Решение № 140945233, 22.10.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Єдиний унікальний номер 305/1735/26

Номер провадження 2/305/738/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2026 м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Шемоти В.М., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Митровки Я.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Філії «Ясінянське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України», Філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», ДП «Ліси України», про перерахунок лікарняних, виплату допомоги та виплату різниці окладу, стягнення моральної шкоди,

встановив:

До суду 02.06.2026 надійшов позов ОСОБА_1 до Філії «Ясінянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Філія), Філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України») про перерахунок лікарняних, виплату допомоги та виплату різниці окладу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.07.2025 рішенням Рахівського районного суду його було поновлено на роботі. У період з 29.09.2025 по 26.01.2026 він перебував на лікарняному, і допомогу по тимчасовій непрацездатності йому виплатили, виходячи з мінімальної заробітної плати, через відсутність за останні 12 місяців необхідного страхового стажу. 03.02.2026 Закарпатський апеляційний суд залишив рішення Рахівського районного суду без змін. 26.02.2026 йому виплатили середній заробіток за час вимушеного прогулу, внаслідок чого з`явився необхідний стаж, відомості про який були внесені до інформаційної системи Пенсійного фонду України наприкінці березня 2026 року.

Позивач також зазначив, що згідно з Колективним договором має право на виплату у зв`язку з досягненням ним 65-річного віку; 27.09.2025 він надіслав виконувачу обов`язків директора Філії заяву про таку виплату, на підтвердження чого надав фіскальний чек та опис вкладення, проте відповіді не отримав. Після поновлення на роботі виконавчий директор ДП «Ліси України» затвердив штатний розпис, за яким посадовий оклад провідного інженера з охорони праці Філії становить 19 750,00 грн, що значно менше за оклади провідних інженерів з охорони праці філії «Карпатський лісовий офіс»; позивач вважає, що штатні розписи провідних інженерів з охорони праці на одному підприємстві мають бути однаковими. Дії відповідачів, на його переконання, завдали йому моральних страждань, стресу та дискомфорту.

У позовних вимогах просить:

1. Виплатити йому різницю лікарняних у сумі 45 650,43 грн між сумою допомоги по тимчасовій непрацездатності, обчисленою з його середньої заробітної плати, та сумою фактично виплаченої допомоги, обчисленої з мінімальної заробітної плати.

2. Виплатити йому допомогу у зв`язку з досягненням 65-річного віку в сумі 8 647,00 грн згідно з Колективним договором.

3. Виплатити різницю між окладом згідно зі штатним розписом провідних інженерів ДП «Ліси України», філії «Карпатський лісовий офіс» та окладом 19 750 грн, який він отримував з 31.07.2025 по 27.01.2026.

4. Виплатити моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

Ухвалою суду від 04.06.2026 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 04.08.2026, у подальшому розгляд відкладено на 14.09.2026, 12.10.2026.

Від представника відповідача ДП «Ліси України» Митровки Я.В. 22.06.2026 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він позов не визнав та зазначив таке. Допомога по тимчасовій непрацездатності нарахована й виплачена на підставі даних, наявних на момент опрацювання листків непрацездатності; позивач не довів неправомірності первісного нарахування та обов`язку відповідачів здійснити перерахунок, а відповідач не є суб`єктом виплати допомоги з тимчасової непрацездатності з шостого дня непрацездатності. Заяву про виплату матеріальної допомоги у зв`язку з досягненням 65-річного віку подано з порушенням тримісячного строку, встановленого п. 8.7 Колективного договору: позивач досяг цього віку 12.05.2025, заява подана 05.11.2025, а заява від 27.09.2025 (28.09.2025) до Філії не надходила. Наказом Філії від 31.07.2025 № 9/к позивача поновлено на посаді провідного інженера з охорони праці, його оклад відповідає штатному розпису Філії, а оклади за посадами в інших підрозділах до позивача не застосовуються. Вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною та не підтверджена доказами.

