Постановление суда № 140951907, 26.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"26" жовтня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1760/25Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (вх.№2-2037/26 від 23.10.2026) про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, подане у справі №916/1760/25

за позовом: Одеської міської ради (65023, м. Одеса, площа Думська, 1)

до відповідача: Приватного підприємства «Техноком» (65045, м. Одеса, вул. Буніна, буд. 30)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85)

про стягнення 176 356,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/1760/25 за позовом Одеської міської ради до Приватного підприємства «Техноком» про стягнення заборгованості за договором оренди землі, інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 320 495,20 грн у зв`язку з її погашенням.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 у справі №916/1760/25 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Техноком» на користь Одеської міської ради заборгованість за договором оренди землі від 22.10.2020 у сумі 146 674,84 грн, інфляційні втрати у сумі 7 584,68 грн, 3% річних у сумі 3 486,94 грн, пеню у сумі 18 610,07 грн та судовий збір у сумі 1 058,14 грн.

Повний текст рішення складено 08.09.2025. Рішення набрало законної сили 30.09.2025.

06.10.2025 на виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ.

23.10.2026 до суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. (вх.№2-2037/26), у якому він просить тимчасово обмежити керівника Приватного підприємства «Техноком» Богданова Ігоря Костянтиновича, РНОКПП НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України до повного виконання вимог виконавчих документів.

У поданні приватний виконавець просить розглянути його без своєї участі.

Подання обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні приватного виконавця перебуває виконавче провадження №79880098 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 у справі №916/1760/25, відкрите постановою від 24.12.2025.

Приватний виконавець зазначає, що ним вжито заходів щодо виявлення майна та коштів боржника, накладено арешти на кошти й майно підприємства, направлено запити до відповідних установ та реєстрів. Виявлені транспортні засоби оголошено в розшук, однак їх місцезнаходження не встановлено. Коштів на рахунках, на які можливо звернути стягнення, не виявлено.

За твердженням виконавця, керівник підприємства не з`являється за викликами, не подає декларацію про доходи та майно боржника, не надає пояснень щодо невиконання рішення та не вживає заходів для його виконання. Наведені обставини заявник розцінює як свідоме ухилення від виконання судового рішення.

Розглянувши подання та дослідивши додані до нього документи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону передбачено право виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у разі ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

За змістом ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення.

Отже, підставою застосування такого заходу є не лише наявність невиконаного судового рішення, а встановлене на підставі належних доказів ухилення від його виконання.

Суд зазначає, що висновок про ухилення не може ґрунтуватися виключно на тривалості існування заборгованості або безрезультатності вжитих виконавцем заходів. Необхідно встановити конкретні дії чи бездіяльність, які свідчать про свідоме невиконання обов`язків або створення перешкод для примусового виконання рішення.

У постанові від 19.08.2020 у справі №910/8130/17 Верховний Суд зазначив, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України застосовується не за сам факт невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, що особа свідомо не виконувала відповідні зобов`язання повністю або частково. При цьому ухилення може полягати як у діях, так і в бездіяльності, зокрема у нез`явленні за викликами виконавця, приховуванні майна, доходів або невжитті заходів для виконання обов`язку сплатити кошти.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відтак обов`язок доведення обставин, які є підставою для застосування обмеження, покладається на виконавця, який звернувся з відповідним поданням.

Як вбачається з наданих матеріалів, листом Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради від 03.02.2026 підтверджено, що керівником ПП «Техноком» є Богданов Ігор Костянтинович.

На підтвердження нез`явлення керівника за викликами приватним виконавцем надано копії викликів, документів щодо направлення кореспонденції та актів від 20.07.2026 про виходи за адресами: м. Одеса, вул. Буніна, буд. 30 та АДРЕСА_1 .

Зі змісту зазначених актів вбачається, що під час виходів керівника підприємства не виявлено, а виклики залишено у дверях. Відомостей про особисте вручення викликів ОСОБА_1 або його відмову від їх отримання ці акти не містять.

При цьому відповідно до листа Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 15.07.2026 Богданов І.К. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Натомість в акті від 20.07.2026 номер квартири не зазначено, що не дозволяє встановити, чи здійснювався вихід саме до зареєстрованого житла керівника підприємства.

Наданий виклик від 20.07.2026 також містить неоднозначне зазначення адреси керівника: номер квартири АДРЕСА_3 .

За таких обставин надані документи не є достатніми для висновку, що Богданов І.К. був обізнаний про конкретні дату, час та місце явки до приватного виконавця і свідомо проігнорував відповідні виклики.

При цьому передбачене ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження шляхом направлення постанови за адресою, зазначеною у виконавчому документі, саме по собі не підтверджує отримання керівником подальших викликів та свідомого ухилення від явки.

Посилання виконавця на неподання декларації про доходи та майно боржника суд оцінює у сукупності з іншими доказами. Таке неподання свідчить про невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, однак за встановлених обставин саме по собі не є достатнім доказом свідомого ухилення керівника від виконання судового рішення, який виправдовував би застосування виключного заходу обмеження його права на виїзд.

За наданими відомостями станом на 20.10.2026 кошти на виявлених рахунках підприємства відсутні. Зареєстровані за боржником причепи «Купава» оголошено в розшук постановою приватного виконавця від 24.12.2025, однак їх місцезнаходження не встановлено. Довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.10.2026 містить лише запис про арешт без зазначення конкретних об`єктів права власності боржника. Наведені обставини не доводять приховування Богдановим І.К. коштів чи майна підприємства або свідомого перешкоджання зверненню на них стягнення.

Суд також враховує, що під час розгляду справи №916/1760/25 були зараховані платежі підприємства на загальну суму 320 495,20 грн у рахунок погашення спірної заборгованості, у зв`язку з чим провадження у відповідній частині закрито, а решту позовних вимог відповідач визнав.

Зазначені обставини не підтверджують виконання наказу від 06.10.2025 після відкриття виконавчого провадження та не звільняють боржника від обов`язку виконати рішення. Водночас вони підлягають урахуванню при оцінці тверджень виконавця про повну відсутність будь-яких дій підприємства, спрямованих на погашення спірної заборгованості.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Стаття 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Обмеження цього права має бути передбачене законом, переслідувати легітимну мету та бути необхідним і пропорційним.

Застосування тимчасового обмеження виїзду має бути пов`язане з досягненням мети виконання судового рішення. Однак у поданні не наведено конкретних обставин, які дозволяли б установити, що обмеження виїзду Богданова І.К. сприятиме погашенню заборгованості підприємства або усуне доведені перешкоди для примусового виконання рішення.

Наявність непогашеної заборгованості, відсутність коштів на рахунках та безрезультатність розшуку майна не можуть автоматично зумовлювати обмеження особистого права керівника юридичної особи на виїзд за межі України.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем не доведено обставин свідомого ухилення керівника ПП «Техноком» Богданова І.К. від виконання обов`язків у зв`язку з виконанням судового рішення, а також необхідності та пропорційності застосування до нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, отже відповідне подання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (вх.№2-2037/26 від 23.10.2026) про тимчасове обмеження керівника Приватного підприємства «Техноком» Богданова Ігоря Костянтиновича у праві виїзду за межі України, поданого у справі №916/1760/25, відмовити.

2. Копію ухвали надіслати приватному виконавцю та учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили 26.10.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Ю.М. Щавинська