Решение № 140951208, 27.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2026Справа № 910/10185/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Управління освіти, молоді та спорту Лозівської міської ради Харківської області (мікрорайон 1, буд.1, м.Лозова, Харківська обл., 64604; ідентифікаційний код 02146222)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Фінанс» (вул.Ясногірська, буд.16-В, прим.2, м.Київ, 04060; ідентифікаційний код 41046104)

про стягнення 916 633,89 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління освіти, молоді та спорту Лозівської міської ради Харківської області звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат фінанс» про стягнення 916 633,89 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, неналежно виконуючи договірні зобов`язання, допустив включення до актів приймання виконаних будівельних робіт вартість робіт, які фактично не були виконані у відповідних обсягах, а також вартість устаткування, яке фактично не було передане, що призвело до здійснення позивачем оплати за роботи та устаткування в обсягах, які не відповідали фактичному виконанню договірних зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2026 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

21.08.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

На виконання частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, вказану ухвалу було надіслано судом до електронних кабінетів учасників справи, та отримано ними, про що в матеріалах справи містяться повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2023 між Управлінням освіти, молоді та спорту Лозівської міської ради Харківської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карат Фінанс» (підрядник) було укладено договір № 567 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого підрядник зобов`язується своїми силами і засобами на свій ризик за технічним завданням, виконати роботи згідно з кодом ДК 021:2015:45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи (Капітальний ремонт підвального приміщення (найпростішого укриття) Комунального закладу «Лозівський ліцей № 3» Лозівської міської ради Харківської області за адресою: Харківська область, м.Лозова, мікрорайон 2, буд.8) (далі - роботи) у встановлений цим Договором строк, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до Настанови з визначення вартості будівництва та настанови з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281.

Відповідно до пункту 3.3 Договору передача результату робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання-передачі виконаних робіт, підписаним обома сторонами згідно актів прийому-передачі виконаних робіт за формою № КБ-2в, КБ-3.

Пунктами 3.4, 3.5 Договору передбачено, що підрядник відповідає за недоліки результатів робіт, включаючи недоліки, виявлені у процесі їх використання. При виявленні замовником, в ході виконання робіт, невідповідності якості, об`ємів чи вартості виконаних робіт, передбачених Договором, замовник видає підряднику письмове розпорядження стосовно усунення недоліків, а у випадку необхідності приймає рішення про призупинення виконання робіт. Підрядник за свій рахунок виконує роботи, які не відповідають якості, об`ємам або роботам, передбаченим Договором.

Загальна вартість робіт за Договором становить 20 323 800,34 грн (пункт 4.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 22.12.2023).

Згідно з пунктом 4.2 Договору розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування коштів замовником протягом 30 календарних днів у розмірі 100% на поточний рахунок підрядника за рахунок коштів місцевого бюджету після виконання робіт і підписання акту приймання виконаних робіт.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (пункт 9.1 Договору в редакції додаткової угоди № 6 від 20.12.2024).

Сторонами відповідно до умов Договору складені та підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) № 1 за грудень 2023 року на суму 9 006 578,33 грн, № 2 за грудень 2023 року на суму 4 649 236,31 грн та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3) за грудень 2023 року на суму 13 260 248,85 грн, за грудень 2023 року на суму 17 909 485,16 грн, за змістом яких загальна вартість виконаних будівельних робіт склала 13 655 814,64 грн, вартість устаткування 4 253 670,52 грн, а всього 17 909 485,16 грн.

Платіжними інструкціями №2575 від 26.12.2023 на суму 4 253 670,52 грн, № 2572 від 26.12.2023 на суму 1 790 948,52 грн, № 2574 від 26.12.2023 на суму 7 215 629,81 грн, № 2669 від 27.12.2023 на суму 4 649 236,31 грн позивач оплатив виконані будівельні роботи загальною вартістю 17 909 485,16 грн.

У подальшому Північно-східним офісом Держаудитслужби проведено перевірку закупівлі UA-2023-11-13-012259-a код ДК 021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи (Капітальний ремонт підвального приміщення (найпростішого укриття) Комунального закладу «Лозівський ліцей № 3» Лозівської міської ради Харківської області за адресою: Харківська область, м.Лозова, мікрорайон 2, буд.8) за період з 01.01.2023 по 28.03.2024, результати якої оформлено актом № 202006-19/5 від 18.04.2024.

Так, перевіркою встановлено невідповідність між фактично виконаними обсягами робіт та обсягами робіт, вказаними в актах на загальну суму 11 855 590,54 грн.

Після цього сторонами на виконання умов Договору були складені та підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) № 1 за червень 2024 року на суму 1 369 360,22 грн, № 1 за жовтень 2024 року на суму 3 350 999,38 грн, № 1 за лютий 2025 року на суму 1 254 317,03 грн, № 2 за лютий 2025 року на суму 1 949 539,34 грн, акт № 1 вартості устаткування до акта приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2024 року на суму 2 114 740,68 грн, акт № 1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт до акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2025 року на суму 900 000,00 грн, загальна вартість виконаних будівельних робіт та устаткування за якими склала 10 938 956,65 грн.

30.04.2026 позивач направив відповідачу претензію (вих. № 01-17/920 від 29.04.2026), у якій просив відшкодувати збитки в розмірі 916 633,89 грн, які визначені як різниця між вартістю завищення вартості робіт за актом № 202006-19/5 від 18.04.2024 (11 855 590,54 грн) та вартістю виконаних будівельних робіт та устаткування після складення цього акта (10 938 956,65 грн).

Відповідач вказану претензію отримав 06.05.2026, про що свідчить наданий позивачем витяг із сервісу відстеження поштового пересилання № 64 6040 2102 538, проте відповіді не надав.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь збитки в розмірі 916 633,89 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 статті 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із правових наслідків порушення зобов`язання є відшкодування збитків (пункт 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до усталеної судової практики, викладеної, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2019 у справі № 920/85/18, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

При цьому за приписами частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, позивач має довести порушення відповідачем зобов`язання, наявність і розмір збитків та причинний зв`язок, а відповідач - відсутність своєї вини.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача збитків у розмірі 916 633,89 грн, які визначені як різниця між вартістю завищення обсягів і вартості робіт за Договором, що встановлено актом Північно-східного офісу Держаудитслужби № 202006-19/5 від 18.04.2024 (11 855 590,54 грн) та вартістю виконаних будівельних робіт та устаткування після складення цього акта (10 938 956,65 грн).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» орган державного фінансового контролю, зокрема, здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Пунктами 7, 10, 13 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України (далі - Положення №43).

Пунктом 1 Положення № 43 передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пунктом 6 Положення № 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23).

За приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

За визначенням, наведеним у пункті 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення до акта ревізії (за їх наявності) та висновки до них є невід`ємною частиною акта.

У частині 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 560/4308/22.

У постанові Верховного Суду від 23.09.2026 у справі № 922/4743/25 викладено висновок, згідно з яким акт ревізії у спірних господарських договірних правовідносинах будівельного підряду може бути одним із доказів, але сам по собі не встановлює, що виявлені ревізією недоліки є прихованими, існували на момент прийняття робіт і не могли бути встановлені при звичайному способі їх прийняття та виникли з вини підрядника (частина 3 статті 853 Цивільного кодексу України). Якщо ж йдеться про не про приховані недоліки, а про явні, то така ситуація унормована у частині 2 статті 853 Цивільного кодексу України. В обох випадках виявлення недоліків, після їх встановлення органом фінансового контролю в ході перевірки дотримання фінансової дисципліни замовником, як підконтрольною установою, саме він (в даному випадку позивач) має довести порушення підрядником свого права щодо прийняття робіт, виконаних останнім, та факт завдання збитків.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 виснував, що акт ревізії органу державного фінансового контролю, якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України. Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, разом з іншими доказами у справі. Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів недійсності чи розірвання Договору, або зміни його умов в частині ціни, тощо.

Акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) № 1 за грудень 2023 року на суму 9 006 578,33 грн, № 2 за грудень 2023 року на суму 4 649 236,31 грн та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3) за грудень 2023 року на суму 13 260 248,85 грн, за грудень 2023 року на суму 17 909 485,16 грн, підписані сторонами без будь-яких зауважень щодо якості виконаних робіт.

Суд зауважує, що перевірка фактичного обсягу виконаних робіт та їх вартість, які включені до акта, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання актів.

В матеріалах справи відсутні докази складання позивачем письмових розпоряджень стосовно усунення недоліків у порядку пункту 3.5 Договору, чи замовлення ним будівельно-технічної експертизи відповідно до частини 4 статті 853 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи те, що позивач оглянув та прийняв за вищенаведеними актами виконані роботи, які підписані без будь-яких зауважень і застережень, позивач погодився з їх отриманням та вартістю.

При цьому у позовній заяві зазначено, що визначаючи розмір збитків, позивач врахував вартість робіт та устаткування, які у подальшому були фактично виконані, передані та прийняті, у зв`язку з чим не заявляє їх вартість до стягнення повторно.

Між тим позивач не довів, що такі роботи були виконані відповідно до розрахунків сум завищення та акту контрольного обміру (обстеження), доданих до акту Північно-східного офісу Держаудитслужби № 202006-19/5 від 18.04.2024.

За викладеного суд констатує недоведеність позивачем переліку робіт, їх обсягу і вартості, а також переліку і вартості не переданого устаткування, що разом складає розмір заявлених збитків, та виникнення у відповідача обов`язку з їх відшкодування.

Наведене в сукупності дає підстави для висновку, що позивачем не доведено поданими доказами протиправну поведінку відповідача у вигляді порушення договірного зобов`язання, яке спричинило матеріальні збитки позивачу у розмірі 916 633,89 грн, та необґрунтовано розмір таких збитків, що також свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та поведінкою відповідача, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 916 633,89 грн збитків, спричинених завищенням обсягів і вартості робіт за Договором, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 13 749,51 грн покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.10.2026.

Суддя Т.П. Капцова