Решение № 140950260, 27.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026м. ДніпроСправа № 910/12896/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», 03150, м.Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А, код ЄДРПОУ 30600592

про стягнення 86 055,22грн.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про стягнення 86 055, 22грн. орендної плати за договором № ПР/ВЧД-16-2019-001/НКМ-дч від 24.07.2019р.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду з позовом орендоване майно Орендарем Орендодавцю не поверталось, а орендна плата з 24.07.2024 не сплачується, що своєю чергою є порушенням з боку Орендаря умов Договору, зокрема, пунктів 2.4 та 3.6. Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 справу № 910/12896/24 передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

27.01.2025р. матеріали справи № 910/12896/24 надійшли на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025р., справу №910/12896/24 розподілено для розгляду судді Панні С.П.

Ухвалою суду від 31.01.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

14.02.2025р. до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором оренди та регулятивним нормам статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. З урахування вищевикладеного, регулятивна норма ст. 762 Цивільного кодексу України («Плата за найм (оренду) майна») і охоронна норма ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України («Обов`язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно. Зважаючи на те, що правовідносини сторін за договором оренди майна у разі (після) припинення договору не можуть бути врегульовані іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, та сплату ТОВ «ЛЕМТРАНС» неустойки у подвійному розмірі орендної плати за період з 24.07.2024 року по 31.08.2024 року на загальну суму 135 946,98 грн., Відповідач вважає, що позовні вимоги АТ «Укрзалізниця» до ТОВ «ЛЕМТРАНС» про стягнення орендної плати за період з 24.07.2024 року по 31.08.2024 року у розмірі 86 055,22 грн., є необґрунтованими.

17.02.2026р. до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказує, що укладаючи Договір сторони погодили, що нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном (пункти 3.6, 3.10 Договору), в зв`язку з чим сам факт закінчення строку дії Договору не звільняє ТОВ «Лемтранс» від оплати орендної плати, адже вона нараховується та, відповідно, сплачується до моменту повернення орендованого майна. З огляду на невиконання Орендарем свого зобов`язання по сплаті орендної плати за весь час фактичного користування майном, як-то передбачено п. 3.6 Договору, ТОВ «Лемтранс» АТ «Українська залізниця» за період з 24.07.2024 по 31.08.2024 має сплатити орендну плату у загальному розмірі 86 055,22 грн з ПДВ.

19.02.2026р. до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

24.07.2019р. між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» укладено договір оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-001/НКМ-дч.

Відповідно до п.1.1.на умовах та в порядку, визначених цим Договором, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме Майно загальною площею 416,9 кв. м, а саме: частину будівлі адміністративного корпусу (приміщення першого поверху (№ 1-2 1-15) площею 189,8 кв. м та підвалу (№ 1-32 1-39, ІV) площею 227,1 кв. м) структурного підрозділу «Вагонне депо Кам`янське» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», розташовану у м. Кам`янське за адресою: вул. Енергетиків, 28 б триповерхового будинку загальною площею 898,7 кв.м (далі Майно), в тому числі коефіцієнт загальних площ 46,4 % згідно з планом за поверхами, відповідно до викопіювання з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору.

Пунктами 1.2.-1.4. визначено, що майно належить Орендодавцю на праві власності. Майно надається Орендарю для його користування за цільовим призначенням виробнича діяльність (проведення ремонту залізничного рухомого складу). Вартість майна згідно довідки про балансову вартість « 01» квітня 2019 року становить 1 119 853,42грн.

Згідно з п.2.1. передача Орендареві Майна в користування здійснюється на підставі Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря, складеного згідно з формою, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 1). Майно вважається переданим Орендодавцем Орендарю з дати підписання Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (у разі наявності). При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна переходить до Орендаря з дати підписання Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря.

У пункті 2.4. встановлено, що Орендар не пізніше останнього дня строку дії цього Договору зобов`язаний повернути, а Орендодавець прийняти Майно за Актом приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця, що складається Сторонами відповідно до форми (Додатку 2 до цього Договору). Майно має бути повернуто з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від Майна без нанесення шкоди цьому Майну, в стані не гіршому, ніж на момент прийняття Майна в оренду за Актом приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря, з урахуванням його нормального зносу. У випадку погіршення стану Майна понад нормальний знос або його знищення Орендар повинен за вибором Орендодавця відновити Майно до відповідного стану або відшкодувати Орендодавцю вартість пошкодженого або знищеного Майна з вини Орендаря.

Майно вважається повернутим Орендодавцю з дати підписання Акта приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (у разі наявності) (Додаток 2) (п.2.5.).

У пункті 3.1. сторони погодили, що розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за 1 (один) календарний місяць користування 1 кв.м. Майна 64,15 грн (шістдесят чотири грн 15 коп.), крім того ПДВ 12,83 грн (дванадцять грн 83 коп.), а всього з ПДВ 76,98 грн (сімдесят шість грн 98 коп.

Відповідно до п.3.2. загальний розмір орендної плати за 1 (один) календарний місяць користування Майном становить 26 744,00 (двадцять шість тисяч сімсот сорок чотири) грн, крім того ПДВ 5 348,80 грн (п`ять тисяч триста сорок вісім грн 80 коп.), а всього з ПДВ 32 092,80 грн (тридцять дві тисячі дев`яносто дві грн 80 коп.) (надалі Орендна плата). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Орендна плата щороку автоматично збільшується на 5 % (п`ять відсотків) від ставок, що діяли за попередній рік оренди через рік з дати укладення Договору. При цьому Сторони погодилися, що така зміна розміру Орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього Договору (п.3.3.).

Згідно з п.3.4. орендна плата нараховується починаючи з дати передачі Майна за Актом приймання-передачі Майна від Орендодавця до Орендаря та сплачується Орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договором.

Відповідно до п.3.6. нарахування Орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування Майном.

Цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін з 24.07.2019 року і діє до 23.07.2024 року включно та до повного виконання зобов`язань у частині здійснення розрахунків (п.11.1.).

До договору сторони уклали Додаток №1 Акт приймання-передачі майна від 24.07.2019р. (а.с.24). Відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору у будинку за адресою: м. Кам`янське, вул. Енергетиків, 28 б, частину будівлі адміністративного корпусу, а саме приміщення першого поверху (№1-2 1-15) площею 189,8кв.м та підвалу (№1-32 1-39, IV) площею 227,1 кв.м., згідно з планом за поверхами.

Як вказує позивач, з 24.07.2024 строк дії Договору закінчений, втім, станом на теперішній час орендоване майно Орендарем Орендодавцю не поверталось, а орендна плата з 24.07.2024 не сплачується, що своєю чергою є порушенням з боку Орендаря умов Договору, зокрема, пунктів 2.4 та 3.6.

Враховуючи невиконання Орендарем свого зобов`язання по сплаті орендної плати за весь час фактичного користування майном, як-то передбачено п. 3.6 Договору, ТОВ «Лемтранс» АТ «Українська залізниця» за період з 24.07.2024 по 31.08.2024 має сплатити орендну плату у загальному розмірі 86 055,22 грн. з ПДВ, що і є предметом розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з абз. 1 ч. 1, ч.ч. 3, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Таким чином, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватись орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму (оренди) зумовлює обов`язок наймача (орендаря) негайно повернути наймодавцеві (орендодавцеві) річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», що не має наміру продовжувати строк дії договору оренди нерухомого майна № ПР/ ВЧД-16-2019-001/НКМ-дч від 24.07.2019, у зв`язку з чим листом № 577 від 08.07.2024 (а.с.17) позивач повідомив відповідача про необхідність повернення орендованого майна та про те, що вагонним депо Кам`янське визначений склад комісії з приймання переданого в оренду майна, тому відповідно до п. 11.1, пп.11.7.2 п. 11.7 Договору уповноваженій особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», яка братиме участь у поверненні майна, необхідно прибути 23.07.2024 для передачі майна з оренди та підписання акта приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця за адресою: м. Кам`янське, вул. Енергетиків, 28 б.

Отже, з урахуванням пункту 11.1, підпункту 11.7.2 пункту 11.7 Договору, Договір є припиненим з 24.07.2024 року.

23.07.2024р. Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» склало акт №1 про неявку орендаря для підписання актів приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця за договорами оренди нерухомого майна від 24.07.2019, у тому числі № ПР/ ВЧД-16-2019-001/НКМ-дч (а.с.6), згідно з яким представники орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» не з`явились для підпису актів приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця.

Таким чином, судом установлено та не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» після закінчення строку дії договору (23.07.2024) не повернуло орендоване майно позивачу.

Відповідач не надав до суду докази вжиття ним заходів щодо своєчасного повернення об`єкта оренди після закінченням строку дії Договору.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» своє зобов`язання з повернення об`єкта оренди не виконало та продовжує користуватись орендованим майном.

Суд відзначає, що відповідач не довів відсутність своєї вини в порушенні зобов`язання орендаря повернути орендодавцю нерухоме майно, що є предметом оренди, після закінчення строку дії Договору.

Таким чином, відсутні підстави для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» від цивільно-правової відповідальності за таке порушення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що неповернення об`єкта оренди за Договором після закінчення строку його дії, відбулось виключно з вини самого орендаря, тому існують правові підстави для застосування до відповідача на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування об`єктом оренди після закінчення строку дії Договору.

29.07.2024р. позивачем направлено відповідачу лист за №НГ-3/554 (а.с.15), в якому зазначав, що враховуючи припинення Договору та неповернення орендованого майна, відповідачу необхідно здійснювати оплату відповідно до п.п. 8.6. та 3.10. Договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» засобами поштового зв`язку надіслало на адресу Акціонерного товариства «Українська залізниця» лист №405 від 08.08.2024р. (а.с. 16), у якому відповідач указав, що з орендаря, що не повертає майно після припинення строку дії Договору, стягується неустойка в розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення, але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за користування майном.

19.08.2024р. позивач направив відповідачу претензію, де зазначив, що враховуючи припинення Договору та неповернення орендованого майна, відповідачу необхідно здійснювати оплату відповідно до п.п. 8.6 Договору, а саме сплати неустойки у розмірі 27 886,56грн. за період з 24.07.2024р. по 31.07.2024 (а.с.74).

У відповідь на зазначену претензію, відповідач надіслав лист за вих.№326-В від 10.09.2024р., де зазначив про задоволення претензії (а.с.75). Грошові кошти у розмірі 27 886,56грн. перераховані на розрахунковий рахунок регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» згідно платіжної інструкції № 7111 від 09.09.2024 року (а.с.78).

22.08.2024р. позивачем направлено претензію За №ВПридн-02/2445 (а.с.11-12), якою зазначив про необхідність здійснювати оплату відповідно до п.3.10. Договору у розмірі 13 943,28грн. орендної плати за період з 24.07.2024 по 31.07.2024р.

30.08.2024р. позивач направив відповідачу претензію, де зазначив, що враховуючи неповернення орендованого майна, відповідачу необхідно здійснювати оплату відповідно до п.п. 3.10 Договору, а саме сплати орендної плати у розмірі 836,59грн. за період з 24.07.2024р. по 31.07.2024 (а.с.9-10).

10.09.2024р. відповідач, розглянувши претензію від 22.08.2024р. надіслав лист за вих.№334-В, в якому повідомив про те, що з Орендаря, що не повертає майно після припинення строку дії договору, стягується неустойка у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення, але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за користування майном, а тому вважає претензійні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

17.09.2024р. позивач направив відповідачу претензію, де зазначив про необхідність здійснювати оплату відповідно до п.п. 3.10 Договору, а саме сплати орендної плати у розмірі 68 486,69грн. за період з 01.08.2024р по 31.08.2024р. (а.с.13-14). Також запропоновано добровільно виконати умови п. 2.4 Договору щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

У відповідь на вказану претензію, відповідач надіслав лист за вих.№382-В від 14.10.2024р. (а.с.80-82) про задоволення претензії частково. Претензійні вимоги про сплату неустойки у розмірі 6 084,06 грн. ТОВ «ЛЕМТРАНС» вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки пункти 3.2. та 3.3. договору щодо коригування орендної плати на індекс інфляції та збільшення орендної плати щороку на 5%, для обрахунку орендної плати за базовий місяць, який має бути взятий для обрахунку неустойки, після припинення строку дії договору не застосовуються. Грошові кошти у розмірі 108 060,42грн. перераховані на розрахунковий рахунок регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» згідно платіжної інструкції № 7895 від 11.10.2024 року (а.с.83).

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, що регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей об`єкта оренди та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини оренди в разі неправомірного користування майном можуть регулюватись умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, що застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних правовідносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю впродовж певного строку. Обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) правовідносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок негайно повернути наймодавцеві (орендодавцеві) річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке передано в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця (орендодавця) і наймача (орендаря), що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, що регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві (орендодавцеві).

Отже, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо сплати орендних платежів за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його укладено), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 762 «Плата за найм (оренду) майна» Цивільного кодексу України та охоронна норма ч. 2 ст. 785 «Обов`язки наймача у разі припинення договору найму» Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись одночасно, оскільки орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Таким чином, положення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (ст. 6 Цивільного кодексу України).

З вищевикладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди, якщо орендар не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, та є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) згідно з вимогами ст. 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувались правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, крім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічний правовий висновок викладено в п.п. 9.9-9.13 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

Однак Акціонерне товариство «Українська залізниця» просить стягнути з відповідача саме орендну плату в сумі 86 055,22грн. за користування об`єктом оренди після припинення дії Договору за період з 24.07.2024 до 31.08.2024 року.

За правовим висновком, викладеним у п.п. 4.8, 4.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 904/8325/21, з моменту припинення договору оренди та до часу повернення орендарем майна орендодавець має право здійснити нарахування неустойки відповідно до положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної плати за найм речі, тобто орендної плати.

При цьому розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про неправомірність здійсненого позивачем розрахунку неустойки із застосуванням індексу інфляції, який нараховується, у свою чергу, на орендну плату.

Крім того, за правовим висновком, викладеним у п.п. 46, 47 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

З урахуванням вищевикладеного, до правовідносин сторін з питань відповідальності орендаря за невиконання обов`язку з повернення об`єкта оренди після припинення Договору підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а не положення Договору, чинність умов якого припинена із закінченням строку, на який його укладено.

Як вже було встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» сплатило неустойку в подвійному розмірі орендної плати в сумі 108 060,42грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7895 від 11.10.2024р. (а.с.83), з призначенням платежу: Оплата неустойки за оренду майна за претензією № ВПридн-04/10 від 17.09.2024р. за договором №ПР/ВЧД-16-2019-001/НКМ-дч від 24.07.2019 р., без ПДВ, а також платіжною інструкцією №7111 від 09.09.2024р. (а.с.78), з призначенням платежу: Оплата неустойки за оренду майна за претензією № ВПридн-02/2424 від 19.08.2024р. за договором № ПР/ВЧД-16-2019-001/НКМ-дч від 24.07.2019 р., без ПДВ.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів у їхній сукупності суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність вимоги щодо стягнення з відповідача за договором оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-001/НКМ-дч від 24.07.2019р. за вказаний період орендної плати в сумі 86 055,25грн, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає про таке.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.10.2026

Суддя С.П. Панна