Решение № 140954459, 27.10.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5422/26

Провадження № 2/750/2939/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Кузнєцової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ( ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

14.05.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 8280766 від 12.11.2019 у сумі 34 200 грн, а також судовий збір та витрати на правову допомогу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи, а також витребував у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 у розмірі 10 000 грн. у період із 12.11.2019 по 19.11.2019.

15.06.2026 представник відповідача, ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд» надіслала відзив на позовну заяву, де зазначає, що відповідачка проти задоволення позовних вимог заперечує частково. Визнає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10 000 грн. та вимогу про стягнення процентів за користування кредитом частково - у розмірі 6 000 грн. Заперечує проти стягнення процентів у заявленому позивачем розмірі 18 000 грн., посилаючись на те, що строк кредитування за договором становив 30 днів - до 12.12.2019, а тому після закінчення строку кредитування правові підстави для подальшого нарахування передбачених договором процентів відсутні.

Також відповідачка заперечувала проти стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 1 200 грн., зазначаючи, що кредитним договором не визначено та позивачем не надано доказів надання їй додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено таку комісію, у зв`язку з чим вважала відповідну умову договору нікчемною.

Крім того, відповідачка не визнає вимогу про стягнення штрафних санкцій у розмірі 5 000 грн., посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому вважала вимогу позивача в цій частині такою, що не підлягає задоволенню.

Також відповідачка заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що позивачем не надано документів, які підтверджують фактичне понесення таких витрат у цій справі. Крім того, вважає заявлений розмір витрат неспівмірним зі складністю справи, посилаючись на розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, типовий характер спору та позовної заяви, участь представника позивача у значній кількості аналогічних справ, а також відсутність у детальному описі вартості окремих послуг та, на думку відповідачки, завищений час, витрачений на їх виконання. У зв`язку з наведеним відповідачка вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності.

У встановлений судом строк відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Суд установив, що 12.11.2019 ОСОБА_1 , в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» (https://miloan.ua/) подала Анкету-заяву на кредит № 8280766, указавши свої паспортні дані, у якій визначила наступні умови кредитування: сума кредиту 10 000 грн; строк кредиту 30 днів, починаючи з 11.12.2019 по 12.12.2019 (дата повернення кредиту); сума до повернення 17 200 грн; складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 1 200 грн (12 % від суми кредиту, одноразово), проценти за користування кредитом 6 000 грн, що нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 13 - зворот).

Зважаючи на інформацію наявну в матеріалах справи (Процес оформлення та розгляду заяви № 8280766, що на звороті а.с.13, та Довідку про ідентифікацію на а.с. 13, після погодження умов кредитування, 12.11.2019 об 11 год. 17 хв. (час підпису позичальником договору) між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» укладений електронний Договір про споживчий кредит № 8280766, датою укладання якого визначено 12.11.2019.

За умовами підписаного Договору про споживчий кредит № 8280766 (індивідуальна частина) убачається, що кредитодавець надав позичальнику споживчий кредит на суму 10 000 грн (пункт 1.2 Договору).

У пункті 1.3 Договору визначено, що кредит надається загальним строком на 30 днів з 12.11.2019. Підпунктом 1.5.1 пункту 1.5 Договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 1 200 грн, яка нараховується за ставкою 12 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (підпункт 1.5.2, пункту 1.5 Договору, пункт 1.6 Договору). Також, умовами укладеного Договору передбачено пролонгацію, а саме пунктом 2.3.

Підписанням Договору про споживчий кредит № 8280766 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «W74055», який було направлена на номер телефону позичальника НОМЕР_2 , указаний останнім у Анкеті-заяві, ОСОБА_1 , погодилась з усіма додатками та невід`ємними частинами цього кредитного договору (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) в цілому та підтвердила, що вона ознайомлена та погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил (пункт 6.3 Договору).

Із Графіка платежів за Договором про споживчий кредит № 8280766 від 12.11.2019 (Додаток № 1 до Договору) убачається, що відповідач зобов`язався сплатити до 12.12.2019 чисту суму кредиту в розмірі 17 200 грн, яка складається з: 10 000 грн сума кредиту за договором; 6 000 грн проценти за користування кредитом; 1 200 грн комісія за надання кредиту (а.с. 12 зворот).

За твердженням позивача, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 , № НОМЕР_3 , що підтверджується копією платіжного доручення 3294250 (а.с. 14 зворот).

Факт зарахування кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 у сумі 10 000,00 грн підтверджено відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 02.10.2026 №20.1.0.0.07-260923/63183-БТ, за змістом якої 12.11.2019 на рахунок позичальника надійшло зарахування коштів у розмірі 10000,00 грн.

Підпунктом 3.2.6 пункту 3.2 Договору про споживчий кредит № 8280766 від 12.11.2019 передбачено, що ТОВ «Мілоан» має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим Договором Кредитодавець отримає від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим Договором, такий платіж (кошти) відповідно до частини другої статті 516 Цивільного кодексу України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань позичальника за цим Договором.

Відповідно до частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

27.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» та боржниками (а.с. 16 зворот - 20).

Таким чином ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема до відповідача за Договором про споживчий кредит № 8280766 від 12.11.2019, що підтверджується копією Акта приймання-передачі Реєстру боржників від 20.02.2020 до Договору відступлення прав вимоги № 47-МЛ від 20.02.2020 (а.с. 23 зворот), копією Платіжної інструкцією про плату за відступлення права вимоги (а.с. 24), Витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 47-МЛ від 20.02.2020 (а.с. 24 зворот).

Як стверджує позивач, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором про споживчий кредит № 8280766 від 12.11.2019 утворилася заборгованість у сумі 34 200 грн, яка складається з: 10 000 грн прострочене тіло кредиту; 18 000 грн прострочені відсотки, 1 200 грн заборгованість за комісією та 5 000 штраф/пеня, на що вказує Виписка з особового рахунка за Кредитним договором № 8280766 від 12.11.2019, сформована позивачем та Відомість про щоденні нарахування та погашення від первісного кредитора (а.с. 15-16).

Проте, як убачається з наданої позивачем виписки про щоденні нарахування та погашення нарахування штрафу (пені) у сумі 5 000 грн за Договором не здійснювалося.

Відтак, документального підтвердження факту нарахування відповідачу зазначеної суми, а також підстав для її стягнення матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога про стягнення 5 000 грн штрафу (пені) є недоведеною, у зв`язку з чим у її задоволенні слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами у розмірі 18 000 грн. суд виходить із такого.

Судом встановлено, що відповідач була ознайомлена з умовами укладеного між сторонами кредитного договору, у тому числі щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, строку кредитування та порядку повернення кредиту та укладаючи договір, добровільно погодилася з його умовами.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача в тій частині, що відповідач, укладаючи кредитний договір, добровільно прийняла його умови, у тому числі щодо обов`язку сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Разом із тим, погодження сторонами розміру процентів не означає можливості їх нарахування без обмеження строком кредитування.

Як убачається з умов кредитного договору, кредит було надано відповідачу строком на 30 календарних днів, тобто до 12.12.2019. Отже, саме в межах зазначеного строку кредитодавець мав право нараховувати передбачені договором проценти як плату за користування кредитними коштами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Положення частини першої статті 1048 ЦК України щодо сплати процентів до дня повернення позики застосовуються лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, обставина добровільного укладення відповідачем кредитного договору та ознайомлення з його умовами не надає позивачу права нараховувати договірні проценти за період, що виходить за межі встановленого договором строку кредитування.

З поданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що загальна заявлена до стягнення сума процентів становить 18 000 грн, при цьому частина зазначеної суми нарахована після закінчення визначеного договором строку кредитування.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення процентів у розмірі 6 000 грн, нарахованих у межах строку кредитування, встановленого договором.

У частині стягнення 12 000 грн процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки після 12.12.2019 у позивача припинилося право нараховувати проценти за користування кредитом на умовах укладеного договору.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами у розмірі 6 000 грн, а в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 12 000 грн процентів слід відмовити.

На підставі дослідження та оцінки наявних у матеріалах справи доказів, аналізу норм законодавства, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське об`єднання «Апологет» на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 28).

Згідно із копією акту № Д/22294 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 14 квітня 2026 року вартість послуг, наданих Адвокатським об`єднанням «Апологет» позивачу, становить 8 000 грн. (а.с. 29).

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 3 000 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з Відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м.Львів; ідентифікаційний код 35234236) заборгованість за договором про споживчий кредит № 8280766 від 12.11.2019 року в сумі 17 200 (сімнадцять тисяч двісті ) гривень.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) у відшкодування витрат витрат на правничу допомогу.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1331 грн 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О.О. Кузнєцова