивільно-правовими договорами ТОВ «ПБФ ФАСАД» було передбачено графік роботи на об`єкті з 7:00 до 20:00 щоденно, без вихідних, що вказує на неповноту калькуляції та висновків акта перевірки. Крім того, контролюючий орган не врахував право залучення субпідрядників та самозайнятих осіб, яке не заборонялося умовами укладених договорів.

Суд наголошує на тому, що кількісний показник людино-годин у кошторисі є складною категорією і не ототожнюється з реальною чисельністю працівників. Розбіжність між ними не може свідчити про фіктивність операцій. Контролюючий орган зобов`язаний надати докази порушення, а не мотивувати висновки на суб`єктивних припущеннях та приблизних розрахунках.

Згідно змісту акта перевірки, в ході проведення перевірки запити на проведення зустрічних звірок не направлялись.

Водночас, до прикладу, суд звертає увагу на те, що належний розрахунок наявності необхідних трудових ресурсів у ТОВ «ПБФ ФАСАД» для виконання умов договору підряду повинен був розраховуватися з врахуванням наявних трудових ресурсів що працюють за трудовими договорами та за цивільно-правовими договорами окремо, зокрема, в лютому 2025 року на ТОВ «ПБФ ФАСАД» працювало 12 осіб за трудовими договорами та 33 особи за цивільно-правовими договорами. В лютому 2025 року було 20 робочих днів. Якщо взяти розрахунково, що 12 осіб за трудовими договорами працювали 8 годин протягом 20 робочих днів, а 33 особи за цивільно-правовими договорами працювали 8 годин (хоча передбачений 13 годинний робочий день (з 7:00 до 20:00) протягом 24 робочих днів (хоча передбачений щоденний робочий день), але при даному розрахунку розрахунково враховується тільки, як додатковий робочий день субота в лютому 2025 року (додатково 4 дні (суботи)), тоді трудомісткість ТОВ «ПБФ ФАСАД» у лютому 2025 році складає: 8526 людино-годин. При цьому, за даними актів прийняття виконаних будівельних робіт та локальних кошторисів на будівельні роботи за лютий 2025 року, ТОВ «ПБФ ФАСАД» необхідно було мати трудомісткість лише 7949,99 людино-годин, що доводить наявність достатньої кількості власних трудових ресурсів для виконання умов договору підряду у лютому 2025 року. Судом досліджено і інші періоди, які також вказують на можливість виконання умов договору підряду.

Суд констатує, що наявні в матеріалах справи докази щодо спірних господарських операцій позивача з субпідрядниками підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету належне виконання позивачем договірних зобов`язань перед замовниками, свідчать про зміну майнового стану та отримання позитивного економічного ефекту від здійснення господарської діяльності.

Оскільки недоліків у первинних документах позивача відповідачем не встановлено, факт реальності будівельних робіт підтверджено матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що висновки акта перевірки не знайшли свого підтвердження. Тому, без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагента суб`єкта господарювання достатніх трудових ресурсів, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини, носять лише характер припущень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, суд вважає, що висновки акта перевірки про нарахування зобов`язання з податку на прибуток та зобов`язання з ПДВ, що знайшли своє відображення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, є недоведеними та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та нормативному регулюванні.

Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.10.2025 № 00928750701.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.10.2025 № 00928870701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 24224,00 грн (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.