Решение № 140951412, 01.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Справа № 914/973/26

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря судового засідання Перейми Х.О., розглянувши матеріали справи

за позовом:Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Стрийської міської ради, м. Стрий, Львівська обл.до відповідача:Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд», с. Миртюки, Львівська обл.про:стягнення 1 038 413,53 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Цинайко Н.І. прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури, подана в інтересах держави в особі позивача Стрийської міської ради, м. Стрий, Львівська обл., до Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд», с. Миртюки, Львівська обл., про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 1 038 413,53 грн, з яких: 563 798,02 грн пайова участь, 394 957,80 грн інфляційні втрати, 79 657,71 грн 3% річних, а також судового збору в сумі 12 460,96 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2026.

15.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд» надійшов відзив на позовну заяву (вх.№10547/26 від 15.04.2026).

Ухвалою суду від 23.04.2026 підготовче засідання відкладено на 11.05.2026.

29.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№12117/26 від 29.04.2026).

06.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд» надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№12883/26 від 06.05.2026) та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№12908/26 від 06.05.2026).

Ухвалою суду від 11.05.2026 підготовче засідання відкладено на 25.05.2026.

20.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№14502/26 від 20.05.2026).

25.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Стрийської міської ради надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№14734/26 від 25.05.2026).

Ухвалою суду від 25.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд» про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№12908/26 від 06.05.2026), продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 22.06.2026.

Ухвалою суду від 18.06.2026 судове засідання призначено на 09.07.2026 у зв`язку з неможливістю проведення підготовчого засідання, призначеного на 22.06.2026, через перебування судді Мазовіти А.Б. у відпустці з 19.06.2026 до 24.06.2026.

03.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Стрийської міської ради надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№18986/26 від 03.07.2026) та клопотання про розгляд справи без участі представника (вх.№18989/26 від 03.07.2026).

09.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника (вх.№19530/26 від 09.07.2026).

Підготовче засідання, призначене на 09.07.2026, не відбулося у зв`язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 13.08.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2026.

Ухвалою суду від 03.09.2026 судове засідання відкладено на 21.09.2026.

Ухвалою суду від 21.09.2026 судове засідання відкладено на 01.10.2026.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідач як замовник будівництва багатоквартирного житлового будинку №1 на вул. Т. Шевченка, 88-Г у м. Стрию Львівської області не сплатив кошти пайової участі до місцевого бюджету. Несплата зазначених коштів, за твердженням прокурора, свідчить про їх безпідставне збереження відповідачем, у зв`язку з чим прокурор просить стягнути з останнього 1 038 413,53 грн, з яких 563 798,02 грн безпідставно збережені кошти пайової участі, 394 957,80 грн інфляційні втрати та 79 657,71 грн 3% річних, нараховані за період з 21.05.2021 до 02.02.2026, а також 12 460,96 грн судового збору.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими з огляду на наступне.

По-перше, відповідач заперечував наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, зазначаючи, що прокурор не довів бездіяльності Стрийської міської ради щодо захисту інтересів територіальної громади, не встановив моменту, з якого рада дізналася або могла дізнатися про відповідне порушення, та не обґрунтував обставин, які перешкоджали раді самостійно звернутися до суду.

Крім того, відповідач вказував, що прокурор не з`ясовував позиції Стрийської міської ради щодо наміру звернутися до суду.

По-друге, відповідач ставив під сумнів наявність у нього обов`язку зі сплати пайової участі з огляду на зміну осіб, які мали статус замовника будівництва на різних етапах реалізації проєкту.

Крім того, відповідач заперечував проти визначення розміру заявлених до стягнення коштів, зазначаючи, що розрахунок фактично був сформований прокурором і наданий міській раді для заповнення, а також ставив під сумнів правильність визначення бази нарахування пайової участі, наявність відповідного грошового зобов`язання та правомірність нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних.

По-третє, відповідач повідомив про передачу майна Стрийській міській раді в межах реалізації будівельного проєкту та просив урахувати ці обставини під час вирішення спору по суті.

З огляду на викладене відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

28.04.2017 відділом архітектури і містобудування виконавчого комітету Стрийської міської ради видано Товариству з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд» містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки № С-1830 для будівництва багатоквартирного житлового будинку №1 на вул. Т. Шевченка, 88-Г у м. Стрию Львівської області.

Згідно з відомостями, зазначеними у містобудівних умовах і обмеженнях, будівництво об`єкта передбачалося на земельній ділянці площею 0,2658 га з кадастровим номером 4611200000:04:017:0005, цільове призначення якої «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.03.2026 №468531316 зазначена земельна ділянка належить на праві комунальної власності Стрийській міській раді.

У подальшому, у зв`язку з об`єднанням земельних ділянок, будівництво багатоквартирного житлового будинку здійснювалося на новоутвореній земельній ділянці з кадастровим номером 4611200000:04:017:0034 площею 0,3353 га, яка, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.03.2026 №466341601, також перебуває у комунальній власності Стрийської міської ради.

09.06.2017 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт № ЛВ 083171605581 щодо об`єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку №1 на вул. Т. Шевченка, 88-Г в м. Стрию Львівської області», замовником якого зазначено Товариство з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд».

20.05.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат № ІУ122210512293 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом зазначеного об`єкта.

Відповідно до відомостей, розміщених на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку №1 на вул. Т. Шевченка, 88-Г у м. Стрию Львівської області є Товариство з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд». Будівництво об`єкта здійснювалося з 31.07.2017 до 30.04.2021, датою прийняття його в експлуатацію є 20.05.2021, загальна площа квартир у житловому будинку становить 2 018,9 кв.м.

Зазначені обставини також підтверджуються листом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 16.02.2026 №1020/03/18-26 із доданим сертифікатом про прийняття об`єкта в експлуатацію.

Судом встановлено, що Стрийською окружною прокуратурою Львівської області направлено до Стрийської міської ради запити від 06.01.2026 №14.57/05-42-90ВИХ-26, від 02.02.2026 №14.57/05-42-831ВИХ-26 та від 03.03.2026 №14.57/05-42-1728ВИХ-26 щодо будівництва зазначеного об`єкта, стану сплати коштів пайової участі та вжиття заходів щодо їх стягнення.

У відповідь на вказані запити Стрийська міська рада листами від 20.01.2026 №03-17/3-2, від 06.02.2026 №03-17/17/18-2 та від 06.03.2026 №03-17/26-2 повідомила про несплату Товариством з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд» коштів пайової участі у зв`язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку № 1 на вул. Т. Шевченка, 88-Г у м. Стрию Львівської області.

За розрахунком Стрийської міської ради, викладеним у відповіді №03-17/17/18-2 від 06.02.2026, розмір коштів пайової участі, які відповідач не сплатив, становить 563 798,02 грн.

При цьому розрахунок здійснено виходячи із загальної площі квартир у житловому будинку 2 018,9 кв.м, опосередкованої вартості спорудження житла у Львівській області станом на 01.04.2021 у розмірі 13 963,00 грн за 1 кв.м та ставки пайової участі у розмірі 2%.

Крім того, Стрийською міською радою надано розрахунок 3% річних у розмірі 79 657,71 грн та інфляційних втрат у розмірі 394 957,80 грн, нарахованих за період із 21.05.2021 до 02.02.2026.

Таким чином, загальний розмір коштів пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, несплачених Товариством з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд», а також нарахованих на цю суму 3% річних та інфляційних втрат, станом на 02.02.2026 становить 1 038 413,53 грн, з яких 563 798,02 грн кошти пайової участі, 79 657,71 грн 3% річних та 394 957,80 грн інфляційні втрати.

З матеріалів справи вбачається, що Стрийська міська рада самостійно до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів пайової участі не зверталася.

У зв`язку з цим прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Стрийської міської ради з позовом про стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету 1 038 413,53 грн, а також судового збору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 131 1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, визначеному законом.

Положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді пов`язується, зокрема, з наявністю порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійсненням або неналежним здійсненням уповноваженим органом заходів щодо їх захисту.

При цьому представництво прокурором інтересів держави має субсидіарний характер, тобто прокурор не підміняє відповідний орган, уповноважений законом самостійно захищати такі інтереси, а звертається до суду лише за наявності передбачених законом виключних випадків.

Одним із таких випадків є нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним органом.

Нездійснення захисту характеризується пасивною поведінкою уповноваженого органу, який, будучи обізнаним або маючи можливість бути обізнаним про порушення інтересів держави та наділений відповідними повноваженнями для їх захисту, не вживає необхідних заходів, зокрема не звертається до суду.

Неналежне здійснення захисту, у свою чергу, має місце у випадку, коли відповідний орган вчиняє певні дії, однак такі дії є формальними, недостатніми або не забезпечують належного та ефективного відновлення порушених інтересів держави.

Отже, для здійснення прокурором представництва недостатньо самого лише встановлення факту порушення інтересів держави. Прокурор також повинен обґрунтувати наявність виключного випадку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема невжиття компетентним органом належних заходів щодо захисту таких інтересів у розумний строк.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Така бездіяльність має місце, зокрема, тоді, коли компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, однак не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк. Невжиття компетентним органом заходів щодо захисту інтересів держави протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про їх порушення, може свідчити про бездіяльність такого органу.

Звернення прокурора до компетентного органу до подання позову спрямоване на надання такому органу можливості самостійно здійснити захист інтересів держави.

Водночас, якщо після отримання відповідного повідомлення компетентний орган у розумний строк не вживає належних заходів щодо захисту порушених інтересів, така бездіяльність може бути підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

У цій справі прокурор визначив Стрийську міську раду органом, в інтересах якого здійснюється представництво інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Стрийська міська рада як компетентний орган була обізнана або повинна була бути обізнана про можливе порушення інтересів держави у зв`язку з несплатою пайової участі з моменту прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва 20.05.2021, що підтверджується сертифікатом № ІУ122210512293, який є у відкритому доступі в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Разом з тим, протягом тривалого часу до звернення прокурора до суду (30.03.2026) Стрийською міською радою не вживалося належних заходів щодо визначення розміру пайової участі та її стягнення у претензійно-позовному порядку, а також не було здійснено самостійного судового захисту відповідних інтересів.

Лише на підставі запиту Стрийської окружної прокуратури від 02.02.2026 №14.57/05-42-831ВИХ-26 Стрийською міською радою було здійснено розрахунок розміру пайової участі та суми безпідставно збережених коштів, що свідчить про відсутність попередньої самостійної активності органу у визначенні розміру заявлених вимог.

Таким чином, доводи відповідача про те, що прокурором не встановлено моменту, з якого Стрийська міська рада дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, не визначено розумного строку для звернення до суду та не доведено факту його пропуску, є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, таким моментом обґрунтовано визначено 20.05.2021 дату прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, з якої компетентному органу було або повинно було стати відомо про завершення будівництва та виникнення підстав для визначення і стягнення пайової участі.

Прокурором також встановлено, що протягом тривалого часу після цієї дати Стрийська міська рада не вживала заходів щодо визначення розміру пайової участі та звернення до суду, а відповідні дії були вчинені лише після запитів прокуратури у 2026 році.

Щодо доводів відповідача про відсутність у позові належного аналізу бездіяльності Стрийської міської ради з урахуванням характеру спірних правовідносин, суд зазначає, що вони є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором наведено обставини обізнаності компетентного органу про можливе порушення інтересів держави, починаючи з 20.05.2021, встановлено тривалий період невжиття ним заходів судового захисту, а також досліджено його реакцію на неодноразові запити та повідомлення прокуратури, зокрема від 06.01.2026, 02.02.2026, 03.03.2026 та повідомлення від 12.03.2026.

При цьому прокурором враховано характер спірних правовідносин, пов`язаних зі стягненням безпідставно збережених коштів пайової участі, їх майнову (кондикційну) природу, відсутність об`єктивних перешкод для звернення до суду з боку органу місцевого самоврядування та значний розмір недоотриманих бюджетом коштів.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність належного аналізу бездіяльності є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

Окрім цього, посилання відповідача на те, що прокурор не запитував у Стрийської міської ради її позицію щодо наміру звернення до суду, є формальним і не впливає на оцінку бездіяльності компетентного органу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідях на запити прокурора не висловлено наміру самостійного судового захисту та фактично не вжито відповідних заходів протягом тривалого часу.

Отже, відсутність окремого формулювання питання про намір не може нівелювати встановлені обставини бездіяльності.

Варто зазначити, що у постанові від 19.08.2025 у справі №902/16/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, вказав, що держава, вступаючи у цивільні правовідносини, набуває та здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах наданої їм компетенції. Поведінка таких органів розглядається як поведінка держави, а у судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через уповноважений орган. Отже, фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивачем визначено конкретний орган.

Крім того, у постанові від 18.09.2024 у справі №918/1043/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визначати наявність порушення інтересів держави та звертатися до суду з відповідними вимогами може суб`єкт, наділений владними повноваженнями у спірних правовідносинах, або прокурор, який, виконуючи субсидіарну функцію, здійснює представництво інтересів держави у разі, якщо компетентний орган не здійснює такого захисту або здійснює його неналежним чином.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частини четвертої статті 53 ГПК України, належним чином підтвердив наявність відповідних повноважень і підстав для представництва.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Предметом позовних вимог є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до статті 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 цього Закону визначено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту регулювалися приписами статті 40 Закону № 3038-VI та передбачали:

- встановлення органами місцевого самоврядування відповідно до цього Закону порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (частина перша);

- обов`язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина друга);

- перерахування замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури, в чому і полягала пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (частина третя);

- визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (частина п`ята);

- встановлення органом місцевого самоврядування для замовника розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, який не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (який з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків) (частина шоста);

- визначення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками (частина восьма);

- укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з однією із таких істотних умов як розмір пайової участі та невід`ємною частиною договору як розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (частина дев`ята).

Водночас 01.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (далі Закон № 132-IX), яким, зокрема, виключено статтю 40 із Закону № 3038-VI, що регулювала питання пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Це передбачено підпунктом 3 пункту 13 розділу I та підпунктом 2 пункту 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX.

При цьому, положеннями пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Поряд з цим, при внесенні змін до Закону № 3038-VI шляхом виключення з нього статті 40 на підставі Закону № 132-ІХ законодавець зазначив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці в населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац другий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX) в такому порядку та розмірі:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у випадках, визначених цим підпунктом (зокрема у разі будівництва об`єктів на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів, будівель закладів освіти, культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення, будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла, індивідуальних (садибних) житлових будинків загальною площею до 300 квадратних метрів тощо); будівництво багатоквартирного житлового будинку масової забудови до цих випадків не належить;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом десяти робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

За змістом Закону № 132-IX та наведених положень розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону у замовників будівництва з 01.01.2020 відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Отже, з 01.01.2020 у зв`язку з виключенням статті 40 із Закону України № 3038-VI припинив існувати встановлений цією статтею обов`язок замовників будівництва щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

При цьому зі змісту пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX вбачається, що законодавцем передбачено особливий порядок пайової участі щодо таких об`єктів будівництва:

1) об`єктів, будівництво яких розпочато до 01.01.2020, але які на цю дату не введено в експлуатацію, за умови, що договір про сплату пайової участі між замовником будівництва та органом місцевого самоврядування не укладено;

2) об`єктів, будівництво яких розпочато у 2020 році.

У зазначених випадках, відповідно до підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, на замовника будівництва покладено обов`язок звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі та сплатити її коштами до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24, від 17.12.2024 у справі № 903/283/24 та від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19 з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 36).

Крім цього, виходячи зі змісту наведених положень розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX щодо порядку пайової участі замовника будівництва, який чинний з 01.01.2020, суд доходить висновку, що обов`язок замовника будівництва звернутися у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато в попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом десяти робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом десяти робочих днів після початку такого будівництва.

Порівнюючи положення статті 40 Закону № 3038-VI та пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX у частині порядку визначення розміру пайової участі та виникнення обов`язку щодо її сплати (пункти 8.4, 8.6, 8.9), суд зазначає, що, незважаючи на виключення з 01.01.2020 статті 40 Закону № 3038-VI, загальний механізм реалізації відповідного обов`язку щодо визначення розміру пайової участі істотно не змінився.

Так, за правового регулювання, встановленого статтею 40 Закону № 3038-VI, замовник будівництва мав звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування для укладення договору про пайову участь, у якому визначався її розмір. Натомість пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX для відповідних об`єктів будівництва передбачено обов`язок замовника звернутися до такого органу із заявою про визначення розміру пайової участі, на підставі якої здійснюється відповідний розрахунок.

Отже, за обох правових режимів визначення розміру пайової участі передбачало звернення замовника будівництва до відповідного органу місцевого самоврядування, однак форма реалізації цієї процедури відрізнялася: до 01.01.2020 шляхом укладення договору про пайову участь, а у випадках, передбачених Законом № 132-IX, шляхом подання заяви та здійснення розрахунку пайової участі.

Варто зазначити, що у постанові від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 Верховний Суд зазначив, що невиконання замовником будівництва обов`язку щодо подання заяви про визначення розміру пайової участі та документів, передбачених підпунктом 3 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 132-IX, не перешкоджає органу місцевого самоврядування самостійно визначити розмір пайової участі на підставі наявних у нього документів. При цьому обґрунтованість здійсненого розрахунку підлягає доведенню органом місцевого самоврядування під час розгляду справи.

Щодо строків виконання замовником будівництва обов`язку звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі суд зазначає наступне.

За Законом № 132-IX замовник будівництва зобов`язаний звернутися із заявою про визначення розміру пайової участі протягом десяти робочих днів із настанням відповідної події: з 01.01.2020 щодо об`єктів, будівництво яких розпочато раніше, але які на цю дату не введено в експлуатацію, або з дня початку будівництва у 2020 році щодо об`єктів, будівництво яких розпочато протягом цього року. Водночас відповідний орган місцевого самоврядування зобов`язаний протягом п`ятнадцяти робочих днів із дня отримання заяви та доданих до неї документів надати замовнику розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Отже, визначені законодавцем десятиденний строк для звернення замовника будівництва та п`ятнадцятиденний строк для надання органом місцевого самоврядування відповідного розрахунку в сукупності становлять 25 робочих днів. При цьому невиконання замовником обов`язку щодо звернення із відповідною заявою саме по собі не змінює встановленого законом моменту початку перебігу передбачених строків, який пов`язаний із настанням відповідної події 01.01.2020 або початком будівництва у 2020 році.

Водночас обов`язок сплатити пайову участь підлягав виконанню до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Таким чином, передбачений Законом № 132-IX порядок не ставив виникнення відповідного обов`язку виключно в залежність від фактичного звернення замовника до органу місцевого самоврядування, оскільки таке звернення було обов`язком самого замовника, установленим законом.

При цьому Верховний Суд у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 20.02.2025 у справі № 918/618/24 та від 17.04.2025 у справі № 911/65/24, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, зазначив, що в разі невиконання замовником будівництва обов`язку зі сплати коштів пайової участі до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію належним та ефективним способом захисту прав органу місцевого самоврядування є звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Відповідно до статті 177 ЦК України гроші є об`єктами цивільних прав.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо:

1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами;

2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних.

Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Отже, грошові кошти можуть бути предметом вимоги про повернення безпідставно набутого або збереженого майна відповідно до статті 1212 ЦК України.

У цій справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Стрийської міської ради з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у зв`язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку. З огляду на наведені вище правові висновки суд визнає обраний спосіб захисту належним.

Як встановлено судом на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, відповідач завершив будівництво спірного об`єкта 30.04.2021, а 20.05.2021 отримав сертифікат про прийняття його в експлуатацію. При цьому до 01.01.2020 договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладений не був.

Загальна площа квартир: 2 018,9 кв.м (відповідно до акту готовності об`єкта до експлуатації від 05.04.2021).

Згідно з показниками опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, розрахованими станом на 01.04.2021 та затвердженими наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 № 119, вартість 1 кв.м загальної площі квартир з урахуванням ПДВ на території Львівської області становить 13 963,00 грн.

Відповідно до наведеного розрахунку, розмір несплаченої пайової участі замовника будівництва багатоквартирного житлового будинку №1 на вул. Т. Шевченка, 88-Г у м. Стрию Львівської області, визначений станом на 02.02.2026, становить 563 798,02 грн.

