Решение № 140941316, 23.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Дата принятия
23.10.2026
Номер дела
308/7045/26
Номер документа
140941316
Форма судопроизводства
Гражданское
Компании, указанные в тексте судебного документа
Государственный герб Украины Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 308/7045/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі Майор Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» в особі представника Калачик В.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» в особі представника Калачик В.В. звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області через систему "Електронний суд" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 10.08.2024р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АБЕКОР» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 766368 від 10.08.2024р.

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ФК «АБЕКОР» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.3 Договору строк кредиту 54 календарних днів з кінцевим терміном повернення до 02.10.2024р. (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Згідно п.1.2. Договору сума кредиту складає 20000,00 грн. (Двадцять тисяч гривень 00 коп.). Відповідно до п. 1.1.1 цього Договору Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п.п. 1.4.1- 1.5. розмір процентної ставки є фіксованим і складає 1,49 % (один цілий і 49 сотих) в день. Періодичність платежів зі сплати процентів перший платіж через 30 днів, другий через 50 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору, ТОВ «ФК «АБЕКОР» надало кредит шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано у Особистому кабінеті у якості Основної платіжної картки. Згідно з п. 2.1.1 Договору, сума кредиту (його частина) перераховується Кредитором протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ФК «АБЕКОР» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 20000,00 грн. (Двадцять тисяч гривень 00 коп.), шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ».

Таким чином, Договір був підписаний 10.08.2024р. шляхом введення одноразового ідентифікатора d14541 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет, кредитні кошти були відправлені Відповідачу на картковий рахунок Позичальника, відкритий до платіжної картки НОМЕР_1

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Таким чином, позивач зазначає, що між Кредитором та Відповідачем було укладено Кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

За умовами Кредитного Договору було укладено Додаткові угоди про продовження строку кредитування.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 10.07.2025р. ТОВ «ФК «АБЕКОР» на підставі Договору факторингу №10072025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Отже, до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором.

Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу №10072025 від 10.07.2025р. перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 766368 від 10.08.2024р. загальною сумою 30859,96 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 19700,00 грн., заборгованості за процентами 11159,96 грн.

Заборгованість за Договором становить 30859,96 грн., а саме: 19700,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту 11159,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Відповідно, загальна сума заборгованості відповідача за Кредитним договором №766368 від 10.08.2024р. становить 30859,96 грн. (Тридцять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень 96 коп.).

Вказує, що станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання за кредитним договором. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», ні на рахунки попереднього кредитора.

За таких обставин позивач змушений звернутися до суду за захистом порушених прав .

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка перед позивачем по кредитному договору № 766368 від 10.08.2024 року становить 30859,96 грн., з яких заборгованість з тіла кредиту 19700,00 грн., заборгованості за процентами 11159,96 грн., яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 та витрати на правничу допомогу.

20.07.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просив Суд критично оцінити розмір заборгованості за Кредитним договором, яку Позивач просить стягнути з Відповідача, у зв`язку з чим прийти до висновку про недоведеність підстав для стягнення заявлених Позивачем сум в цій частині, виходячи з наступного.

Зазначив, що на виконання ухвали суду, було направлено на адресу Суду відповідь, в якій міститься зокрема і довідка про рух грошових коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_2 , за період з 10.08.2024 по 13.08.2024 року. Аналізуючи вказану у ній інформацію, очевидним є те, що зі змісту, що міститься в ній неможливо встановити факт зарахування Позивачу коштів від Відповідача (або ж попереднього кредитора). Також неможливо встановити і факт зарахування таких коштів саме на виконання якихось домовленостей/угод (правочинів) в тому числі кредитних зобов`язань. Відображення у таблиці операції щодо зарахування коштів у розмірі 20 000 грн. не є підставою вважати про зарахування таких від опонентів у даній справі, що як наслідок виключає можливість задоволення Судом позовних вимог.

24.07.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник зазначає, що твердження Відзиву про те, що з довідки АТ «Універсал Банк» нібито неможливо встановити факт зарахування коштів саме від Позивача (Первісного кредитора), не відповідає дійсності та спростовується сукупністю наявних у справі доказів.

По-перше, зазначена довідка отримана не від Позивача, а безпосередньо від АТ «Універсал Банк» незалежної третьої особи, яка обслуговує рахунок Відповідача, на виконання ухвали Суду від 03.06.2026р. про витребування доказів. Ця ухвала постановлена за клопотанням Позивача саме з метою підтвердження двох обставин: (1) належності платіжної картки № НОМЕР_1 Відповідачу та (2) факту зарахування на цю картку коштів у сумі 20000,00 грн. 10.08.2024р. Отримана від банку відповідь підтверджує обидві ці обставини: картка належить Відповідачу, а рух коштів по ній 10.08.2024р. включає зарахування суми 20000,00 грн., що повністю збігається із сумою та датою видачі кредиту за Договором № 766368 від 10.08.2024р.

По-друге, формат банківської виписки за своєю природою не призначений для відображення "призначення платежу" у розрізі договірних відносин третіх осіб (платіжного провайдера та позичальника) це є особливістю форми документа, а не підставою для спростування факту виконання Первісним кредитором свого зобов`язання. Факт зарахування коштів підтверджується у сукупності з іншими доказами, а саме: листом-підтвердженням ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (платіжного провайдера, який має ліцензію Національного банку України № 21/772-рк від 29.04.2023р.) про успішне перерахування 10.08.2024р. коштів у сумі 20000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 саме на виконання умов Договору № 766368 від 10.08.2024р., а також умовами самого Кредитного договору, який передбачає надання кредиту шляхом перерахування коштів на платіжну картку, вказану Відповідачем у Особистому кабінеті як основну.

По-третє, при безпосередньому зіставленні відомостей виписки АТ «Універсал Банк» по картці № НОМЕР_2 за період з 10.08.2024р. по 13.08.2024р. (Додаток 1 до листа Банку від 08.07.2026р. № БТ/Е-29244) з листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 06.02.2026р. № 19974 (ID платежу 1454193863) вбачається повний та точний збіг обставин однієї й тієї самої операції: сума 20000,00 грн. в обох документах; дата 10.08.2024р. в обох документах; час 17:39 згідно листа платіжного провайдера та 17:39:29 згідно виписки банку (тобто час у виписці деталізує до секунди той самий момент, що зазначений у листі провайдера); контрагент за випискою банку позначений як «EasyPay» це торговельна марка, під якою здійснює діяльність саме ТОВ «ФК «Контрактовий дім», що видало лист-підтвердження. Таким чином, мова йде не про два окремі документи, які лише опосередковано узгоджуються між собою, а про пряме документальне підтвердження однієї конкретної операції з двох незалежних джерел банку-емітента картки та ліцензованого платіжного провайдера.

Таким чином, довідка банку не є єдиним доказом у справі, а одним з елементів сукупності доказів, які у взаємному зв`язку, без суперечностей та з точним збігом реквізитів (сума, дата, час, контрагент) підтверджують факт виконання Первісним кредитором свого зобов`язання з видачі кредиту Відповідачу за Договором.

З посиланням на викладене просив суд відхилити заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву від 20.07.2026р., як необґрунтовані та такі, що спростовуються наявними у справі доказами. Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 у повному обсязі.

24.07.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив,згідно яких зазначено, що Відповідач наполягає на відмові у задоволені позовних вимог в повному обсязі саме з вказаних у відзиві на позов обґрунтувань. Однак у разі, якщо Суд вважатиме вказані нами обґрунтування у відзиві на позов не достатніми для відмови у позовних вимогах в повному обсязі, просить врахувати наступні вказані доводи.

Відповідач вважає, що з урахування вказаного нижче в частині стягнення із нього заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у загальній сумі - 11159,96 грн. слід відмовити.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) ТА ІНШІ ПЛАТЕЖІ , сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначає, що Договір було укладено 10.08.2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим вважаємо, що Суд повинен дійти висновку, що вимоги щодо стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 11159,96 грн. задоволенню не підлягають .

Окрім того вказує, що враховуючи наявні в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області матеріали справи №308/7045/26 вважають, що у стягненні професійної правничої допомоги слід відмовити

Представник зазначив, що враховуючи позицію Відповідача, просить Суд у разі задоволення позовних вимог (або ж часткового задоволення) розстрочити виконання рішення в частині стягнення суми заборгованості на 24 місяці.

Виклад позицій сторін по справі:

У судове засідання представник позивача не зявився. Згідно прохальної частини позовної заяви просить суд розгляд даної позовної заяви здійснювати за відсутністю представника позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання повторно не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово були повідомлені у встановленому законом порядку, подали до суду відзив на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду заяву про проведення судового засідання без їх участі.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

19.05.2026 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду позовну заяву залишено без руху.

03.06.2026 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

05.08.2026 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду поновлено відповідачу ОСОБА_1 строк для подання відзиву на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Судом встановлено, що 10.08.2024 між ТОВ «АБЕКОР» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №766368, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором: d14541.

Відповідно до п.1.1. договору Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Кредитора, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Сайт. Електронна Ідентифікація 2 Позичальника в ІКС Кредитора здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Кредитором правильності введення коду, що є електронним підписом Позичальника та направлений Кредитором на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний при вході (під час обслуговування у Кредитора). При цьому, Позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Сайту/ІКС Кредитора. 1.1.1. На умовах цього Договору, Кредитор надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п.1.2-1.3. договору Сума кредиту(загальний розмір) складає: 20000 грн. 00 коп.. Тип кредиту кредит. 1.3. Строк кредиту 54 днів з кінцевим терміном повернення до «02» жовтня 2024 року (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі/Графіку платежів. 1.3.1. Кількість платежів 2 платежі. 1.3.2. Періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 4дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту - другий період користування кредитом).

Відповідно до п.1.4. договору Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить: 1.4.1. Базова процентна ставка 1.49% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом; 1.4.2. Основна процентна ставка 1.49% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом.

Відповідно до п.1.7-1.10 договору Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 0.14 % в день. Розрахунок денної процентної ставки: (1498.00грн./20000 грн. 00 коп.)/ 54 дн. ? 100% = 0.14 % в день. 1.8. Загальні витрати за кредитом на дату укладення Договору складають: 1498.00грн. 1.9 Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1296% річних. 1.10 Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 21498.00 грн.

Відповідно до п.2.1. договору Кошти кредиту надаються Кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 що емітована банком України (далі - платіжна картка);

Відповідно до п.4.1. договору Строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Позичальника на кількість днів, запропоновану Кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються Кредитором, публікуються на Сайті), на підставі правочину, що укладається між Сторонами, відповідно до наступного порядку.

Кредитний договір №766368 від 10.08.2024 року підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором: d14541.

Додатком 1 до Примірного кредитного договору № 766368 від «10» серпня 2024 року є ТАБЛИЦЯ (Графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора b26835 14.08.2024 року підписано додаткову угоду до Кредитного договору №766368 від «10» серпня 2024 року.

Згідно п.1 додаткової угоди Сторони домовились продовжити строк кредиту на 53 днів, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: 1.1.На часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «06» жовтня 2024 року.

Згідно п.2 додаткової угоди у межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: Основна процентна ставка 1,49 % в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора h61744 17.08.2024 року підписано додаткову угоду до Кредитного договору №766368 від «10» серпня 2024 року.

Згідно п.1 додаткової угоди Сторони домовились продовжити строк кредиту на 53 днів, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: 1.1.На часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «09» жовтня 2024 року.

Згідно п.2 додаткової угоди у межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: Основна процентна ставка 1,49 % в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора f93205 20.08.2024 року підписано додаткову угоду до Кредитного договору №766368 від «10» серпня 2024 року.

Згідно п.1 додаткової угоди Сторони домовились продовжити строк кредиту на 64 днів, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: 1.1.На часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «23» жовтня 2024 року.

Згідно п.2 додаткової угоди У межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: Основна процентна ставка 0.99% в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора d27600 03.09.2024 року підписано додаткову угоду до Кредитного договору №766368 від «10» серпня 2024 року.

Згідно п.1 додаткової угоди Сторони домовились продовжити строк кредиту на 64 днів, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: 1.1.На часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «06» листопада 2024 року.

Згідно п.2 додаткової угоди У межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: Основна процентна ставка 0.99% в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора w87751 19.09.2024 року підписано додаткову угоду до Кредитного договору №766368 від «10» серпня 2024 року.

Згідно п.1 додаткової угоди Сторони домовились продовжити строк кредиту на 80 днів, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: 1.1.На часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «08» грудня 2024 року.

Згідно п.2 додаткової угоди У межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: Основна процентна ставка 0.99% в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження).

ТОВ «АБЕКОР» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, перерахувавши 10.08.2024 грошові кошти в сумі 20 000,00 на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» № 19974 від 06.02.2026 року.

10.07.2025 року ТОВ «АБЕКОР» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» уклали договір факторингу №10072025, відповідно до умов якого первісний кредитор (клієнт) ТОВ «АБЕКОР» передає (відступає) за плату фактору ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» належні йому право грошової вимоги до боржників, та фактор стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом та боржниками.

Згідно витягу з реєстру прав вимоги №1 від 10.07.2025 року до договору факторингу №10072025 ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №766368 від «10» серпня 2024 року в сумі 30859,96 грн. яка складається із: 19700,00грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 11159,96 грн заборгованість за відсотками.

Договір факторингу не визнано недійсним (доказів протилежного суду не надано), згідно ст. 204 ЦК України договір є дійсним і враховується судом.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості за Кредитним договором, станом на 10.06.2025 року , заборгованість ОСОБА_1 за договором №766368 від «10» серпня 2024 року становить 30870,04 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) -19700,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 11170,04 грн.

Зібрані докази вказують на те, що між ТОВ «АБЕКОР» і відповідачем укладено в електронній формі договір кредиту, на виконання якого ТОВ «АБЕКОР» перерахувало на банківський рахунок відповідача кредит у загальному розмірі 20 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом.

Після закінчення строку кредитування відповідач не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.

Крім цього, відповідач фактично приступила до виконання умов Кредитного договору, здійснюючи часткові платежі у визначені строки, що підтверджується двними наявними у розрахунку заборгованості станом на 10.06.2025 року. Зокрема, відповідач здійснила оплати у загальному розмірі 8234,00 грн. в рахунок сплати процентів по кредиту. Наведене свідчить про те, що кредитні кошти були отримані відповідачем та він користувався ними.

Відповідач та її представник не надали жодних доказів, які б спростовували факт отримання коштів чи факт виконання ним частини зобов`язань за Кредитним договором, а тому суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про відсутність доказів перерахування коштів.

Таким чином, на думку суду, здійснивши платежі з метою погашення боргу по даному договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору, що, відповідно, свідчить про правомірність вимог позивача.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.

Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений електронний кредитний договір, відповідно до яких відповідач отримала грошові кошти під проценти, на умовах, вказаних в Кредитному договорі.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов`язання останнім не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернуто, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

На виконання ухвали суду від 03.06.2026 року про витребування доказів, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано наступну інформацію:

- Повідомлено, що На ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), Банком було емітовано банківську картку НОМЕР_4 . У період з 10.08.2024 по 13.08.2024 р. на платіжну картку N? НОМЕР_2 . було зарахування коштів у сумі 20000.00 грн.

Згідно руху коштів по картці від 07.07.2026 року за період з 10.08.2024-13.08.2024 року вбачається, що 10.08.2024 було зараховано 20000,00 грн.

Нормативно-правове обґрунтування:

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Отже, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини, зокрема, між ними укладено договір кредиту.

Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII(надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Статтею 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" передбачено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 уклала вищезазначений договір, за умовами якого отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі.

Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону відповідача.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вищевказаний договір: договір №766368 від 10.08.2024 року прирівнюється до укладеного у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір укладений між ТОВ «АБЕКОР» та відповідачем ОСОБА_1 було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису самого відповідача ОСОБА_1 відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

У підписаному договорі відповідач ОСОБА_1 визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у кредитодавця виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги кредитодавця, що виникають в результаті грошових коштів.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст.ст. 638 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Всупереч умовам договору, відповідач ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання та не здійснила платежів для погашення кредитної заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала.

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

В силу ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).

Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості та інші умови.

Отже, підписанням Договору відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що обізнаний у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Вищевказані правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 у справі № 910/13731/17 та від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц.

ТОВ «АБЕКОР» належним чином виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн, водночас ОСОБА_1 отримавши кредит, зобов`язання за договором №766368 від 10.08.2024 року не виконала.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підтвердження факту укладення договору, позивачем надано кредитний договір №766368 від 10.08.2024 року, додаткові угоди, договір факторингу, паспорт кредиту, розрахунок заборгованості.

Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Так у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитного договору щодо надання кредитних коштів, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

Умови договору не оспорюються.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

У даній справі встановлено, що відповідач уклав із ТОВ «АБЕКОР» електронний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом), а тому вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису.

Враховуючи, що відповідач не виконала належним чином своїх зобов`язань у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка перед позивачем по кредитному договору № 766368 від 10.08.2024 року станом на 10.06.2025 року становить 30859,96 грн., яка складається із: 19700,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 11159,96 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Відповідач не оспорював даний кредитний договір у судовому порядку, доказів зворотного суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду контр розрахунку суми заборгованості, а відтак суд приходить до висновку, що нарахована позивачем сума боргу та наданий розрахунок заборгованості є належним доказом.

