Решение № 140951121, 27.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2026Справа № 910/6357/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХСЕРВІС"

вул. Джонса Ґарета, будинок 8, офіс 7, м. Київ, 04119;

код ЄДРПОУ 45172014

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДДИЗАЙН-21"

вул. Бориспільска, 7, м. Київ, 02099; код ЄДРПОУ 24093124

про стягнення 505 000, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХСЕРВІС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДДИЗАЙН-21" (далі-відповідач) про стягнення основного боргу безпідставно набутих коштів в розмірі 505 000, 00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 справу №910/6357/26 передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 позовну заяву залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

09.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.06.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХСЕРВІС» у березні 2026 року перерахувало на рахунок ТОВ «БУДДИЗАЙН-21» грошові кошти у загальній сумі 505 000,00 грн.

Зокрема, 13.03.2026 року ТОВ «МОТОТЕХСЕРВІС» здійснило на користь ТОВ «БУДДИЗАЙН-21» грошовий переказ у сумі 200 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 985.

Надалі, 27.03.2026 року ТОВ «МОТОТЕХСЕРВІС» додатково перерахувало на рахунок ТОВ «БУДДИЗАЙН-21» грошові кошти у сумі 305 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 4.

За доводами позивача, між ТОВ «МОТОТЕХСЕРВІС» та ТОВ «БУДДИЗАЙН-21» не було належним чином оформлено договірні відносини щодо надання послуг спецтехніки або виконання відповідних робіт. Сторони не погодили та не підписали договір, не визначили у належній формі істотні умови майбутніх правовідносин, зокрема конкретний предмет, обсяг, строки, порядок виконання, порядок приймання результату робіт чи послуг, а також інші умови, необхідні для такого виду зобов`язання. Позивач не підписував із відповідачем договору, актів приймання-передачі виконаних робіт або наданих послуг, інших первинних документів, які б підтверджували фактичне виконання відповідачем будь-яких робіт чи надання послуг на суму 505 000,00 грн.

ТОВ «МОТОТЕХСЕРВІС» зазначає, що здійснення платежів мало місце на етапі попередніх домовленостей сторін та очікуваного оформлення договірних відносин. Проте остаточної згоди щодо укладення договору сторони не досягли, належний договір не був укладений, а правова підстава для набуття та подальшого утримання ТОВ «БУДДИЗАЙН-21» коштів у сумі 505 000,00 грн відсутня.

31.03.2026 позивач направив відповідачу вимогу про повернення помилково сплачених коштів у загальному розмірі 505 000,00 грн, перерахованих згідно з платіжними інструкціями від 13.03.2026 та 27.03.2026. Однак відповіді на вказану вимогу позивач не отримав, кошти відповідачем не повернуто.

Таким чином, за твердженням позивача, котре не спростовано відповідачем та підтверджено наявними матеріалами справи, позивач звертався до відповідача з претензією з вимогою щодо повернення отриманих грошових коштів, однак вимоги, зазначені в претензії залишені відповідачем без виконання.

Вказане і зумовило звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 505 000,00 гри.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.03.2026 ТОВ «МОТОТЕХСЕРВІС» перерахувало на користь ТОВ «БУДДИЗАЙН-21» грошові кошти в сумі 200 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 985 з призначенням платежу: «За послуги спецтехніки згідно рахунку №160 вiд 13.03.2026 року. В т.ч. ПДВ - 20 % 33333.33 грн», а 27.03.2026 - грошові кошти в сумі 305 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 4 з призначенням платежу: «За послуги спецтехніки згідно рахунку №206 від 25.03.2026. у т.ч. ПДВ 20% - 50833.33 грн.»Загальна сума перерахованих коштів становить 505 000,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що у березні 2026 року позивач двічі звертався до нього з пропозиціями про термінове надання платних послуг спеціальною технікою, які відповідач прийняв та виконав шляхом надання відповідної спецтехніки для здійснення робіт в інтересах позивача. За доводами відповідача, оплата за надані послуги здійснювалася на підставі виставлених рахунків, у яких зазначено обсяги виконаних робіт. Крім того, відповідач вказує, що відповідні господарські операції відображено сторонами в податковому обліку шляхом оформлення податкових накладних №49 від 13.03.2026 та № 130 від 27.03.2026, що, на переконання позивача, є додатковим підтвердженням реальності господарських операцій.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що оформлення податкових накладних № 49 від 13.03.2026 та № 130 від 27.03.2026 підтверджує фактичне надання позивачу послуг спеціальною технікою та, відповідно, наявність правових підстав для отримання і утримання перерахованих коштів.

Саме по собі складання та реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, оскільки такі документи оформлюються з метою виконання платником податків обов`язків у сфері податкового обліку. Обставини фактичного надання послуг мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, зокрема первинними документами, які відображають зміст господарської операції, її обсяг, вартість та факт виконання відповідних зобов`язань.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у справах № 910/10156/17 та № 813/1107/14, відповідно до яких податкова накладна сама по собі не може бути єдиним та достатнім доказом реальності господарської операції за відсутності інших доказів її фактичного здійснення.

При цьому посилання відповідача на відображення спірних операцій у податковому обліку та сплату податку на додану вартість не спростовує доводів позивача щодо відсутності фактичного надання послуг, оскільки виконання податкових обов`язків не замінює необхідності доведення обставин реального виконання господарського зобов`язання.

Крім того, суд враховує, що податкові накладні, складені без фактичного здійснення господарської операції, можуть бути скориговані у порядку, передбаченому податковим законодавством. Зокрема, у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/6673/20 Верховний Суд розглядав питання виправлення податкового обліку шляхом складання розрахунку коригування до податкової накладної, оформленої за операцією, яка фактично не відбулася. Відповідний механізм передбачений пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Отже, сам факт складення податкових накладних не позбавляє сторони можливості врегулювати податкові наслідки операції, яка фактично не відбулася, та не може слугувати самостійною підставою для висновку про наявність у відповідача права на отримання спірних коштів.

Заперечуючи проти позову, відповідач також зазначає, що у березні 2026 року позивач звертався до нього з пропозиціями про термінове надання платних послуг спеціальною технікою, які були прийняті відповідачем, а відповідна техніка нібито працювала в інтересах позивача. Однак наведені твердження підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі та самі по собі не підтверджують факту виконання відповідачем відповідних зобов`язань.

За відсутності належних доказів фактичного надання послуг, зокрема первинних документів, які б підтверджували обсяги, зміст і вартість виконаних робіт, посилання відповідача на попередні домовленості, виставлені рахунки та податкові накладні не є достатніми для висновку про правомірність утримання отриманих коштів.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула або зберегла майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Застосування зазначеної норми не залежить від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб або наслідком певної події.

У цій справі матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у загальному розмірі 505 000,00 грн. Водночас відповідач не надав належних доказів фактичного надання послуг, за які отримано зазначені кошти, або інших обставин, що свідчили б про наявність правової підстави для їх утримання.

За таких обставин суд доходить висновку, що саме по собі оформлення податкових накладних не підтверджує виникнення у відповідача права на отримання та утримання спірних коштів, а за відсутності належних доказів надання послуг отримані кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

За твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем, між сторонами не було укладено договору ані в письмовій формі, ані у спрощений спосіб, а матеріали справи не містять належних доказів його укладення. За таких обставин перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 505 000,00 грн не мають установленої правової підстави, у зв`язку з чим позивач вважає їх безпідставно набутими відповідачем.

Як стверджує позивач, що вказані грошові кошти у розмірі 505 000,00 грн. були перераховані на рахунок відповідача помилково, однак договірних відносин між сторонами не виникло, які були б підставою для перерахування грошових коштів у розмірі 505 000,00 грн.

Окрім того, доказів існування між сторонами зобов`язальних відносин, на виконання яких могли бути перераховані вказані грошові кошти до суду не представлено.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем, у відповідності до вищезазначених приписів процесуального закону, не спростовано належними та достовірними доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 505 000,00 грн. Жодних документальних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем також не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Як вбачається з матеріалів, відповідач не повернув безпідставно отримані кошти у розмірі 505 000,00 грн.

З огляду на встановлені обставини справи, відсутність належних доказів укладення між сторонами договору та фактичного надання відповідачем послуг спеціальною технікою, а також неповернення відповідачем грошових коштів після отримання вимоги позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДДИЗАЙН-21» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХСЕРВІС» 505 000,00 грн безпідставно набутих коштів.

Враховуючи наведене, з`ясувавши всі обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та надавши оцінку поданим доказам і доводам учасників справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73- 74, 76- 79, 86, 129, 233, 237- 238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДДИЗАЙН-21» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7; код ЄДРПОУ 24093124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХСЕРВІС» (04119, м. Київ, вул. Джонса Ґарета, будинок 8, офіс 7; код ЄДРПОУ 45172014) 505 000,00 грн безпідставно набутих коштів та 7 575,00 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов