Решение № 140953283, 27.10.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/693/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.10.2026смт. ДоманівкаДоманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої - судді Кривенко О.В.,

при секретарі судового засідання Маташнюк О.В.,

представника позивача Ремського Є.В.,(в режимі ВКЗ0)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Доманівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Ремським Євгеном Вікторовичем до Прибузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання майнових прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Доманівського районного суду Миколаївської області з позовною заявою про визнання права в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - право засновника фермерського господарства «Калиновка», код ЄДРПОУ - 23087133, місце знаходження юридичної особи: 56419, Україна, Миколаївська область, Вознесенський (колишній Доманівський) район, с. Богданівка, державна реєстрація: 06.07.1994 року, дата запису: 18.01.2014 року, реєстраційний номер 15101760000000767, в обсязі, визначеному статутом фермерського господарства.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Суханово, м. Видне, московської області, рф помер батько позивача - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, що зокрема складалося з прав засновника Фермерського господарства «Калиновка», код ЄДРПОУ - 23087133, місце знаходження юридичної особи: 56419, Миколаївська- область, Вознесенський (Доманівський) район, с. Богданівка, державна реєстрація 06.07.1994 року, дата запису 18.01.2014 року, номер запису: 15101760000000.

Позивач прийняв спадщину, шляхом подачі відповідної заяви до Доманівської державної нотаріальної контори Одеське міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Після смерті батька була заведена спалкова справа державним нотаріусом Доманівської державної нотаріальної контори Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиці

19 березня 2026 року позивач звернувся до державного нотаріуса Доманівської державної нотаріальної контори Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом, на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , а саме права засновника Фермерського господарства «Калиновка», але йому було відмовлено у зв`язку з тим, що ним не надано документи на юридичну особу.

Отже, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець, який прийняв спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , не може реалізувати в повному обсязі свої спадкових права, а саме в частині спадкування прав засновника Фермерського господарства «Калиновка».

Відповідно до журналу реєстрації селянських (фермерських) господарств за 1994-1995 роки містяться відомості про державну реєстрацію фермерського господарства «Калиновка», а саме: дата прийняття розпорядження 06.07.1994 року № 37; головою та засновником господарства зазначено ОСОБА_2 ; найменування господарства фермерське господарство «Калиновка»; місце знаходження територія Богданівської сільської ради; код ЄДРПОУ 23087133; дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію 17.03.1995 року.

На момент смерті спадкодавця - головою та засновником фермерського господарства «Калиновка» був лише ОСОБА_2 .

Відсутність інформації про засновників, кінцевого бенефіціара чи статутний капітал у витягу з реєстру є наслідком особливостей переходу на нову форму реєстраційного обліку і жодним чином не свідчить про припинення діяльності підприємства чи втрату ним статусу юридичної особи. Фермерське господарство зберігає свій реєстраційний запис, ідентифікаційний код, підтвердження реєстрації, а також має зареєстроване майно та здійснювало господарську діяльність на момент смерті засновника.

Крім того, спадкодавцю належали майнові права, безпосередньо пов`язані з діяльністю фермерського господарства «Калиновка».

Зазначені обставини свідчать про те, що вказані майнові права входять до складу спадщини відповідно до положень Цивільного кодексу України та є підставою для визнання за Позивачем у судовому порядку права на спадкування майнових прав засновника фермерського господарства.

З підстав, зазначених вище, позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на майнове право засновника фермерського господарства «Калиновка», через наявну відмову нотаріуса у видачі свідоцтва у зв`язку з не наданням документів на юридичну особу та документів, що підтверджують наявність корпоративних прав.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та витребувано з Доманівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 приватного нотаріуса Давиденко О.В. копію спадкової справи 90/2024.

Ухвалою від 10.07.2026 року, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 просила в заяві розглядати позовну заяву в її відсутність та не заперечувала проти задоволення. позовних вимог.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини.

Відповідно до ст.ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Суханово, м. Видне, московської області, рф помер ОСОБА_2 , про що 95050021 Муніципальною бюджетною установою ленінського міського округу московської області

«Багатофункціональний центр надання державних та муніципальних послуг» було видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , та зроблений актовий запис про смерть №170249505002100698003. Нотаріусом засвідчено вірність копії та приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу засвідчено справжність підпису перекладача ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина та залишилося спадкове майно, до складу якого входить права засновника фермерського господарства «Калиновка», код ЄДРПОУ - 23087133, місце знаходження юридичної особи: 56419, Миколаївська- область, Вознесенський (Доманівський) район, с. Богданівна, державна реєстрація 06.07.1994 року, дата запису 18.01.2014 року, номер запису: 15101760000000.

При цьому, до дня смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 згідно довідки виданої виконавчим комітетом Прибузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 28.11.2025 №741-1 з 17.04.1989 та знятий з реєстраційного обліку у звязку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 . За даною адресою разом з померлим зареєстровані: син ОСОБА_1 , пасинок ОСОБА_6 , пасинок ОСОБА_7 .

Родинні відносини позивача зі спадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , де зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 батьками якого записані ОСОБА_2 , ОСОБА_8 .

За життя, ОСОБА_2 отримано у користування земельну ділянку площею 29,0 га, що підтверджується копією Державного акту на право постійного користування землею серії І-МК №004791 виданого рішенням 15 сесії 21 скликання Доманівської районної Ради народних депутатів Доманівського району Миколаївської області 31 березня 1994.

Зазначена земельна ділянка розташована на території Богданівської сільської ради народних депутатів та надана для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 26 та виданий Доманівською районною Радою народних депутатів.

Відповідно до журналу реєстрації селянських (фермерських) господарств за 1994-1995 роки містяться відомості про державну реєстрацію фермерського господарства «Калиновка», а саме: дата прийняття розпорядження 06.07.1994 року № 37; головою та засновником господарства зазначено ОСОБА_2 ; найменування господарства фермерське господарство «Калиновка»; місце знаходження територія Богданівської сільської ради; код ЄДРПОУ 23087133; дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію 17.03.1995 року.

ОСОБА_2 був засновником та головою фермерського господарства Калиновка, створеного у 1995 році, члени господарства відсутні.

У Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.05.2026 року - міститься позначка про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається не дійсним, проте це не свідчить про його ліквідацію чи припинення діяльності. Таке скасування відбулося внаслідок змін у законодавстві України. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (зокрема ч. 1 ст. 11, ст. 14), з 01.01.2016 року було скасовано видачу паперових свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб, а підтвердженням реєстрації є відомості з реєстру у формі Витягу. Крім того, у зв`язку із внесенням змін до підзаконних актів (зокрема Постанови КМУ №367 від 25 травня 2011 року з подальшими змінами та відповідних наказів Мін`юсту), паперові свідоцтва втратили юридичну силу. Відомості про учасників (засновників) юридичних осіб, зареєстрованих до 2016 року, не завжди були автоматично перенесені до реєстру. При цьому чинним законодавством не було передбачено обов`язку для таких підприємств повторно подавати документи чи перереєстровуватися.

Таким чином, відсутність інформації про засновників, кінцевого бенефіціара чи статутний капітал у витягу з реєстру є наслідком особливостей переходу на нову форму реєстраційного обліку. Фермерське господарство зберігає свій реєстраційний запис, ідентифікаційний код, підтвердження реєстрації, а також має зареєстроване майно та здійснювало господарську діяльність на момент смерті засновника.

Як вбачається із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 березня 2026 року державним нотаріусом Доманівської державної нотаріальної контори Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції за видачею позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом, на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , а саме права засновника Фермерського господарства «Калиновка», було відмовлено у зв`язку з тим, що ним не надано документи на юридичну особу та документів, які підтверджуй вказані факти.

На час відкриття спадщини ОСОБА_2 був засновником та головою фермерського господарства Калиновка.

Незважаючи на відсутність у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичної осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.05.2026 року інформації про перелік засновників (учасників), кінцевого бенефіціарного власника статутний капітал фермерського господарства «Калиновка», наявні докази, і підтверджують факт того, що спадкодавець ОСОБА_2 був фактично його єдиним засновником, власником майна фермерського господарства та здійснював через нього фермерську (підприємницьку) діяльність до моменту своєї смерті.

Факт державної реєстрації юридичної особи підтверджується Витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, а також довідкою №б/н від 29.01.2025 року Миколаївського обласного управління статистики про включення фермерського господарства «Калиновка» (код ЄДРПОУ: 23087133) до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Крім того, спадкодавцю належали майнові права, безпосередньо пов`язані з діяльністю фермерського господарства «Калиновка». Зокрема, у додатках до позовної заяви міститься копія державного акта на право постійного користування землею від 05 травня 1994 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення 15 сесії 21 скликання Доманівської районної Ради народних депутатів Доманівського району Миколаївської області від 31 березня 1994 року, яким йому надано у постійне користування земельну ділянку площею 29,0 гектарів у межах згідно з планом.

Зазначена земельна ділянка розташована на території Богданівської сільської ради народних депутатів та надана для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 26 та виданий Доманівською районною Радою народних депутатів.

Відповідно до копії акта про встановлення меж земельної ділянки в натурі від 03 травня 1994 року, складеного на виконання рішення Доманівської районної Ради народних депутатів від 31 березня 1994 року, відповідно до якого ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку площею 29,0 га для землекористування, у тому числі на праві постійного користування.

Вказані документи підтверджують належність спадкодавцю майнових прав, пов`язаних із користуванням земельною ділянкою, яка використовувалася у діяльності фермерського господарства «Калиновка» як основний виробничий актив, що забезпечує здійснення господарської діяльності фермерського господарства та є невід`ємною складовою єдиного майнового комплексу у розумінні частки 1 статті 191 Цивільного кодексу України.

Крім того, наявні докази безперервного здійснення спадкодавцем господарської діяльності як засновником фермерського господарства та виконання ним податкових зобов`язань, а саме сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за період 2021-2023 років, що підтверджується інформацією №9626/6/14-29-04-01-05 від 06.05.2026 року, наданою Головним управлінням

ДПС у Миколаївській області у відповідь на адвокатський запит. Разом із цим, у вказаній відповіді зазначено, що запитувана податкова звітність відсутня у Переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №835, а тому з огляду на положення пункту 74.1 статті 74 та пункту 74.3 статті 74 ПК України у Головного управління ДПС у Миколаївській області були відсутні правові підстави для надання копій запитуваних документів на адвокатський запит від 22.04.2026 року №22. Водночас надана контролюючим органом інформація підтверджує факт здійснення спадкодавцем господарської діяльності та виконання ним податкових обов`язків у відповідний період.

У відповідності зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч.1 ст.1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Ст.1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 Цивільного кодексу України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 Цивільного кодексу України).

Ст.1220 Цивільного кодексу України встановлено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 ст.1222 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу

Ст.1258 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст.1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст.1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Ч.1 ст.1270 Цивільного кодексу України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Ч.3. ст.1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст.1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.23 постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220 1223,1270 ЦК України).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-2 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 Закону України «Про фермерське господарство»).

Згідно ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство», до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство», майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами

фермерського господарства та законом. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Стаття 191 ЦК України визначає, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом України «Про фермерське господарство» встановлено, що складений капітал фермерського господарства складається з його майна.

Господарство не має складеного (статутного) капіталу, розподіленого на частки, та засноване виключно на праві користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 ЦК України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Оскільки права засновника Селянського (фермерського) господарства є майновими правами, то в силу приписів ст.ст.177,178 ЦК України, вони входять до складу спадщини після смерті спадкодавця.

Згідно ст. 1219 ЦК України, майнові права засновника фермерського господарства не є такими, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, а тому спадкуються на загальних підставах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові справа № 922/989/18 від 23.06.2020 року (провадження 12-205гс19), дійшла висновку, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

Також Велика Палата Верховного Суду в пункті 43 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц вказала, що ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства.

У разі смерті засновника фермерського господарства його спадкоємці мають право на спадкування майнових прав засновника такого господарства. За наявності фермерського господарства сформованого майна (складеного капіталу), спадкоємці набувають права на відповідну частку майна господарства, яка належала померлому засновнику.

Оскільки чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про фермерське господарство», не встановлено спеціального порядку спадкування прав засновника фермерського господарства, таке спадкування здійснюється на загальних підставах відповідно до положень Цивільний кодекс України шляхом визнання порядку спадкування майнових прав засновника фермерського господарства.

Враховуючи, що крім позивача інші особи на території України не подавали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини в установленому законодавством порядку, саме позивач прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі .

За таких обставин звернення позивача до суду є обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Ремським Євгеном Вікторовичем до Прибузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання майнових прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем с. Богданівна, Доманівського району Миколаївської області, РНОКПП: НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом після смерті

ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Суханово, м. Видне, Московської

області, рф - право засновника фермерського господарства «Калиновка», код ЄДРПОУ - 23087133, місце знаходження юридичної особи: 56419, Україна, Миколаївська область, Вознесенський (колишній Доманівський) район, с. Богданівка, державна реєстрація: 06.07.1994 року, дата запису: 18.01.2014 року, реєстраційний номер: 15101760000000767, в обсязі, визначеному статутом фермерського господарства..

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :О. В. Кривенко