Решение № 140951139, 29.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2026Справа № 910/5046/26Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю помічника судді Крисько О.А., який за дорученням головуючого судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/5046/26

За позовом Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Кью джі інвест» від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профінвест»

до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін»

про стягнення 2771764,52 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Кью джі інвест» від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профінвест» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін» (далі - відповідач) про стягнення 2771764,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу права вимоги за форвардним контрактом та заміну сторони форвардного контракту №Д-ОЗН/01-КВ-051 від 18.12.2025 не сплатив вартість права вимоги у встановлений строк, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 1680564,76 грн, інфляційні втрати у розмірі 57744,52 грн, проценти за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 16713,56 грн та пеню у розмірі 1016741,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5046/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору та призначено підготовче засідання у справі на 18.06.2026.

17.06.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Кью джі інвест» надійшла заява щодо уточнення суті заявлених вимог.

Також, 17.06.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Кью джі інвест» надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «МК 8», оскільки, на переконання позивача, рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов`язки товариства.

У судовому засіданні 18.06.2026 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «МК 8» та відкладення підготовчого засідання у справі на 06.08.2026.

Так, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Враховуючи предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «МК 8» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на її права та обов`язки.

04.08.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» надійшла заява про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, у якій відповідач звернув увагу на неточності у розрахунку розміру коштів заявлених до стягнення. Крім того, з посиланням на положення статті 551 Цивільного кодексу України, з метою забезпечення принципів співмірності, пропорційності та справедливого балансу інтересів сторін, відповідач просить зменшити розмір заявленої позивачем пені до 90%.

У судовому засіданні 06.08.2026, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 17.09.2026.

У судовому засіданні 17.09.2026, суд, виходячи з того, що судом здійснено розгляд справи по суті, у відповідності до частини 1, 2 статті 219 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення та його проголошення 29.09.2026.

У судове засідання 29.09.2026 року представники учасників справи не з`явилися хоча про дату, час і місце проголошення судового рішення були належним чином повідомлені, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Водночас, суд наголошує, що в судовому засіданні 17.09.2026 року, судом було здійснено розгляд справи по суті та у відповідності до частини 1, 2 статті 219 Господарського процесуального кодексу України, постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення та його проголошення 29.09.2026.

Отже, суд у судовому засіданні 17.09.2026 року закінчив розгляд справи №910/5046/26 та повідомив учасників справи, про те, що судове рішення буде проголошено у судовому засіданні 29.09.2026 року.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.09.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом було підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача під час розгляду справи по суті, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва , -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МК 8», як Стороною-1, та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Кью джі інвест», від імені, в інтересах та за рахунок якого, на підставі договору №26122019-КУА від 26.12.2019 діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління активами «Профінвест», як Стороною-2 було укладено форвардний контракт №ОЗН/01-КВ/051 (далі - контракт), предметом якого, за умовами пункту 1.1, є обов`язок Сторони 1 у майбутньому в порядку та строки, передбачені Розділом ІІІ Контракту передати у власність Покупця, а покупця- прийняти у власність Базовий актив і сплатити за нього Ціну виконання Контракту.

Розділом І контракту визначено, що наведені у ньому терміни вживаються в наступному значенні:

Будинок - об`єкт будівництва: житловий, офісно-торговельний та спортивного-оздоровчий комплекс з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Вільшанська, 2-6 між будинками № 2-А на вул. Вільшанській та № 16 на вул. Професора Підвисоцького.

Будівництво об`єктів здійснюється Стороною-1 на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 113192671102 від 24.09.2019 р. виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та відповідно до умов Договору про інвестування та делегування функцій замовника № 21/08/19 від 01.08.2019 року на земельних ділянках:

- площею 6415 кв.м, з кадастровим номером 8000000000:82:138:0096, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадського комплексу у складі житлового будинку, офісно-торгового центру та підземного паркінгу, яка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Фонд Розвитку Регіонів» на підставі Договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17 січня 2006 р. за реєстровим номером №20 та

- площею 16915 кв.м, з кадастровим номером 8000000000:82:138:0098, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом, яка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна Будівельна Компанія» на підставі Договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27 грудня 2006 р. за реєстровим номером №1628 (пункт 1.1 контракту);

Об`єкт - житлова квартира в Будинку номер 51, поверх 16, загальна проектна площа 45,65 кв.м. (пункт 1.2 контракту).

Базовий актив - об`єкт з характеристиками, визначеними в контракті, що набуваються Покупцем у власність після завершення будівництва та Прийняття Будинку в експлуатацію в установленому законодавством порядку (пункт 1.3 контракту).

Сторона-1 - юридична особа, що виступає продавцем Базового активу за цим Контрактом (пункт 1.4 контракту).

Покупець - Сторона-2 або третя особа, яка придбає Контракт у власність та набуде прав покупця Базового активу.

Ціна виконання Контракту - вартість Базового активу (пункт 1.7 контракту).

Прийняття Будинку в експлуатацію - факт видачі документа, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом Будинку проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації (пункт 1.7 контракту).

Відповідно до пункту 1.2 контракту покупець за умови оплати вартості Контракту та Ціни виконання Контракту отримує виключне та безумовне право набуття Базового активу у власність.

Згідно пункту 1.3 контракту, останній передбачає набуття Покупцем у власність Базового активу, що включає право Покупця за умови здійснення оплати Ціни виконання Контракту здійснити державну реєстрацію права власності на Об`єкт після завершення будівництва та Прийняття Будинку в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Пунктом 3.1 контракту встановлено, що вартість контракту становить 1000 (одна тисяча) гривень, які оплачуються Стороною-2 на користь Сторони-1 протягом 40 (сорока) банківських днів із дня підписання Контракту.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 контракту встановлено, що вартість Базового активу визначається із розрахунку 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок за 1 кв. м. Базового активу в тому числі ПДВ, що в цілому складає 1095600 (один мільйон дев`яносто п`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок за Загальну проектну площу Об`єкту, в тому числі ПДВ.

Покупець здійснює оплату Ціни виконання Контракту протягом 40 (сорока) банківських днів із дня підписання Контракту, але в будь-якому випадку до Прийняття Об`єктів експлуатацію. Оплата Ціни виконання Контракту здійснюється Стороною-2 в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на поточний рахунок Сторони-1 (пункти 4.2, 4.4 контракту).

Згідно пункту 4.3. Розділу ІІІ «Умови придбання базового активу» контракту протягом 90 (дев`яноста) календарних днів після Прийняття Будинку в експлуатацію та отримання від відповідного органу документа про присвоєння поштової адреси Будинку Сторона-1 передає Покупцю Базовий актив за Актом прийому-передачі Об`єкта, який підписується Стороною-1 та Покупцем, із зазначенням у Акті: місцезнаходження та найменування Об`єкта відповідно до термінології інвентарної справи, складеної бюро технічної інвентаризації, технічних характеристик Об`єкта та стану на момент передачі, відомостей про придатність Об`єкта для експлуатації, перелік та опис інженерних комунікацій, інших відомостей, які Сторона-1 та Покупець вважають за необхідне вказати.

Відповідно до пункту 4.4 Розділу ІІІ «Умови придбання базового активу» контракту право власності Покупця на Базовий актив виникає з моменту державної реєстрації в установленому порядку права власності на Об`єкт як об`єкт нерухомого майна на підставі цього Контракту, документу про Прийняття Будинку в експлуатацію та Акта прийому-передачі Об`єкта.

Цей Контракт набуває чинності з моменту підписання його Сторонами. Цей Контракт діє до передачі Базового активу у власність Покупця або розірвання Контракту (пункт 2.1, 2.2 Розділу IV «Прикінцеві Положення» контракту).

На виконанням умов пунктів 3.1, 4.1, 4.2 та 4.4 контракту, позивачем було сплачено на користь ТОВ «МК 8» грошові кошти у загальному розмірі 1095600,00 грн, як вартість Базового активу, а також 1000,00 грн вартості контракту, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №218 від 04.11.2020 та №219 від 04.11.2020.

18.12.2025 року між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Кью джі інвест», від імені, в інтересах та за рахунок якого, на підставі договору №26122019-КУА від 26.12.2019 діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління активами «Профінвест», як первісним покупцем, та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі договору №29/09-2017 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 29.09.2017 діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління активами «Портофін», як новим покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК-8», як Стороною-1, було укладено договір купівлі-продажу права вимоги за форвардним контрактом та заміну сторони форвардного контракту №Д-ОЗН/01-КВ-051 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого цим договором регулюються відносини, пов?язані із заміною сторони - Покупця за Форвардним контрактом №ОЗН/01-КВ/051 від 29.10.2020 р., надалі - Контракт. Терміни, які використовуються в цьому договорі, мають те ж визначення, що і в Контракті.

Відповідно до пункту 1.2 договору Первісний покупець продає шляхом відступлення в повному обсязі, а Новий покупець набуває право вимоги, яке включає всі права Покупця за Контрактом (в тому числі і право набуття Покупцем у власність Базового активу) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК 8» (ідентифікаційний код юридичної особи 41738693), яке є Стороною-1 за Контрактом. Контракт передбачає набуття Покупцем у власність Базового активу, що включає право та зобов?язання Покупця за умови оплати Ціни виконання Контракту, здійснити державну реєстрацію права власності на Об?єкт на умовах та в порядку, передбаченому Контрактом. Право вимоги виникло внаслідок оплати Первісним покупцем на користь Сторони-1, що є продавцем Базового активу, Ціни виконання Контракту, що є вартістю Базового активу, крім зобов?язань, передбачених п. 4.1.2 розділу I1 Контракту.

Пункт 1.3 договору встановлює, що право вимоги Покупця до Сторони-1 за Контрактом переходить до Нового покупця виключно після повної оплати відступленого права вимоги в порядку, передбаченому цим Договором, що підтверджується передачею Первісним покупцем Новому покупцю оригіналу Контракту за Актом прийому-передачі Контракту. Первісний покупець підтверджує, що станом на дату укладення цього Договору вартість Базового активу, визначена Контрактом, сплачена в повному обсязі, крім зобов?язань, передбачених п. 4.1.2 розділу ІІ Контракту.

За умовами пункту 1.4 договору із дня набуття Новим покупцем права власності на відступлене право вимоги Первісний покупець відступає права та переводить зобов`язання сторони - Покупця за Контрактом, а Новий покупець приймає всі права та зобов`язання Первісного покупця і стає стороною - Покупцем за Контрактом замість Первісного покупця. До Нового покупця переходять також, у разі наявності, всі та будь-які права, що забезпечують виконання зобов`язань за Контрактом.

За право вимоги за Контрактом, що відступається за цим Договором, Новий покупець сплачує Первісному покупцю вартість права вимоги, що складає суму грошових коштів, розмір, порядок та умови сплати якої встановлюються цим Розділом Договору (далі - Вартість права вимоги) (пункт 4.1 договору).

Згідно пункту 4.2 договору розмір Вартості права вимоги складає 1680564 (мільйон шістсот вісімдесят тисяч п?ятсот шістдесят чотири) гривень 76 копійок (згідно з пп. 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України операції з відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов?язаннями (вимогами) не є об?єктом оподаткування ПДВ). Оплата Вартості права вимоги здійснюється Новим покупцем в національній валюті України - гривні.

Умовами пункту 4.3 договору встановлено, що вказана у п. 4.2 цього Договору Вартість права вимоги має бути сплачена Новим покупцем на банківський рахунок Первісного покупця протягом десяти календарних днів з моменту підписання цього Договору Сторонами.

Відповідно до пункту 4.4 договору усі оплати за цим Договором здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Первісного покупця. Сторони погодили, що датою здійснення Новим покупцем оплати кожного конкретного платежу за Договором є дата зарахування сплачених Новим покупцем грошових коштів на банківський рахунок Первісного покупця.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що за порушення строків виконання грошових зобов?язань за цим Договором Новий покупець сплачує Первісному покупцю суму боргу та неустойку у розмірі 0,5 % (нуль цілих п?ять десятих відсотка) від розміру Вартості права вимоги визначеного в гривнях на момент укладення цього Договору та встановленого у п. 4.2 Договору за кожний день такого порушення (прострочення) строків виконання грошових зобов?язань.

Цей Договір діє з дати підписання його обома Сторонами та до виконання Сторонами взятих на себе обов?язків або до моменту розірвання цього Договору (пункт 8.1 договору).

Як зазначає позивач і не заперечується відповідачем, останній всупереч умовам пунктів 4.1 - 4.3 договору не сплатив на користь позивача вартість права вимоги у розмірі 1680564,76 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач, через Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління активами «Профінвест», яке діє від його імені, в інтересах та за його рахунок, звернулося до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» з вимогою щодо погашення заборгованості за договором купівлі-продажу права вимоги за форвардними контрактами та заміну сторони форвардних контрактів №20/03/2026-1 від 20.03.2026 року, у якій, зокрема, вимагав сплатити наявну заборгованість по договору купівлі-продажу прав вимоги за форвардним контрактом та заміну сторони форвардного контракту №Д-ОЗН/01-КВ-051 від 18.12.2025 у розмірі 1680564,76 грн, втім відповідач вказану вимогу залишив без відповіді і задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів ч. 2, 3 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги (цесії) може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу.

За умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу права вимоги за форвардним контрактом та заміну сторони форвардного контракту № Д-ОЗН/01-КВ-051 від 18.12.2025 позивач відступає відповідачу право вимоги, яке включає всі права позивача за форвардним контрактом № ОЗН/01-КВ/51 від 29.10.2020.

Договором купівлі-продажу права вимоги встановлений обов`язок відповідача сплатити позивачу за передане право вимоги 1680564,76 грн у строк, вказаний у пункті 4.3 договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами пункту 4.3 договору встановлено, що вказана у п. 4.2 цього Договору Вартість права вимоги має бути сплачена Новим покупцем на банківський рахунок Первісного покупця протягом десяти календарних днів з моменту підписання цього Договору Сторонами.

Таким чином, відповідач, з урахуванням приписів статей 253, 254 Цивільного кодексу України, повинен був сплати на користь позивача вартість права вимоги у строк до 29.12.2025 (включно).

Втім, як встановлено судом, відповідач у встановлені договором строки оплату вартості права вимоги не здійснив.

Тоді як, зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині оплати вартості права вимоги підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 1680564,76 грн.

Статтею 611 Цивільний кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Пунктом 5.5 договору сторони встановили, що за порушення строків виконання грошових зобов?язань за цим Договором Новий покупець сплачує Первісному покупцю суму боргу та неустойку у розмірі 0,5 % (нуль цілих п?ять десятих відсотка) від розміру Вартості права вимоги визначеного в гривнях на момент укладення цього Договору та встановленого у п. 4.2 Договору за кожний день такого порушення (прострочення) строків виконання грошових зобов?язань.

Відтак, оскільки відповідач допустив порушення строку оплати вартості права вимоги, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 5.5 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 1016741,68 грн за період з 29.12.2025 по 28.04.2026.

За змістом статей 509, 524, 533-535 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно частини першої статті 546 Цивільного кодексу України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У той же час, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з преамбулою вказаного Закону він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №910/4629/21, від 20.01.2022 у справі №910/20734/20, від 12.03.2020 у справі №907/65/18.

З огляду на вищевикладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не враховано приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», як і не враховано положення статей 253, 254 Цивільного кодексу України, за якими перебіг строку прострочення починається з дня, наступного за днем, у якому таке зобов`язання мало бути виконане, а тому, здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 167181, 66 грн, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період з 30.12.2025 по 28.04.2026, в іншій частині цих позовних вимог слід відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 16713,56 грн та інфляційні втрати у розмірі 57744,52 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не вірно визначено початок періоду прострочення, з огляду на положення статті 253 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим належним розміром 3% річних є 16575,43 грн, в іншій частині належить відмовити.

У той же час, це не вплинуло на розрахунок інфляційних втрат, оскільки з урахуванням методики їх розрахунку, розрахунок індексу інфляції здійснюється не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Разом з цим, розглянувши вимогу відповідача про зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає, що відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні вказаних норм поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку. Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру даної санкції.

Аналіз приписів статті 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 року у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 року у справі № 914/891/16).

Тобто питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. При цьому, саме на відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.

Аналіз чинного законодавства України свідчить про відсутність вичерпного переліку виняткових випадків, які є безумовними підставами для зменшення неустойки. Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Належне виконання договору є основним обов`язком сторін, передбаченим загальними принципами зобов`язального права.

У даному випадку, на момент звернення позивача до суду з даним позовом прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань тривало понад чотири місяці і жодних доказів неможливості виконання взятих на себе зобов`язань за договором з об`єктивних причин не надано.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру пені.

Водночас, саме лише посилання відповідача на положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (право на зменшення розміру неустойки за рішенням суду), не встановлює для суду обов`язку зменшити заявлену до стягнення неустойку, оскільки є правом суду, яке останній може реалізувати виходячи з обґрунтованості наведених стороною підстав для зменшення розміру заявленої неустойки, враховуючи, в тому числі, докази надані на підтвердження наведених обставин, що можуть стати підставою для такого зменшення.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги в частині заявленої до стягнення пені через порушення норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а також не наведення та ненадання будь-яких підстав та доказів для зменшення задоволеного судом розміру пені на 90%, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Кью джі інвест» підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» (04123, м. Київ, вул. Межова (Подільський р-н), буд. 23; ідентифікаційний код 40393232) на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Кью джі інвест» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17, поверх 8; ідентифікаційний код 43428236) основний борг у розмірі 1680564 (один мільйон шістсот вісімдесят тисяч п?ятсот шістдесят чотири) грн 76 коп., 3% річних у розмірі 16575 (шістнадцять тисяч п?ятсот сімдесят п?ять) грн 43 коп., пеню у розмірі 167181 (сто шістдесят сім тисяч сто вісімдесят одна) грн 66 коп., інфляційні втрати у розмірі 57744 (п?ятдесят сім тисяч сімсот сорок чотири) грн 52 коп. та судовий збір у розмірі 23064 (двадцять три тисячі шістдесят чотири) грн 80 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2026.

СуддяТ.В. Васильченко