Решение № 140954722, 27.10.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/73/26

Провадження № 2/743/255/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.02.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем укладено договір № 524970-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 22 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 60 772,80 гривень: тіло кредиту - 21 780 гривень, прострочені проценти - 27 442,80 гривень, проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України - 11 000 гривень, комісія - 550 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 22.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.02.2026.

27.02.2026 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді в іншому провадженні.

Ухвалою від 10.04.2026 підготовче засідання відкладено до 03.07.2026 з метою повторного виклику відповідача.

Ухвалою від 03.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.10.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення. У позовній заяві представник позивача просив розглядати справу без його участі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою від 27.10.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

23.02.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» як кредитодавцем і ОСОБА_1 як позичальником укладено договір № 524970-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма). Договір укладено дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця шляхом надання кредитодавцем пропозиції (оферти), підписаної кваліфікованим електронним підписом його директора, та її прийняття (акцепту) позичальником.

Перед укладенням договору позичальник ознайомилася з паспортом споживчого кредиту і підписала його одноразовим ідентифікатором UA-0818 23.02.2025 о 23:14:25. Акцепт оферти та кредитний договір позичальник підписала одноразовим ідентифікатором UA-0148, надісланим на номер мобільного телефону, 23.02.2025 о 23:15:47. Відповідно до пункту 3.4 кредитного договору ідентифікацію та верифікацію позичальника здійснено шляхом отримання її ідентифікаційних даних через систему BankID Національного банку України.

За пунктами 2.1, 2.3 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 22 000 гривень на строк 24 тижні. Згідно з пунктами 2.8, 2.13, 2.14 договору кредит видається 23.02.2025, дата його повернення і строк дії договору - 10.08.2025. Пунктом 4.2.2 договору передбачено погашення кредиту, процентів і комісії дванадцятьма платежами за графіком кожні 14 днів у період з 09.03.2025 по 10.08.2025.

Відповідно до пункту 2.4 договору стандартна процентна ставка за кредитом становить 1 % на день і є фіксованою. Знижена процентна ставка, визначена пунктом 10.2 договору в межах програми лояльності, також становить 1 % на день.

Пунктом 2.5 договору встановлено комісію за видачу кредиту в розмірі 4 400 гривень, яка нараховується одноразово в дату видачі кредиту. За пунктом 1.6 договору комісія за видачу кредиту - це грошові кошти, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю в якості однієї (першої) з двох складових оплати за надання та користування кредитом. Другою складовою такої оплати згідно з пунктом 1.11 договору є проценти за користування кредитом. Переліку конкретних послуг, які надаються позичальникові за цю комісію, договір не містить.

За умовами пункту 7.5 договору у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 ЦК України. Сукупна сума цих процентів річних та інших платежів за порушення зобов`язання не може перевищувати половини суми кредиту.

Згідно з пунктом 4.4 договору в разі надходження від позичальника платежу, що перевищує розмір періодичного платежу, визначеного графіком платежів, кредитодавець зараховує кошти в наступний період відповідно до графіку платежів.

23.02.2025 позивач через надавача платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід» перерахував 22 000 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується наданим ТОВ «ПрофітГід» підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів від 23.02.2025. Номер цієї картки збігається з номером електронного платіжного засобу позичальника, зазначеним у розділі 12 кредитного договору.

На виконання кредитного договору відповідач сплатила 09.03.2025 - 4 510 гривень, 22.03.2025 - 4 510 гривень, 06.04.2025 - 4 477 гривень, усього 13 497 гривень. Позивач зарахував ці кошти в погашення тіла кредиту - 220 гривень, процентів - 9 427 гривень, комісії - 3 850 гривень. Після 06.04.2025 платежі від відповідача не надходили.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 07.01.2026 позивач нарахував проценти за користування кредитом у розмірі 36 869,80 гривень за період з 23.02.2025 по 10.08.2025 за ставкою 1 % на день на залишок тіла кредиту. Після 10.08.2025 проценти не нараховувалися. Проценти річних за пунктом 7.5 договору нараховано в сумі 11 000 гривень за період з 21.04.2025 по 10.06.2025. Залишок заборгованості становить 60 772,80 гривень: тіло кредиту - 21 780 гривень, проценти - 27 442,80 гривень, комісія - 550 гривень, проценти річних за статтею 625 ЦК України - 11 000 гривень. У довідці позивача про стан заборгованості станом на ту саму дату сума 11 000 гривень зазначена як заборгованість по штрафам.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону не належить відповідачу або що ідентифікатор UA-0148 було використано іншою особою.

Додатково суд враховує, що ідентифікація відповідача при укладенні договору здійснена через систему BankID Національного банку України з використанням реквізитів банківського рахунку відповідача - поряд з підписанням договору одноразовим ідентифікатором. Цей метод ідентифікації передбачено Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і підвищує достовірність встановлення особи позичальника в електронних правовідносинах.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, проценти нараховано за ставкою 1 % на день на фактичний залишок тіла кредиту виключно в межах строку кредитування з 23.02.2025 по 10.08.2025. Така ставка не перевищує максимального розміру, встановленого частиною 5 статті 8 і пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» на дату укладення договору. Нараховані проценти в сумі 36 869,80 гривень відповідають умовам кредитного договору та вимогам закону.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно (зокрема, інформації про стан кредитної заборгованості частотою один раз на місяць), є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії, не пов`язаної з конкретною послугою, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника комісії в розмірі 4 400 гривень за видачу кредиту.

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом - встановленою Законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Видача кредиту є виконанням кредитодавцем його основного зобов`язання за договором і дією, яку кредитодавець вчиняє у власних інтересах, а не послугою позичальникові. Подібний підхід застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17. Вона дійшла висновку, що дії банку, які є наслідком реалізації його прав та обов`язків за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку, не є послугою, яку замовив позичальник. Сам кредитний договір у пункті 1.6 визначає цю комісію як одну з двох складових оплати за надання та користування кредитом, тобто як додаткову плату за ту саму дію, за яку кредитодавець отримує проценти.

За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за видачу кредиту обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», і на підставі частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 цього Закону є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення в розмірі 550 гривень задоволенню не підлягає.

Оскільки нікчемна умова договору не породжує зобов`язання, кошти в сумі 3 850 гривень, які позивач зарахував у погашення комісії, підлягають зарахуванню в рахунок дійсних зобов`язань відповідача за кредитним договором. Згідно зі статтею 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. За відсутності зобов`язання зі сплати комісії частина кожного платежу, спрямована позивачем на комісію, перевищувала належний платіж за відповідний період і з урахуванням пункту 4.4 кредитного договору підлягала зарахуванню в наступні періоди в рахунок процентів за користування кредитом.

Отже, з урахуванням сплачених відповідачем коштів заборгованість за процентами за користування кредитом становить 23 592,80 гривень (36 869,80 - 9 427 - 3 850), а заборгованість за тілом кредиту - 21 780 гривень.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 системно роз`яснив застосування цієї норми. Зокрема, ВС вказав, що пункт 18 поширюється на договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; період особливих правових наслідків - період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення; правовий наслідок прострочення в цей період - позичальник звільняється від відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України (інфляційні втрати і 3 проценти річних), а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Цей висновок послідовно застосовується Верховним Судом - зокрема, в постановах від 28 листопада 2024 року у справі № 756/8788/22 і від 27 листопада 2024 року у справі № 759/4324/23.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 і триває з його неперервним продовженням Верховною Радою України відповідними законами.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, позивач заявив до стягнення проценти річних, нараховані на підставі пункту 7.5 кредитного договору та статті 625 ЦК України, у розмірі 11 000 гривень за період з 21.04.2025 по 10.06.2025. Цей період повністю припадає на дію воєнного стану в Україні. Те, що в довідці про стан заборгованості ця сума позначена як штраф, правового значення не має, оскільки наведена норма звільняє позичальника як від відповідальності за статтею 625 ЦК України, так і від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені).

За цих обставин на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України і від обов`язку сплати неустойки за період дії воєнного стану. Нарахування позивачем процентів річних за цей період є таким, що суперечить наведеній нормі.

Відповідно проценти річних, нараховані за період дії воєнного стану, стягненню не підлягають. У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 4.1 кредитного договору позивач перерахував 22 000 гривень на платіжну картку позичальника. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України позивач належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подала, наявність та розмір заборгованості не оспорила, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростувала. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надала. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подала.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростувала, суд вважає твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, у межах яких позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконала.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23.02.2025 № 524970-КС-002 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 45 372,80 гривень, з яких тіло кредиту - 21 780 гривень, проценти за користування кредитом - 23 592,80 гривень, з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 15 400 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 662,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 60 772,80 гривень, з яких задоволено 45 372,80 гривень, що становить 74,66 % від заявлених вимог (45 372,80 / 60 772,80 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 987,75 гривень (2 662,40 ? 74,66 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, місто Київ, 01133) заборгованість за кредитним договором від 23.02.2025 № 524970-КС-002 у розмірі 45 372 (сорок п`ять тисяч триста сімдесят дві) гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, місто Київ, 01133) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 987 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 75 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 27.10.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