Постановление суда № 140940873, 26.10.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

756/6184/26-ц

6-563/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року

Суддя Печерського районного суду м. Києва Єрмічова В. В., перевіривши заяву заінтересованої особи ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження.

Згідно ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 21.04.2026 указану заяву передано до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю, з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів здійснення виконавчих дій на території Оболонського району міста Києва, натомість виконавчі дії у виконавчому провадженні виконуються за місцезнаходженням роботодавця боржника ОСОБА_2 - ТОВ «Укртехагро», яке, як зазначено в ухвалі суду, розташоване за адресою: вул. Звіринецька, 63, м. Київ, тобто в Печерському районі міста Києва.

Оглянувши заяву з доданими до неї матеріалами, суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно з ч. 2 ст. 442 ЦПК України заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона, заінтересована особа, державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч. 2 ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Виконавчий напис нотаріуса належить до виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Установлено, що 05.11.2021 приватним виконавцем Кісельовою В. В., на підставі виконавчого нопису нотаріуса № 5800, який видано 25.08.2021 приватним нотаріусом Київсього нотаріального округу Сазоновою О. М. про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09.04.2008, відкрито виконавче провадження.

11.11.2025 стягувач ТОВ "Генезис Фінансової Свободи" відступило заінтересованій особі ОСОБА_1 право вимоги до боржника ОСОБА_2 , що підтверджується договором про відступлення прав вимоги.

З метою визначення підсудності заяви про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, стягувач звернувся до приватного виконавця Кісельової В. В. щодо надання інформації про місце вчинення виконавчих дій.

26.03.2026 за вихідним номером 13040 приватний виконавець Кісельова В. В. повідомила стягувача, що місцем вчинення виконавчих дій за даним виконавчим провадженням є адреса місця реєстрації боржника ОСОБА_2 станом на день відкриття виконавчого провадження: АДРЕСА_1 .

Крім того, приватний виконавець повідомила, що боржник ОСОБА_2 не отримує доходу від ТОВ "Укртехагро", код ЄДРПОУ 30084074, адреса: вул. Звіринецька, 63, м. Київ, 01014, а також зазначила додаткові відомості, зокрема те, що в матеріалах виконавчого провадження міститься відповідь Державної міграційної служби про те, що наразі боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

На запит Печерського районного суду м. Києва надійшла відповідь № 3502490 від 24.10.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка сформована засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" щодо місця знаходження юридичної особи ТОВ «Укртехагро», код ЄДРОПОУ 30084074, в якій зазначено, що за вказаними параметрами інформацію не знайдено.

Тобто, матеріали даної судової справи не містять жодних належний даних про те, що заява заінтересованої особи ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження підсудна Печерському районному суду м. Києва, оскільки місце проживання боржника, як попереднє, так і нове, зареєстроване в Оболонському районі м. Києва; місце знаходження юридичної особи ТОВ «Укртехагро», код ЄДРОПОУ 30084074, як роботодавця боржника та виплату йому заробітної плати в Печерському районі зазначено в судовій ухвалі безпідставно, оскільки відсутні офіційні дані про місце реєстрації юридичної особи ТОВ «Укртехагро», код ЄДРОПОУ 30084074, в Печерському районі м. Києва.

Отже, указане дає підстави вважати, що, з урахуванням даних, які містяться в матеріалах заяви, заінтересована особа ОСОБА_1 подала заяву про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження до Оболонського районного суду м. Києва з дотриманням правил підсудності (за зареєстрованим місцем проживання боржника, Оболонський район м. Києва), яку помилково передано за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Суд бере до уваги те, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах ВС, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів").

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС (ч. 4 ст. 263 ЦПК).

При цьому, слід зазначити, що у даному випадку відсутній спір щодо підсудності справ між судами.

Суд обізнаний про зміст ст. 32 ЦПК України про недопустимість спору між судами про підсудність, ураховує висновок, зроблений у постанові ВП ВС від 26.08.2019 у справі № 855/364/19 щодо неприпустимості розгляду справи судом, якому вона не підсудна за предметом або іншими визначеними законом критеріями, а також щодо необхідності забезпечення права особи на судовий захист належним судом. У постанові зазначено, що розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення. Якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС.

Отже передача справи за підсудністю до іншого суду не звільняє суд від обов`язку забезпечити дотримання правил територіальної юрисдикції та розгляд справи судом, визначеним законом.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (ст. 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт, Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини", інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Інститут територіальної підсудності є складовою права на справедливий суд, оскільки забезпечує розгляд справи судом, визначеним законом.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, що є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК).

Ураховуючи те, що заява заінтересованої особи ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження передана до Печерського районного суду м. Києва з недоліками, зазначеними вище, чим порушено порядок, встановлений ч. 2 ст. 31 ЦПК України, тому у прийнятті до провадження заяви з доданими до неї матеріалами слід відмовити та повернути її до Оболонського районного суду м. Києва як направлену внаслідок порушення правил підсудності.

На підставі статей 55, 124 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", керуючись 4, 31, 32, 260-261, 442, 446 ЦПК України, висновком ВП ВС від 26.08.2019 у справі № 855/364/19, суддя

УХВАЛИВ:

У прийнятті до провадження заяви заінтересованої особи ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження відмовити.

Повернути заяву ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження на розгляд до Оболонського районного суду м. Києва.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Віта ЄРМІЧОВА