Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №760/14251/26 2/760/16279/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Київ
Солом`янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Нестеренко Т.В.,
при секретарі судового засідання Панкєєвій Ю.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙКЕР ПЛЮС» про визнання трудових відносин припиненими,-
за участю позивача ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙКЕР ПЛЮС» (далі- Відповідач) про визнання трудових відносин припиненими.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , був призначений на посаду директора ТОВ«МЕЙКЕР ПЛЮС».
24.02.2022 року Позивачем подано заяву про звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України. Зазначена заява була направлена на адресу товариства та учасника товариства.
У подальшому, 22.06.2022 року Позивач повторно направлено письмове повідомлення щодо неможливості виконання обов`язків директора, наявності заборгованості підприємства та необхідності прийняття рішень щодо припинення діяльності товариства.
Незважаючи на подані заяви, Відповідач не вжив жодних дій щодо звільнення та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Станом на момент подання позову Позивач формально значиться директором ТОВ «МЕЙКЕР ПЛЮС», однак фактично не здійснює управління підприємством та відсторонений від виконання обов`язків.
На підставі вищевикладеного, Позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «МЕЙКЕР ПЛЮС» з 10 березня 2022 року та зобов`язати ТОВ «МЕЙКЕР ПЛЮС» внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, а саме виключити ОСОБА_1 з посади директора.
15.06.2026 року ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва Нестеренко Т.В. відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
У судовому засіданні позивач долучив підтвердження відправлення копії заяви про звільнення з посади Директора ТОВ «МЕЙКЕР ПЛЮС» від 24.02.2022 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді за місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність не направляв, своїм правом на написання відзиву не скористався. Оголошення про виклик до судового засідання було розміщено на веб-сайті судової влади України http://court.gov.ua.
Небажання відповідача надавати докази, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі викладеного, за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , був призначений на посаду директора ТОВ «МЕЙКЕР ПЛЮС» 20.10.2010 року.
24.02.2022 року Позивачем було подано заяву загальним зборам ТОВ «МЕЙКЕР ПЛЮС» про звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України. Зазначена заява була відправлена повторно на юридичну адресу підприємства ТОВ «МЕЙКЕР ПЛЮС» 03110 м.Київ вул.Олексіївська, буд.3, що відповідає отриманої інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громаддських формувань, Відповідь № 2880033 від 14.06.2026 року.
Також зазначена заява про звільнення Позивачем була направлена на адресу реєстрації 100% власника підприємства згідно Статуту, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , який є за статусом - кінцевий бенефіциарний власник, що також підтверджується отриманою інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громаддських формувань, Відповідь № 2880033 від 14.06.2026 року.
У подальшому, 22.06.2022 року Позивачем повторно було направлено письмове повідомлення щодо неможливості виконання обов`язків директора, наявності заборгованості підприємства та необхідності прийняття рішень щодо припинення діяльності товариства.
24.02.2026 Позивач вкотре направив відповідачу заяву про звільнення з 24.02.2022 року, що підтверджується Описом Ф.107, датованого УКРПОШТОЮ 09.07.2026.
Для належної реалізації права на звільнення за власним бажанням директор товариства має за власною ініціативою як виконавчий орган скликати загальні збори учасників товариства для вирішення питання щодо свого звільнення. У разі коли загальні збори учасників товариства не ухвалюють рішення про звільнення директора за його заявою, він має право звернутися до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими з дати, зазначеної у його заяві про звільнення. Суд може захистити право особи на звільнення шляхом ретроспективного визнання факту припинення трудових правовідносин, що є належним способом захисту порушеного права, спрямованим на припинення правовідносин з управління між директором та товариством. Рішення суду про визнання трудових відносин припиненими є підставою для внесення змін до ЄДР.
Директор є виконавчим органом товариства. Питання його обрання та припинення повноважень вирішується відповідно до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статуту конкретного ТОВ.
За чинним регулюванням припинення повноважень одноосібного виконавчого органу повинно супроводжуватися обранням нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків.
Судом встановлено, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громаддських формувань, що ОСОБА_1 , Статус Керівник, дата призначення 20.10.2010, Повноваження: Відсторонений від виконання обов`язків з 05.07.2022 року, в наслідок чого ОСОБА_3 отримав повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо Тимчасово виконуючий обов`язки директора товариства), Подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи.
Актуальний стан на фактичну дату та час формування, Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙКЕР ПЛЮС», зареєстровано.
Згідно частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У пункті першому частини 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).
З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».
У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.
Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.
За встановлених у цій справі обставин вбачається, що Позивач Відсторонений від виконання обов`язків з 05.07.2022 року, в наслідок чого ОСОБА_3 отримав повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (Тимчасово виконуючий обов`язки директора товариства), Подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи.положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає. Відповідно Позивач позбавлений можливості самостійно ініціювати та скликати позачергові загальні збори учасників для розгляду питання про своє звільнення та призначення нового керівника чи Т.В.О.. Як вбачається, інша особа Тимчасово виконуючий обов`язки директора товариства вже призначений та отримав повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо.
Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).
Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).
При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).
Якщо закон або договір не визначає ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Ефективним у цьому випадку є такий спосіб захисту, як припинення трудових відносин на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019, справа № 520/11437/16-ц, провадження № 61-11763св18.
В своїй позовній заяві Позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «МЕЙКЕР ПЛЮС» з 10 березня 2022 року та зобов`язати ТОВ «МЕЙКЕР ПЛЮС» внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, а саме виключити ОСОБА_1 з посади директора. Стягнути з відповідача судові витрати.
Однак, згідно зі Статутом ТОВ «МЕЙКЕР ПЛЮС» від 2019 року, вирішення питання про звільнення керівника відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Іншого Статуту зазначеного товариства, суду не надано.
Разом з тим, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «МЕЙКЕР ПЛЮС» суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин ОСОБА_1 та ТОВ «МЕЙКЕР ПЛЮС» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Також Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЙКЕР ПЛЮС» внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, а саме виключити ОСОБА_1 з посади директора.
Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених Позивачем, ОСОБА_1 , вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги було задоволено у повному обсязі, у відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 331,20 грн..
Керуючись ст.ст. 3, 5, 12, 13, 15, 19, 23, 77, 78, 141, 258-259, 264, 265, 274-279, 280-284, 355 ЦПК України, ст.ст. 22, 38 КЗпП України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙКЕР ПЛЮС» про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити.
Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕЙКЕР ПЛЮС» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЙКЕР ПЛЮС» внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, а саме виключити ОСОБА_1 з посади директора.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙКЕР ПЛЮС» (ЕДРПОУ 37378662) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані з розглядом справи,сплачений судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙКЕР ПЛЮС» ЕДРПОУ 37378662, адреса реєстрації: 03110, м.Київ, вул.Олексіївська, буд.3.
Суддя Т.В.Нестеренко
Судебное решение № 140941005, Солом'янський районний суд міста Києва было принято 09.09.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти ключевые данные об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить ключевые данные.
то решение относится к делу № 760/14251/26. Компании, указанные в тексте настоящего судебного документа: