Решение № 140942776, 27.10.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/9070/26

Провадження № 2-о/487/223/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі Головуючого судді - Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання - Янковець Г.А., розглянувши у порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за заявою: ОСОБА_1 , заінтересована особа Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2026 представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Мірошніченко А.О., шляхом формування у системі «Електронний суд», звернувся до Заводського районного суду м.Миколаєва з заявою, в якій просив встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт.Молодіжне Сімферопольський район Автономна Республіка Крим.

В обґрунтування заяви зазначив, що заявниця ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 , яка з 2016 року проживала на тимчасово окупованій території у смт.Молодіжне Сімферопольський район Автономна Республіка Крим, де і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується Довідкою про смерть № С-01556 від 23.03.2026 та Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 23.03.2026.

Встановлення факту смерті доньки, заявниці необхідне для здійснення реєстрації факту смерті в органах реєстрації актів цивільного стану та реалізації її спадкових прав.

Ухвалою суду від 26.10.2026 відкрито провадження у справі.

До судового засідання заявниця та його представник не з`явилися.

Представник заявниці адвокат Мірошніченко А.О., надав до суду заяву, у якій розгляд справи просив провести за його та заявниці відсутності. Вимоги викладені у заяві просив задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені своєчасно, належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 04.05.2018, копію якого надано суду.

ОСОБА_4 , 10.03.2016 уклала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію шлюбу №00020079271 від 04.05.2018.

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявницею надано копію довідки про смерть №С-01550 від 23.03.2026, з зазначенням причини смерті - набряк головного мозку, аневризма головного мозку; копію свідоцтва про смерть НОМЕР_1 ОСОБА_2 , яка помела ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт.Молодіжне Сімферопольський район Автономна Республіка Крим, видане 23.03.2026 на тимчасово окупованої території.

За приписами п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Особливості провадження у справах про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України визначені ст. 317 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права,обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя,незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» територія Автономної Республіки Крим з 20.02.2014 відноситься до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. При цьому слід мати на увазі, що встановлення з зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті (яке провадиться на підставі п. 4 ст. 273 ЦПК і полягає у з`ясуванні, насамперед, обставин не самої події смерті, а її реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану) та від оголошення особи померлої, яке провадиться за правилами глави 35 ЦПК.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Відповідно до п. 1 Розділу 5 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 є недійсним, оскільки видане незаконним органом на тимчасово окупованій території, а згідно ч.ч.1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

В разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна (ч.1 ст. 17 вказаного Закону).

Викладені обставини, призводять до неможливості отримання ОСОБА_1 свідоцтва про смерть доньки в органах державної реєстрації актів цивільного стану України.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у даній справі, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно частини четвертої статті 8 Цивільного процесуального кодексу України застосовується судами при розгляді справ як джерело права. Зокрема суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), у яких Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території.

Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр 5 проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать, враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників.

На підставі викладеного, суд, як виняток, приймає як докази надане заявником свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також довідку про смерть, з зазначенням причини смерті, та з метою захисту законних прав та інтересів заявниці як громадянки України, вважає їх достатніми для встановлення факту смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України.

Таким чином, оскільки заявниця не має можливості в іншому, ніж у судовому порядку встановити факт смерті доньки на тимчасово окупованій території, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 76-81, 89, 211, 247, 263-265, 293-294, 315-317, 354, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася у м.Миколаєві Миколаївській області, та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у смт.Молодіжне Сімферопольський район Автономна Республіка Крим, причина смерті - набряк головного мозку, аневризма головного мозку.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа - Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 24059736, місце знаходження вул. Корабелів, 16 м.Миколаїв.

Головуючий суддя І.О.Притуляк