Приговор № 140946909, 26.10.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 173/1002/22

№ 1-кп/209/54/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 року Дніпровський районний суд м. Кам`янське Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське кримінальне провадження по справі № 1-кп/209/75/24 внесене в ЄРДР за №12022041430000153 від 05.06.2022 року відносно обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.4 Кримінального кодексу України

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Певск Чаунського району Магаданської області росія, громадянина України, освіта базова загальна середня, не працює, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 1). 21.12.2006 року П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 289, ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном 2 роки. По постанові П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 15.11.2007 відмінено випробувальний термін та направлено до виправної колонії, терміном на 3 роки; 2). 19.06.2013 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст.152, ст. 140 КК України до 10 років позбавлення волі. Вирок вступив в закону силу 29.05.2014. Перегляд вироку: 09.02.2016 Ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси ч. 5 ст. 72 КК України зараховано з 07.05.2011 по 29.05.2014. Звільнено: 26.11.2010 по відбуттю строку покарання; 3). 07.10.2019 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області, за ч.1 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області від 16.07.2019 року та остаточно до відбуття призначити 3 роки позбавлення волі. Перегляд вироку 20.11.2020 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області, на підставі ч. 4 ст.70 КК України залишити без змін. Звільнено 08.04.2022 року по відбуттю строку покарання;-

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2022 року близько 19.00 год., ОСОБА_4 знаходячись у смт. Новомиколаївка Верхньодніпровської ТГ Кам`янського району Дніпропетровської області, разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_6 та товаришем ОСОБА_7 прийшли до знайомого ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у якого, в цей час, знаходились у гостях ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , після чого усі разом почали вживати спиртні напої. Через деякий час, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 покинули домоволодіння ОСОБА_8 , а ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишилися. Приблизно о 01 год. 00 хв. 05.06.2022 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покинули домоволодіння ОСОБА_8 , а ОСОБА_4 затримався у останньому ще на годину, після чого також покинув вищевказану територію та пішов до свого місця мешкання на АДРЕСА_2 . В цей же день, 05.06.2022 приблизно о 04 год. 00 хв., ОСОБА_4 повернувся до домоволодіння ОСОБА_8 . У вказаний час до вказаного домоволодіння також прийшли ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які принесли з собою алкогольний напій, а саме горілку, та стали всі разом вживати спиртне. Випивши спиртне ОСОБА_9 , ОСОБА_12 покинули домоволодіння ОСОБА_8 . ОСОБА_4 близько 07:00 години, знаходячись у жилому будинку наодинці з власником домоволодіння ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, продовжив спілкуватися з останнім. Під час бесіди з ОСОБА_8 ОСОБА_4 , достовірно знаючи про введення з 24.02.2022 в Україні на підставі Указу президента України №64/2022 воєнного стану на всій території України, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), діючи відкрито, проти волі власника, з корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, умисно, своєю правою ногою наніс один удар ОСОБА_8 в область низу живота, внаслідок чого останній впав на підлогу та лишився там в положенні лежачи внаслідок травмування. Далі ОСОБА_4 , скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_8 , продовжуючи переслідувати свій вищевказаний прямий умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), підійшов до лежачого на підлозі ОСОБА_8 та проти його волі дістав з внутрішньої кишені піджаку останнього грошові кошти у сумі 2 700 грн., про наявність яких ОСОБА_4 знав заздалегідь, та в подальшому з викраденим залишив домоволодіння ОСОБА_8 та зник з місця вчинення кримінального правопорушення. У результаті умисних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_8 , були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого черезвертлюгового перелому правої стегнової кістки зі зміщенням, що відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як викликавши тривалий розлад здоров`я більш 21 дня (п.п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6, МОЗ України від 17.01.1995 року), згідно висновку експерта №540/8-Е від 25.07.2022, а також заподіяно матеріальний збиток на суму більше 2 700 гривень.

ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченому ст. 187 ч.4 КК України, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину свою в пред`явленому органами досудового слідства обвинуваченні не визнав повністю, пояснив суду, що дійсно був знайомий з потерпілим, периодично приходив до нього допомагав, останній називав його «Федя», як і інші знайомі. 04.06.2022 року він разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_6 прийшов до потерпілого в гості десь о 18.00 годин. Крім потерпілого там ще були ОСОБА_10 та ОСОБА_13 та ще якийсь чоловік на ім`я ОСОБА_14 . Потім ОСОБА_15 та ОСОБА_11 пішли зустріли з потягу ОСОБА_16 та повернулися до них. Коли ОСОБА_15 йшла потерпілий дав їй грошей щоб вона купила спиртного та продуктів. Всі випивали. Згодом ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 пішли додому. Приблизно через півгодини десь о 22.30 годин він на прохання потерпілого вигнав ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з домоволодіння та сам пішов додому. Вдома ліг спати. Прокинувся о 5-й ранку та вони разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_16 на залізничний вокзал щоб їхати у Верхівцево на хрестини. По дорозі він сказав, що зайде до потерпілого, щоб купити йому цигарок. Зайшов розбудив потерпілого, прийшли ОСОБА_17 та ОСОБА_18 і якийсь чоловік на ім`я ОСОБА_19 , принесли горілки. Вони всі разом випили. Він випив 100 грам горілки, потім всі пішли і він пішов останнім. Прийшов на вокзал, де його чекали. Вони сіли на потяг та поїхали у Верхівцево, де їх зустріла ОСОБА_20 та вони поїхали у церков на хрестини. Наступного дня подзвонили працівники поліції та повідомили що йому потрібно з`явитися до поліції. Він приїхав, його повідомили що в потерпілого вкрали гроші, запропонували йому взяти вину на себе, пообіцяли умовний строк. Він погодився, коли його дії перекваліфікували на розбій він відмовився визнавати вину. Насправді він нічого не вчиняв, вину на досудовому слідстві визнавав через обман працівниками поліції які обіцяли умовний термін за злочин.

Судом допитаний свідок ОСОБА_10 , який пояснив суду, що він разом з ОСОБА_9 приблизно півроку до його смерті проживали в потерпілого вдома. Влітку 2022 року точну дату не пам`ятає, він разом з ОСОБА_21 прийшов до потерпілого додому десь о 18-19 годині, В дворі вже були ОСОБА_22 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , всі сиділи у дворі та випивали. Потім потерпілий попросив ОСОБА_17 піти купити, ще випивки, дав йому 200 гривень. Гушарашвілі пішов купив ще пляшку горілки та повернувся. Випили пляшку. Він разом з ОСОБА_18 пішов, інші залишилися. Вранці приблизно о 7 ранку вони зайшли до потерпілого, назустріч вийшов ОСОБА_23 сказав що ночував в потерпілого. Потерпілий сидів у себе на ліжку ніяких скарг побоїв на ньому вони не побачили. Потім пішли. Коли через 2-3 години повернулися побачили, що потерпілий лежав на підлозі в будинку та стогнав не міг встати. Потерпілий пояснив їм, що ОСОБА_22 вдарив його в бік та забрав гроші з кармана та пішов. Забрав приблизно 4000 гривень, це була пенсія потерпілого. ОСОБА_21 викликала швидку. Після цих подій потерпілий пересувався на милицях. Вказував, що ОСОБА_24 всі називали на прізвисько « ОСОБА_25 ».

Судом допитаний свідок ОСОБА_9 , яка пояснила суду, що в червні 2022 року о 18.00 годин прийшли разом з ОСОБА_10 додому до потерпілого. В дворі вже були ОСОБА_22 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , всі сиділи у дворі та випивали. Потім потерпілий попросив ОСОБА_17 піти купити ще випивки, дав йому 200 гривень. Гушарашвілі пішов купив ще пляшку горілки та повернувся. Випили пляшку. ОСОБА_17 разом з ОСОБА_18 пішов, інші залишилися. Вранці приблизно о 6 ранку вони зайшли до потерпілого, назустріч вийшов ОСОБА_23 сказав що ночував в потерпілого. Потерпілий сидів у себе на ліжку ніяких скарг побоїв на ньому вони не побачили. Потім пішли. Коли через 2-3 години приблизно о 09.00 годин повернулися побачили, що потерпілий лежав на підлозі в будинку та стогнав не міг встати. Потерпілий пояснив їм, що ОСОБА_22 побив його та забрав гроші його пенсію, витягнув з кішені, та пішов. Скаржився що болить бік. ОСОБА_21 викликала швидку. Приїхала швидка забрала потерпілого, в лікарні сказали, що поломані кістки тазу. Після цих подій потерпілий пересувався на милицях. Вказував, що ОСОБА_24 всі називали на прізвисько « ОСОБА_25 ».

Судом допитаний свідок ОСОБА_26 , який пояснив суду, що працює фельдшером на швидкій допомозі, влітку 2022 року був виклик за адресою потерпілого, сказали, що чоловіка побили. Вони з групою швидкої приїхали за адресою, їх зустріли двоє: чоловік та жінка провели в будинок, там на дивані лежав літній чоловік сказав, що його побив чоловік та забрав в нього гроші, казав що штовхнув його та він впав та зламав ногу, скаржився на біль у стегні. Двоє осіб які зустріли їх сказали, що коли прийшли знайшли потерпілого на підлозі та переклали його на ліжко, також називали людину яка побила потерпілого на ім`я ОСОБА_27 .

Судом допитаний свідок ОСОБА_28 , який пояснив суду, що влітку 2022 року проїжджав приблизно о 06.00 ранку та бачив як біля будинку потерпілого проходив ОСОБА_29 ..

Судом допитаний свідок ОСОБА_6 , яка пояснила суду, що є цивільною дружиною обвинуваченого. В той день ввечері вони: ОСОБА_22 , ОСОБА_11 прийшли до потерпілого та вживали алкоголь. Потім о 20.30 годин вечора вони із ОСОБА_30 пішли додому ОСОБА_22 залишився. Приблизно через годину ОСОБА_22 прийшов та вони через деякий час лягли спати. Наступного дня приблизно о 06 ранку всі разом пішли на потяг та поїхали в м. Верхівцево.

Судом допитаний свідок ОСОБА_16 , який пояснив суду, що в той день приїхав до ОСОБА_31 .. Ввечері вони разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_30 прийшли до потерпілого, там вже був ОСОБА_29 .. Потім потерпілий попросив ОСОБА_32 скупитися дав їй 1000 гривень. Вони вдвох сходили купили продукти та спиртне. Потім близько 19.00 вони пішли додому до ОСОБА_33 , ОСОБА_22 залишився. Приблизно через півгодини ОСОБА_22 прийшов та вони через деякий час лягли спати. Наступного дня приблизно о 06 ранку всі разом пішли на потяг він посадив їх на потяг до м. Верхівцево.

Судом допитаний свідок ОСОБА_34 , яка пояснила суду, що є дочкою ОСОБА_6 .. В червні 2022 року вранці на потязі до них в м. Верхівцево приїхали її мати ОСОБА_15 та ОСОБА_22 весь день провели в них.

Судом допитаний свідок ОСОБА_11 , який пояснив суду, що 04.06.2022 року після 18.00 годин прийшов до потерпілого додому. Там був ОСОБА_22 , його дружина ОСОБА_15 , Він позичів 1000 гривень в потерпілого. В 20.00 годин він та ОСОБА_15 та ОСОБА_16 пішли додому до ОСОБА_33 , ОСОБА_22 залишився. Через 2 години приблизно прийшов ОСОБА_29 .. Вони ще посиділи пограли в карти, десь о 24.00 годин він пішов додому. Десь о 5.30 ранку прийшов до ОСОБА_33 оскільки вони збиралися вранці о 06.15 їхати всі разом до м. Верхівцеве. Всі разом вийшли з будинку в напрямку залізничного вокзалу. ОСОБА_22 сказав що занесе цигарки потерпілому та наздожене їх. Потім через деякий час підійшов до них на вокзалі вони разом сіли на потяг та поїхали в м. Верхівцево. Гіматова всі називали або «Федот» або «Федя».

