Решение № 140945839, 26.10.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7693/26

Провадження № 2/466/4607/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря с/з Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

24 серпня 2026 року, ТОВ «Новий Колектор» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №100407933 від 22.12.2025 року в розмірі 17 905, 29 грн. та судові витрати. В обґрунтування вимог зазначає, що 22 грудня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 100407933, відповідно до умов якого останньому надано кредитні кошти в розмірі 6 000 грн.

Кредитний договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. На виконання умов договору первісним кредитодавцем перераховано відповідачу кредитні кошти на банківську картку, зазначену ним під час оформлення кредиту.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

26 червня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість за кредитним договором становить 17 905 грн 29 коп., з яких: 5 976 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 2 821 грн 29 коп. - заборгованість за процентами; 3 108 грн - заборгованість за комісією; 6 000 грн - штраф. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також 2 662 грн 40 коп. судового збору та 219 грн 78 коп. витрат на відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою суду від 02.09.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився повторно, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

З огляду на належне повідомлення відповідача про судовий розгляд, його повторну неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статей 280281 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 грудня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100407933. За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 6 000 грн строком на 360 днів, із кінцевим строком повернення 17 грудня 2026 року.

Договором передбачено нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 3,65 % річних протягом першого розрахункового періоду та 180 % річних протягом наступних розрахункових періодів, а також сплату комісії за обслуговування кредиту відповідно до погоджених сторонами умов.

На підтвердження виконання первісним кредитодавцем своїх зобов`язань позивачем надано платіжні документи, відповідно до яких 22 грудня 2025 року відповідачу перераховано 6 000 грн кредитних коштів.

Отже, факт надання кредиту підтверджується належними письмовими доказами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору факторингу № МТ-260626-1 від 26 червня 2026 року ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 100407933 від 22 грудня 2025 року. Зазначене підтверджується договором факторингу, відповідними документами про передачу права вимоги та реєстром боржників. Таким чином, позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач належним чином не виконував зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого позивачем визначено заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 5 976 грн, процентами - 2 821 грн 29 коп. та комісією - 3 108 грн. Відповідач доказів належного виконання грошових зобов`язань, погашення зазначеної заборгованості чи обґрунтованих заперечень щодо її розміру суду не надав. Водночас суд враховує, що неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Оцінюючи надані позивачем документи, суд виходить із того, що сторони погодили суму кредиту, порядок нарахування процентів, комісії та виконання грошових зобов`язань, а факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджений матеріалами справи.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

У спірних правовідносинах проценти нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Щодо комісії за обслуговування кредиту суд зазначає, що відповідно до умов кредитного договору сторони погодили її розмір та порядок нарахування.

Разом із тим положення Закону України «Про споживче кредитування» передбачають обов`язок кредитодавця безоплатно надавати споживачу визначену законом інформацію про стан кредитної заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 сформулювала правовий висновок щодо недопустимості встановлення плати за інформацію, яка відповідно до закону повинна надаватися споживачу безоплатно.

У цій справі договір передбачає комісію за обслуговування кредиту, а пункт 3.4.7 договору визначає перелік сервісів, якими може користуватися позичальник, зокрема можливість використання особистого кабінету, отримання документів, повідомлень та консультацій.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 6 000 грн за порушення строків виконання зобов`язань за кредитним договором. Обґрунтовуючи правомірність нарахування штрафу, позивач зазначає, що кредитний договір укладено 22 грудня 2025 року, тобто після 24 січня 2024 року, коли набрали чинності зміни до Закону України «Про споживче кредитування», внесені Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

На думку позивача, зазначеними законодавчими змінами відновлено право кредитодавців нараховувати штрафні санкції за договорами споживчого кредиту, укладеними після 24 січня 2024 року, а тому передбачене під час воєнного стану звільнення від відповідальності до спірного договору не застосовується.

Однак суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на таке.

Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», зокрема викладено в новій редакції пункт 6 та виключено пункт 6-1.

Водночас зазначеними законодавчими змінами не було скасовано чи змінено пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зазначеною нормою також передбачено, що неустойка та інші платежі, нараховані за прострочення виконання грошових зобов`язань за відповідними договорами у визначений законом період, підлягають списанню кредитодавцем.

Суд звертає увагу, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не містить обмеження щодо дати укладення кредитного договору.

Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2024 року у справі № 756/8788/22, аналізуючи положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначив, що законодавцем установлено особливості правового регулювання наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного або надзвичайного стану, які поширюються, зокрема, на кредитні договори, у тому числі договори споживчого кредиту.

Таким чином, Верховний Суд підтвердив, що передбачене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнення від відповідальності застосовується до кредитних зобов`язань, які виникають із договорів споживчого кредиту.

Суд зазначає, що зміни до Закону України «Про споживче кредитування», внесені Законом № 3498-IX, не усунули дії самостійної норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Тому зміна правового регулювання відповідальності споживачів за окремими положеннями Закону України «Про споживче кредитування» сама по собі не свідчить про припинення передбаченого Цивільним кодексом України звільнення від обов`язку сплачувати неустойку за прострочення кредитного зобов`язання під час воєнного стану.

Як встановлено судом, кредитний договір № 100407933 укладено 22 грудня 2025 року, а штраф у розмірі 6 000 грн нараховано за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань у 2026 році, тобто під час дії в Україні воєнного стану.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільняється від обов`язку сплачувати зазначений штраф.

Отже, вимога позивача про стягнення 6 000 грн штрафу задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 11 905 грн 29 коп., з яких 5 976 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 821 грн 29 коп. - проценти за користування кредитом та 3 108 грн - комісія. Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 247, 259, 263265, 274, 280284 ЦПК України, статтями 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 626, 628, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд ,

у х в а л и в :

позов задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором № 100407933 від 22 грудня 2025 року в загальному розмірі 11 905,29 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот п`ять гривень 29 копійок) з яких: 5 976грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 2 821, 29 грн - заборгованість за процентами; 3 108 грн. - заборгованість за комісією.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» 219,78грн( двісті дев`ятнадцять гривень 78 копійок) витрат, пов`язаних з направленням копії позовної заяви з додатками відповідачу.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» ЄДРПОУ: 43170298, місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима