Постановление суда № 140952147, 20.10.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" жовтня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/414/25

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліго Україна" на дії державного виконавця

у справі

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліго Україна"

про стягнення в розмірі 575 694 грн. 64 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача (скаржник): не з`явився;

Від ДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2025 року Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліго Україна" (далі - відповідач) про стягнення в розмірі 575 694 грн. 64 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/414/25 за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліго Україна" про стягнення в розмірі 575 694 грн. 64 коп., здійснювати розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Рішенням Господарського суду Рівненської області № 918/414/25 від 17 червня 2025 року позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліго Україна" на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" основну суму боргу у розмірі 575 694 грн. 64 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 635 грн. 42 коп.

24 липня 2025 року на виконання рішення суду видано відповідний наказ.

15 вересня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліго Україна" надійшла скарга на дії заступника начальника відділу Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мельник Тетяни Віталіївни щодо винесення в межах виконавчого провадження № 78769556, в якій останнє просить суд поновити строк для подання скарги на дії заступника начальника відділу Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мельник Тетяни Віталіївни, визнати незаконними дії заступника начальника відділу Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мельник Тетяни Віталіївни щодо винесення в межах виконавчого провадження № 78769556 постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 24 липня 2026 року та скасувати постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 24 липня 2026 року, яка винесена заступником начальника відділу Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мельник Тетяною Віталіївною в межах виконавчого провадження № 78769556.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2026 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліго Україна" строк на подання скарги на дії державного виконавця, прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліго Україна" на заступника начальника відділу Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мельник Тетяни Віталіївни щодо винесення в межах виконавчого провадження № 78769556 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 24 липня 2025 року у справі № 918/414/25 до розгляду в судовому засіданні на 20 жовтня 2026 року.

Під час офіційного початку судового засідання (об 11:40 год.) в Рівненському районі Рівненської області було оголошену повітряну тривогу жовтого рівня (дронова загроза).

Зазначена тривога тривала з 10:30 год. - по 13:19 год.

Після офіційного завершення повітряної тривоги, через 15 хвилин (о 13:35 год.) в холі суду з`ясовувалася явка представників сторін в судове засідання. Останні не забезпечили явку уповноважених представників. Про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши в судовому засіданні 20 жовтня 2026 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліго Україна" на бездіяльність державного виконавця, суд дійшов висновку про таке.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17 червня 2025 року по справі № 918/414/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліго Україна" на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" основну суму боргу у розмірі 575 694 грн. 64 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 635 грн. 42 коп.

24 липня 2025 року Господарським судом Рівненської області на виконання рішення суду по справі № 918/414/25 видано судовий наказ.

Вищезазначений судовий наказ пред`явлено до Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в результаті чого відкрито виконавче провадження № 78769556.

24 липня 2026 року заступником начальника відділу Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Львівськогоміжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мельник Тетяною Віталіївною, в межах виконавчого провадження № 78769556 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Статтями 339-340 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об`єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Законодавцем передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу статті 129-1 Конституції України та статті 241 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить частина 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби та регламентує порядок і особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Зокрема, згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду, є постанова державного виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Тобто, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) виконавця, оформлені відповідною постановою.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що однією з засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно із ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо примусового виконання судових рішень.

Скарга обґрунтована тим, що відсутності відомостей про сертифікат суб`єкта оціночної діяльності в оскаржуваній постанові графи щодо номера сертифіката, дати його видачі та строку дії суб`єкта оціночної діяльності залишено незаповненими (фактично використано незаповнений шаблон), унеможливлює перевірку наявності у суб`єкта чинного права на проведення оцінки майна на момент прийняття рішення. Крім того, скаржник стверджує, що спірна постанова ДВС винесена з недотримання вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, а саме державним виконавцем порушено імперативні вимоги профільнoї Інструкції, не зазначено опис причин залучення суб`єкта, час та місце проведення виконавчих дій (пункт 6 розділу II), не визначено конкретних питань для звіту, характеристик майна (адреса, площа тощо) та строків проведення дій, а об`єкт описано абстрактно як "нерухоме майно" (пункт 8 розділу II), невірно застосовано попередження про відповідальність, притаманне експерту, замість відповідальності за недостовірну оцінку (пункт 3 постанови).

На переконання скаржника допущені порушення безпосередньо зачіпають майнові інтереси боржника, оскільки позбавляють його можливості ідентифікувати об`єкт оцінки, перевірити законність повноважень оцінювача та проконтролювати правильність визначення вартості майна, яке підлягає подальшій реалізації у виконавчому провадженні.

Відділ Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у свою чергу до суду будь-яких пояснень чи заперечень щодо поданої скарги до суду не подав, вимоги ухвали суду від 01 жовтня 2026 року щодо надання пояснень не виконав.

Дослідивши матеріали скарги, виконавчого провадження, надаючи оцінку аргументам скаржника та боржника, суд дійшов наступних висновків.

Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних виконавців.

Згідно із ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про виконавче провадження").

Так, у пункті 1 спірної постанови зазначено, що Приватне підприємство фірма "Експерт-Рівне" має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, однак реквізити такого сертифіката державним виконавцем не зазначені. Зокрема, замість конкретних відомостей у постанові залишені незаповнені поля.

Таким чином, постанова містить не просто неповну інформацію, а фактично незаповнений шаблон документа, у якому відсутні ключові відомості щодо правової підстави залучення визначеного суб`єкта оціночної діяльності.

За таких обставин із тексту постанови неможливо встановити, чи існує відповідний сертифікат, коли його видано, який його номер та чи був він чинним станом на 24 липня 2026 року, тобто на дату призначення для проведення оцінки майна.

Матеріали виконавчого провадження не містять документів що підтверджують наявність у Приватного підприємства фірми "Експерт-Рівне" оцінювача, якій отримав сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону матеріали виконавчого провадження не містять.

При цьому обов`язок щодо належного оформлення власного процесуального рішення покладається саме на державного виконавця. Сторона виконавчого провадження не повинна самостійно встановлювати, який саме сертифікат мався на увазі державним виконавцем, чи був він чинним та чи мав призначений суб`єкт право на проведення відповідної оцінки.

Постанова державного виконавця повинна сама по собі містити достатні відомості для перевірки законності прийнятого рішення. Однак у даному випадку така можливість відсутня.

Фактичне залишення в тексті постанови незаповнених граф щодо номера, дати видачі та строку дії сертифіката свідчить про те, що державним виконавцем не забезпечено належної індивідуалізації та підтвердження правового статусу залученого суб`єкта оціночної діяльності.

Відтак оскаржувана постанова в цій частині є не лише формально неповною, а й такою, що не дозволяє стороні виконавчого провадження перевірити законність призначення оцінювача та створює обґрунтовані сумніви щодо наявності у нього належних повноважень на момент винесення постанови.

За таких обставин призначення суб`єкта оціночної діяльності є передчасним та таким, що здійснене без належного підтвердження його правового статусу.

Окрім того, заступником начальника відділу Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мельник Тетяною Віталіївною під час винесення оскаржуваної постанови не дотримано вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5) (далі - Інструкція) з огляду на наступне.

У оскаржувані постанові всупереч п. 6 розділу ІІ Інструкції не зазначено опис причин, що зумовили необхідність залучення, час та місце здійснення виконавчих дій, а також інші необхідні відомості.

Залучення у виконавчому провадженні відповідних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та фізичних осіб (крім понятих) здійснюється виконавцем шляхом винесення постанови про залучення цих осіб (п. 6 розділу ІІ Інструкції). У цій постанові обов`язково зазначаються опис причин, що зумовили необхідність залучення, час та місце здійснення виконавчих дій, а також інші необхідні відомості.

Отже, наведена норма встановлює конкретні вимоги до змісту постанови про залучення відповідного суб`єкта та покладає на державного виконавця обов`язок не лише формально визначити суб`єкта, якого залучено до виконавчого провадження, а й зазначити причини, які обумовили необхідність такого залучення та час та місце здійснення виконавчих дій.

Однак оскаржувана постанова зазначеним вимогам не відповідає.

Зокрема, у спірній постанові відсутній опис причин, які зумовили необхідність залучення експерта та час та місце здійснення виконавчих дій для проведення оцінки майна.

З огляду на викладене можна дійти висновку, що заступником начальника відділу Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мельник Тетяною Віталіївною під час винесення оскаржуваної постанови не були дотримані положення п. 6 розділу ІІ Інструкції.

У постанові всупереч п. 8 розділу ІІ Інструкції не вказано на які питання суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання повинен надати письмовий висновок (звіт) та характеристика майна, яке необхідно ідентифікувати, оцінити тощо та не вказані строки здійснення відповідних виконавчих дій.

Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна (майнових прав) - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача (п. 8 розділу II Інструкції).

У постанові про призначення експерта або спеціаліста, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, перекладача зазначаються питання, на які ці особи повинні надати письмовий висновок (звіт), або з якої мови слід здійснити переклад, або вид та характеристика майна, яке необхідно ідентифікувати, оцінити тощо, строки здійснення відповідних дій.

Таким чином, зазначена норма встановлює конкретний та обов`язковий зміст постанови про залучення суб`єкта оціночної діяльності. Державний виконавець зобов`язаний не лише визначити суб`єкта, якому доручається проведення оцінки, а й чітко сформулювати завдання, визначити об`єкт оцінки, обсяг необхідних дій та строк їх виконання.

Однак оскаржувана постанова зазначеним вимогам не відповідає.

Так, пунктом 2 оскаржуваної постанови зазначено лише суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання Приватне підприємство фірма "Експерт-Рівне", надати здійснення оцінки нерухомого.

При цьому постанова не містить конкретного переліку питань, на які суб`єкт оціночної діяльності повинен надати письмовий висновок (звіт).

Зокрема, державним виконавцем не визначено, що саме має бути встановлено за результатами оцінки, не сформульовано конкретного завдання щодо визначення ринкової чи іншої передбаченої законодавством вартості майна та не визначено інших питань, які підлягають вирішенню оцінювачем.

Крім того, постанова не містить належної характеристики майна, яке підлягає ідентифікації та оцінці.

Фактично в оскаржуваній постанові використано загальне формулювання нерухоме майно, без зазначення його конкретних індивідуальних характеристик.

Зокрема, не зазначено: виду нерухомого майна, його точної адреси, площі, реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна, кадастрового номера земельної ділянки - у разі необхідності його врахування, відомостей про право власності на майно, інших характеристик, які дозволяють однозначно ідентифікувати конкретний об`єкт оцінки.

За таких обставин із тексту постанови неможливо однозначно встановити, який саме об`єкт нерухомого майна підлягає оцінці.

Більше того, постанова не визначає строку здійснення відповідних дій, тобто строку, протягом якого суб`єкт оціночної діяльності повинен провести необхідні дії та надати відповідний письмовий висновок (звіт).

Отже, державним виконавцем не визначено жодного з ключових елементів завдання суб`єкту оціночної діяльності, передбачених пунктом 8 розділу II Інструкції, а саме:

- питань, на які має бути надано відповідь у висновку (звіті);

- конкретних характеристик та індивідуальних ознак майна, яке підлягає ідентифікації та оцінці;

- строку здійснення відповідних дій.

Зазначені порушення мають істотний характер, оскільки відсутність у постанові чіткого завдання фактично залишає суб`єкту оціночної діяльності можливість самостійно визначати що саме оцінювати, у якому обсязі проводити оцінку, які питання вирішувати та в який строк надати її результати.

Тобто державний виконавець фактично не визначив предмет та межі дорученої оцінки, переклавши визначення цих істотних питань на суб`єкта оціночної діяльності.

Такий підхід суперечить самій суті постанови про залучення суб`єкта оціночної діяльності, яка повинна містити чітке, конкретне та зрозуміле доручення, що дозволяє встановити обсяг покладених на оцінювача обов`язків та забезпечує можливість контролю за належністю їх виконання.

При цьому сторона виконавчого провадження повинна мати можливість із тексту постанови чітко встановити, яке саме майно оцінюється, з якою метою, які питання поставлені перед оцінювачем та коли мають бути виконані відповідні дії.

У даному випадку така можливість відсутня.

Таким чином, оскаржувана Постанова не відповідає імперативним вимогам пункту 8 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки не містить обов`язкових відомостей щодо предмета та меж дорученої оцінки, характеристик об`єкта оцінки та строків виконання відповідних дій.

Вказані порушення не є формальними, оскільки вони безпосередньо впливають на визначеність виконавчої дії та можливість перевірки її законності, а тому є самостійною підставою для визнання оскаржуваної Постанови незаконною та її скасування.

Крім того, суд зазначає, що спірна постанова не містить попередження про кримінальну відповідальність статусу залученого суб`єкта.

У постанові обов`язково зазначається попередження про відповідальність (пункт 8 розділу II Інструкції): експерту - за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження; суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання (оцінювачу) - за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна.

Слід звернути увагу на те, що оскаржуваною постановою до участі у виконавчому провадженні залучено саме суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, а не експерта.

Водночас у пункті 3 постанови державний виконавець фактично застосував формулювання попередження, яке стосується експерта, а саме зазначив про кримінальну відповідальність за "відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження" та за "надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові".

При цьому відповідно до положень Інструкції, які регулюють саме залучення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання (оцінювача), останній попереджається про відповідальність за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна.

Отже, державним виконавцем у постанові фактично ототожнено різні за своїм процесуальним статусом суб`єкти - експерта та суб`єкта оціночної діяльності, що є неприпустимим з огляду на відмінність їх правового статусу, завдань та характеру діяльності у виконавчому провадженні.

Тобто постановою залучено одну особу у статусі суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, однак попередження сформульовано не відповідно до вимог, встановлених Інструкцією саме для такого суб`єкта. Натомість у постанові використано інше формулювання відповідальності, фактично характерне для попередження експерта.

Таким чином, пункт 3 оскаржуваної постанови не відповідає належному правовому статусу залученого суб`єкта та вимогам Інструкції щодо змісту такого попередження. Це додатково свідчить про те, що державним виконавцем при винесенні постанови не було належним чином визначено правовий статус та обсяг обов`язків залученого суб`єкта оціночної діяльності, що є істотним порушенням установленого порядку його залучення.

Вказані вище порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції не є виключно формальними недоліками оскаржуваної постанови, оскільки безпосередньо впливають на права та законні інтереси боржника у виконавчому провадженні № 78769556.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Таким чином, боржник має не лише право на формальне отримання копії постанови державного виконавця, а й право розуміти зміст, підстави, предмет та наслідки відповідної виконавчої дії, перевірити її законність та, у разі необхідності, ефективно заперечити проти неї.

У даному випадку така можливість для боржника фактично обмежена.

По-перше, відсутність у постанові відомостей про номер, дату видачі та строк дії сертифіката суб`єкта оціночної діяльності позбавляє боржника можливості перевірити, чи має залучений суб`єкт належне право на проведення оцінки майна та чи мав він таке право саме на момент його призначення.

Це має безпосереднє значення для прав боржника, оскільки результати проведеної оцінки можуть бути використані виконавцем при визначенні вартості майна боржника, що в подальшому може вплинути на порядок та результати його реалізації в межах виконавчого провадження.

По-друге, відсутність у постанові чіткої характеристики об`єкта оцінки, його індивідуальних ознак та інших даних, необхідних для його ідентифікації, позбавляє боржника можливості перевірити, яке саме майно буде оцінюватися та чи відповідає визначений об`єкт майну, на яке може бути звернено стягнення.

За таких обставин боржник фактично не може належним чином проконтролювати, чи не буде проведено оцінку іншого майна, чи правильно визначено його характеристики, площу, місцезнаходження та інші істотні параметри. По-третє, відсутність у постанові конкретних питань, поставлених перед суб`єктом оціночної діяльності, позбавляє боржника можливості встановити, яку саме оцінку має бути проведено, за якими параметрами та з якою метою має бути визначена вартість майна.

Наведене є істотним з огляду на те, що визначена суб`єктом оціночної діяльності вартість майна може безпосередньо впливати на подальший порядок його реалізації у виконавчому провадженні та, відповідно, на майнові інтереси боржника.

По-четверте, відсутність у постанові строку здійснення оцінки та надання її результатів позбавляє боржника можливості належним чином контролювати строки проведення відповідної виконавчої дії та своєчасно реагувати на можливі порушення.

По-п`яте, неналежне визначення у постанові правового статусу та відповідальності залученого суб`єкта оціночної діяльності створює додаткові сумніви щодо дотримання встановленого законом порядку проведення оцінки майна, результати якої надалі можуть бути покладені в основу подальших виконавчих дій.

При цьому необхідно враховувати, що оцінка майна є не ізольованою процедурою, а складовою процесу звернення стягнення на майно боржника.

Отже, законність та належність її проведення безпосередньо пов`язані із захистом майнових прав та інтересів боржника.

У разі визначення вартості майна з порушенням установленої процедури боржник може опинитися у ситуації, коли його майно буде реалізовано за вартістю, яка не відповідає його дійсній вартості, що потенційно може призвести до порушення права власності боржника та виникнення для нього негативних майнових наслідків.

Таким чином, порушення, допущені державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови, безпосередньо стосуються майнових прав та законних інтересів боржника, оскільки створюють передумови для проведення оцінки його майна без належного визначення суб`єкта оцінки, предмета та меж оцінки, характеристик об`єкта та строків проведення відповідних дій.

Отже, оскаржувана постанова порушує права та законні інтереси боржника як сторони виконавчого провадження, оскільки прийнята з недотриманням установлених законом вимог до порядку залучення суб`єкта оціночної діяльності та змісту відповідної постанови, що безпосередньо впливає на подальше визначення вартості майна боржника та можливість його реалізації у межах виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 73 та ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Інших доводів, доказів, як б свідчили про належне виконання Закону України "Про виконавче провадження" в межах виконавчого провадження № 78769556 відділ ДВС до суду не надав.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У рішеннях Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти Україні", "ПМП "Фея" та інші проти України" зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

У такому контексті, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.

Отже, судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Забезпечення виконання остаточного судового рішення у визначеному законом порядку є позитивним обов`язком держави.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження повинно здійснюватися з дотриманням засад верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності.

У частині першій статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Права та обов`язки виконавців визначено статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2020 року у справі № 924/315/17.

Слід зазначити, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої укладено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Крім того ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").

У справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії", ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань, (рішення у справі "Сук проти України" та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і як найшвидше реалізовувати їх. А сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права.

Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Таким чином, з огляду на викладене, державним виконавцем в повній мірі не забезпечено вчинення вичерпного переліку передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішення.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що вимоги скарги ґрунтуються на належних та допустимих доказах, доведені у встановленому законом порядку, відтак є обґрунтованими.

Згідно із ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", сторони мають право брати участь у виконавчих діях та оскаржувати їх. Оцінка майна безпосередньо впливає на початкову ціну реалізації майна на електронному аукціоні. Неналежне оформлення постанови позбавляє боржника можливості проконтролювати законність процесу оцінки та створює ризик реалізації майна за заниженою вартістю, що порушує право власності боржника (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Враховуючи викладене, дії заступника начальника ВДВС щодо винесення такої постанови є правомірно оскарженими, а сама постанова підлягає скасуванню як така, що прийнята з істотним порушенням вимог законодавства.

Згідно зі статтею 345 ГПУ України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Керуючись статтями 232-236, 342, 343 ГПК України, господарський суд Рівненської області, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліго Україна" на дії державного виконавця у справі № 918/414/25 - задоволити.

2. Визнати незаконними дії заступника начальника відділу Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мельник Тетяни Віталіївни щодо винесення в межах виконавчого провадження № 78769556 постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 24 липня 2026 року.

3. Скасувати постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 24 липня 2026 року, яка винесена заступником начальника відділу Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мельник Тетяною Віталіївною в межах виконавчого провадження № 78769556.

Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 255, 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 27 жовтня 2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Вадим Торчинюк