Постановление суда № 140950404, 27.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

27.10.2026м. ДніпроСправа № 904/2391/24 (904/5093/26)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плафена ЛТД" (49000, м. Дніпро, вул. Грушевського Михайла, буд. 1, ідентифікаційний код 21442251) в особі ліквідатора Шелест Юлії Вікторівни (01054, м. Київ, вул.Івана Франка, буд. 18-А, оф. 2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрова Плюс 2021", м.Чернівці

відповідача-2 ОСОБА_1 , м. Львів

відповідача-3 ОСОБА_2 , м. Чернівці

відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентсмарт", м. Чернівці

про визнання правочинів недійсними

в межах справи № 904/2391/24

за заявою Головного управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м.Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, ідентифікаційний код 44057187)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плафена" ЛТД (49000, м.Дніпро, вул. Грушевського Михайла, буд.1, ідентифікаційний код 21442251)

про визнання банкрутом

Суддя Мілєва І.В.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває на стадії ліквідації справа №904/2391/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Плафена" ЛТД (49000, м. Дніпро, вул. Грушевського Михайла, буд.1, ідентифікаційний номер юридичної особи 21442251).

Ухвалою від 05.05.2026 призначено арбітражного керуючого Шелест Юлію Вікторівну, свідоцтво № 2092 від 30.12.2022 (01054, м. Київ, вул. Івана Франка, буд.18-А, офіс 2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) ліквідатором у справі №904/2391/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Плафена" ЛТД (49000, м. Дніпро, вул. Грушевського Михайла, буд.1, ідентифікаційний код 21442251).

24.08.2026 ОСОБА_3 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Плафена ЛТД" звернулась до господарського суду з позовною заявою до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрова Плюс 2021", відповідача-2 ОСОБА_1 , відповідача-3 ОСОБА_2 та відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентсмарт", в якій просить:

- звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі;

- визнати недійсним правочин щодо передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Покрова Плюс 2021, вчинений між Товариством з обмеженою відповідальністю Плафена ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю Покрова Плюс 2021, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 30.03.2021;

- визнати недійсним договір купівлі - продажу 85/100 часток нежитлових приміщень від 15.04.2021р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Плафена ЛТД та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

- витребувати на користь Товариством з обмеженою відповідальністю Плафена ЛТД (в ліквідаційну масу) з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Рентсмарт об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером:1836725073101.

Суд ухвалою від 27.08.2026 позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Плафена ЛТД" Шелест Юлії Вікторівни залишив без руху. Запропонував позивачу протягом 10 (десяти днів) з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: подати до суду чек та опис вкладення у цінний лист (оригінали або належним чином засвідчені копії), які підтверджують факт відправлення відповідачам-1,4 (на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) копії позовної заяви і доданих до неї документів.

28.08.2026 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2026 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачам - 1,4.

Суд ухвалою від 02.09.2026 клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви - задовольнив. Відстрочив Товариству з обмеженою відповідальністю "Плафена ЛТД" в особі ліквідатора Шелест Юлії Вікторівни сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 68 024,80 грн до ухвалення судового рішення у справі. Прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 01.10.2026.

Суд ухвалою від 01.10.2026 перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/2391/24 (904/5093/26) за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 02.11.2026.

20.10.2026 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Плафена ЛТД" Шелест Юлія Вікторівна подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд застосувати захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно-нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1836725073101, право власності на яке зареєстровано та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентсмарт".

Свою заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує наступним. Оціночна вартість спірного майна згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 21.08.2026 № 201-20260821-0012289155 становить 12 301 529,98 грн. Загальний розмір вимог кредиторів, внесених до реєстру вимог кредиторів боржника, 1 875 624,63 грн (кредитор Головне управління ДПС у Чернівецькій області). Грошових коштів для задоволення цих вимог боржник не має, а спірне майно є єдиним значним активом, повернення якого сформує ліквідаційну масу. Відповідно до наданих у справі доказів і даних Державного реєстру речових прав з березня 2021 року по листопад 2024 року спірне майно (або його частки) було неодноразово відчуджене, зокрема: внесено до статутного капіталу ТОВ «Покрова Плюс2021» (30.03.2021); продано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (15.04.2021); подаровано ОСОБА_2 ОСОБА_4 (16.09.2022); продано ОСОБА_4 ОСОБА_1 (22.05.2023); внесено до статутного капіталу ТОВ «Чернівці Інвест Енд Білдінг» (05.03.2024 та 19.03.2024); повернуто ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); подаровано ОСОБА_1 її матері ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та передано останньою ТОВ «РЕНТСМАРТ» (06.11.2024). 06.11.2024 право власності на спірне майно було зареєстровано послідовно за двома різними суб`єктами за ОСОБА_5 (о 16:05) та за ТОВ «РЕНТСМАРТ» (о 21:21), тобто спірне майно було відчужено двічі протягом одного дня. Таким чином, для переходу права власності на спірне майно до нового набувача достатньо одного дня, а за відсутності жодних реєстраційних обмежень відчуження може бути вчинене до моменту ухвалення рішення у справі без будь-якого повідомлення позивача. ТОВ «РЕНТСМАРТ» створене 06.11.2024 у день, коли ОСОБА_5 отримала спірне майно в дар від ОСОБА_1 . Первісною засновницею (з часткою 275 000 грн) була ОСОБА_5 ; вже 11.11.2024 вона вибула зі складу засновників, а єдиним учасником із часткою 100 % статутного капіталу (5 500 000 грн) та кінцевим бенефіціарним власником став ОСОБА_6 , який є директором товариства (відомості станом на 14.10.2026). Після набуття спірного майна ТОВ «РЕНТСМАРТ» 22.05.2025 придбало земельну ділянку під ним (кадастровий номер 7310136600:08:004:0058, ціна за договором 10 931 681,00 грн) та 30.01.2026 передало в оренду ТОВ «ТОР-ЗАХІД» торгові приміщення площею 2034 кв.м на 5 років із правом піднайму. За даними фінансової звітності ТОВ «РЕНТСМАРТ» за 2025, активи товариства становили 21 040 500 грн, зобов`язання 10 626 300 грн. Наявність значних зобов`язань створює додатковий ризик обтяження спірного майна заставою (іпотекою), його внесення до статутного капіталу інших осіб або звернення на нього стягнення за вимогами третіх осіб, що так само унеможливить повернення майна у ліквідаційну масу.

22.10.2026 відповідач-2 подав до суду заперечення на заяву позивача про забезпечення позову, в яких зазначає, що позивачем не надано до позовної заяви аргументів, розрахунків чи довідок про оціночну вартість спірного майна, а довідка, на яку посилається позивач не долучена і до заяви про забезпечення позову, тому встановити її зміст та загалом обґрунтування оціночної вартості спірного майна неможливо. ОСОБА_1 зауважує, що позивачем не було додержано вимоги, викладені у ч. 1 ст. 139 та главі 10 ГПК України та не наведено обґрунтувань необхідності заходів забезпечення позову і яким чином це допоможе запобігти можливим порушенням відповідачем-2 майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Також відповідач-2 звертає увагу, що як з моменту переходу права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентсмарт» 06.11.2024, так і після подання позовної заяви у цій справі жодних дій із спірним майном не вчинялося, договорів щодо купівлі-продажу, міни та будь-яких інших правочинів не укладалося. Спірне майно з 2024 року перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентсмарт», з огляду на що не зрозуміло, які існують ризики, що можуть підтвердити необхідність застосування заходів забезпечення позову у справі № 904/2391/24 (904/5093/26).

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).

Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд зазначає, що суддя Мілєва І.В. перебувала у щорічній відпустці у період з 12.10.2026 по 23.10.2026 (п`ятниця) включно.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 5 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України).

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту", кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Господарський суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно та повно дослідивши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Вказане узгоджується із позицією Верховного суду України, яка наведена у постанові від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17, та яка зводиться до того, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

З огляду на закріплені в наведених положеннях принципи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії") вбачається, що Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При цьому, позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвідношення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб ; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Відповідно до ч.1,5,6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надаються, зокрема, заявником. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.08.2020 по справі № 904/2357/20.

Враховуючи характер спору, суд вважає, що наведений спосіб забезпечення позову відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності.

Суд вбачає наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і вказаним заявником предметом спору, співмірність заходу із вказаними позовними вимогами.

Вжиття наведеного заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може унеможливити виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача.

За приписами ч. 6, 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

В заяві про забезпечення позову міститься клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Плафена ЛТД" Шелест Юлії Вікторівни про відстрочення сплати судового збору, в якому арбітражна керуюча Шелест Юлія Вікторівна в інтересах товариства просить суд відстрочити сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов, якщо заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Суд, оцінивши доводи позивача, наведені в обґрунтування поважності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, вважає за доцільне клопотання про відстрочення сплати судового збору задовольнити та відстрочити сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн (з урахування коефіцієнта 0,8) до ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233, 234, 235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Плафена ЛТД" Шелест Юлії Вікторівни про забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно нежитлові будівлі за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Чернівці, провулок Складський, будинок 1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1836725073101, номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 12204854).

3. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рентсмарт" (58018, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Чернівці, пров.Складський, буд.1, ідентифікаційний код 45780487), а також іншим особам, вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження зазначеного нерухомого майна та його обтяження, у тому числі укладати договори купівлі-продажу, міни, дарування, внесення до статутного (складеного) капіталу, передачі в заставу, іпотеку, довірче управління та інші правочини, наслідком яких є перехід, обтяження чи припинення права власності на нього.

Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нерухомого майна, а саме: державну реєстрацію переходу, обтяження та припинення права власності, іпотеки, поділу, виділу, об`єднання, зміни складу об`єкта нерухомого майна.

4.Вжиті заходи забезпечення позову не обмежують права користування зазначеним нерухомим майном, у тому числі за чинним договором оренди від 30.01.2026 (запис про інше речове право №63330912).

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання 27.10.2026.

Ухвала як виконавчий документ підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред`явлена до виконання - до 28.10.2029.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Плафена ЛТД" (49000, м. Дніпро, вул. Грушевського Михайла, буд. 1, ідентифікаційний код 21442251).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентсмарт" (58018, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Чернівці, пров.Складський, буд.1, ідентифікаційний код 45780487).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.В. Мілєва