Решение № 140951150, 27.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2026Справа № 910/8538/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДВІКСІМ" (04080, вул. Кирилівська, буд.82, оф. 256, м. Київ, код 44483994)

про стягнення 209 554,09 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

10.07.2026 Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДВІКСІМ" про стягнення 209 554,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору № 115 від 28.07.2025 не здійснив поставку товару у встановлений строк, поставивши лише частину продукції, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 65 132,64 грн, штраф у розмірі 144 421,45 грн, всього 209 554,09 грн, нарахованих відповідно до умов договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 910/8538/26 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

28.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що п`ять воріт вартістю 553 653,00 грн були прийняті позивачем за видатковою накладною № 2 від 22.01.2026 без зауважень та повністю оплачені, а тому нарахування штрафних санкцій на їх вартість після 21.01.2026 є безпідставним. Щодо двох інших воріт вартістю 136 347,00 грн відповідач зазначив, що вони були доставлені на об`єкт позивача 23.12.2025, однак завершення їх приймання та монтажу стало неможливим у зв`язку з відсутністю доступу до погоджених місць монтажу, про що позивача неодноразово повідомлялося листами № 315, № 319, № 331. Крім того, відповідач заперечив проти багаторазового нарахування 7 % штрафу за п. 7.2.1 договору, а також послався на тривалі відключення електроенергії на виробництві у м. Кривому Розі як обставину, що вплинула на строки виготовлення продукції, та зазначив, що запропоновану додаткову угоду позивач не підписав. З огляду на викладене відповідач просив відмовити у стягненні санкцій за період прострочення з 22.01.2026 по 09.07.2026 у частині 136 347,00 грн, не застосовувати штраф повторно, а також, у разі встановлення підстав для його стягнення, зменшити розмір неустойки на 80 % відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України з урахуванням виконання значної частини зобов`язань, відсутності доведених збитків позивача та з урахуванням майнового стану відповідача.

31.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач заперечив доводи відповідача, вказавши, що без сертифіката Торгово-промислової палати форс-мажор/істотна зміна обставин не доведені, а посилання на відключення електроенергії безпідставне, оскільки ці обставини існували ще до укладення Договору; невідповідність розмірів двох воріт Специфікації - вина відповідача, який сам визначив розміри; нарахування штрафу 7 % за кожен місяць прострочення (2 та 5 місяців) повністю відповідає п. 7.2.1 Договору та ст. 6, 627 Цивільного кодексу України; підстав для зменшення неустойки на 80 % немає, оскільки відповідач це не обґрунтував, а позивач через прострочення зазнав незручностей від вимушеного використання старих воріт.

04.08.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач зазначив про суперечливість доводів позивача щодо двох воріт, оскільки зміна твердження про їх непоставку та посилання на невідповідність розмірів свідчить про факт їх доставки. При цьому позивачем не дотримано передбаченого договором порядку пред`явлення претензій щодо якості товару, а відповідні правовідносини регулюються п. 7.2.2 договору, а не п. 7.2.1 щодо прострочення поставки. Відповідач наголосив, що на відключення електроенергії не посилався як на форс-мажор, а навів їх як обставину для зменшення неустойки відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України. З урахуванням виконання значної частини зобов`язань, недоведеності збитків та ненадання позивачем відповіді на пропозиції щодо монтажу або вивезення воріт відповідач підтримав клопотання про відмову у стягненні санкцій у сумі 136 347,00 грн, неврахування повторного нарахування штрафу та зменшення неустойки на 80 %.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

04.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДВІКСІМ» на виконання вимог тендерної документації закупівлі UA-2025-06-29-000031-a (ворота промислові секційні) надало уповноваженій особі з публічних закупівель Військової частини НОМЕР_1 гарантійний лист № 72, яким підтвердило відповідність своєї пропозиції технічним, якісним, кількісним та функціональним характеристикам предмета закупівлі, а також гарантійний строк експлуатації та обслуговування продукції тривалістю 12 місяців з дати підписання акту приймання.

28.07.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі за текстом - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДВІКСІМ» (далі за текстом - Виконавець) укладено договір № 115 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі за текстом - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору відповідач зобов`язався поставити та передати позивачу предмети та матеріали (далі за текстом - продукція) в кількості, строки і за ціною, зазначеною у Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору, а Військова частина прийняти і оплатити таку продукцію (код ДК № 021:2015 44220000-8 - Столярні вироби).

Згідно з п. 2.5 Договору при надходженні рекламації від замовника виконавець протягом 10 робочих днів з моменту її одержання зобов`язаний розглянути її та повідомити замовника про одне з рішень, визначених цим пунктом.

Відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки продукції, передбаченої Специфікацією, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), оплата якого проводиться за спеціальним фондом Державного бюджету України 2101020/35/8, КЕКВ 2210, за кодом видатків (видом) 100/35/8, встановлюється 20.11.2025 року. Специфікацією (Додаток № 1 до Договору) строк поставки визначено до 20.11.2025 включно.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що виконавець зобов`язаний поставити продукцію замовнику на умовах DDP відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року.

Відповідно до Додатка 2 до оголошення про проведення спрощеної закупівлі UA-2025-06-29-000031-a до вартості пропозиції учасника входить також доставка всіх необхідних матеріалів, підготовка прорізів, монтаж та пусконалагоджувальні роботи.

Відповідно до п. 6.3.1 Договору виконавець зобов`язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені Договором.

Згідно з п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим Договором.

Підпунктом 7.2.1 Договору встановлено, що за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості продукції, з якої допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення. За прострочення поставки продукції понад 30 робочих днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вартості непоставленої продукції за кожний місяць прострочення.

Підпунктом 7.2.2 Договору передбачено, що за порушення умов Договору щодо комплектності, якості продукції з виконавця стягується штраф у розмірі двох відсотків вартості некомплектної (неякісної) продукції.

12.08.2025 з 09:00 до 19:00 та 13.08.2025 з 09:00 до 19:00 на виробничих потужностях виконавця, розташованих у місті Кривий Ріг, вулиця Нестора Махна, будинок 32/32-б, здійснювались стабілізаційні відключення електроенергії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».

У період з 29.09.2025 по 03.10.2025 (з 10:30 29.09.2025 до 08:30 30.09.2025, з 10:30 30.09.2025 до 08:30 01.10.2025, з 08:00 01.10.2025 до 18:00 01.10.2025, з 10:30 02.10.2025 до 08:30 03.10.2025) на зазначених виробничих потужностях виконавця також здійснювались стабілізаційні відключення електроенергії.

З 23.10.2025 на території Дніпропетровської області застосовувалися графіки стабілізаційних відключень електроенергії.

03.12.2025 виконавець надіслав замовнику лист № 293. У ньому він повідомив про обставини, які, на його думку, унеможливлюють дотримання встановленого строку поставки продукції: стабілізаційні відключення електроенергії, необхідність перебування працівників в укритті під час повітряної тривоги, мобілізація персоналу. Виконавець просив продовжити строк виконання зобов`язань за Договором до 30.12.2025 шляхом укладення додаткової угоди № 1, примірник якої з підписом виконавця додав до листа. Лист з додатками надіслано засобами поштового зв`язку 03.12.2025.

22.01.2026 замовник прийняв продукцію в кількості п`яти одиниць, що підтверджується підписаною видатковою накладною № 2 від 22.01.2026 на суму 553 653,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 92 275,50 грн, без будь-яких зауважень щодо кількості або якості продукції.

29.01.2026 виконавець надіслав замовнику лист № 315 щодо здійснення монтажу решти воріт у кількості двох одиниць. У листі виконавець зазначив, що ці ворота фактично поставлені 23.12.2025 і мають бути змонтовані у місцях, попередньо визначених представником замовника під час виїзду фахівця виконавця на об`єкт для проведення замірних робіт. Виконавець просив забезпечити доступ до об`єкта для виконання монтажних робіт. Лист надіслано засобами поштового зв`язку 29.01.2026.

30.01.2026 Військова частина НОМЕР_1 здійснила оплату прийнятої продукції на суму 553 653,00 грн платіжною інструкцією № 60 від 29.01.2026.

03.02.2026 Військова частина НОМЕР_1 надіслала ТОВ «БУДВІКСІМ» претензію № 886/383 щодо неналежного виконання умов Договору. У претензії позивач вимагав у добровільному порядку сплатити штрафні санкції в загальній сумі 140 743,47 грн, нараховані за період з 21.11.2025 по 31.01.2026. З цієї суми 111 837,91 грн нараховано на вартість продукції, поставленої за видатковою накладною № 2 від 22.01.2026, а 28 905,56 грн - на вартість продукції у сумі 136 347,00 грн, яку замовник вважав непоставленою.

11.02.2026 виконавець склав лист № 319 із відповіддю на претензію № 886/383 від 03.02.2026, у якому повідомив, що всю продукцію фактично доставлено на територію замовника 23.12.2025, а підписаний примірник акту приймання-передачі замовник не повернув. Виконавець підтвердив готовність завершити монтаж двох одиниць воріт після надання доступу до об`єкта та погодження дати робіт і запропонував здійснити перерахунок нарахованих штрафних санкцій. Лист надіслано засобами поштового зв`язку 12.02.2026 (накладна АТ «Укрпошта» № 5001100086179).

