Решение № 140956566, 26.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8780/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

третя особа Державне некомерційне товариство «Інститут оцінювання функціонування»

про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), третя особа Державне некомерційне товариство «Інститут оцінювання функціонування», в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 083850018582 від 12.08.2026 про відмову позивачу у поновленні (перерахунку) пенсії по інвалідності;

зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії по інвалідності позивачу з 01.04.2025, оскільки виплату пенсії було припинено у зв`язку з рішенням № ЦО-1773/186 від 12.02.2025, яке в подальшому було визнано протиправним та скасовано судом, а відповідачем не зазначено та не доведено існування іншої самостійної законної підстави для припинення або подальшого непоновлення виплати пенсії, з урахуванням усіх перерахунків, індексацій, підвищень, доплат та інших складових, передбачених законодавством за відповідний період;

зобов`язати відповідача виплатити позивачу всю суму заборгованості з пенсії, визначену за результатами проведення повного помісячного розрахунку, у порядку та строки, встановлені законом, забезпечивши фактичне отримання позивачем належних коштів;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» щодо сум та за період, за які наявні передбачені законом умови для її нарахування та виплати.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з прийняттям рішення про невизнання його особою з інвалідністю ГУ ПФУ в Запорізькій області з 01.04.2025 було припинено виплату пенсії по інвалідності. Наголошує, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі №280/4818/25, яке набрало законної сили згідно з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026, визнано протиправним та скасовано рішення Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України № ЦО 1773/186 від 12.02.2025, яким скасовано групу інвалідності позивачу. Зауважує, що неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо поновлення виплати йому пенсії по інвалідності. Водночас рішенням № 083850018582 від 12.08.2026 ГУ ПФУ в Запорізькій області було відмовлено йому у поновленні виплати пенсії по інвалідності, у зв`язку із чим змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 27.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 14.09.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив (вх. №52884), у якому наголошує, що з аналізу положень пенсійного законодавства вбачається, що виплата пенсії по інвалідності припиняється у разі повідомлення Експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи територіальні органи Пенсійного фонду України про результати оцінювання повсякденного функціонування особи в частині встановлення інвалідності. Вказує, що відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» позивачу не встановлено групу інвалідності з 03.08.2023. У витягу зазначено: групу інвалідності не встановлено з 03.08.2023, дата прийняття 12.02.2025, номер ЦО-1773/186. Таким чином, було проведено перерахунок пенсії позивача, підстава лист № 0400-011101-9/120524 від 24.06.2025 (рішення МСЕК переглянуто (витяг ЕК ЦО-1773/186), групу інвалідності не встановлено. Крім того, наголошує, що у позовній заяві позивач посилається на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2025 по справі № 280/4818/25, проте позивач не бере до уваги той факт, що Головне управління не було стороною по справі № 280/4818/25, і як наслідок жодних зобов`язань на нього не покладалося, у зв`язку із чим просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

22.09.2026 від представника позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (вх.№54708), у якій додатково зауважує, що орган ПФУ не може ігнорувати юридичний факт скасування рішення № ЦО-1773/186 та продовжувати застосовувати його так, наче воно залишається чинним.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №165960 від 03.08.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено другу групу інвалідності (причина інвалідності: загальне захворювання) інвалідність встановлено безстроково. Підстава: акт огляду МСЕК №1404 від 03.08.2023.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та у період з 03.08.2023 по 31.03.2025 отримував пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

У зв`язку з неотриманням пенсійної виплати за квітень 2025 року, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області із запитом

Листом від 21.05.2025 №8529-7873/С-02/8-0800/25 Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області повідомило позивача, що Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» проведено перевірку обґрунтованості рішень експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи. За результатами перевірки надана інформація про скасування рішення МСЕК. Враховуючи викладене, виплату пенсії позивача призупинено з 01.04.2025.

22.05.2025 представник позивача звернувся до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» з адвокатським запитом щодо надання копії рішення про результати перевірки обґрунтованості рішення, прийнятого медико-соціальною експертною комісією ААГ №165960 від 03.08.2023 щодо позивача, втім, як зазначає позивач, станом на дату звернення до суду з цим позовом відповідь отримана не була.

Згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії від 12.02.2025 №ЦО-1773/186 позивачу скасовано другу групу інвалідності з таких підстав: Клініко-функціональні порушення опорно-рухового апарату в легкому ступені обмежують життєдіяльність, що не дає підстав для встановлення другої групи інвалідності. Вказано, що позивач не є особою з інвалідністю з 03.08.2023.

Не погоджуючись з рішенням про скасування йому другої групи інвалідності, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Вказані обставини встановлені судом в ході розгляду справи №280/4818/25 та рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2025, яке набрало законної сили згідно з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026, визнано протиправним та скасовано рішення Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України № ЦО-1773/186 від 12.02.2025, яким скасовано групу інвалідності ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст.78 КАС України).

06.08.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою щодо поновлення виплати йому пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області № 083850018582 від 12.08.2026 позивачу було відмовлено у поновленні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із тим, що Головне управління не було стороною по справі № 280/4818/25, і як наслідок жодних зобов`язань на нього не покладалося. Інформація державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про скасування рішення № ЦО-1773/186 від 12.02.2025 до територіального органу Пенсійного фонду України не надходила.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у поновленні пенсії по інвалідності, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом частини 1 статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до статті 34 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

За приписами статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що виплату пенсії позивачу ГУ ПФУ в Запорізькій області було припинено з 01.04.2025 на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» № ЦО-1773/186 від 12.02.2025 про скасування ОСОБА_1 другу групи інвалідності безстроково.

При цьому, судом враховано, що припинення виплати позивачу пенсії відбулось без прийняття будь-яких формальних рішень територіального органу Пенсійного фонду України. Принаймні, жодних рішень з цього приводу відповідач суду не надав, і представник відповідача у заявах по суті про прийняття таких рішень не стверджував.

Як вже зазначалося, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі №280/4818/25, яке набрало законної сили згідно з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026, визнано протиправним та скасовано рішення Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України № ЦО-1773/186 від 12.02.2025, яким скасовано групу інвалідності позивачу.

Внаслідок набрання законної сили цим судовим рішенням правове становище ОСОБА_1 повернуто до попереднього стану і на даний час є чинною довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №165960 від 03.08.2023, якою ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання з 03.08.2023 безстроково, на підставі якої було здійснено призначення, нарахування та виплата пенсії по інвалідності.

Вказане означає, що визнання цього акту протиправним та скасування його судовим рішенням зумовлює втрату юридичної сили цього акту від самого моменту його прийняття, що, у свою чергу, означає правову неможливість існування юридичних наслідків протиправного акту у будь-який час його існування.

Тому формальні підстави у вигляді зазначеного рішення експертної команди, що зумовлювали припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відпали.

При цьому, на думку суду, оскільки інвалідність позивачу встановлена довічно, а рішення про її скасування скасоване судом, право позивача на отримання пенсії по інвалідності є безперервним.

Також суд враховує, що інших правових та фактичних підстав для припинення виплати ОСОБА_1 судом не встановлено, а відповідачем доказів зворотного не надано.

Відтак, оскільки припинення виплати позивачу пенсії відбулось на підставі акта індивідуальної дії, який судом визнано протиправним та скасовано, тому таке припинення не може вважатися законним та обґрунтованим, оскаржене рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області № 083850018582 від 12.08.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як наслідок, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області поновити нарахування та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Закону № 1058-IV, з дати її припинення 01.04.2025.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» щодо сум та за період, за які наявні передбачені законом умови для її нарахування та виплати, колегія суддів зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 вказаного Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Враховуючи, що ГУ ПФУ в Запорізькій області на виконання цього рішення суду має провести нарахування позивачу пенсії, відсутні підстави вважати, що права позивача на виплату компенсації за несвоєчасну виплату пенсії при здійсненні такого нарахування будуть порушені.

Саме такий правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 12.01.2024 у справі № 200/7529/20-а.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судовий збір у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), третя особа Державне некомерційне товариство «Інститут оцінювання функціонування» (49005, м. Дніпро, пров. Макаревського Феодосія, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 083850018582 від 12.08.2026 про відмову ОСОБА_1 у поновленні пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, з дати її припинення 01 квітня 2025 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак