Решение № 140945508, 27.10.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №456/3887/26

Провадження №2/443/1224/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» в особі представника звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №71628073 від 09.02.2025 в розмірі 20244,80 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 09.02.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» і фізичною особою позичальником ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №71628073, відповідно до умов якого відповідач отримав 4000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету та пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Відповідачу були перераховані кредитні кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти.

Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого сума заборгованості становить 20 244,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом 4000,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 13644,80 гривень; заборгованість за комісією за видачу кредиту 600,00 гривень; заборгованість за штрафами 2000,00 грн..

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 05.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано сторонам строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

13.10.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить: за наявності підстав застосувати наслідки пропуску позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс»; у задоволенні позовних вимог - відмовити в повному обсязі.

Поданий відзив мотивує тим, що позивач звернувся до суду з позовом поза межами трирічного строку позовної давності, оскільки строк виконання зобов`язання за кредитним договором та/або останній платіж відбулися понад три роки тому. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів (деталізованих банківських виписок по особовому рахунку), які є єдиним належним доказом факту видачі кредитних коштів та фіксації заборгованості. Доданий до позову розрахунок є виключно внутрішнім документом Позивача та не може вважатися беззаперечним доказом. Крім того, Позивачем нараховано штрафи, пеню та інші платежі, що прямо суперечить положенням пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, а штраф, пеня та інші платежі, нарахування яких передбачено договором, підлягають списанню.

У матеріалах справи відсутні належним чином завірені первинні документи, що підтверджують правомірність переходу права вимоги саме щодо Відповідача (зокрема, належно оформлені витяги з Реєстру боржників та акти приймання-передачі прав вимоги з підписами сторін).

Представник позивача не подав клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін.

Відповідач у встановлений судом строк на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не подала.

У зв`язку з наведеним, на підставі ч.5 ст.279 ЦПК України, справу розглянуто за наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі є дата складення повного тексту судового рішення 27.10.2026.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що 09.02.2025 між ТзОВ «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №71628073 (надалі - договір) (а.с.5-15).

ОСОБА_1 для підписання договору було надано одноразовий ідентифікатор ncWcTDkh, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (на 1 аркуші прикріплена до матеріалів справи в електронному вигляді).

Відповідно до п.1.1 договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів, сплатити комісію та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 4000 грн. у валюті: Українська гривня (п.1.2 договору).

Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 09.02.2025. Строк на який надається кредит окрема частина встановлюється Графіком платежів (п.1.3 договору).

Дата надання кредиту: 09.02.2025 (п.1.3.1 договору).

Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання графіку платежів): 04.02.2026 (п.1.4 договору).

Загальні витрати позичальника за кредитом складає 14 283?19 грн. в грошовому виразі та 3160?66,66 відсотків річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника складає 18 283?19 грн. Денна процентна ставка становить 0,99% (п.1.5 договору).

Пільгова процентна ставка становить 0,8 % в день (п.1.5.1 договору).

Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає 600,00 грн. (п.1.5.2).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350,4 відсотків річних (п.1.6 договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (п.2.1 договору).

Згідно п.2.2.3 договору, за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

Пільгова процентна ставка 0,8% за один день, строк пільгового періоду 22 календарних днів з 09.02.2025 по 03.03.2025;

Стандартна процентна ставка 0,96% за один день, стандартний період 338 календарних днів з 04.03.2025 по 04.02.2026.

Позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі та у терміни, що встановлені у Графіку платежів, що є невід`ємною частиною договору (п.2.4.1 договору).

У разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п.1.4 договору на один календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 10% від суми отриманого кредиту (п.4.7 договору).

У разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п.1.4 договору на десять календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 40% від суми отриманого кредиту (п.4.7.1 договору).

Позичальника підтверджує, зокрема, що: отримав до укладення договору інформацію, вимога надання якої передбачені законодавством України, в тому числі передбачену ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»; до укладення цього договору отримав проект договору разом з додатками та Правилами надання коштів та банківських металів у кредит; умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану (п.5.1 договору).

Як видно із паспорту споживчого кредиту продукту «71628073» Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) (на 4 аркушах прикріплена до матеріалів справи в електронному вигляді) та Додатку №1 Графік платежів за договором (на 2 аркушах прикріплена до матеріалів справи в електронному вигляді), відповідач була ознайомлена з умовами кредитування, зокрема: тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, реальної процентної ставки, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, загальна вартість кредиту, про що свідчить його розпис на зазначеному вище паспорті споживчого кредиту та Графік платежів за договором, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором LCOdROP6, ncWCTDkh.

Згідно інформації ТзОВ «ФК «Контрактовий дім», 09.02.2025 здійснено платіж на суму 4000,00 грн.. (на 1 аркуші прикріпленої до матеріалів справи в електронному вигляді).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору про споживчий кредит №71628073 від 09.02.2025, у відповідача станом на 03.02.2026 виникла заборгованість в сумі 20 244,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом 4000,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 13644,80 гривень; заборгованість за комісією за видачу кредиту 600,00 гривень; заборгованість за штрафами 2000,00 грн.., що підтверджується розрахунком заборгованості (на 6 аркушах прикріплених до матеріалів справи в електронному вигляді).

Також, 02.03.2026 позивач направляв відповідачу претензію щодо необхідності погашення заборгованості за кредитом, однак така залишилась без належного реагування (на 1 аркуші прикріплених до матеріалів справи в електронному вигляді).

Вирішуючи вимогу про стягнення заборгованості за основним боргом, процентами та комісією, то суд виходить з наступного.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згаданий кредитний договір укладений між кредитодавцем та відповідачем в електронній формі, яка згідно з нормами чинного законодавства прирівнюється до письмової форми.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений зокрема Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України» за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України Про електронну комерцію ).

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, яка була чинною станом на час створення спірного кредитного договору) вказано, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором.

За положеннями ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі у строк та в порядку, встановленому договору.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Не заслуговують на увагу твердження відповідача стосовно того, що у матеріалах справи відсутні первинні документи перерахування відповідачу кредитних коштів, оскільки такі повністю спростовуються вищеописаними доказами, зокрема інформації наданої ТзОВ «ФК «Контрактовий дім», згідно якої 09.02.2025 здійснено платіж на суму 4000,00 грн., яка підтверджує факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів.

Суд зауважує, що перерахування коштів узгоджується з вищенаведеними встановленими обставинам справи, зокрема з тим, що кошти перераховані в день (дату) укладення відповідного Договору, і розмір перерахованих коштів відповідає сумі коштів, зазначених у Договорі.

Також, відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували обставини, зазначені у позовній заяві та правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором. На переконання суду такий розрахунок заборгованості узгоджується з умовами договору та є належним доказом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу, як правонаступнику первісного кредитора, не повернуті, що свідчить про порушення його прав, у зв`язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення із боржника фактично отриманої суми кредитних коштів, сплати відсотків та комісії за надання кредиту.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Презумпція ст. 204 ЦК України вказує, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована

Суд зазначає, що кредитний договір недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак такий є дійсними, і відповідно до статті 629 ЦК України підлягає обов`язковому виконанню його сторонами.

При цьому суд зазначає, що у силу вимог процесуального закону на кожну зі сторін покладається обов`язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не була позбавлена можливості надати суду докази на спростування наведених позивачем обставин, однак цього не зробила, обмежившись наведенням лише письмових аргументів.

Також суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно того, що позивач не довів факту укладення між сторонами договору про споживчий кредит, оскільки із копії наявного у матеріалах справи електронного договору у сукупності з іншими дослідженими судом письмовими доказами вбачається, що ОСОБА_1 , як позичальник за Договором, була ідентифікована позивачем, надавши Кредитодавцю персональні дані, а саме: свої ПІП, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дату народження, номер мобільного телефону, електронну пошту, дані паспорта громадянина України, адресу зареєстрованого та фактичного місця проживання, які були необхідні та достатні для укладення договору і формування одноразового ідентифікатора. Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір не був би укладений.

При цьому відповідач не надала жодних доказів несанкціонованого доступу до особистого кабінету відповідача, використання її персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, номер мобільного телефону, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.

Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Надаючи оцінку аргументам відповідача про наявність підстав для застосування строку позовної давності, то суд вважає такі необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до ст..256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

При цьому строк позовної давності не сплив, оскільки як встановлено судом кредитний договір між сторонами укладено 09.02.2025, позивач звернувся із вказаним позовом 09.07.2026, тобто в межах строку позовної давності.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТзОВ «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит в електронній формі, отримання відповідачем кредитних грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто неналежне виконання відповідачем умов, укладеного договору в електронній формі, у зв`язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення із боржника фактично отриманої суми кредитних коштів, сплати відсотків та комісії.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, зважаючи на те, що відповідач на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не подав та не представив суду жодних доказів на спростування вимог позивача, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит №71628073 від 09.02.2025 в розмірі 18 244,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом 4000,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 13644,80 гривень; заборгованість за комісією за видачу кредиту 600,00 гривень, підлягають до задоволення.

Одночасно, вирішуючи позовну вимогу щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафами в розмірі 2000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64» на території України введено військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді.

Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яка поширюються на спірні правовідносини, ОСОБА_1 як позичальник звільнена від обов`язку сплати на користь позивача штрафних санкцій за прострочення нею виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором, оскільки на час укладення та дії Кредитного договору, а також розгляду справи у суді та ухвалення у ній рішення в Україні діяв та продовжує діяти воєнний стан.

За наведених обставин, аргументи сторони позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 2000,00 грн. суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому такі задоволенню не підлягають.

За наведених обставин позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2399,38 грн., виходячи з розрахунку 18 244,80 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (ставка судового збору) : 20 244,80 грн. (розмір заявлених позовних вимог), що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

За змістом ч.ч.1, 4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує , зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України).

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц дійшла висновків, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Суд, зважаючи на вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, враховує рішення Європейського суду з прав людини, зокрема: у справах «East/WestAllianceLimitedпроти України» (Заява №19336/04), «Баришевський протиУкраїни» (Заява № 71660/11), «Двойних протиУкраїни» (Заява № 72277/01), «Меріт протиУкраїни» (заява № 66561/01) ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; у справі «Лавентс протиЛатвії» (заява № 58442/00) ЄСПЛ вказав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи:

Договір про надання правничої допомоги №0207 від 02.07.2025, укладений між адвокатським об`єднанням «Апологет» та ТОВ «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» (на 1 аркуші прикріплена до матеріалів справи в електронному вигляді), згідно п.2.3 якого розмір послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000,00 грн;

Акт №1529 від 09.03.2026 наданих послуг правової (правничої допомоги), з якого вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» та адвокатське об`єднання погодили надання та прийняття правових послуг згідно договору про надання правничої допомоги №0207 від 02.07.2025: боржник: ОСОБА_1 , кредитний договір №71628073 від 09.02.2025. Сума наданих послуг 8000,00 грн. (на 1 аркуші прикріплена до матеріалів справи в електронному вигляді);

Детальний опис наданих послуг до Акту №1529 від 09.03.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025, згідно якої Адвокатським об`єднання було надано наступні послуги, а саме усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 0 го. 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год.00 хв.; погодження правової позиції клієнта 0 год. 30 хв.; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта, усього 6 год. 30 хв. (на 1 аркуші прикріплена до матеріалів справи в електронному вигляді).

Зазначені вище докази в матеріалах справи свідчать про реальність надання ТОВ «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» Адвокатським об`єднанням «Апологет» правової допомоги в рамках укладеного між ними договору.

Одночасно суд зауважує, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом враховано те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову; взято до уваги критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, предмету спору та фінансового стану обох сторін.

Відтак, із урахуванням складності справи, яка віднесена до категорії малозначних справ, обсягу, часу і складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи адвоката, зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу співмірності розподілу судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, дотримуючись принципів розумності та співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, а також те, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити, встановивши такий у сумі 5000,00 грн.

.Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», МФО 300335) заборгованість за кредитним договором №71628073 від 09.02.2025 в розмірі 18 244 (вісімнадцять тисяч двісті сорок чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», МФО 300335) витрати на сплату судового збору в розмірі 2399 (дві тисячі триста дев`яносто дев`ять) гривень 38 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», МФО 300335) 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І. Сливка