11.03.2026 виконавець склав лист № 331, де повідомив, що відповіді на лист № 315 не отримав і можливості для проведення монтажних робіт йому не надано. Виконавець запропонував підтвердити можливість вивезення двох одиниць воріт з території замовника. Лист надіслано засобами поштового зв`язку 12.03.2026 (накладна АТ «Укрпошта» № 5001100089968).

Доказів надання позивачем відповіді на листи № 315, № 319, № 331 матеріали справи не містять.

У зв`язку з тим, що ТОВ «БУДВІКСІМ» не задовольнило в добровільному порядку вимоги, викладені у претензії № 886/383 від 03.02.2026, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з наведених нижче підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 662 та статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 та пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Встановлення в договорі одночасно пені та штрафу за прострочення виконання зобов`язання цим вимогам не суперечить.

Суд враховує, що Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025 відповідно до Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX. Договір укладено 28.07.2025, проте прострочення виконання зобов`язання за ним розпочалося 21.11.2025, тобто після втрати чинності Господарським кодексом України. Тому, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону та статті 5 Цивільного кодексу України, відповідальність за це порушення визначається Цивільним кодексом України та умовами Договору.

Відповідно до статей 74, 76- 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок доведення факту виконання зобов`язання з поставки покладається на боржника, який посилається на таке виконання як на підставу своїх заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо моменту виконання зобов`язання з поставки суд зазначає таке.

Специфікацією визначено строк поставки до 20.11.2025 включно, а пунктом 5.1 Договору - 20.11.2025. Отже, прострочення виконання зобов`язання розпочинається з 21.11.2025.

Пунктом 5.5 Договору сторони погодили поставку продукції на умовах DDP, тобто з доставкою до місця призначення.

Щодо п`яти одиниць продукції вартістю 553 653,00 грн суд зазначає таке.

Прийняття воріт позивачем підтверджується видатковою накладною № 2 від 22.01.2026, підписаною без зауважень щодо кількості та якості. Позивач нараховує санкції на вартість цієї продукції по 21.01.2026 включно. Відповідач у відзиві сам визначив 22.01.2026 датою, до якої могли нараховуватися санкції на вартість цієї продукції, і в цій частині період нарахування не оспорював. Отже, обидві сторони визначають дату підписання видаткової накладної моментом завершення виконання зобов`язання щодо цієї продукції.

З огляду на вимоги статті 14 та частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує спір у межах заявлених вимог і наведених сторонами заперечень, тому період прострочення поставки продукції вартістю 553 653,00 грн суд визначає з 21.11.2025 по 21.01.2026 включно, що становить 62 дні.

Щодо двох одиниць продукції вартістю 136 347,00 грн, приймання яких документально не оформлено, суд зазначає таке.

Листом № 315 від 29.01.2026, надісланим позивачу 29.01.2026, тобто ще до складення позивачем претензії, а також листами № 319 від 11.02.2026 та № 331 від 11.03.2026 відповідач повідомляв позивача, що ці ворота доставлено на його територію 23.12.2025. Відповідач просив забезпечити доступ для їх монтажу, а згодом погодити їх вивезення. Доказів надання відповіді на ці листи або спростування викладених у них обставин позивач до матеріалів справи не надав.

У претензії № 886/383 від 03.02.2026 та в позовній заяві позивач стверджував, що зазначена продукція «поставлена не була взагалі». Водночас у відповіді на відзив позивач зазначив, що не прийняв двоє воріт, характеристики яких не відповідали умовам Договору та Специфікації. Позивач також послався на те, що запропоновані відповідачем рішення зводилися до зменшення прорізів місць установлення до розмірів фактично виготовлених воріт. Крім того, позивач зазначив, що «не заперечує, що обов`язки відповідача за Договором в частині поставки продукції були виконані, хоча і з простроченням».

Твердження про невідповідність характеристик воріт можливе лише за умови, що товар фактично перебував у розпорядженні позивача і оглядався ним. Оцінивши наведені пояснення позивача в сукупності з листами відповідача, які позивач не спростував, суд доходить висновку про доведеність факту доставлення двох спірних одиниць продукції на територію позивача.

Доводи позивача про невідповідність розмірів двох воріт Специфікації суд відхиляє як недоведені. Позивач не надав жодного доказу на їх підтвердження: акту огляду, результатів вимірювань, фотофіксації, рекламації чи іншого документа.

Відповідно до частини 1 статті 688 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене.

Пунктом 2.5 Договору передбачено порядок пред`явлення та розгляду рекламацій. Доказів письмового повідомлення відповідача про невідповідність продукції, пред`явлення рекламації чи вимоги про заміну продукції матеріали справи не містять.

Оскільки невідповідність продукції умовам Договору не доведена, а позивач не заявляв вимог, передбачених пунктом 2.5 та підпунктом 7.2.2 Договору, підстав вважати доставлену продукцію непоставленою для цілей нарахування санкцій за підпунктом 7.2.1 Договору немає.

Посилання позивача на частину 1 статті 334 Цивільного кодексу України не спростовує висновку суду. Згідно з частиною 2 цієї статті переданням майна вважається вручення його набувачеві. Відтак момент передання товару в розумінні статті 334 збігається з моментом виконання обов`язку продавця з поставки, встановленим частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України. Відсутність оформлених приймальних документів не спростовує факту вручення товару.

Суд також враховує, що вимогами до предмета закупівлі передбачено монтаж продукції. Водночас санкції за підпунктом 7.2.1 Договору встановлено саме за порушення строків поставки, а не за порушення строків монтажу. Крім того, листами № 315, № 319 відповідач просив забезпечити доступ до об`єкта для виконання монтажу, однак позивач такого доступу не надав і відповіді не направив.

Відповідно до частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Згідно з частиною 4 цієї статті боржник не вважається таким, що прострочив, поки виконання зобов`язання є неможливим внаслідок прострочення кредитора. Тому незавершення монтажу двох воріт не може бути підставою для покладення на відповідача відповідальності за період після їх доставлення.

З огляду на викладене суд вважає встановленим, що зобов`язання з поставки двох одиниць продукції вартістю 136 347,00 грн виконано 23.12.2025.

Строк прострочення визначається без урахування дня виконання зобов`язання. Тому прострочення поставки в цій частині тривало з 21.11.2025 по 22.12.2025 включно, що становить 32 дні.

Нарахування позивачем пені та штрафу на вартість цієї продукції за період з 22.01.2026 по 09.07.2026 є безпідставним, оскільки порушення зобов`язання з поставки в цей період не було. Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо розміру пені суд зазначає таке.

Підпунктом 7.2.1 Договору встановлено, що за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості продукції, з якої допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення.

Здійснивши перерахунок, суд встановив, що пеня становить за прострочення поставки продукції вартістю 553 653,00 грн за період з 21.11.2025 по 21.01.2026 (62 дні) - 34 326,49 грн; за прострочення поставки продукції вартістю 136 347,00 грн за період з 21.11.2025 по 22.12.2025 (32 дні) - 4 363,10 грн.

Загальний розмір пені, що підлягає стягненню, становить 38 689,59 грн.

Щодо розміру штрафу суд зазначає таке.

Підпунктом 7.2.1 Договору також встановлено, що за прострочення поставки продукції понад 30 робочих днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вартості непоставленої продукції за кожний місяць прострочення.

У позовній заяві цю умову Договору викладено неточно: як «понад 30 днів», і розрахунок позивача ґрунтується на цьому формулюванні. Суд виходить з буквального змісту підпункту 7.2.1 Договору (частина 3 статті 213, стаття 637 Цивільного кодексу України), за яким умовою нарахування штрафу є прострочення понад 30 робочих днів.

Прострочення поставки продукції вартістю 136 347,00 грн тривало з 21.11.2025 по 22.12.2025 і становило 22 робочі дні. Встановленого Договором порогу в 30 робочих днів воно не перевищило. Отже, підстави для нарахування штрафу на вартість цієї продукції відсутні.

Прострочення поставки продукції вартістю 553 653,00 грн тривало 62 календарні дні. Тридцятий робочий день прострочення припав не пізніше ніж на 05.01.2026, тому станом на 21.01.2026 встановлений Договором поріг було перевищено. Підстави для нарахування штрафу на вартість цієї продукції наявні.

Визначаючи кількість місяців, за які нараховується штраф, суд виходить з такого. За буквальним змістом підпункту 7.2.1 Договору штраф нараховується «за кожний місяць прострочення», тобто за кожний місяць прострочення виконання зобов`язання з поставки. Це прострочення розпочалося 21.11.2025. Перевищення строку в 30 робочих днів є умовою виникнення права замовника на штраф, але не визначає окремого моменту, з якого обчислюються місяці прострочення. У цій частині зміст умови є однозначним і встановлюється за правилами частини 3 статті 213 Цивільного кодексу України. Тому доводи відповідача про те, що перші 30 робочих днів не можуть входити до місяця, за який нараховується штраф, суд відхиляє.

Доводи відповідача про неправомірність повторного нарахування штрафу суд також відхиляє, оскільки підпунктом 7.2.1 Договору прямо передбачено нарахування штрафу за кожний місяць прострочення.

Відповідно до статей 253, 254 Цивільного кодексу України перший місяць прострочення тривав з 21.11.2025 по 20.12.2025, другий з 21.12.2025 по 20.01.2026. 21.01.2026 є першим днем третього, неповного місяця прострочення.

Водночас Договір не визначає наслідків неповного місяця прострочення, і в цій частині зміст умови не може бути встановлений за правилами частини 3 статті 213 Цивільного кодексу України. Проєкт Договору був складовою тендерної документації (Додаток 3 до оголошення про проведення спрощеної закупівлі), підготовленої замовником, а відповідач не мав можливості впливати на зміст цієї умови. Тому суд тлумачить її на користь сторони, яка не була її автором. Такий підхід узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц. Неповний третій місяць для цілей нарахування штрафу суд не враховує.

Таким чином, штраф за прострочення поставки продукції вартістю 553 653,00 грн нараховується за два повні місяці прострочення: 553 653,00 грн Ч 7 % Ч 2 = 77 511,42 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 38 689,59 грн пені та 77 511,42 грн штрафу, а всього 116 201,01 грн. У решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки суд зазначає таке.

Відповідач просив зменшити розмір неустойки на 80 відсотків на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду. Це питання вирішується з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ступеня виконання зобов`язання; причин і тривалості прострочення; поведінки сторін; майнового стану сторін; співмірності неустойки наслідкам порушення.

Розмір, до якого неустойка підлягає зменшенню, визначається судом у конкретній грошовій сумі, а не у відсотках (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Оцінивши доводи відповідача, суд враховує, що основне зобов`язання з поставки виконано в повному обсязі. Позивач розрахунку збитків не здійснював, а відповідач листом № 293 від 03.12.2025, ще до спливу місяця прострочення, повідомив позивача про обставини, що впливали на строк виготовлення продукції.

Разом з тим внаслідок перевірки розрахунку позивача визначена судом сума санкцій становить 116 201,01 грн. Це на 93 353,08 грн менше від заявленої суми і близько 16,8 відсотка ціни Договору. Таким чином, доводи відповідача щодо ступеня виконання зобов`язання, фактичного доставлення двох воріт 23.12.2025 та порядку нарахування штрафу вже враховано під час визначення належного розміру відповідальності. Суд не вважає цю суму надмірною.

Крім того прострочення поставки основної частини продукції тривало понад два місяці. Договір укладено за результатами закупівлі товарів для потреб військової частини в умовах воєнного стану, і своєчасна поставка мала для замовника істотне значення, а стабілізаційні відключення електроенергії та повітряні тривоги є загальновідомими обставинами воєнного стану.

Укладаючи Договір 28.07.2025, відповідач як суб`єкт господарювання мав враховувати ризик їх виникнення під час визначення строку поставки. Повідомлення АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» стосуються лише окремих днів у серпні, вересні та жовтні 2025 року. Надані графіки стабілізаційних відключень з 23.10.2025 є загальними для регіону і не підтверджують фактичних відключень саме на виробничих потужностях відповідача та їх тривалості. Відповідач не довів, що саме ці обставини спричинили прострочення поставки понад два місяці.

Надана відповідачем фінансова звітність за 2025 рік та аналіз рахунку 79 за перше півріччя 2026 року характеризують його загальний майновий стан. Самі по собі вони не свідчать про виняткові обставини, які давали б підстави зменшити визначену судом суму санкцій.

Відсутність доведених збитків позивача не є безумовною підставою для зменшення неустойки. Неустойка має не лише компенсаційну, а й стимулюючу функцію, а її зменшення до символічного розміру нівелювало б значення договірної відповідальності.

За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення визначеної ним суми пені та штрафу і відмовляє в задоволенні клопотання відповідача.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 476,34 грн.

Керуючись статтями 74, 76- 79, 86, 129, 232, 233, 236- 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВІКСІМ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 256, код 44483994) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) 38 689 (тридцять вісім тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн 59 коп. пені, 77 511 (сімдесят сім тисяч п`ятсот одинадцять) грн 42 коп. штрафу та 1 476 (одну тисячу чотириста сімдесят шість) грн 34 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА