Постановление суда № 140951637, 23.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

23.10.2026 Справа № 914/2719/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Галицький ВДВС у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу за вх.№ 4674/26 від 09.10.2026

з розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м. Київ за вх. № 3802/26 від 17.08.2026

на дії державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові Львівського МРУ Міністерства юстиції України Мицак Михайла Зеновійовича

у справі за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергопроект, м. Львів

про стягнення 1 404 007,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/2719/16 за позовом Публічного акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО до Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергопроект про стягнення 1 404 007, 50 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.01.2017 у справі № 914/2719/16 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергопроект (79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, 7, код ЄДРПОУ 37740832) на користь Публічного акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 900 005,28 грн. основної заборгованості, 193492,72 грн. пені та 16 402,47 грн. понесених витрат на сплату судового збору. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

31.01.2017 Господарським судом Львівської області, на виконання рішення суду від 11.01.2017, було видано наказ у справі № 914/2719/16.

17.08.2021 на поштову адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява ТзОВ Компанії НІКО ТАЙС від 13.08.2021 за вих. № 13-1/08 про заміну стягувача у справі № 914/2719/16.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.09.2021 судом ухвалено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну позивача (стягувача), у справі №914/2719/16 задоволити у повному обсязі. Замінити сторону (позивача) у справі №914/2719/16 - Акціонерне товариство КИЇВЕНЕРГО (85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, ВУЛИЦЯ ЕНЕРГЕТИКІВ, будинок 34; Код ЄДРПОУ 00131305) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872). Замінити сторону (стягувача) у справі №914/2719/16 під час примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області по справі №914/2719/16 від 11 січня 2017 року, котре набрало законної сили, та наказу Господарського суду Львівської області по справі №914/2719/16 від 31 січня 2017 року-Акціонерне товариство КИЇВЕНЕРГО (85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, ВУЛИЦЯ ЕНЕРГЕТИКІВ, будинок 34; Код ЄДРПОУ 00131305) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872).

29.10.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС про видачу дублікату наказу Господарського суду Львівської області по справі №914/2719/16 від 31.01.2017 у зв`язку з втратою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.11.2021 судом ухвалено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю НІКО-ТАЙС про видачу дублікату наказу у справі №914/2719/16 задовольнити та видати дублікат наказу від 31.01.2017 у справі №914/2719/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергопроект на користь Публічного акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО 900 005,28 грн. основної заборгованості, 193492,72 грн. пені та 16402,47 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

17.08.2026 на адресу суду в систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла скарга за вх. № 3802/26 на дії державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові Львівського МРУ Міністерства юстиції України Мицак Михайла Зеновійовича під час примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі № 914/2719/16 від 31 січня 2017 року.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.08.2026, дану скаргу передано для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.08.2026, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс за вх. № 3802/26 від 17.08.2026 прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.09.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.09.2026, розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс на дії державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові Львівського МРУ Міністерства юстиції України відкладено, із врахуванням періоду перебування судді у щорічній основній відпустці, на 06.10.2026 із підстав, викладених в ухвалі суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.10.2026 у справі № 914/2719/16, постановлено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на дії державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові Львівського МРУ Міністерства юстиції України Мицак Михайла Зеновійовича за вх. № 3802/26 від 17.08.2026 задовольнити; визнати незаконними дії державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові Львівського МРУ Міністерства Юстиції України Мицак Михайла Зеновійовича у виконавчому провадженні №67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2719/16 від 31 січня 2017 року, які виразились у винесені Постанови від 31 липня 2026 року про повернення наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2719/16 від 31 січня 2017 року стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження; скасувати Постанову Галицького ВДВС у місті Львові Львівського МРУ Міністерства Юстиції України від 31 липня 2026 року про повернення наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2719/16 від 31 січня 2017 року стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження.

08.10.2026 на адресу суду в систему Електронний суд від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла заява з додатками про покладення на Галицький ВДВС у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№ 4674/26 від 09.10.2026.

У поданій заяві представник ТзОВ Компанія Ніко-Тайс просить суд стягнути з Галицького Відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 12 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.10.2026 вирішено прийняти до розгляду клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" Мілованової О.М. про ухвалення додаткового рішення; здійснювати розгляд заяви без виклику (повідомлення) учасників справи. Запропоновано Галицькому ВДВС у місті Львові Львівського МРУ Міністерства юстиції України надати до суду в строк до 21.10.2026 письмові пояснення/заперечення щодо поданого клопотання, з доказами їх направлення позивачу.

21.10.2026 Галицьким ВДВС у місті Львові Львівського МРУ Міністерства юстиції України подано на адресу суду в систему «Електронний суд» клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з додатками за вх. №29827/26. Відповідно до вказаного клопотання, Галицький ВДВС у місті Львові Львівського МРУ Міністерства юстиції України просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу заявлених ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» до стягнення у справі № 914/2719/16.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до вказаних положень, заявник у поданій до суду скарзі на дії державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові Львівського МРУ Міністерства юстиції України Мицак Михайла Зеновійовича за вх. № 3802/26 від 10.06.2022 вказав про те, що ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» в порядку статті 124 ГПК України зазначає та просить врахувати те, що орієнтовний розмір понесених судових витрат у зв`язку із оскарженням дій державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові Львівського МРУ Міністерства Юстиції України Мицак Михайла Зеновійовича у виконавчому провадженні №67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області по справі №914/2719/16 від 31 січня 2017 року, не буде перевищувати розумного, обґрунтованого та середнього ринкового розміру вартості правових послуг та робіт в регіонах України, в котрих відповідно знаходяться сторони даного спору, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.

Заявник зазначає, що, сторони керуються тим, що вартість однієї години роботи Виконавця складає від 1 600,00 грн. до 1 900,00 грн. (в залежності від різного роду умов та чинників, де орієнтовна загальна кількість годин визначається на рівні в цілому не більше 6-8 годин), вартість участі у судовому засіданні складає від 2 500,00 грн. до 2 900,00 грн./судове засідання у суді відповідної судової інстанції (в залежності від різного роду умов та чинників), а також розмір додаткової оплати (гонорару) за прийняття позитивного для Скаржника рішення (задоволення скарги повного або часткового), котрий не перевищуватиме двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»», зобов`язується із врахуванням пункту 8 статті 129 ГПК України, у випадку настання існування/понесення судових витрат у даній справі, повідомити про відповідне суд.

Слід зазначити, що розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця регулюється спеціальною нормою процесуального закону, а саме, статтею 344 Господарського процесуального кодексу України.

Так, статтею 344 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Як було вказано вище, після ухвалення судового рішення 06.10.2026 за результатами розгляду поданої скарги за вх. № 3802/26 від 17.08.2026, від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла заява за вх. № 4674/26 від 09.10.2026, в якій заявник просить суд стягнути з Галицького Відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 12 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем (стягувачем) надано суду: Договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 07-08-2026/5 від 07.08.2026, який укладений між ТзОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (Замовник за договором) та адвокатом Грищенко О.М. (Виконавець за договором); акт прийому-передачі документів від 07.08.2026, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 07.10.2026.

Відповідно до п. 1.3 Договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 07-08-2026/5 від 07.08.2026, Сторони погодили, що відповідний перелік видів правової допомоги (послуг) згідно умов даного Договору, є не остаточний, та може бути сторонами відповідно збільшено на власний розсуд та за необхідності. Повний та остаточний перелік виконаних робіт та наданих послуг за відповідний період їх виконання/здійснення визначається в акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання правової допомоги, у відповідності до умов даного Договору

Згідно п. 3.1 Договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 07-08-2026/5 від 07.08.2026, Сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим Договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи Виконавця складає 1 900,00 грн. (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів, у відповідності до пункту 1.1. Договору. При цьому, сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.

У акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 07.10.2026, представником стягувача зазначено про наступні виконані роботи та надані послуги, а саме: організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на дії державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові Львівського МРУ Міністерства Юстиції України у виконавчому провадженні №67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області по справі №914/2719/16 від 31 січня 2017 року (5 годин).

Загальна вартість вказаних послуг склала 12 200,00 грн.

На підставі пункту 3.1., 3.8. договору №07-08-2026/5 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 07 серпня 2026 року, Сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги/роботи складає 1 900,00 гривень, кількість годин - 5 (п`ять), вартість участі у судовому засіданні -2 700,00 гривень (п. 2.1 Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 07.10.2026).

Замовник, на підставі пункту 3.2. договору №07-08-2026/5 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 07 серпня 2026 року, 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт, визначених у пункті 2 відповідно до даного акту, зобов`язується сплатити протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами завершення розгляду судом справи №914/2719/16 за скаргою ТОВ «Компанія «Н1КО-ТАЙС» на дії державного виконавця Галицького ВДВС у місті Львові Львівського МРУ Міністерства Юстиції України у виконавчому провадженні №67638447 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області по справі №914/2719/16 від 31 січня 2017 року - проголошення/прийняття Ухвали Господарського суду міста Києва по справі №914/2719/16 від 06 жовтня 2026 року - до 05 листопада 2026 року (п. 3 Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 07.10.2026).

Замовник претензій згідно Договору №07-08-2026/5 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 07 серпня 2026'року до Виконавця не має (п. 4 Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 07.10.2026).

Отже, такі витрати будуть понесені позивачем, що узгоджується з нормами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначені докази щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подані суду в межах строків, визначених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розглядаючи вказане питання, судом враховано, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, то Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" неодноразово зверталось зі скаргами на дії державних та приватних виконавців у різних справах, в т.ч. і в даній справі (скарга за вх. № 5083/21 від 10.12.2021, скарга за вх. № 1723/22 від 06.06.2022, скарга вх.№3045/24 від 13.08.2024) та нормативно-правове обґрунтування скарг не змінювалось.

Суд має право під час вирішення питання про розподіл судових витрат з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, суд враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 згаданої постанови).

Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Галицький ВДВС у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу за вх.№ 4674/26 від 09.10.2026 та додані до неї документи, зокрема, поданий позивачем акт про надані послуги, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є явно завищеним - 12 200,00 грн. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що адвокат-заявник неодноразово надає адвокатські послуги позивачу, у тому числі із супроводу стадії виконання рішення суду та оскарження дій органів примусового виконання, тобто, був і раніше обізнаний і з правовою ситуацією у даному провадженні і з судовою практикою.

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, взявши до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, зокрема, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, беручи до уваги клопотання Галицького ВДВС у місті Львові Львівського МРУ Міністерства юстиції України про зменшення витрат на оплату правничої допомоги за вх. №29827/26 від 21.10.2026, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку в порядку ч.5 ст. 129 ГПК України, обмежити розмір витрат представника скаржника (заявника) на професійну правничу допомогу на 50%, тобто до 6 100,00 грн., що підлягає до стягнення з Галицького Відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс, та що на переконання суду, є достатнім у даній справі.

Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника скаржника (заявника), які підлягають до стягнення з Галицького Відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс до 6 100,00 грн., суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а лиш використовує таке право, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічних висновків щодо необхідності зменшення витрат на правову допомогу дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 911/2737/17, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/3105/17, Південно-Західний апеляційний господарський суд у постанові від 29.03.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 25.03.2021 у справі № 911/4670/13, Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 14.01.2021 у справі № 904/4058/19.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підставі наведеного, суд вважає за необхідне, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Галицький ВДВС у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу за вх.№ 4674/26 від 09.10.2026 задоволити частково та стягнути з Галицького Відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс 6 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" суд відмовляє.

Керуючись статтями 4, 18, 123, 126, 129, 234, 235, 327, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Галицький ВДВС у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу за вх.№ 4674/26 від 09.10.2026 задоволити частково.

2. Стягнути з Галицького Відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (79019, м. Львів, проспект В. Чорновола, 39; код ЄДРПОУ № 35009232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315; ідентифікаційний код 38039872) 6 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" відмовити.

4. Наказ видати після набрання ухвалою законної сили.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Ухвала набирає законної сили згідно з ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначенні статтями 256, 257 ГПК України.

Ухвалу складено та підписано 26.10.2026.

Суддя Долінська О.З.