Суд перевірив наведений розрахунок пайової участі та встановив, що він є арифметично правильним і здійснений з урахуванням загальної площі квартир 2 018,9 кв.м, опосередкованої вартості спорудження житла у Львівській області в розмірі 13 963,00 грн за 1 кв.м та ставки пайової участі в розмірі 2 відсотків. За наведеними показниками розмір несплаченої пайової участі становить 563 798,02 грн (2 018,9 кв. м Ч 13 963,00 грн Ч 2%).

Приписами статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що розмір позовних вимог був сформований прокурором, а не визначений компетентним органом.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором у межах запиту від 02.02.2026 були наведені загальні вихідні дані, норми законодавства та запропоновано форму розрахунку з метою забезпечення його правильності та уніфікованого підходу, тоді як остаточний розрахунок було здійснено Стрийською міською радою та викладено у її відповіді №03-17/17/18-2 від 06.02.2026.

Таким чином, доводи відповідача про те, що розмір позовних вимог був визначений виключно прокурором, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та спростовуються наявними письмовими доказами.

Посилання відповідача на зміну осіб, які мали статус замовника будівництва на різних етапах реалізації проєкту, суд не бере до уваги, оскільки такі обставини самі по собі не спростовують наявності в нього обов`язку зі сплати пайової участі.

Відповідно до відомостей, розміщених на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку № 1 на вул. Т. Шевченка, 88-Г у м. Стрию Львівської області є Товариство з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд».

Аналогічні відомості підтверджуються листом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 16.02.2026 № 1020/03/18-26 та доданим до нього сертифікатом про прийняття об`єкта в експлуатацію.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо передачі майна Стрийській міській раді в межах реалізації будівельного проєкту, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження таких обставин, у зв`язку з чим вони не можуть бути враховані судом під час вирішення спору.

Оцінивши наведені сторонами доводи та наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача не спростовують наявності в нього обов`язку зі сплати пайової участі.

Наслідки несплати пайової участі у встановлений строк (до прийняття об`єкта в експлуатацію) визначаються статтею 625 ЦК України, яка застосовується до грошових кондикційних зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17).

Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Приписами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних слід здійснювати з дня, наступного за днем прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, оскільки саме з цього моменту виникає прострочення відповідного зобов`язання.

При цьому сума безпідставно збережених коштів визначається окремо від інфляційних втрат і трьох процентів річних, які компенсують наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Прокурором заявлено до стягнення на підставі статті 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 394 957,80 грн та 3% річних у сумі 79 657,71 грн, нараховані за період з 21.05.2021 до 02.02.2026.

Перевіривши наведені розрахунки, суд встановив, що вони є арифметично правильними та відповідають заявленому періоду нарахування.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум та встановивши наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати пайової участі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у загальному розмірі 1 038 413,53 грн, з яких: 563 798,02 грн безпідставно збережені кошти пайової участі, 394 957,80 грн інфляційні втрати та 79 657,71 грн 3% річних, нараховані за період з 21.05.2021 до 02.02.2026. Відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд» (82463, Львівська обл., Стрийський р-н., с. Миртюки, вул. І. Франка, буд. 11; ідентифікаційний код 01272077) до місцевого бюджету на користь Стрийської міської ради (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул.Шевченка, буд. 71; ідентифікаційний код 26256903) безпідставно збережені кошти в сумі 1 038 413,53 грн, з яких: 563 798,02 грн безпідставно збережені кошти пайової участі, 394 957,80 грн інфляційні втрати та 79 657,71 грн 3% річних.

Реквізити рахунку стягувача, відкритого в Державній казначейській службі України:

Отримувач: Головне управління казначейства Львів/Стрийська територіальна громада.

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

ЄДРПОУ: 38008294.

Код платежу: 24170000.

Рахунок: UA568999980314181921000013941.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд» (82463, Львівська обл., Стрийський р-н., с. Миртюки, вул. І. Франка, буд. 11; ідентифікаційний код 01272077) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19; ідентифікаційний код 02910031) судовий збір у розмірі 12 460,96 грн.

Реквізити рахунку стягувача, відкритого в Державній казначейській службі України:

Отримувач: Львівська обласна прокуратура.

Код ЄДРПОУ: 02910031.

Рахунок: UA138201720343140001000000774.

4. Накази видати згідно статті 327 ГПК України.

5. Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.10.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.