Решение № 140949660, 26.10.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1084/26

2/709/910/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Данілової О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іркліївської сільської ради про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до Іркліївської сільської ради (далі - відповідач) про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на все належне їй майно, в тому числі і на земельну ділянку на території Іркліївської сільської ради, яка відповідно до рішення Тимченківської сільської ради від 12.08.2008 року за № 26-4 передана у приватну власність ОСОБА_2 в розмірі 0,28 га для ведлення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач прийняв спадщину ОСОБА_2 , оскільки подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, оскільки її приватизація не завершена. У зв`язку з цим позивач просив визнати за ним в порядку спадкування право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та право на одержання на його ім`я свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 червня 2026 року призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явилися. Представник позивача ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути у відсутність позивача та його представника. Від відповідача також надійшла заява, відповідно до змісту якої представник просив розглянути справу за його відсутності, при прийнятті рішення покладався на розсуд суду.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 26 грудня 2012 року серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

Позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 20 квітня 1965 року серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі рішення Тимченківської сільської ради від 12 серпня 2008 року № 26-4 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,28 га (а.с. 12).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, зокрема, право на завершення приватизації вказаної земельної ділянки.

Згідно з довідкою Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 24 квітня 2026 року № 63 ОСОБА_2 проживала та була зареєстровна за адресою: АДРЕСА_2 . В господарстві зареєстрований син ОСОБА_1 (а.с. 11).

Відповідно до заповіту від 10 травня 2005 року, посвідченого секретарем виконкому Тимченківської сільської ради Антонович А. П., ОСОБА_2 зробила наступне розпорядження: все своє майно, де б воно не було із чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати, і на що вона за законом матиме право заповідає ОСОБА_1

(а.с. 45).

Відповідно до змісту листа Чорнобаївської державної нотаріальної контори від

09 липня 2026 року (вих. № 176/01/16), суду надано завірену копію спадкової справи, з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_2 подана заява про прийняття спадщини від імені ОСОБА_1 (позивач).

Іркліївською сільською радою Золотоніського району Черкаської області

ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на завершення приватизації земельної ділянки (лист від 12 червня 2026 року, а. с. 21).

Водночас листом Чорнобаївської державної нотаріальної контори позивачу повідомлено про те, що у разі відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, що в силу вимог підпункту 4.15 п. 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину, та роз`яснено право на звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування (а.с. 65).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 2. ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Таким чином часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 є день її смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач прийняв спадщину ОСОБА_2 , подавши відповідну заяву до нотаріальної контори та оформив право власності на частину спадкового майна, однак позивач не може оформити в нотаріальному порядку право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, оскільки її приватизація не завершена.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справ

№ 6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Абзацом 2 п. 1 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність), є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом "г" ч. 1 ст. 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У Перехідних положеннях Земельного Кодексу України визначено, у разі, коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно до ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування, - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування".

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 350/67/15-ц та в постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року в справі

№ 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року в справі № 554/1195/17, від 25 березня 2020 року в справі № 158/1672/17, від 30 червня 2020 року в справі № 623/633/17.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 623/633/17 вказано, що особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

У постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 128/1911/15-ц зазначено, що у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.

Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, то право на завершення приватизації у порядку спадкування набувають спадкоємці. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

За таких обставин, оцінивши наявні у справі письмові докази, а також на те, що ОСОБА_2 при житті не встигла зареєструвати право власності на земельну ділянку, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та визнати за позивачем у порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідності ІІ групи та звільнений від сплати судового збору, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 346171 від 01 серпня 2013 року (а.с 5), а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, що складає 1331,20 гривень.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , у порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,28 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що на підставі рішення Тимченківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області № 26-4 від 12 серпня 2008 року була передана у приватну власність ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Іркліївської сільської ради, Золотоніського району, Черкаської області на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5,

м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Платіжні реквізити для сплати судового збору: стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код ЄДРПОУ - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Повні найменування сторін та інших учасників справи: Іркліївська сільська рада, Золотоніського району, Черкаської області, місцезнаходження: вул. Соборності, 2, с. Іркліїв, Золотоніський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 34177193.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя В. В. Левченко