Таким чином, вказаний розрахунок здійснено в межах погодженого сторонами строку договору з застосуванням процентної ставки визначеної договором, а тому суд вважає вказаний розрахунок вірним, докази зворотнього у суду відсутні.

Що стосується розрахунку представника відповідача щодо розміру відсотків, які на його думку підлягають до стягнення в сумі 1512, 00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1.2-1.3. договору Сума кредиту(загальний розмір) складає: 20000 грн. 00 коп.. Тип кредиту кредит. 1.3. Строк кредиту 54 днів з кінцевим терміном повернення до «02» жовтня 2024 року (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі/Графіку платежів. 1.3.1. Кількість платежів 2 платежі. 1.3.2. Періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 4дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту - другий період користування кредитом).

Відповідно до п.1.4. договору Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить: 1.4.1. Базова процентна ставка 1.49% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом; 1.4.2. Основна процентна ставка 1.49% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом.

Відповідно до статей 4,5,13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З наданих представником позивача розрахунків розміру заборгованості вбачається, що загальний розмір заборгованості за Кредитним договором № 766368 від 10.08.2024 року станом на 10.06.2025року становить 30859,96 грн., яка складається із: 19700,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 11159,96 грн. заборгованість за відсотками.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем дотримано умови кредитного договору щодо строку кредитування та нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 11159,96 за кожен день в період з 10.08.2024 по 08.12.2024 включно.

Після закінчення строку кредитування жодних відсотків, штрафів, пені чи інших стягнень відповідачу не нараховувалося, а заборгованість за відсотками за користування кредитом становила 11159,96 грн.

Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, а тому він приймається судом як належний та допустимий доказ заборгованості за договором.

Верховним Судом у постанові від 07 червня 2023 року справа №234/3840/15-ц зазначено, що «незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі».

Вказана позиція Суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19, у якій зокрема зазначено, що у разі незгоди відповідача з поданим представником позивача розрахунком заборгованості, відповідач має право подати контррозрахунок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц висловила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства заснована на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.

Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

На відповідача покладено обов`язок спростувати заявлені у позові вимоги.

Отже, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей.

Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

За умови доведення як факту отримання відповідачем коштів, так і користування ними, саме на останньому лежить процесуальний обов`язок спростувати наявність решти заборгованості за тілом кредиту.

За наслідком розгляду цієї справи суд дійшов висновку про те, що позивач довів факт отримання відповідачем коштів та користування ними, а відповідач не спростував цих обставин, не надав суду докази відсутності у нього заборгованості за отриманим кредитом та доказів її повного погашення.

Враховуючи викладене та встановивши порушення відповідачем умов кредитного договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Що стосується аргументів представника відповідача про відсутність доказів перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, суд виходить з наступного.

Суд звертає увагу на те, що факт переказу грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 підтверджений даними квитанції ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» № 19974 від 06.02.2026 року., згідно якої вбачається, що 10.08.2024 грошові кошти в сумі 20 000,00 були перераховані на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та даними наданими АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали суду від 03.06.2026 року про витребування доказів, згідно яких повідомлено, що На ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), Банком було емітовано банківську картку НОМЕР_4 . У період з 10.08.2024 по 13.08.2024 р. на платіжну картку N? НОМЕР_2 було зарахування коштів у сумі 20000.00 грн. Згідно руху коштів по картці від 07.07.2026 року за період з 10.08.2024-13.08.2024 року вбачається, що 10.08.2024 було зараховано 20000,00 грн.

При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Натомість, відповідач та його представник не надали доказів того, що на картку відповідача НОМЕР_2 не було перераховано грошові кошти у розмірі 20000 грн.

Також відповідач не надав суду виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту незарахування кредитних коштів на його рахунок. Тобто ОСОБА_1 не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Доказів про те, що банківська картка, на яку були перераховані кошти не належить відповідачу ОСОБА_1 не надано, жодних клопотань про витребування відповідної інформації відповідач не подавала.

Крім цього, відповідач фактично приступила до виконання умов Кредитного договору, здійснюючи часткові платежі у визначені строки, що підтверджується двними наявними у розрахунку заборгованості станом на 10.06.2025 року. Зокрема, відповідач здійснила оплати у загальному розмірі 8234,00 грн. в рахунок сплати процентів по кредиту. Наведене свідчить про те, що кредитні кошти були отримані відповідачем та він користувався ними.

Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений електронний кредитний договір, відповідно до яких відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах, вказаних в Кредитному договорі.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов`язання останнім не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернуто, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 договору кредиту в електронній формі, отримання відповідачем позичених грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору в електронній формі, а також нарахований позивачем відповідно укладеного договору борг у сумі 30859,56 грн., з яких 19700,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 11159,96 грн. заборгованість за відсотками, який суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.

Будь-яких доказів щодо неотримання ОСОБА_1 коштів від позивача, не проведення нею операцій по спірному рахунку, а також доказів щодо спростування даної заборгованості - матеріали справи не містять.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, відстрочка, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках і в розумних межах, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Крім того, судом обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто, стягувача.

Таким чином, підставою для відстрочення, розстрочення виконання рішення суду є наявність перешкод та конкретних обставин, які унеможливлюють виконання рішення.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду на даній стадії процесу.

При цьому суд вважає необхідним роз`яснити відповідачу його право на звернення до суду із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення в порядку ст.435 ЦПК України за наявності відповідних доказів та правових підстав на стадії примусового виконання рішення суду.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленомузаконом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1статті 1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/ WestAllianceLimited» проти України`заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 3 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку,недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконанняробіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 6 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Окрім цього, у постанові від 07.09.2023 року у справі за № 202/8301/21 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду зазначає, що обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому закономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо). Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду (справи №821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц) та в постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 826/1216/16).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 у справі 607/4341/20).

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає про те, що відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги №8/2025 від 18.11.2025 року адвокатське бюро "КАЛАЧИК ТА ПАРТНЕРИ" надає позивачу правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором.

Стороною позивача надано суду: договір про надання правової допомоги № 8/2025 від 18.11.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК ЕЛ.ЕН.ГРУП» та Адвокатським бюро «КАЛАЧИК ТА ПАРТНЕРИ», за яким адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надати клієнту юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України надано: акт про надання правничої допомоги від 12.05.2026 року на суму 10000,00 грн.

Отже матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» послуг Адвокатського бюро "КАЛАЧИК ТА ПАРТНЕРИ" з надання правової допомоги в суді першої інстанції.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що дана справа для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує зібрання великого обсягу доказів, залучення до участі у справі інших учасників.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Слід зазначити, що звернення до суду з позовами про стягнення боргу за кредитним договором носить масовий характер, справа, що розглядається, не є складною, в справі - невелика кількість письмових доказів (справа в одному томі), представник позивача не брав участі в судовому засіданні при розгляді справи, суд вважає заявлений розмір витрат сторони позивача неспівмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами). З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат та часу. Витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України -кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, доказів того, що ОСОБА_1 повністю сплатила заборгованість за кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування заборгованості за порушення грошового зобов`язання, суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» суму заборгованості згідно договору №766368 від 10.08.2024 року підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновки Суду щодо позовної заяви та задоволення позовних вимог , у порядку частин першої статті 141 ЦПК України, з відповідача за позовом на користь позивача підлягає стягненню фактично сплачений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2662,40 грн.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 19.10.2026 року, дата складання повного судового рішення23.10.2026 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -23.10.2026 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 623, 624, 628, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 13, 14, 82, 206,223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» в особі представника Калачик В.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Іринська, буд.5/24, офіс.89, код ЄДРПОУ 41240530) заборгованість за Договором №766368 від 10.08.2024 року у розмірі 30859,96 грн., з яких : прострочена заборгованість за кредитом 19700,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 11159,96 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Іринська, буд.5/24, офіс.89, код ЄДРПОУ 41240530) сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Іринська, буд.5/24, офіс.89, код ЄДРПОУ 41240530) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Іринська, буд.5/24, офіс.89, код ЄДРПОУ 41240530);

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Дата складення повного тексту рішення 23.10.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца

Часті запитання

Який тип судового документу № 140941316 ?

Документ № 140941316 це Решение

Яка дата ухвалення судового документу № 140941316 ?

Дата ухвалення - 23.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140941316 ?

Форма судочинства - Гражданское

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140941316 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Сведения о судебном решении № 140941316, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Судебное решение № 140941316, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області было принято 23.10.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти полезные данные об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить полезные данные.

Судебное решение № 140941316 относится к делу № 308/7045/26

то решение относится к делу № 308/7045/26. Компании, указанные в тексте настоящего судебного документа:


Наша система поддерживает поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска информации. Это позволяет результативно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.

Предыдущий документ : 140941315
Следующий документ : 140941317