Постановление суда № 140950240, 27.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

27 жовтня 2026 рокуСправа № 903/235/25Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за відсутності учасників по справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" на дії (бездіяльність) державного виконавця по справі №903/235/25 за заявою Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2025 представниця Головного управління ДПС у Волинській області подала до суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА", в якій просить:

1.Прийняти заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.

2.Відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА".

3. Визнати вимоги Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" в сумі 22603207,03 грн.

Ухвалою суду від 18.03.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ "Вест Стандарт ЮА" (а.с.107-112).

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 18.03.2025 за №75552 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вест Стандарт ЮА" (а.с.113-114).

Постановою від 17.06.2025 процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" та повноваження арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1318/5 від 03.07.2013; адреса: вул.Чигиринська,13, м.Черкаси, 18030, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) припинено. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" визнати банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" строком на 12 місяців. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" призначено арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 17.06.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення повідомлення про визнання боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ліквідаційна процедура триває.

09.10.2026 зареєстрована скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" на дії (бездіяльність) державного виконавця по справі №903/235/25, в якій останній просить суд визнати рішення головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яблонської Дарії Вікторівни про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» прийняте у формі постанови від 02.10.2026 року ВП № НОМЕР_2 - неправомірним та скасувати постанову від 02.10.2026 року ВП № НОМЕР_2.

В обгрунтування зазначає, що ненадання боржником особисто витребуваних ухвалою суду копій документів добровільно та у зв`язку із застосуванням зовнішніх заходів примусу (штрафу), не звільняє відділ ДВС від обов`язку вжиття інших, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», заходів примусового виконання рішень. Невжиття таких заходів є підставою для визнання постанови відділу ДВС від 02.10.2026 про закінчення виконавчого провадження, винесеної у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 неправомірною та для її скасування (т.18, а.с.1-14).

Ухвалою суду від 12.10.2026 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" на бездіяльність та дії державного виконавця прийнято до розгляду. Розгляд скарги призначити в судовому засіданні 27 жовтня 2026 року об 11:35 год. Запропоновано головному державному виконавцю Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яблонській Дарії Вікторівні до дня судового засідання надати в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України відзив по суті викладених у скарзі обставин, документи в його обґрунтування. А також матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 (т.18, а.с.16-17).

13.10.2026 ліквідатор ТОВ «Вест Стандарт ЮА» сформував в системі «Електронний суд» заяву про розгляд скарги без його участі. Вказав, що скаргу підтримує та просить задовольнити (т.18, а.с.56-57).

26.10.2026 головний державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яблонська Дарія Вікторівна сформувала в системі «Електронний суд» матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2.

26.10.2026 головний державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яблонська Дарія Вікторівна сформувала в системі «Електронний суд» заперечення стосовно поданої скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, в яких зазначила, що Голосіївський відділ державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не погоджується з поданою скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Стандарт ЮА» на бездіяльність державного виконавця, оскільки відповідно до статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, зокрема, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

У визначений судом день та час сторони своїх представників в засідання суду не направили.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів заяви, Постановою Господарського суду Волинської області від 17.06.2025 у справі № 903/235/25 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Стандарт ЮА» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута, арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича.

17.05.2026 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Стандарт ЮА» сформував в системі «Електронний суд» заяву, в якій просить суд витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП Енергосервіс 2023» (03150, м. Київ, вул. Ділова, 5, код 45119411) належним чином засвідчені копії наступних документів: рахунку № 112 від 04.07.2023 та пов`язаних з ним первинних документів. Уповноважити ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Стандарт ЮА» (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22-Б, код ЄДРПОУ 42926090), арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича (свідоцтво № 1407 від 16.07.2013 року, поштова адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса офісу: 18030, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 13) на отримання від ТОВ «ВКП Енергосервіс 2023» витребуваних копій документів. Оформити виконавчий документ за прийнятим судовим рішенням, згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» (т.11, а.с.94-115).

Ухвалою суду від 18.05.2026 прийнято заяву ліквідатора, арбітражного керуючого Голінного А.М. від 18.05.2026 про витребування документів до розгляду. Розгляд заяви ліквідатора, арбітражного керуючого Голінного А.М. від 18.05.2026 про витребування документів призначено в судовому засіданні на 02.06.2026 на 10:00 год. Запропоновано ТОВ ТОВ «ВКП Енергосервіс 2023» в строк до 26.05.2026 надати письмові обґрунтовані пояснення щодо заяви ліквідатора, арбітражного керуючого Голінного А.М. від 18.05.2026 про витребування документів (т.11, а.с.132).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.06.2026 задоволено заяву, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП Енергосервіс 2023" (03150, м. Київ, вул. Ділова, 5, код ЄДРПОУ 45119411) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА" (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22-Б, код ЄДРПОУ 42926090), в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича (свідоцтво № 1407 від 16.07.2013 року, адреса офісу: 18030, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 13, адреса кореспонденції: 18030, м. Черкаси, А/С 2992) належним чином засвідчені копії наступних документів: рахунку № 112 від 04.07.2023 та пов`язаних з ним первинних документів.

З метою примусового виконання ухвали Господарського суду Волинської області від 02.06.2026 року у справі № 903/235/25, на адресу Голосіївського відділу ДВС у місті Києві було направлено заяву від 05.06.2026 року № 903/235/25/1477 про примусове виконання.

Постановою від 12.06.2026 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 та винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Постановою від 25.06.2026 та від 09.07.2026 року накладено штраф.

12.06.2026 постановою стягнено виконавчий збір в розмірі 34592,00 грн.

15.06.2026 головним державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 18, 46, 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника.

25.06.2026 державним виконавцем підписано акт державного виконавця, що перевіркою вхідної кореспонденції встановлено, що на адресу Відділу будь-яка інформація щодо виконання/невиконання рішення суду від боржника не надходила. Рішення суду не виконано.

25.06.2026 року головним державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника.

09.07.2026 державним виконавцем підписано акт державного виконавця, що перевіркою вхідної кореспонденції встановлено, що на адресу Відділу будь-яка інформація щодо виконання/невиконання рішення суду від боржника не надходила. Рішення суду не виконано.

09.07.2026 року головним державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника.

21.09.2026 головним державним виконавцем направлено Повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення до Голосіївського УП ГУНП у місті Києві.

Постановою від 02.10.2026 року закінчено виконавче провадження НОМЕР_2 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що перевірка виконання рішення суду не проводилась ні за адресою місцезнаходження боржника та/або його органів управління, ні загалом в той або інший спосіб або формі.

Матеріали АСВП не містять вчинення виконавчих дій пов`язаних із викликом керівника боржника, перевірки наявності витребуваних документів за адресою місцезнаходження боржника або за іншою адресою боржника, адресою проживання/знаходження його органів управління.

У відповідності до частини 1 статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частини 1, 3 статті 327 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5)справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі також Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (п.1 ч.3, ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII).

Статтею 39 Закону №1404-VIII закріплено підстави закінчення виконавчого провадження, однією з яких є надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону (п.11 ч.1 ст.39).

Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" регламентовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження "за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, відповідно до змісту наведеної норми повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В обох випадках, про які йдеться в абзацах другому та третьому частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має звернутись до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення. Однак, ухвалити постанову про закінчення виконавчого провадження після такого звернення виконавець може лише у разі невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконане без його участі. Якщо ж судове рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець після відповідного звернення до правоохоронних органів не закінчує виконавче провадження, а продовжує вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, спрямовані на примусове виконання такого рішення.

При цьому накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 16.11.2022 у справі №910/7310/20.

Аналогічний правовий висновок зазначено в постанові Верховного суду від 07.03.2025 року у справі №759/1382/19.

У справі №826/14580/16 Верховний Суд дійшов висновку щодо безпідставності висновків судів попередніх інстанцій про те, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що за наслідками прийняття постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 07.08.2019 року у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 року у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 року у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 року у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 року у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 року у справі 457/359/21.

За таких обставин, суд відхиляє доводи Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про те, що державним виконавцем було вжито всіх заходів, передбачених статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» з метою примусового виконання рішення суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15-ц (провадження № 61-14491сво20) зазначено, що «підставою для закінчення виконавчого провадження є виконання рішення боржником. Зазначене положення закону має застосовуватися не формально, а сутнісно, коли рішення суду реально й фактично виконано, з огляду на таке. Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року)».

Суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Також суд зазначає, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.22 р. у справі № 340/5200/21, від 8 грудня 2022 р. у справі № 457/359/21, від 27 березня 2019 р. у справі № 750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 р. у справі № 378/1033/17, від 4 вересня 2019 р. у справі № 286/1810/17, від 7 жовтня 2020 р. у справі № 461/6978/19, від 25 листопада 2020 р. у справі № 554/10283/18, від 13 грудня 2021 р. у справі № 520/6495/2020, від 26.10.23 р. у справі № 420/1511/23, від 02.11.23 р. у справі № 580/4398/22.

Ненадання боржником особисто витребуваних ухвалою суду копій документів добровільно та у зв`язку із застосуванням зовнішніх заходів примусу (штрафу), не звільняє відділ ДВС від обов`язку вжиття інших, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», заходів примусового виконання рішень.

Невжиття таких заходів є підставою для визнання постанови відділу ДВС від 02.10.2026 про закінчення виконавчого провадження, винесеної у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 неправомірною та для її скасування.

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду (Постанова Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18).

Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду скарги обставини, суд вбачає наявність правових підстав для визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.10.2026 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із направленням подання про кримінальне правопорушення за фактом умисного невиконання боржником рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст.ст. 234-235, 339-341 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" на дії (бездіяльність) державного виконавця по справі №903/235/25 за заявою Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" про банкрутство, задовольнити.

2. Визнати рішення головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яблонської Дарії Вікторівни про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» прийняте у формі постанови від 02.10.2026 року ВП № НОМЕР_2 - неправомірним та скасувати постанову від 02.10.2026 року ВП № НОМЕР_2.

Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повна ухвала суду підписана 27.10.2026.

Суддя І. О. Гарбар