Судом досліджені письмові докази:

- витяг з ЄРДР /а.с. 155 Т.1/, згідно якого підтверджується внесення відомостей про вчинений злочин;

- протокол огляду місця події /а.с. 156-164 Т.1/, згідно якого підтверджуються огляд місця події та встановлення обставин вчинення правопорушення згідно встановлених судом;

Судом відтворений диск із відео фіксацією проведення додаткового допиту потерпілого від 07.06.2022 року відповідно до вимог ст. 615 ч.11 КПК України /а.с. 167 Т.1/, згідно якого потерпілий вказав, що його вдарив «Федя» та забрав гроші.

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками /а.с. 169-172 Т.1/, згідно якого потерпілий ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_4 як особу яка нанесла йому тілесні ушкодження та заволоділа його грошима;

- висновок судової дактилоскопічної експертизи /а.с. 173-186 Т.1/, згідно якої, за місцем мешкання потерпілого виявлені відбитки обвинуваченого ОСОБА_4 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками /а.с. 189-191 Т.1/, згідно якого свідок ОСОБА_28 впізнав ОСОБА_4 як особу який в день злочину вранці виходила з домоволодіння потерпілого;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками /а.с. 192-195 Т.1/, згідно якого свідок ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_4 як особу на прізвисько « ОСОБА_25 » який напередодні вживав разом з ними і потерпілим алкогольні напої в домоволодінні потерпілого;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками /а.с. 196-199 Т.1/, згідно якого свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_4 як особу на прізвисько « ОСОБА_25 » який напередодні вживав разом з ними і потерпілим алкогольні напої в домоволодінні потерпілого;

- протокол проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_4 /а.с. 202-210 Т.1/, згідно якого останній вказав як наносив удар ногою потерпілому та забирав гроші в нього;

Судом відтворений диск із відео фіксацією проведення слідчого експерименту від 13.06.2022 року за участі підозрюваного ОСОБА_4 , в присутності понятих вказав як наніс тілесні ушкодження та заволодів грошима потерпілого /а.с. 210 Т.1/;

- протоколи тимчасового доступу до речей і документів /а.с. 218-220, 223, Т.1/, згідно якого було вилучено медичні документи потерпілого;

- висновок судової медичної експертизи /а.с. 225-226 Т.1/, згідно якої підтверджується, що потерпілому ОСОБА_8 , були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого черезвертлюгового перелому правої стегнової кістки зі зміщенням, що відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як викликавши тривалий розлад здоров`я більш 21 дня (п.п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6, МОЗ України від 17.01.1995 року);

- протокол проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_8 /а.с. 227-233 Т.1/, згідно якого останній вказав як йому ОСОБА_4 наносив удар ногою внаслідок чого він впав та відчув сильний біль, а потім забрав з кишені грошові кошти в сумі 2700 гривень;

потерпілому та забирав гроші в нього;

Лікарське свідоцтво про смерть /а.с. 70-71 Т.1/, згідно якого потерпілий помер через ішемічну хворобу серця 15 серпня 2022 року.

Суд вважає доведеною вину обвинуваченого, оскільки вона підтверджена доказами у своїй сукупності, зокрема показаннями свідків, письмовими доказами: протоколами слідчих дій, висновками судових експертиз. Всі вищенаведені докази відтворюють всю картину злочину логічною та правдивою та не викликають сумніву у суду. Всі свідки вказували на те, що саме ОСОБА_22 залишався з потерпілим в ранці того дня після чого останній отримав тілесні ушкодження та зазнав нападу. Також підтверджували суду, що напад дійснив саме ОСОБА_35 на прізвисько « ОСОБА_25 ». Про це вказував і сам потерпілий в протоколі додаткового допиту потерпілого від 07.06.2022 року проведеного відповідно до вимог ст. 615 ч.11 КПК України /а.с. 167 Т.1/, згідно якого потерпілий вказав, що його вдарив «Федя» та забрав гроші. Суд не приймає доводи сторони захисту, що даний доказ є недопустимим оскільки отриманий та зафіксований згідно вимог ст. 615 ч.11 КПК України, доводи захисника, що в абзаці другому частини цієї статі зазначено, що він допит повинен бути проведений за участі захисника не заслуговує на увагу оскільки ця норма стосується лише показань підозрюваного та одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Стосовно потерпілого ця норма не застосовується.

Суд не приймає показання обвинуваченого в частині того, що він не вчиняв злочину та оговорив себе внаслідок неправомірних дій працівників поліції, оскільки дані доводи неодноразово перевірені судом шляхом направлення відповідних ухвал суду в тому числі і останньої від 15.08.2023 року на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Полтаві, та доручено провести перевірку зробленої в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_4 заяви про застосування до нього недозволених методів впливу по кримінальному провадженню працівниками поліції ВП№3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області /а.с. 38 Т.2/. На підставі ухвали суду 19.09.2023 року було внесено відомості про злочин в ЄРДР за №62023170030001465. Постановою слідчого від 19.05.2026 року вчергове було закрито вищезазначене кримінальне провадження за відсутністю доказів та складу злочину, оскільки факти викладені в заяві ОСОБА_4 свого підтвердження не знайшли. /а.с. 42-48 Т.3/. Згідно вказаної постанови ОСОБА_4 відмовився від надання показів в порушення вимог КПК України, що також вказує на затягування обвинуваченим розгляду кримінальної справи. На момент розгляду кримінальної справи та винесення вироку постанова не оскаржена та не скасована. Також як суд зазначав вже, що досліджуючи відеозаписи слідчих дій за участі обвинуваченого не вбачав тиску зі сторони працівників поліції оскільки останній давав викривальні показання добровільно без підказок та викладав деталі які не могли були відомі працівникам поліції та не висвітлювалися потерпілим до цього, отже не могли бути відомі поліції до проведення цих слідчих дій за участі ОСОБА_4 .. Суд також вважає, що обвинувачений перестав визнавати свою вину внаслідок того, що дізнався про смерть потерпілого та можливості оскільки інших безпосередніх свідків злочину крім них обох не було та таким чином намагається уникнути покарання за скоєне.

Що стосується доводів сторони захисту про порушення вимог КПК України в частині недопустимості доказів. А саме протоколу пред`явлення особи для впізнання за участі потерпілого, оскільки він не має підпису потерпілого, протоколу пред`явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_9 , оскільки там погані фото, протоколу пред`явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_10 , оскільки він не містить підпису свідка, відеозапис додаткового свідка потерпілого не є доказом відповідно до ст. 225 КПК України, суд також сприймає критично оскільки, згідно протоколів слідчих дій останні мають відповідні підписи учасників, фото достатньої якості для їх огляду та оцінювання. Суд також зазначає.

Частина 1 статті 87 КПК передбачає, що для визнання доказу недопустимим необхідно встановити, що при його отриманні істотно порушені права і свободи людини, гарантовані Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тоді як частина 2 цієї ж статті визначає, яке саме порушення суд має визнати істотним, істотність порушення прав і свобод у інших випадках має вирішуватися судом, виходячи з обставин порушення та їх впливу на отримання доказів.

В постанові ВС від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18 вказано, що вищеназвані норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

У постановах від 28 січня 2020 року у справі № 359/7742/17 та від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к ВС зауважив, що вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

В постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к ВС вказав, що суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті 87 КПК, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми. Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.

В постанові від 06 липня 2021 року у справі № 720/49/19 ВС зауважив, що оцінюючи надані сторонами докази на предмет їх допустимості згідно з частиною 1 статті 87 КПК України суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що зазначені положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані у відповідній нормі. Тобто, будь-яке процесуальне порушення, допущене в ході збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання їх недопустимими. У зв`язку із цим, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

Повертаючись до обставин цієї справи Суд зауважує, що вважає такий підхід правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі Суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи - отримання доказів внаслідок поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та на правову допомогу захисника тощо - не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику.

Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок проведення кримінального розслідування чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті злочину і покаранні злочинця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

В постанові від 15 лютого 2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд указав, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів.

Як наслідок слід констатувати, що вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд констатує, що в цій справі ці положення не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими, адже вони мають місце не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Так, порушень вимог ст. 237 КПК під час проведення слідчих дій, які б, як указав ВС, були фундаментальними, не установлено.

Доводи захисту щодо недотримання вимог КПК стосуються питання якості формування протоколів слідчих дій (питання якості їх змісту, зазначення/не зазначення певних даних), однак не містять у собі посилань на порушення фундаментальних прав і свобод особи.

Відповідно ці докази не можуть вважатися недопустимими на підставах описаних стороною захисту, оскільки не витікають з порушень ст. 87 КПК та не враховують того, що в постанові від 15 лютого 2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд указав, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів. Більш того, в постанові від 11 квітня 2019 року в справі № 642/5974/13-к Верховний Суд зауважив, що встановлення судом недопустимості доказів або порушень вимог процесуального закону під час збирання доказів не може повністю спростовувати фактів, які в них зафіксовано.

Оцінюючи всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає їх достатніми для визнання винним обвинуваченого у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки ці докази узгоджуються між собою, не містять розбіжностей, об`єктивно відображують хід подій, відповідають фактичним обставинам справи, не викликають у суду ніяких сумнівів в їх достовірності. Суд вважає, що обставини вчинення злочину встановлені судом та викладені обвинуваченим та свідками під час проведення слідчих дій в вищезазначених протоколах більш достовірні, деталізовані учасниками в найменших деталях та укладаються в логічну картину тих подій, що сталися під час вчинення злочину.

Також судом були відтворені відеозаписи слідчих експериментів, з яких вбачається, що обвинувачений давав пояснення та відтворював обставини вчинення злочину, без будь якого тиску зовні, протягом тривалого часу коли проходив слідчий експеримент без перерви, останній давав покази без підказок з будь якого боку, що на думку суду не можливо було завчити чи придумати, враховуючи об`єм показів наданих обвинуваченим під час слідчих дій. Показання свідків сторони захисту не спростовують факту відвідування потерпілого обвинуваченим зранку 05.06.2022 року, чого не заперечував сам обвинувачений та мав достатньо часу на вчинення кримінального правопорушення.

Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ст. 187 ч.4 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), в умовах воєнного стану.

При визначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого: який раніше неодноразово судимий, у відповідності до ст. 12 КК України вчинив особливо тяжкий злочин, не визнав свою провину, не розкаявся у вчиненому.

Обставинами, що пом`якшують покарання згідно ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, та рецидив злочинів.

Оскільки обвинувачений вчинив особливо тяжкий злочин, раніше неодноразово судимий, не визнав свою провину, не розкаявся у скоєному, суд враховує характер та ступінь громадської небезпеки скоєного ним злочину, його вік та особу, посередню характеристику з місця мешкання, всі обставини по справі. Тому суд вважає, що стосовно нього необхідно обрати покарання у вигляді позбавлення його волі в межах санкції статті.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, Суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, та в ключі того, що відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо Суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

З метою забезпечення виконання вироку, суд вважає доцільним запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.

Речові докази по справі у відповідності до вимог ст. 100 КПК України оптичні ДВД-диски /а.с 167, 200, 201, 210 Т.1/ підлягають залишенню в матеріалах справи, ліпки стрічки /а.с. 187 Т.1/, підлягає знищенню.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню в розмірі 1132 грн 68 коп за проведення судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст. 370, 371 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.4 КК України і призначити йому покарання у виді 10 десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна засудженого.

Строк покарання відраховувати з 13.06.2022 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 його попереднє ув`язнення у цьому кримінальному провадженні з дня його фактичного затримання 13.06.2022 року до набрання цим вироком законної сили, із розрахунку день за день.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Речові докази оптичні ДВД-диски /а.с 167, 200, 201, 210 Т.1/ - залишити в матеріалах справи, ліпки стрічки /а.с. 187 Т.1/- знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати пов`язані із залученням експерта для проведення судових експертиз в розмірі 1132,68 гривні на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів - всіма учасниками процесу - з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя: ОСОБА_1