Решение № 140956931, 27.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року справа № 320/19295/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати протиправним Рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , КОД ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію": як чоловіку, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, що прийняте на підставі заяви від 27 квітня 2026 року, реєстраційний №20260427-643355;

-Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , КОД ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , прийняти Рішення про надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію": як чоловіку, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2026 ухвалено залишити без руху позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2026 продовжено розгляд адміністративної справи № 320/19295/26.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є особою, на утриманні якої перебувають троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Позивач вказує , що звертався до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як чоловік, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, додавши повний пакет документів, які підтверджують факт утримання останнім трьох малолітніх дітей. 05.05.2026 року , позивачем отримано відмову у задоволенні його заяви від 27 квітня 2026 року про надання відстрочки шляхом направлення СМС повідомлення.

Правова позиція відповідача.

28 травня 2026 року від уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній просить суд відмовити у задоволенні позову.

Так, сторона відповідача вказує, що частиною першою статті 268 Сімейного кодексу України встановлено, що вітчим або мачуха зобов`язані утримувати малолітніх або неповнолітніх пасинка чи падчерку лише у разі одночасної наявності таких умов: відсутності матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або неможливості таких осіб з поважних причин надавати належне утримання; спільного проживання; наявності у вітчима чи мачухи можливості надавати матеріальну допомогу. Таким чином, обов`язок утримання пасинка виникає не автоматично в силу факту шлюбу, а лише за сукупності визначених законом умов, які мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Позивачем не надано належних доказів відсутності у біологічного батька малолітнього ОСОБА_2 можливості утримувати дитину у розумінні статті 268 Сімейного кодексу України. Представник відповідача звертає увагу суду, що комісія при ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснює оцінку достатності та належності документів, поданих для оформлення відстрочки, в межах наданих їй законом дискреційних повноважень. Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи та оцінює законність підстав для надання відстрочки. Отже, незгода позивача із результатом розгляду заяви не свідчить про протиправність рішення комісії. На думку ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачем не доведено, що відповідач діяв поза межами повноважень або у спосіб, не передбачений законом.

01 червня 2026 року від уповноваженого представника ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що останній просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Так, представник позивача вказує, що до відзиву відповідач додав копії Рішень про відмову у наданні відстрочок позивачу. Однак, вказано, що жодного рішення про відмову у наданні відстрочок позивачу не надавалося і не направлялося. Позивач отримував лише смс повідомлення про відмову, без мотивації такої відмови. Тобто, відповідач сам підтвердив позицію позивача про не направлення останньому копій рішень про відмову у наданні відстрочок. На думку позивача, ухвалюючи спірне рішення Комісією не було надано належної правової оцінки заяві позивача з додатками, наданими на підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, визначеного пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

08 червня 2026 року від уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, зі змісту яких вбачається, що останній просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

На думку сторони відповідача, позивач не спростував основного аргументу відповідача щодо відсутності належних доказів існування передбачених законом підстав для надання відстрочки. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» право на відстрочку мають жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Як убачається з матеріалів справи, одна із дітей, на яку посилається позивач, є його пасинком. Відповідно до додатка 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, для підтвердження права на відстрочку у такому випадку подаються документи, що підтверджують виникнення у військовозобов`язаного обов`язку утримувати пасинка відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус військовозобов`язаного, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відомостями з електронного військово-облікового документу з додатку Резерв+, сформованого станом на 21.04.2026, 06.05.2026.

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( прізвище до шлюбу ОСОБА_6 )перебувають у шлюбі з 06.04.2019.

Відповідно до копії посвідчення багатодітної сім`ї Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації серії НОМЕР_4 , що ОСОБА_1 має статус батька багатодітної сім`ї.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 12.01.2016 року підтверджено, що у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 народився син ОСОБА_2 .

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 08.08.2019 року підтверджено, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_8 народився син ОСОБА_4 .

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 08.08.2019 року підтверджено, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_8 народився син ОСОБА_3 .

17.03.2026 заявою, яку засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бахмут І.М. та зареєстровано в реєстрі за № 200, ОСОБА_7 зазначив, що дає згоду на утримання його малолітнього сина ОСОБА_2 ОСОБА_1 .

18.03.2026 Актом про фактичне проживання осіб, складеним мешканцями будинку АДРЕСА_3 , зазначено про фактичне проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

23.03.2026 листом № 01/1512 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про відмову позивачу у наданні відстрочки у зв`язку з тим, що поданий комісії на розгляд пакет документів не відповідає вимогам статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

02.04.2026 договором про проживання, виховання дитини, її утримання , який засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красновською Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 353, визначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільно здійснюють виховання та матеріальне утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , та зазначено, що на дату укладання вказаного договору ОСОБА_1 здійснює повне матеріальне забезпечення всіх потреб малолітньої дитини ОСОБА_2 . Відповідно до пункту 5.4. Розділу V договір № 353 від 02.04.2026 є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення та діє до 02 квітня 2026 року.

03.04.2026 листом № 01/1698 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про відмову позивачу у наданні відстрочки у зв`язку з тим, що поданий комісії на розгляд пакет документів не відповідає вимогам статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до скріншоту сповіщення з додатку Резерв+ 22.04.2026 ОСОБА_1 отримав відмову у наданні відстрочки.

Судом установлено, що 27.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, поданою за допомогою застосунку ДІЯ про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, додавши до неї пакет підтвердних документів, а саме копії: свідоцтв про народження, рішення суду або інші документи на утримання дитини, документи, що підтверджують сімейні обов`язки батьків або відсутність осіб, зобов`язаних утримувати дітей, характеристика, Акт фактичного проживання, заяву, договір про проживання.

05.05.2026 позивачем отримано відмову у задоволенні його заяви від 27 квітня 2026 року, про надання відстрочки шляхом направлення СМС повідомлення.

До матеріалів справи долучено : Характеристику учня 4-В класу ОСОБА_2 від 18.03.2026 № 24, довідку № Ш-28-05 військовозобов`язаного ОСОБА_1 , видану ІНФОРМАЦІЯ_6 від 28.07.2005 з № 1/462, копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_8 ОСОБА_1 , документ невстановленого зразка про завершення виконавчого провадження щодо ОСОБА_7 , скріншот з невстановленого сайту пошуку судових справ щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , документ невстановленого зразка щодо запиту ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (надалі по тексту - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (нанадалі по тексту - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Так, статтею 22 Закону №3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Поряд з цим ст. 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Суд звертає увагу, що спір виник, оскільки позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову під час мобілізації, має на утриманні трьох дітей віком до 18 років та не має заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Як встановлено судом, за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 23.03.2026 листом № 01/1512, 03.04.2026 листом № 01/1698, сповіщенням з додатку Резерв+ 22.04.2026, смс повідомленням Центру надання адміністративних послуг представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено, що протоколом від 23.03.2026 № 151, від 03.04.2026 № 156 ухвалено рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки.

Причиною відмови вказано, що поданий комісії на розгляд пакет документів не відповідає вимогам статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (надалі по тексту - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Таким чином, обов`язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені, в тому числі на відповідача.

Частиною сьомою статті 23 Закону № 3543-XII встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини восьмої статті 23 Закону № 3543-XII відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 7 частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII встановлено, що цей порядок визначає порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

На виконання вимог частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 затверджено Порядок № 560.

Пунктом 56 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з абзацом 1 пункту 58 Порядку № 560 в редакції, чинній на момент подання позивачем заяви, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади (абзац другий пункту 60 Порядку № 560).

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом (абзац третій пункту 60 Порядку № 560).

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.

При цьому, Порядком №560 не надано права начальникам районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу) одноособово повертати подані документи, оформлюючи таке повернення листом, з підстав недотримання військовозобов`язаним порядку звернення із заявою, визначеного абзацом першим пункту 58 Порядку №560.

Додатком 5 до Порядку № 560 визначено документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію до категорії осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію належать жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Документи, що підтверджують право на відстрочку для вказаної категорії осіб є : свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності),

інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше);

рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Як встановлено судом вище, 27.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, поданою за допомогою застосунку ДІЯ про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, додавши до неї пакет підтвердних документів, а саме копії: свідоцтв про народження, рішення суду або інші документи на утримання дитини, документи, що підтверджують сімейні обов`язки батьків або відсутність осіб, зобов`язаних утримувати дітей, характеристика, Акт фактичного проживання, заяву, договір про проживання.

Разом з тим, суд вважає, що ці документи не є належними документами, визначеними Порядком № 560, які є необхідними для отримання відстрочки від призову відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема тих, що підтверджують належність особи до категорії осіб, які мають право на відстрочку у зв`язку з перебуванням на їх утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.

17.03.2026 заявою, яку засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бахмут І.М. та зареєстровано в реєстрі за № 200, ОСОБА_7 зазначив, що дає згоду на утримання його малолітнього сина ОСОБА_2 ОСОБА_1 , однак на виконання вимог статті 268 Сімйеного кодексу України не зазначено про неможливість батька надавати належного утримання малолітнього сина ОСОБА_2 .

Так, відсутність судового рішення про стягнення аліментів або виконавчого провадження не свідчить про відсутність утримання дитини ОСОБА_2 біологічним батьком та не підтверджує наявності у позивача юридичного обов`язку утримувати пасинка. Крім того, подані документи не підтверджують факту повного перебування дитини саме на утриманні позивача. Сам по собі факт спільного проживання дитини із позивачем не є тотожним факту перебування на утриманні у розумінні положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

02.04.2026 договором про проживання, виховання дитини, її утримання , який засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красновською Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 353, визначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільно здійснюють виховання та матеріальне утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , та зазначено, що на дату укладання вказаного договору ОСОБА_1 здійснює повне матеріальне забезпечення всіх потреб малолітньої дитини ОСОБА_2 . Відповідно до пункту 5.4. Розділу V договір № 353 від 02.04.2026 є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення та діє до 02 квітня 2026 року.

Таким чином, суд висновує, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не надано належні документи, які підтверджують факт того, що позивач є особою, у якої перебуває на утриманні троє неповнолітніх дітей.

Суд вважає правомірною відмову ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки позивачем не доведено, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, він має право на відстрочку як особа, що утримує трьох дітей, а тому рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 про відмову у наданні відстрочки відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи, що судом встановлено правомірність оскаржуваного рішення відповідача та відсутність правових підстав для його скасування, позовна вимога позивача про зобов`язання відповідача надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації також не підлягає задоволенню. Зазначена вимога є похідною, а тому за відсутності підстав для задоволення основної вимоги правові підстави для повторного розгляду заяви відповідачем відсутні.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

2. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.