Решение № 140951043, 26.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/6888/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

до Державного агентства резерву України

про стягнення 13554,97 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного агентства резерву України про стягнення 13554,97 грн. заборгованості за 2025 рік за Договором від 10.02.2006 №10/1/211-06.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

15.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду доставлена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2006 між Державним комітетом з державного матеріального резерву (Комітет) та Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (Зберігач) укладено договір №10/1/211-06 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах резервуарах, підземних сховищах зберігача

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Комітет передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно із специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1. Передбачені цим Договором форми актів затверджуються Держрезервом України.

Згідно з п.3.1 Договору Комітет зобов`язаний відшкодовувати Зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.

У пункті 3.2 Договору встановлено, що Комітет зобов`язаний оплачувати зберігачу вартість із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки) на основі попередньо укладеного договору закладення (поставки) цінностей мобілізаційного резерву.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4.2 Договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберіганням цінностей здійснюється за узгодженням між Держрезервом України та зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого з Держрезервом України кошторису витрат, затверджених Держрезервом України акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобрезерву та наданими до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати).

За умовами п. 4.3 Договору оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться після отримання та погодження Держрезервом України акту встановленої форми на основі попередньо укладеного договору закладення (поставки) цінностей мобілізаційного резерву.

У пункті 7.3 Договору вказано, що останній набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей (до повного виконання нарядів Держрезерву України на відпуск матеріальних цінностей).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.09.2011 внесено запис про державну реєстрацію припинення Державного комітету України з державного матеріального резерву (ідентифікаційний код 00034016) на підставі рішення про реорганізацію.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.09.2024 №1117 "Про ліквідацію Державного агентства резерву", яка набрала чинності 03.10.2024.

08.10.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації"; станом на час розгляду справи юридична особа перебуває в стані припинення.

На виконання умов Договору позивачем складено наступні акти: акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ТОВ «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» за І квартал 2025 року на суму 3095,82 грн., в тому числі ПДВ - 515,97 грн.; акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Товариству з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» за ІІ квартал 2025 року на суму 3091,98 грн., в тому числі ПДВ - 515,33 грн.; акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Товариству з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» за ІІІ квартал 2025 року на суму 3661,58 грн., в тому числі ПДВ - 610,26 грн., акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Товариству з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» за ІV квартал 2025 року на суму 3705,59 грн., в тому числі ПДВ - 617,60 грн.

Дані акти направлені на електронну адресу та на поштову адресу відповідача з супровідними листами від 18.08.2025 №3571, від 27.10.2025 №4462, від 13.01.2026 №150 зі звітами про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складському приміщенні за І квартал 2025, за ІІ квартал 2025 року, за ІІІ квартал 2025 року та ІV квартал 2025 року, що підтверджується поштовими чеками.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 статті 946 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державні резерви" відповідальне зберігання державного матеріального резерву - послуга із зберігання з дотриманням необхідних умов для забезпечення належної якості відповідної кількості закладених до державних резервів матеріальних цінностей у суб`єктів господарювання незалежно від форми власності (резидентів та нерезидентів), у тому числі поза межами території України, відповідно до порядку та умов, визначених цим Законом та договором.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про державні резерви" визначено, що запаси матеріальних цінностей державного матеріального резерву розміщуються на підприємствах, в установах та організаціях, які можуть забезпечити відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Закону України "Про державні резерви" передбачено, що запаси державного матеріального резерву можуть розміщуватися на відповідальне зберігання у відповідальних зберігачів на підставі укладених договорів відповідального зберігання. Типова форма договору про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №532 від 12.04.2002, (надалі - Порядок) запроваджує механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям (надалі - відповідальні зберігачі) витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі мобілізаційного, і визначення суми цих витрат (п. 1 Порядку).

Відповідно до п. 2 Порядку сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.

Згідно з п. 7 Порядку відшкодування витрат, пов`язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Судом установлено, що відповідно до актів на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву загальний розмір боргу відповідача за період І-ІV квартал 2025 року становить 13554,97 грн.

Дані акти разом із супровідними листами від 18.08.2025 №3571, від 27.10.2025 №4462, від 13.01.2026 №150 та зі звітами про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складському приміщенні за І квартал 2025, за ІІ квартал 2025 року, за ІІІ квартал 2025 року та ІV квартал 2025 року направлялися позивачем відповідачу на електронну адресу та на поштову адресу, що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовими чеками.

У свою чергу, відповідачем зазначені акти залишилися не підписаними, обґрунтованих заперечень проти цих актів щодо обсягу та якості наданих послуг відповідачем не надавалося, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 13554,97 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені позивачем витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" задовольнити повністю.

Стягнути з Державного агентства резерву України (01024, м. Київ, вул. Є. Чикаленка, будинок 28/9; ідентифікаційний код 37472392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (41600, Сумська обл., місто Конотоп, вулиця Петлюри Симона, 25; ідентифікаційний код 12602750) 13554 (тринадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 97 коп. боргу, а також 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова