Решение № 140952264, 20.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2297/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Божко Є.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6 літ. В)доКомунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 20), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (03150, місто Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31)простягнення коштівза участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Вербоноль В.В. (в порядку самопредставництва),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд", в якій просить суд:

1. Залучити ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" (ЄДРПОУ 31650052; 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА, будинок 31) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

2. Витребувати у Пенсійного Фонду України (01014, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 9; ідентифікаційний номер 00035323; e-mail: info@pfu.gov.ua) відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вересень, жовтень, листопад 2025 року та відомості відносно особи, яка сплачувала (перераховувала) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 за вересень, жовтень, листопад 2025 року.

3. Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДРЯДНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ПІДПРИЄМСТВА ПО РЕМОНТУ І БУДІВНИЦТВУ АВТОШЛЯХІВ М. ХАРКОВА "ШЛЯХРЕМБУД" (ЄДРПОУ: 03359182; місцезнаходження: 61004, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ МОСКАЛІВСЬКА, будинок 20) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», (ЄДРПОУ 20033533; адреса: 04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, 6 літ. "В") різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 77 709,98 грн, судовий збір в розмірі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2297/26. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "29" липня 2026 р. об 11:00. Клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "СК «ВУСО»" постановлено задовольнити. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" (ЄДРПОУ 31650052; 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА, будинок 31). Клопотання позивача про витребування доказів постановлено задовольнити. Витребувано у Пенсійного Фонду України відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вересень, жовтень, листопад 2025 року та відомості відносно особи, яка сплачувала (перераховувала) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 за вересень, жовтень, листопад 2025 року.

02.07.2026 від Приватного акціонерного товариства "СК «ВУСО»" через систему "Електронний суд" надійшли пояснення третьої особи (вх.№ 16055/26), в яких товариство зазначає, що різниця між страховим відшкодуванням та реальними збитками, має бути відшкодована завдавачем шкоди (страхувальником), та просить суд:

1. Вирішити заявлені позовні вимоги з урахуванням наданих пояснень та матеріального законодавства України.

2. Розглядати справу за відсутності ПРАТ "СК "ВУСО" та його представника за наявними письмовими заявами по суті з урахуванням думки представника третьої особи щодо можливих клопотань учасників провадження під час розгляду справи.

3. Зробити розподіл судових витрат ПРАТ СК ВУСО (докази будуть надані в межах процесуальних строків).

17.07.2026 від Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 17484/26), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

По-перше, рахунок-фактура ДП «Автотрейдінг-Харків» № АХ0-007302 від 03.11.2025, в якому зазначено вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Fabia» д/н НОМЕР_1 на загальну суму 191 861,60 грн, є неналежним та недопустимим доказом і не визначає розмір заподіяної шкоди. Натомість Звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 07.11.2025 року за вих. N 101140, виготовлений оцінювачем Береговим Валерієм Миколайовичем, чітко визначає розмір матеріального збитку, а саме 150 152,11 грн з урахуванням ПДВ. Визначаючи розмір майнової шкоди, спричиненої потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкодженням його автомобіля, позивач помилково взяв до розрахунку вартість відновлювального ремонту та здійснив подальшу виплату страхового відшкодування в розмірі 191 861,60 грн. (відповідно до рахунку-фактури ДП «Автотрейдінг-Харків» № АХ0-007302 від 03.11.2025), оскільки у даному випадку розмір майнової шкоди позивач повинен був вираховувати із суми 150 152,11 грн. (Звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 07.11.2025 за вих. N 101140), що є вартістю матеріального збитку, завданої власнику пошкодженого КТЗ, оскільки відшкодуванню у даному випадку підлягає саме різниця між отриманим потерпілим страховим відшкодуванням та завданою матеріальною шкодою, а не відновлювальним ремонтом.

По-друге, співвідношення ліміту страхового покриття та фактичного розміру завданої матеріальної шкоди свідчить про таке: Максимальний ліміт відповідальності за полісом ОСЦПВ: 160 000,00 грн, реальний розмір завданої матеріальної шкоди (зі зносом): 150 152,11 грн; Профіцит ліміту (різниця): 9 847,89 грн. Таким чином, ліміту відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності відповідача (ПрАТ СК ВУСО) у розмірі 160 000,00 грн повністю та з надлишком вистачало для повного відшкодування реального розміру матеріальної шкоди (150 152,11 грн відповідно до Звіту). Оскільки в даному випадку ліміт відповідальності страховика ПрАТ СК ВУСО перевищував розмір матеріальної шкоди, правові підстави для притягнення КП ШЛЯХРЕМБУД до відповідальності за ст. 1194 ЦК України абсолютно відсутні. Відповідач наголошу, що не може нести відповідальність за недоплату страховиком суми в межах чинного ліміту покриття (160 000,00 грн), оскільки цивільна відповідальність КП ШЛЯХРЕМБУД була належним чином застрахована, а ліміт договору страхування не є вичерпаним.

По-третє, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне здійснення відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Fabia» д/н НОМЕР_1 . Зокрема, до матеріалів справи не долучено жодної платіжної інструкції, платіжного доручення чи іншого платіжного документа, який би підтверджував оплату вартості ремонту на станції технічного обслуговування, а також не надано актів виконаних робіт, актів приймання-передачі транспортного засобу після ремонту чи інших документів, що свідчили б про фактичне проведення такого ремонту. Сам по собі рахунок-фактура є лише документом, який визначає вартість можливого відновлювального ремонту, однак не підтверджує ані факту виконання ремонтних робіт, ані факту їх оплати. Позивач не довів наявності фактичних витрат на відновлення автомобіля, а тому рахунок-фактура не може вважатися належним і достатнім доказом понесених витрат та підтвердженням розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

По-четверте, внаслідок ДТП від 29.10.2025 року водій автомобіля «Skoda Fabia» (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою про подію з ознаками страхового випадку. У тексті вказаної Заяви (у відповідній графі) ОСОБА_2 чітко зазначив своє волевиявлення щодо способу виплати: «...виплатити страхове відшкодування на СТО ДП Автотрейдінг-Харків», що підтверджується його особистим підписом. Однак, всупереч поданій заяві та визначеному в ній способу розрахунку, ПрАТ «СК «УНІКА» 07.11.2025 року перерахувало кошти в розмірі 191 861,60 грн (без ПДВ) на рахунок власника т.з. ТОВ «Порше Лізинг Україна». Таким чином, позивач здійснив виплату не на СТО (як вимагав заявник для проведення ремонту), а на користь лізингової компанії, чим порушив процедуру врегулювання збитків за договором КАСКО. В матеріалах справи відсутні докази повноважень у водія ОСОБА_2 на представництво інтересів страхувальника. Договір добровільного страхування (КАСКО) № 245001/4098/0004344 від 05.01.2022 року укладений між ПрАТ «СК «УНІКА» та ТОВ «Порше Лізинг Україна» (Страхувальник). Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів (довіреності, договору лізингу з відповідними повноваженнями тощо), які б підтверджували право водія ОСОБА_2 діяти від імені, в інтересах чи за дорученням ТОВ «Порше Лізинг Україна» під час подання Заяви про страховий випадок чи визначення отримувача коштів. Оскільки виплата страхового відшкодування у розмірі 191 861,60 грн була здійснена на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» за відсутності правового волевиявлення самого ТОВ «Порше Лізинг Україна» та всупереч письмовій заяві водія ОСОБА_2 , така виплата, на думку відповідача, вважається проведеною з порушенням вимог закону та умов договору КАСКО. За таких обставин, у ПрАТ «СК «УНІКА» не виникло законного права суброгації (права вимоги) до КП «Шляхрембуд» у розумінні ст. 993 ЦК України, оскільки факт належного та правомірного врегулювання страхового випадку позивачем не доведено.

27.07.2026 від Пенсійного Фонду України надійшов лист про надання інформації про застраховану особу ОСОБА_1 , за вересень, жовтень, листопад 2025 року та відомості відносно особи, яка сплачувала (перераховувала) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 за вересень, жовтень, листопад 2025 року (вх.№ 18238/26).

29.07.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (вх.№ 18480/26).

29.07.2026 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№ 18482/26).

29.07.2026 від Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів (вх.№ 18500/26).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2026 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" про витребування доказів (вх.№ 18482/26 від 29.07.2026) відмовлено. За власною ініціативою постановлено перейти до розгляду справи №922/2297/26 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на "18" серпня 2026 р. на 11:30. Запропоновано Приватному акціонерному товариству "СК «ВУСО»" надати ґрунтовний розрахунок суми страхового відшкодування у розмірі 114 151,62 грн, сплаченої на користь ПрАТ «СК «Уніка» в межах страхових сум (160 000,00 грн) полісу обов`язкового страхування серії ЕР № 225596929.

30.07.2026 від Приватного акціонерного товариства "СК «ВУСО»" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 18658/26), в якому заявник просить суд долучити до матеріалів справи розрахунок страхового відшкодування з урахуванням зносу на суму 114 151,62 грн та страховий акт № 2485187-1 за наслідками ДТП, яка сталася 29.10.2025 о 16 год. 00 хв. по вул. Георгія Тарасенка, 126/2, м. Харків за участі транспортного засобу «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Ford Cargo 3536D DC» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить КП ШЛЯХРЕМБУД (ЄДРПОУ 3359182), під керуванням водія ОСОБА_1 .

17.08.2026 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання (вх.№ 20048/26), в яких позивач просить відхилити заперечення відповідача про те, що позивач здійснив виплату не на СТО (як вимагав заявник для проведення ремонту), а на користь лізингової компанії, чим порушив процедуру врегулювання збитків за договором КАСКО, оскільки виплата страхового відшкодування була здійснена на підставі заяви власника т.з. ТОВ «Порше Лізинг Україна» від 29.10.2025, у якій власник просив здійснити виплату на реквізити: Банк, адреса банку: Відділення «КІБ» АТ «Креді Агріколь Банк», вул. Володимирська, 23а, 01034 Київ НОМЕР_3 МФО 300614. Страхове відшкодування було сплачене на рахунок Страхувальника та Вигодонабувача за сертифікатом добровільного комплексного страхування на транспорті № 245001/4098/0004344 від 05.01.2022 ТОВ «Порше Лізинг Україна».

17.08.2026 від представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника (вх.№ 20049/26).

17.08.2026 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№ 20050/26), в якому заявник просить суд витребувати у КОМУНАЛЬНОГО ПІДРЯДНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ПІДПРИЄМСТВА ПО РЕМОНТУ І БУДІВНИЦТВУ АВТОШЛЯХІВ М. ХАРКОВА "ШЛЯХРЕМБУД" (ЄДРПОУ: 03359182; місцезнаходження: 61004, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ МОСКАЛІВСЬКА, будинок 20):

- інформацію чи працевлаштований ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у КОМУНАЛЬНОМУ ПІДРЯДНОМУ СПЕЦІАЛІЗОВАНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ ПО РЕМОНТУ І БУДІВНИЦТВУ АВТОШЛЯХІВ М. ХАРКОВА "ШЛЯХРЕМБУД" (далі - КП «ШЛЯХРЕМБУД») станом на 29.10.2025 р. з підтверджуючими документами про офіційне працевлаштування (наказ про прийняття на роботу, договір тощо) або пояснення, у разі відсутності офіційного працевлаштування у КП «ШЛЯХРЕМБУД» зазначеної фізичної особи;

- інформацію про наявність прав власності/користування/розпорядження транспортним засобом «FORD CARGO 3536D DC» д.н.з. НОМЕР_2 ;

- табелі обліку робочого часу працівника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) станом на 29.10.2025 р. та акти приймання-передачі транспортного засобу «FORD CARGO 3536D DC» д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі яких здійснювався облік зазначеного транспортного засобу за 29.10.2025 р.;

- інформацію чи виконував 29.10.2025 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) свої трудові (службові) обов`язки у КП «ШЛЯХРЕМБУД» під час керування транспортним засобом «FORD CARGO 3536D DC» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП 29.10.2025 року о 16 год. 00 хв. по вул. Георгія Тарасенка, 126/2, м. Харків за участю транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_4 .

18.08.2026 від Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх.№ 20226/26), які долучено до матеріалів справи.

Щодо вихідної бази розрахунку страховиків відповідач зазначає, що обидві страхові компанії безпідставно взяли за вихідну базу своїх розрахунків Рахунок-фактуру ДП «Автотрейдінг-Харків» № АХ0-007302 від 03.11.2025 р. на суму 191 861,60 грн, а не Звіт про визначення вартості матеріального збитку № 101140 від 07.11.2025 р. Оскільки рахунок-фактура СТО містить вартість нових деталей без урахування їх фізичного зносу, позивач вимагає стягнути вартість нових запчастин, що суперечить ст. 1194 ЦК України та призводить до необґрунтованого збагачення потерпілого (поліпшення стану авто порівняно з тим, яким воно було до ДТП). Здійснюючи виплату страхового відшкодування, третя особа діяла в межах закону, застосувавши коефіцієнт зносу (0,46) та здійснивши виплату без ПДВ, оскільки перерахування коштів здійснювалося на банківський рахунок, а не безпосередньо ремонтній організації (СТО). Оскільки позивач не надав доказів проведення реального ремонту СТО платником ПДВ, третя особа діяла в межах п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV. Оскільки факт проведення ремонту та понесення витрат з ПДВ не доведений, підстави для стягнення суми з урахуванням ПДВ відсутні.

Щодо відсутності доказів правомірності здійснення виплати страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідач зауважує, що у поданій позивачем до клопотання від 17.08.2026 року заяві № 33762864562 про подію з ознаками страхового випадку за договором КАСКО № 245001/4098/0004344 від 29.10.2025 року взагалі не вказано, хто саме виступає від імені Страхувальника/ Власника ТОВ «Порше Лізинг Україна». У документі відсутні ПІБ уповноваженої особи, її посада, підпис, а також не додано жодних документів на підтвердження наявності у цієї особи належних представницьких повноважень (довіреності, наказу тощо) діяти від імені ТОВ «Порше Лізинг Україна». Відповідач звертає увагу, що в матеріалах справи містяться дві суперечливі заяви про одну й ту саму подію, подані самим же позивачем.

18.08.2026 від представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№ 20231/26).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2026 клопотання Приватного акціонерного товариства "СК «ВУСО»" про долучення доказів (вх.№ 18658/26 від 30.07.2026) постановлено задовольнити. Долучено до матеріалів справи розрахунок страхового відшкодування з урахуванням зносу на суму 114 151,62 грн та страховий акт № 2485187-1. Заяву представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" про розгляд справи без участі позивача та його представника (вх.№ 20049/26 від 17.08.2026) постановлено задовольнити частково, а саме у судовому засіданні 18.08.2026. Клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" про витребування доказів (вх.№ 20050/26 від 17.08.2026) постановлено задовольнити. Клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" про відкладення підготовчого засідання (вх.№ 20231/26 від 18.08.2026) постановлено задовольнити. Підготовче засідання відкладено на 09 вересня 2026 року на 12:00.

04.09.2026 від Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 21795/26), в якому відповідач просить прийняти це клопотання до розгляду та долучити до матеріалів справи № 922/2297/26 витребувані ухвалою суду від 18.08.2026 року докази.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду відповідач надав суду наступні документи та пояснення:

1. Громадянин ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) дійсно працевлаштований на КП ШЛЯХРЕМБУД з 28.12.2016 року по теперішній час, що підтверджується належним чином засвідченою копією Наказу про прийняття на роботу.

2. Право власності КП «ШЛЯХРЕМБУД» на транспортний засіб Ford CARGO 3536D DC, державний номерний знак НОМЕР_2 , підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

3. Станом на 29.10.2025 року водій ОСОБА_1 виконував свої службові обов`язки, керуючи вищевказаним транспортним засобом, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу та Наказом щодо закріплення та керування транспортним засобом.

09.09.2026 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи акту виконаних робіт та зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 22162/26), в якому позивач просить долучити до матеріалів справи рахунок-акт виконаних робіт №АХТО2508972 від 31.12.2025 та поновити строк на його подання, зменшити розмір позовних вимог з 77 709,98 грн до 58 949,84 грн, підготовче судове засідання, призначене 09.09.2026 о 12:00, провести за відсутності позивача та його представника, закрити підготовче судове провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Позивач повідомляє, що факт надання послуг з відновлювального ремонту транспортного засобу «Skoda Fabia» д/н НОМЕР_1 підтверджується рахунком-актом виконаних робіт №АХТО2508972 від 31.12.2025 на суму 173101,46 грн, у т.ч ПДВ - 28850,24 грн, який підписаний ДП "Автотрейдінг-Харків" та ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" за допомогою електронно-цифрових підписів та скріплений електронними печатками у програмі для обміну електронними документами. Вказаний доказ не подавався одночасно із позовною заявою, оскільки не перебував у розпорядженні позивача, позивач також не є підписантом рахунку-акту виконаних робіт, який підписано ДП "Автотрейдінг-Харків" та ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА", умовами договору КАСКО не передбачено умов про подання страхувальником страховику акту виконаних робіт, тому вказаний доказ був отриманий позивачем від страхувальника за запитом під час підготовчого судового провадження.

Також позивач повідомляє, що сума ремонту згідно акту виконаних робіт відрізняється від рахунку СТО, так як Страхувальник ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" прийняло рішення не замінювати карту дверей та сплатило кошти на ДП "Автотрейдінг-Харків" по акту виконаних робіт. Враховуючи що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Skoda Fabia» д/н НОМЕР_1 склала 173 101,46 грн, а ПрАТ СК ВУСО" сплачено 114 151,62 грн, позивач просить зменшити розмір позовних вимог з 77 709,98 грн до 58 949,84 грн (173 101,46 - 114 151,62).

09.09.2026 від Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх.№ 22167/26).

09.09.2026 від Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" через систему "Електронний суд" надійшло заперечення на клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та поновлення строку на їх подання (вх.№ 22187/26).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2026 клопотання Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" про долучення доказів (вх.№ 21795/26 від 04.09.2026) постановлено задовольнити. Прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи № 922/2297/26 докази, надані на виконання ухвали суду від 18.08.2026. Клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" про долучення до матеріалів справи акту виконаних робіт та зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 22162/26 від 09.09.2026) постановлено задовольнити. Поновлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УНІКА" строк на подання доказу - рахунку-акту виконаних робіт №АХТО2508972 від 31.12.2025 та долучити вказаний доказ до матеріалів справи. Прийнято клопотання позивача зменшення розміру позовних вимог до розгляду та долучено до матеріалів справи. Подальший розгляд справи постановлено проводити з урахуванням прийнятого клопотання. Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 23 вересня 2026 року о 12:00.

11.09.2026 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" надійшло клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (вх.№ 22371/26), в якому заявник просить за наслідками розгляду господарської справи №922/2297/26 здійснити розподіл судових витрат Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» та покласти витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок) на сторону, відповідальну за відшкодування збитків у процесі.

У судовому засіданні 23.09.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про перерву у судовому засіданні до 20 жовтня 2026 року до 11:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України учасники справи повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 23.09.2026.

20.10.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (вх.№ 25918/26).

У судове засідання, призначене на 20.10.2026 на 11:00, представник позивача не з`явився.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе задовольнити заяву представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, є правом учасника справи, а не його обов`язком, а обов`язковість явки позивача у судове засідання судом не визнавалась.

Присутній у судовому засіданні 20.10.2026 представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, свого повноважного представника у судове засідання 20.10.2026 не направила, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином шляхом доставлення копії ухвали до електронного кабінету.

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд справи.

В ході розгляду справи Господарським судом Харківської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строків, встановлених ГПК України.

Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

У судовому засіданні 20.10.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (Страховик), ТОВ «Порше Лізинг України» (Страхувальник) та Представництвом «БЕРЛІН-ХЕМІ/А.МЕНАРІНІ УКРАЇНА ГМБХ» укладено Договір № 245001/4098/0004344 від 05.01.2022, предметом якого є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_1 та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням. Строк дії договору з 13.01.2022 по 12.01.2026.

29.10.2025 о 16 год. 00 хв. по вул. Георгія Тарасенка, 126/2, м. Харків сталося ДТП за участі транспортного засобу «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Ford Cargo 3536D DC» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить КП ШЛЯХРЕМБУД, під керуванням водія ОСОБА_1 .

Постановою Слобідського районного суду м. Харкова від 17.11.2025 у справі №641/8506/25 ОСОБА_1 , працюючого водієм КП "Шляхрембуд", визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Згідно відповіді від НПУ, схеми до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 497593 транспортний засіб «Ford Cargo 3536D DC» реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності КП «Шляхрембуд».

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 101140 від 07.11.2025, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 209 519,83 грн.

Відповідно до рахунку-фактури ДП «Автотрейдінг-Харків» № АХ0-007302 від 03.11.2025, наданого позивачем до позовної заяви, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 191 861,60 грн.

ПрАТ «СК "Уніка"» склало страховий акт № 33762864562 від 05.11.2025, яким кваліфікувало подію як страховий випадок та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 191 861,60 грн шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ТОВ «Порше Лізинг Україна», яке було перераховане згідно платіжної інструкції № 075951 від 07.11.2025 на суму 191 861,60 грн.

За полісом № 225596929 ПрАТ «СК «ВУСО» застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Ford Cargo 3536D DC», номерний знак НОМЕР_2 . Страхувальником у полісі зазначено «Спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова». Строк дії договору - з 00:00 23.12.2024 по 22.12.2025 включно, страхова сума за шкоду, заподіяну майну, - 160 000,00 грн, життю і здоров`ю - 320 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Претензією № 38393 від 15.11.2025 позивач звернувся до третьої особи з вимогою відшкодувати 191 861,60 грн.

За страховим актом №2485187-1 та платіжною інструкцією № 78594 від 03.12.2025 ПрАТ «СК «ВУСО» перерахувало позивачу 114 151,62 грн. Згідно з розрахунком третьої особи вартість відновлювального ремонту прийнято у розмірі 191 861,60 грн, застосовано коефіцієнт зносу 0,46 до запасних частин, розмір матеріального збитку визначено у сумі 136 981,94 грн, з яких 22 830,32 грн становить ПДВ, виплачено 114 151,62 грн.

У підготовчому провадженні позивачем надано рахунок-акт виконаних робіт № АХТО2508972 від 31.12.2025, складений ДП «Автотрейдінг-Харків» за договором підряду № АХ0-006667 від 12.07.2017, яким підтверджено факт надання послуг з відновлювального ремонту транспортного засобу «Skoda Fabia» д/н НОМЕР_1 на суму 173 101,46 грн, у т.ч ПДВ - 28 850,24 грн, який підписаний ДП «Автотрейдінг-Харків» та ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" за допомогою електронно-цифрових підписів та скріплений електронними печатками у програмі для обміну електронними документами.

Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Skoda Fabia» д/н НОМЕР_1 склала 173 101,46 грн, а ПрАТ СК ВУСО" сплачено 114 151,62 грн, позивач стверджує, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачеві суму страхового відшкодування в порядку суброгації в розмірі 58 949,84 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Спеціальним законом у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до частин 16, 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").

Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

За приписами статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу положень частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Пунктом 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 108 Закону України "Про страхування" страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, що узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17).

В постановах від 25.11.2024 у справі № 357/11901/22, від 17.01.2024 у справі №554/4401/22 та від 19.02.2024 у справі № 272/579/22 Верховний Суд роз`яснив, що під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Як зазначалося вище, 29.10.2025 о 16 год. 00 хв. по вул. Георгія Тарасенка, 126/2, м. Харків сталося ДТП за участі транспортного засобу «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Ford Cargo 3536D DC» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить КП ШЛЯХРЕМБУД, під керуванням водія ОСОБА_1 .

Постановою Слобідського районного суду м. Харкова від 17.11.2025 у справі №641/8506/25 ОСОБА_1 , працюючого водієм КП "Шляхрембуд", визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом на підставі отриманої від ПФУ на виконання ухвали суду інформації та поданих відповідачем у справі доказів, долучених відповідачем до клопотання вх.№21795/26 від 04.09.2026, встановлено та визнається відповідачем, що ОСОБА_1 працевлаштований на КП ШЛЯХРЕМБУД з 28.12.2016 року по теперішній час, що підтверджується належним чином засвідченою копією Наказу про прийняття на роботу, та станом на 29.10.2025 року водій ОСОБА_1 виконував свої службові обов`язки, керуючи транспортним засобом, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу та Наказом щодо закріплення та керування транспортним засобом.

Як вже зазначалося, відповідно до рахунку-фактури ДП «Автотрейдінг-Харків» № АХ0-007302 від 03.11.2025, наданого позивачем до позовної заяви, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 191 861,60 грн.

ПрАТ «СК "Уніка"» склало страховий акт № 33762864562 від 05.11.2025, яким кваліфікувало подію як страховий випадок та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 191 861,60 грн шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ТОВ «Порше Лізинг Україна», яке було перераховане згідно платіжної інструкції № 075951 від 07.11.2025 на суму 191 861,60 грн.

За полісом № 225596929 ПрАТ «СК «ВУСО» застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Ford Cargo 3536D DC», номерний знак НОМЕР_2 . Страхувальником у полісі зазначено «Спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова». Строк дії договору - з 00:00 23.12.2024 по 22.12.2025 включно, страхова сума за шкоду, заподіяну майну, - 160 000,00 грн, життю і здоров`ю - 320 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

За страховим актом №2485187-1 та платіжною інструкцією № 78594 від 03.12.2025 ПрАТ «СК «ВУСО» перерахувало позивачу 114 151,62 грн. Згідно з розрахунком третьої особи вартість відновлювального ремонту прийнято у розмірі 191 861,60 грн, застосовано коефіцієнт зносу 0,46 до запасних частин, розмір матеріального збитку визначено у сумі 136 981,94 грн, з яких 22 830,32 грн становить ПДВ, виплачено 114 151,62 грн.

Відповідно до рахунку-акту виконаних робіт № АХТО2508972 від 31.12.2025 підтверджено факт надання послуг з відновлювального ремонту транспортного засобу «Skoda Fabia» д/н НОМЕР_1 на суму 173 101,46 грн, у т.ч ПДВ - 28 850,24 грн.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд зазначає, що Страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у Страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності Страховика, а також у разі, коли Страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

З огляду на вищевикладені норми, матеріальна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується власником (роботодавцем), а не найнятим працівником - водієм, який є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі №654/4218/15-ц, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17.

При цьому, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 висвітлено правовий висновок про те, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Суд встановив, що позивач документально підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ.

Таким чином, у страховика, у зв`язку з настанням страхового випадку, виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача, у зв`язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Частиною першою ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування страховиком саме оціненої шкоди не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 року в справі №910/22886/16.

Як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, від 28.01.2020 у справі № 917/500/18, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, в разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.

Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке страховик цивільно-правової відповідальності винної в ДТП особи зобов`язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, тощо, як попередніми оціночними документами, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Разом з тим, як вже зазначалося, позивачем виплачено страхове відшкодування на підставі рахунку-фактури ДП «Автотрейдінг-Харків» № АХ0-007302 від 03.11.2025, в той час як підтвердженням суми вартості відновлювального ремонту транспортного засобу є рахунок-акт виконаних робіт № АХТО2508972 від 31.12.2025.

Щодо посилання відповідача на пункт 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким визначено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням податку на додану вартість виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Отже, з`ясуванню підлягають дві обставини: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником податку на додану вартість.

У постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

У постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 523/5890/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду висловив такі правові висновки: всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані з компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування податку на додану вартість. В зв`язку з цим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється і страховики не є платниками податку на додану вартість по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, що мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі №910/3165/17.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Отже, касаційний суд акцентує увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці. Вказану пози цію викладено у постанові КЦС ВС від 20.08.2024 у справі № 712/9328/21 (провадження 61-12562св23).

Щодо посилання відповідача на суперечність двох заяв про страховий випадок, а також на відсутність доказів повноважень ОСОБА_2 діяти від імені страхувальника, суд критично оцінює цю суперечність у поданих позивачем доказах. Суд враховує, що факт настання страхового випадку за договором № 245001/4098/0004344 та належність виплаченої суми до предмета цього договору сторонами не заперечується, кошти фактично перераховано саме страхувальнику - власнику транспортного засобу. За таких обставин суд вважає, що встановлені судом недоліки в оформленні заяв про страховий випадок не є достатньою підставою для висновку про повну відсутність права вимоги в порядку суброгації, оскільки волевиявлення страхувальника на отримання виплати підтверджується самим фактом прийняття ним коштів без заперечень.

Суд погоджується з твердженням відповідача щодо того, що у межах страхового ліміту боржником у деліктному зобов`язанні виступає страховик, який сплатив позивачу 114 151,62 грн.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу за рахунком-актом виконаних робіт № АХТО2508972 від 31.12.2025 складає 173 101,46 грн з ПДВ, враховуючи, що ліміт відповідальності страховика за полісом № 225596929 становить 160 000,00 грн, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача в частині різниці між лімітом (160 000,00 грн) та фактично сплаченою страховиком сумою (114 151,62 грн), тобто в частині 45 848,38 грн, задоволенню не підлягають. З урахуванням наведеного, відповідач, як роботодавець винуватця ДТП, зобов`язаний відшкодувати позивачеві 13 101,46 грн.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального України передбачено, що одним з основних принципів господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Крім того, при прийнятті рішення суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, за приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, зокрема, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами 1-3 ст. 27 цього ж Закону визначено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:

1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Верховний Суд у постанові від 24.06.2021 у справі № 922/902/19 зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020 року; додаткову угоду №5 від 02.01.2026 року; додаток до договору від 22.05.2026 року; розрахунок витрат на правову допомогу; попередній розрахунок витрат на правову допомогу, яку позивач очікує понести у разі потреби; рахунок № 133 від 22.05.2026; платіжну інструкцію № 1422 від 28.05.2026; акт надання послуг №133 від 25.06.2026; ордер на надання правничої допомоги серія АА №1725736 від 24.06.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №1639 від 21.05.2019.

Як свідчать подані позивачем матеріали, 31.12.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (Клієнт) та Адвокатським бюро Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт", назву якого змінено на Адвокатське бюро "Лисов2856 "Еквіт" (Бюро) було укладено Договір про надання правової допомоги №1/20ю.

Додатковою угодою № 5 від 02.01.2026 сторони визначили, що дія договору № 1/20ю від 31.12.2020 припиняється 31.12.2026.

Так, згідно з п. 4.1. Договору ціна договору складається з вартості юридичних послуг, що зазначаються в додатковій угоді до цього договору. Така угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Додатком №1 від 22.05.2025 до Договору про надання правової допомоги №1/20ю сторони визначили, що клієнт доручає АБ "Лисов2856 "Еквіт", в особі керуючого бюро, адвоката Білоконь І.В., надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта за цивільним та господарським судочинством, дата випадку - 29.10.2025, страховий акт №33762864562, дата страхового відшкодування - 07.11.2025, сума страхового відшкодування - 191 861,60 грн, страхувальник ТОВ "Порше Лізинг Україна".

За надання бюро клієнтові правової (правничої) допомоги клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 7 000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції по кожній справі з переліку, фіксована сума гонорару адвоката сплачується на підставі виставленого бюро клієнту рахунку, оплата гонорару здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів на рахунок Адвокатського бюро "Лисов2856 "Еквіт" у безготівковій формі, яке в свою чергу має надати правову допомогу в суді першої інстанції по кожній справі з переліку, про що в подальшому звітує клієнту та надсилає (надає) на його поштову (юридичну) адресу підтверджуючі документи та звіт про виконану роботу.

Згідно з Договором № 1/20ю про надання правової допомоги та Додатком № 1 до нього позивач сплатив на користь АБ «Лисов2856 «Еквіт» 7 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1422 від 28.05.2026.

Актом надання послуг №133 від 25.06.2026 Адвокат та Клієнт підтвердили, що за Договором № 1/20ю та додатком до нього від 22.05.2026 по страховій справі № 038393 (страховий акт №33762864562) за позовом ПрАТ "СК "УНІКА" до КП "ШЛХРЕМБУД" надано правову допомогу в фіксованій сумі гонорару 7000,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України, має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У контексті наведеного вище, суд наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат, як вже зазначалося, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ятої, шостої статті 126 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі №921/370/24 від 24.06.2025.

Між тим, у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року №910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу свободи договору та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

У постанові від 31.05.2022 у справі №927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: «Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Суд наголошує на тому, що за загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним в частині четвертій статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є диспозитивність.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на положення статті 126 ГПК України, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, проаналізувавши надані представником позивача докази витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги позиці відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу позивача, викладену у відзиві на позовну заяву, зважаючи на складність справи та виконані адвокатами роботи, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, предмет і строк розгляду справи, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат, зважаючи на результат вирішення спору, суд дійшов висновку про стягнення з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 555,40 грн.

Щодо витрат Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 13 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Зі змісту поданих третьою особою пояснень вбачається, що вона підтримувала позовні вимоги в повному обсязі.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У поясненнях третьої особи, на виконання вимог процесуального закону, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" зазначило в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що очікує понести у зв`язку із розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу третьою особою надано Договір про надання правової допомоги від 12.06.2020; додаток №1 до Договору від 01.07.2026; акт приймання наданих послуг від 10.09.2026; ордер серія АІ №2195668 від 06.05.2026; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №8802/10 від 13.03.2020.

Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Шиліним В.А. (Адвокат) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (Клієнт), в межах даного договору Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги в судових справах з позовами фізичних, юридичних осіб, органів державної влади, місцевого самоврядування та будь яких інших учасників (суб`єктів) правовідносин до Клієнта; а також за позовами Клієнта до фізичних, юридичних осіб, органів державної влади, місцевого самоврядування за будь яких інших осіб; а також у досудових справах, пов`язаних із врегулюванням страхових випадків. Послуги Адвоката за цим договором надаються шляхом надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, сприяння їх підновленню у разі порушення; здійснення представництва та захисту в судах, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами, та в інших формах, передбачених чинним законодавством України. Гонорар Адвоката за ним договором визначається у додаткових угодах до договору. Окрім гонорару, Клієнт на вимогу Адвоката зобов`язується оплачувати Адвокату обґрунтовані фактичні видатки, пов`язані із виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються Адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо).

Додатком №1 до Договору від 01.07.2026 сторони узгодили розмір фіксованого гонорару в сумі 7 000,00 грн за надання правничої допомоги, представлення інтересів Клієнта в Господарському суді Харківської області у справі №922/2297/26.

Актом приймання наданих послуг за договором № б/н від 12.06.2020 р., Додатком №1 від 01.07.2026 від 10.09.2026 сторони підтверджують, що Виконавець надав Замовнику послуги з правничої професійної допомоги, представлення інтересів Клієнта в Господарському суді Харківської області у справі № 922/2297/26 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до КОМУНАЛЬНОГО ПІДРЯДНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ПІДПРИЄМСТВА ПО РЕМОНТУ І БУДІВНИЦТВУ АВТОШЛЯХІВ М. ХАРКОВА "ШЛЯХРЕМБУД", третя особа ПРАТ Страхова компанія "ВУСО" про стягнення коштів, а саме:

- ознайомлення з наявними документами Замовника, підставами позовної заяви, її обґрунтованості;

- вивчення актуальної судової практики з цих питань та визначення правової позиції, збір письмових доказів;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

- супровідні заходи розгляду справи у суді.

Замовник підтверджує, що послуги правничої допомоги надані в повному обсязі і належної якості. Вартість послуг професійної правничої допомоги, вказаних в п. 1 Акту, становить 7 000,00 грн.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При цьому, відповідно до висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи правову позицію третьої особи у справі, предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що позов було задоволено частково, враховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат, суд дійшов висновку про те, що заявлені третьою особою витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" у розмірі 1 555,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 20, код ЄДРПОУ: 03359182) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6 літ. В, код ЄДРПОУ 20033533, р/р НОМЕР_5 в АТ "Райффайзен Банк") різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 13 101,46 грн, судовий збір в розмірі 591,71 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 555,40 грн.

Стягнути з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 20, код ЄДРПОУ: 03359182) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, місто Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, код ЄДРПОУ 31650052) витати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 555,40 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6 літ. В, код ЄДРПОУ 20033533).

Відповідач: Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 20, код ЄДРПОУ: 03359182).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (03150, місто Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, код ЄДРПОУ 31650052).

Повне рішення складено "27" жовтня 2026 р.

СуддяО.О. Присяжнюк