Постановление суда № 140954013, 27.10.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 573/2762/25

Номер провадження 1-кп/950/115/26

У Х В А Л А

27 жовтня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 , представника Національного військового-медичного центру ГВКГ (місто Київ) ОСОБА_8 , представниці потерпілої сторони адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025200570000349 від 24.07.2025 за обвинувальним актом по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В Лебединському районному суді Сумської області на розгляді перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 152, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України, у якому відносно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою, яке мотивоване тим, що строк дії запобіжного заходу закінчується, а судовий розгляд кримінального провадження на даний час триває. При цьому вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою обрання останньому зазначеного запобіжного заходу, а саме, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення. Тому сторона обвинувачення просить продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник при вирішенні даного питання покладаються на розсуд суду.

Представниця потерпілої сторони вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Представник цивільного відповідача - Національного військового-медичного центру ГВКГ (місто Київ) своєї позиції щодо вимог прокурора не висловив.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши доводи клопотання сторони обвинувачення, суд зазначає наступне.

ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152 КК України, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України, за вчинення яких Кримінальним кодексом України передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого прокурор просить продовжити.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд зазначає, що одним із ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, є ризик переховування від правосуддя.

Даний ризик - це передбачена ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України обґрунтована ймовірність того, що підозрюваний, обвинувачений або засуджений може втекти від органів досудового розслідування чи суду для уникнення кримінальної відповідальності. Цей ризик є однією з головних законних підстав для обрання найсуворіших запобіжних заходів, зокрема тримання під вартою.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) загроза відносно суворого покарання. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд вважає, що усвідомлюючи невідворотність та суворість зазначеного покарання, обвинувачений може вдатися до заходів, спрямованих на уникнення від кримінальної відповідальності.

При цьому суд також враховує й той факт, що обвинувачений вже вчиняв активні дії для приховування правопорушення, а саме за місцем тимчасового проживання сховав свій особистий одяг, що прямо вказує на його недобросовісну процесуальну поведінку.

Намагання знищити докази, сховати знаряддя злочину або змінити картину подій доводить, що обвинувачений усвідомлює тяжкість скоєного та намагається уникнути відповідальності. Для суду це прямий індикатор того, що за першої ж нагоди особа може спробувати повністю зникнути з поля зору правоохоронних органів та правосуддя.

Тому ризик того, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду є наявним.

Крім цього, суд зазначає, що має місце й ризик незаконного впливу обвинуваченого шляхом підкупу, примушування, іншого тиску на свідків, потерпілих з метою схилити їх до відмови від дачі показань або надання неправдивих показань у кримінальному провадженні. Так само обвинувачений може впливати й на експертів, щл готували відповідні висновки, роз`яснення яких можуть мати значення для кримінального провадження.

При цьому слід зазначити, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом відповідних показань свідків і потерплих, а також роз`яснень експертів та дослідження їх судом.

Так само ОСОБА_6 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки бажаючи уникнути передбаченого законом покарання, він може намагатися переховуватися від суду, у зв`язку з чим може вчинити нові незаконні діяння насамперед ті, які пов`язані з ухиленням від проходження військової служби, незаконним впливом на свідків.

Варто додати, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення обвинуваченим/підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення особою таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений/підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими й доведеними зазначені в клопотанні прокурора ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даному етапі судового розгляду не зменшилися.

Застосування ж іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, поруки чи домашнього арешту на думку суду не зможе належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу, адже, з огляду на встановлені судом ризики, у випадку їх настання, будуть відсутні відповідні стримуючі стимули для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості при оцінці порушень цінності суспільства.

Враховуючи зазначене, дані, які характеризують особу обвинуваченого, його сімейний стан, стан здоров`я, матеріальне становище, що об`єктивно не може спростовувати факт вчинення кримінальних правопорушень, зважаючи на наявність доведених ризиків, обставини вчиненого й тяжкість спричинених наслідків, суд доходе висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовжує ОСОБА_6 строк тримання під вартою на шістдесят днів.

Оскільки ОСОБА_6 є обвинуваченим у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства та щодо злочину, який спричинив загибель людини, відповідно до положень п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, розмір застави останньому суд не визначає.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 199 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою на шістдесят днів, до 24:00 год. 25.12.2026 з подальшим його утримуванням в умовах сектору для тримання осіб, ув`язнених під варту при державній установі «Сумська виправна колонія (№ 116)» без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_10

Судді: ОСОБА_11

ОСОБА_12