Позивач 29.06.2026 подав відповідь на відзив, у якому заперечив проти аргументів відповідача та зазначив, що: - відсутність страхового стажу могла бути зумовлена несвоєчасною сплатою податків підприємством, що не повинно позбавляти працівника виплат у повному розмірі; - заяву про виплату у зв`язку з досягненням 65-річного віку він надіслав 27.09.2025, тобто в межах тримісячного строку з моменту поновлення на роботі; - штатні розписи провідних інженерів з охорони праці на одному підприємстві мають бути однаковими, а різниця в окладах є дискримінацією; - невиплата йому належних сум завдає моральних страждань.

27.08.2026 позивач подав клопотання про витребування доказів від АТ «Укрпошта» щодо поштового відправлення, зазначеного у фіскальному чеку від 27.09.2025. Ухвалою суду від 14.09.2026 клопотання задоволено та відкладено розгляд справи на 12.10.2026. На виконання ухвали АТ «Укрпошта» листом № 1.03.014.002.-31098-26 від 21.09.2026 повідомило, що рекомендований лист № 9060001562091 на адресу Філії надійшов до відділення поштового зв`язку Ясіня 14.10.2025 та значиться врученим 28.10.2025; виробничі документи (накладна на вручення з підписом адресата, довіреність, заява на доставку) у відділенні не розшукані.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, пояснив, що отримані кошти хоче передати на потреби ЗСУ.

Представник відповідача Митровка Я.В. у судовому засіданні ствердив, що як людину розуміє позивача, але треба діяти по закону, зокрема щодо лікарняного та тримісячного строку на подання заяви про допомогу, приурочену до ювілею позивача; зазначив, що позивача поновлено на попередніх умовах у Філії, яка не працює, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

12.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголошення якого призначив на 22.10.2026.

У судовому засіданні 22.10.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну його частини) у порядку ч. 6 ст. 259 ЦПК України, складання повного рішення відкладено на строк не більше 5 днів.

Повне рішення складено 27.10.2026.

Суд дослідив матеріали справи, оцінив докази в сукупності та взаємозв`язку й дійшов таких висновків, у тому числі по кожній із позовних вимог.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 11.07.2025 у справі № 305/1188/24 позивача поновлено на посаді провідного інженера з охорони праці Філії та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. На виконання рішення наказом Філії від 31.07.2025 № 9/к позивача поновлено на посаді провідного інженера з охорони праці, з наказом його ознайомлено 31.07.2025. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03.02.2026 рішення залишено без змін.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто 65-річного віку досяг ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідає положенню, визначеному у ст. 253 Цивільного кодексу України, якою визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, така норма узгоджується також із доктриною кримінального права (коментар до ст. 22 Кримінального кодексу України), де зазначено, що особа вважається такою, що досягла певного віку, не у день свого народження, а починаючи із 0 годин наступної доби після дня її народження.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 81 цього Кодексу доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням (ст. 89 ЦПК України).

1. Щодо вимоги про стягнення різниці лікарняних у сумі 45 650,43 грн.

У період із 29.09.2025 по 26.01.2026 позивач перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, у зв`язку з чим йому нараховано та виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) через відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про наявність у позивача страхового стажу не менше 6 місяців за останні 12 місяців. Позивач стверджує, що після внесення наприкінці березня 2026 року відомостей про сплату єдиного внеску за період вимушеного прогулу допомога має бути обчислена з його середньої заробітної плати, та просить стягнути різницю в сумі 45 650,43 грн.

Обґрунтовуючи цю вимогу, позивач подав власний розрахунок, у якому період з 29.09.2025 по 26.01.2026 (120 календарних днів) розглянуто як єдиний період тимчасової непрацездатності, середньоденну заробітну плату визначено в сумі 668,43 грн, допомогу - у розмірі 100 % і від загальної суми (80 211,60 грн) віднято 34 561,17 грн, які, за його твердженням, йому фактично виплачено.

Проте тимчасова непрацездатність позивача у зазначений період оформлялася не одним, а кількома листками непрацездатності. Це вбачається, зокрема, з поданої позивачем виписки з електронного кабінету Пенсійного фонду України, у якій допомога відображена окремими помісячними нарахуваннями, у тому числі кількома записами в одному місяці та з коригуваннями.

Листки непрацездатності позивач до суду не подав і не надав відомостей про їх кількість, номери, періоди, про те, які саме листки та в який спосіб було враховано при призначенні допомоги, про розмір допомоги за кожним з них, дати й джерела виплат.

Не надано суду й документів, що підтверджують обставини, від яких залежить обчислення допомоги у спосіб, який вважає правильним позивач (відсоток допомоги залежно від страхового стажу, розрахунковий період, кількість календарних днів, що застосована як знаменник при визначенні середньоденної заробітної плати - 346 днів, інформація про виплати, які враховувалися), а також не пояснено, чому розрахунок здійснено як за єдиним страховим випадком.

Крім того, позивач не розмежував частину допомоги, що підлягає виплаті за рахунок роботодавця (перші п`ять днів тимчасової непрацездатності - абзац 2 частини 2 статті 15 Закону), та частину, яка відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування виплачується за рахунок коштів соціального страхування (Пенсійного фонду України), починаючи з шостого дня (абзац 1 частини 2 статті 15 Закону).

З наданої позивачем виписки вбачається, що за перші п`ять днів (29.09.2025 - 03.10.2025) допомогу нараховано з розрахунку 637,10 грн за день, тоді як за наступні дні - у меншому розмірі. Доказів того, що різниця у заявленому розмірі підлягає виплаті саме відповідачами, а не органом, який здійснює виплату допомоги з шостого дня, позивач не надав; до участі у справі цей орган позивач не залучав.

Самостійний арифметичний розрахунок позивача, не підкріплений відповідними первинними документами, не є належним і достатнім доказом розміру порушеного права та обов`язку відповідачів виплатити саме заявлену суму (ст. 77, 80 ЦПК України). За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність розрахунку та встановити, чи є підстави для стягнення заявленої різниці, у якому розмірі та з кого.

Отже, вимогу про стягнення різниці лікарняних у сумі 45 650,43 грн позивачем не доведено, у зв`язку з чим у її задоволенні слід відмовити.

За обставин цієї справи суд не вирішує питання про наявність у позивача права на перерахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності у порядку, визначеному законодавством, і це рішення не позбавляє його права звернутися із заявою про перерахунок до органу, який здійснює виплату допомоги, та, у разі незгоди, оскаржити його рішення у встановленому порядку.

2. Щодо вимоги про виплату допомоги у зв`язку з досягненням 65-річного віку в сумі 8 647,00 грн.

Відповідно до ст. 7 КЗпП України та ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективного договору є обов`язковими для сторін, які його уклали, і поширюються на працівників підприємства (ст. 18 КЗпП України).

Колективним договором ДП «Ліси України» на 2023-2025 роки (затверджений загальною конференцією трудового колективу 30.06.2023, зі змінами, зареєстрований 07.07.2023 за № 73) у п. 8.7 передбачено надання матеріальної допомоги, винагороди, одноразового заохочення, не пов`язаного з конкретними результатами праці, працівникам, зокрема «з нагоди ювілейних дат (50, 60 і далі кратно п`яти рокам) працівникам підприємства - у розмірі мінімальної заробітної плати (на підставі заяви та підтверджуючих документів)» (підпункт «з»). Останнім абзацом п. 8.7 встановлено, що по всім пунктам, які мають ситуаційний характер (народження дитини, одруження, операція, тощо), звернення приймаються протягом трьох місяців з дати виникнення події.

Досягнення працівником ювілейної дати є подією ситуаційного характеру, право на виплату пов`язується з настанням цієї події та реалізується на підставі заяви працівника, яка має бути подана протягом трьох місяців з дати виникнення події. Позивач досяг 65-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому заява про виплату допомоги з цієї нагоди могла бути подана до 13.08.2025.

Заяву про виплату допомоги позивач, за його твердженням, надіслав поштою 27.09.2025, за даними АТ «Укрпошта» цей лист вручено адресату 28.10.2025, повторна заява від 05.11.2025 надійшла до відповідача 05.11.2025 (згідно з листом ДП «Ліси України» № 2062/4.3-2026 від 30.03.2026). Отже, за будь-якою з наведених дат, незалежно від того, чи доведено факт та дату отримання відповідачем заяви від 27.09.2025, заяву подано після спливу встановленого Колективним договором тримісячного строку. З огляду на це суд не вдається до оцінки доводів сторін щодо отримання і змісту цієї заяви.

Доводи позивача про те, що строк слід обчислювати з дати поновлення його на роботі, суд відхиляє. Колективний договір не пов`язує початок перебігу строку з поновленням на роботі та не передбачає його зупинення або поновлення з цієї підстави. До того ж, позивача було поновлено на роботі наказом від 31.07.2025, тобто до спливу строку (13.08.2025), а обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому у цей період або раніше звернутися із заявою, позивач не навів і доказів на їх підтвердження не надав.

Оскільки позивач не звернувся із заявою про виплату у встановлений Колективним договором строк, підстав для стягнення допомоги в сумі 8 647,00 грн немає, і ця вимога підлягає до відмови.

3. Щодо вимоги про виплату різниці між окладом за штатним розписом провідних інженерів та окладом 19 750 грн.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно зі ст. 97 цього Кодексу оплата праці працівників здійснюється відповідно до законів, колективного договору та трудового договору на підставі системи оплати праці, яка встановлюється роботодавцем.

Судом установлено, що наказом Філії від 31.07.2025 № 9/к позивача поновлено на посаді провідного інженера з охорони праці Філії. Згідно зі штатним розписом Філії, що діяв до поновлення позивача (вводився в дію з 01.04.2024), посадовий оклад провідного інженера з охорони праці складав 15 800 грн, а з урахуванням підвищення на 25 % за роботу в гірських районах - 19 750 грн. Зміни до штатного розпису Філії на 2025 рік, що вводяться в дію з 29.07.2025, передбачають за цією посадою такий самий оклад - 19 750 грн. Оклад у розмірі 19 750 грн виплачувався позивачу в спірний період, що підтверджується розрахунковими документами, а також відповіддю Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 20.10.2025 за № ЗХ/3/1031-ЗВ-25.

Позивач, посилаючись на те, що провідні інженери з охорони праці філії «Карпатський лісовий офіс» отримують значно більший оклад, доказів розміру окладів за відповідною посадою у цій філії суду не подав, а жодних інших доказів того, що за посадою провідного інженера з охорони праці Філії у спірний період було встановлено оклад, більший за 19 750 грн, у справі немає. Філія «Карпатський лісовий офіс» є іншим структурним підрозділом із власним штатним розписом, у трудових відносинах з якою позивач у спірний період не перебував; сама лише наявність у штатних розписах інших підрозділів окладів за посадами з подібною назвою не зумовлює обов`язку застосовувати їх до позивача. Доказів дискримінації позивача в оплаті праці або встановлення йому окладу, нижчого за той, що передбачений штатним розписом Філії, позивач не надав.

Отже, порушення прав позивача щодо оплати праці у період з 31.07.2025 по 27.01.2026 не встановлено, і в задоволенні вимоги про виплату різниці в окладах необхідно відмовити.

4. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 грн.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є встановлений факт порушення трудових прав працівника. Оскільки судом відмовлено в задоволенні вимог позивача про стягнення різниці лікарняних, виплату допомоги у зв`язку з досягненням 65-річного віку та виплату різниці в окладах, порушення відповідачами його трудових прав у цій справі не встановлено. Вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від названих вимог, а тому також не підлягає задоволенню.

Посилання позивача на інші обставини (зокрема на невиплату доплати за виконання обов`язків спеціаліста з цивільного захисту згідно з наказом від 10.05.2023 № 89 та тривале «несправедливе» ставлення роботодавця) не були предметом позову, а тому суд їх не оцінює (ст. 13 ЦПК України). Питання відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з незаконним звільненням, вже було предметом розгляду у справі № 305/1188/24, у задоволенні цієї вимоги відмовлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору як за вимогами, що випливають з трудових правовідносин (ст. 5 Закону України «Про судовий збір»). Оскільки у задоволенні цих вимог відмовлено, підстав для стягнення судового збору з відповідачів на користь держави немає, а стягнення його з позивача, звільненого від сплати, законом не передбачено.

Керуючись статтями 141, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Філія «Ясінянське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», місцезнаходження: 90630, Закарпатська область, Рахівський район, смт Ясіня, вул. Грушевського, буд. 13, код ЄДРПОУ 45001575.

Відповідач - Філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», місцезнаходження: 88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156, код ЄДРПОУ 45554542.

Відповідач - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.10.2026, відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК