Решение № 140940673, 23.10.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2333/24

Провадження № 2/373/41/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого-судді Хасанової В.В.,

за участю

секретарів судового засідання Ткалі І.М., Куклер А.Е.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Іваненка К.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Лутченко І.М.,

представника третьої особи Власенко Н.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2024 позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати шлюб, зареєстрований між нею та ОСОБА_2 , 17.11.2018 Переяслав-Хмельницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 293, та поділити спільне майно подружжя.

Ухвалою суду від 18.10.2024 роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: гаражно-будівельний кооператив «Поліський», про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Виділено в самостійне провадження позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: гаражно-будівельний кооператив «Поліський», про поділ майна подружжя, відповідно до якої позивач просить визнати за нею право власності на пайовий внесок у гаражно-будівельному кооперативі «Поліський» у вигляді гаражного боксу № НОМЕР_1 , ринкова вартість якого становить 118,190 грн.

Спільне майно подружжя автомобіль MAZDA 6, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 237558 грн. залишити у власності відповідача, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на нього.

Також просить стягнути з відповідача на свою користь компенсацію у розмірі 59684 грн, для рівності часток при поділі майна подружжя.

Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати.

З врахуванням змінених 07.10.2025 позовних вимог просила в порядку поділу спільного майна подружжя залишити у володінні та користуванні відповідача гаражний бокс № НОМЕР_1 у гаражно-будівельному кооперативі «Поліський», припинивши право спільної сумісної власності подружжя на нього; стягнути з відповідача на її користь компенсацію за гаражний бокс у розмірі частини його вартості, що становить 38189,00 грн; залишити у власності відповідача автомобіль MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя на нього; стягнути з відповідача на її користь компенсацію за автомобіль MAZDA у розмірі частини його вартості, що становить 84370,00 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 17.11.2018 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, проте на час подачі позову, що є предметом розгляду в даній справі, в провадженні суду також перебуває заява про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем. Під час шлюбу сторонами був придбаний автомобіль MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був оформлений на відповідача, та за спільні кошти був побудований гаражний бокс № НОМЕР_1 у гаражно-будівельному кооперативі «Поліський», членом якого також є відповідач. В добровільному порядку розділити вказане майно сторони не можуть.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відкрито провадження в даній справі за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.11.2024 о 16:00.

18.11.2024 підготовче засідання відкладено до 29.11.2024 о 11:00 в зв`язку з неявкою третьої особи. Ухвалою суду від 18.11.2024 явку представника третьої особи визнано обов`язковою.

29.11.2024 підготовче засідання відкладено до 07.01.2025 до 13:00.

06.01.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив позовні вимоги в частині віднесення до спільного майна подружжя пайового внеску у ГБК «Поліський» у виді гаражного боксу № НОМЕР_1 в розмірі 118190 грн відмовити; у власності відповідача залишити автомобіль MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , припинивши право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на нього; виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 в сумі 41500,00 грн.

07.01.2025 підготовче засідання відкладено в зв`язку з клопотанням представника позивача ОСОБА_3 на 23.01.2025 на 14:00.

23.01.2025 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої-судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні № 373/1285/21. Розгляд справи відкладено до 05.03.2025 до 14:00.

05.03.2025 в підготовчому засідання оголошено перерву до 24.04.2025 за клопотанням представником позивача.

Ухвалою суду від 05.03.2025 відзив ОСОБА_2 на позовну заяву залишено без розгляду.

02.204.2025 представник позивача адвокат Іваненко К.О. подав суду клопотання про долучення доказів та просив встановити додатковий строк для подання доказів.

24.04.2025 підготовче засідання відкладено до 26.05.2026 до 15:00 в зв`язку з клопотанням представника позивача про зміну клопотання щодо гаражного боксу.

Ухвалою суду від 24.04.2025 клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів у справі задоволено, поновлено пропущений процесуальний строк.

26.05.2025 ухвалою суду за клопотання представника позивача призначено судову автотоварознавчу та судову будівельно-технічну експертизи. Провадження у справі зупинено.

30.07.2025 до суду від ПП «Авто-експрес» надійшов звіт про незалежну оцінку КТЗ, яким є автомобіль MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

14.08.2025 до суду від судового експерта Бойка М.В. надійшов висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 373/2333/24.

Ухвалою суду від 15.08.2025 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 10.09.2025 о 09:00.

10.09.2025 підготовче засідання не відбулося в зв`язку з перебуванням головуючої-судді Хасанової В.В. на лікарняному. Розгляд справи відкладено до 07.10.2025 до 13:30.

07.10.2025 позивач ОСОБА_1 подала заяву про зміну позовних вимог, в якій просила в порядку поділу спільного майна подружжя залишити у володінні та користуванні відповідача гаражний бокс № НОМЕР_1 у гаражно-будівельному кооперативі «Поліський», припинивши право спільної сумісної власності подружжя на нього; стягнути з відповідача на її користь компенсацію за гаражний бокс у розмірі частини його вартості, що становить 38189,00 грн; залишити у власності відповідача автомобіль MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя на нього; стягнути з відповідача на її користь компенсацію за автомобіль MAZDA у розмірі частини його вартості, що становить 84370,00 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

19.03.2026 від представника відповідача адвоката Лутченко І.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву із зміненими позовними вимогами, в якому вона просила у задоволенні позову в частині віднесення до спільного майна подружжя гаражного боксу № НОМЕР_1 у ГБК «Поліський» відмовити; в порядку поділу спільного майна подружжя автомобіль MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , залишити у власності ОСОБА_1 , припинивши право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на нього. Для рівності часток при поділі майна подружжя на користь ОСОБА_1 виплатити суму компенсації в розмірі 84370,00 грн або здійснити продаж (відчуження) автомобіля MAZDA за погодженням з позивачем, та кошти від продажу поділити порівно.

Ухвалою суду від 30.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду на 13.05.2026.

В судовому засіданні 13.05.2026 позивач та представник позивача адвокат Іваненко К.О. змінені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні 13.05.2026 позовні вимоги не визнали, просили відмовити в частині віднесення до спільного майна подружжя гаражного боксу № НОМЕР_1 у ГБК «Поліський». Автомобіль MAZDA залишити у власності ОСОБА_1 , припинивши право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на нього. Для рівності часток при поділі майна подружжя виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію в сумі 84370 грн, або здійснити продаж автомобіля та кошти від продажу поділити порівну.

Представник третьої особи в судовому засіданні 13.05.2026 зазначив, шо відповідач немає жодного відношення до гаража, оскільки станом на даний час не є членом кооперативу.

12.10.2026 сторони в судове засідання не з`явилися. Всі учасники подали суду заяви про розгляд справи без їх участі: позивач та її представник - адвокат Іваненко К.О. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити; відповідач та його представник адвокат Лутченко І.М. позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, здійснити поділ шляхом реалізації транспортного засобу та поділу коштів між сторонами в рівних частках або залишити автомобіль у власності позивачки з відшкодуванням його вартості на користь відповідача; представник третьої особи Власенко Н.Т. просила винести рішення на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 17.11.2018, сторони по справі уклали шлюб 17.11.2018.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін по справі народилися донька ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 , виданого 31.10.2019.

Згідно з копією довідки, виданої 30.09.2021 головою гаражно-будівельного кооперативу «Поліський» ОСОБА_5 , ОСОБА_2 є власником гаража № НОМЕР_1 , площею 25 кв.м.

Також, як вбачається з довідки № 08, виданої 18.11.2024 головою правління гаражно-будівельного кооперативу «Поліський» Власенком Н.Т., ОСОБА_2 став членом ГБК «Поліський» 19.05.2020 та 01.10.2024 за власним бажанням припинив членство в кооперативі. Будь-якої інформації щодо часу зведення гаражних боксів, зокрема. № 87, у Правління немає.

Крім того, листом від 31.12.2024 за № 31/12 головою правління гаражно-будівельного кооперативу «Поліський» Власенком Н.Т. надано інформацію про те, що ОСОБА_2 під час вступу до ГБК «Поліський» 19.05.2020 сплатив вступний внесок в розмірі 800 грн та регулярно сплачував членські внески. Пайові внески згідно статуту ГБК «Поліський» не передбачені та не сплачуються членами кооперативу.

Судом досліджено Статут гаражно-будівельного кооперативу «Поліський», затверджений протоколом зборів № 4 від 28.09.2016 та інші документи.

Відповідно до повідомлення ТСЦ № 3248 Регіонального сервісного Центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГЦС МВС) ГСЦ МВС від 08.10.2024 за № 31/33/3248/136-аз-133-2024 за ОСОБА_2 зареєстровано транспортні засоби: Peugeot, модель 309, рік випуску 1991; Mazda, модель 6, рік випуску 2006; Volkswagen, модель Colf, рік випуску 1990; Chevrolet, модель Evanda, рік випуску 2006.

Як вбачається із звіту про незалежну оцінку КТЗ, яким є автомобіль MAZDA 6, реєстр. № НОМЕР_2 , виконаного 24.07.2025 ПП «Авто-Експрес», ринкова вартість вказаного ТЗ станом на 24.07.2025 склала 168740,00 грн.

Відповідно до висновку експерта № 17-25 від 09.08.2025 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 373/2333/24, ринкова вартість будівельних матеріалів, витрачених на будівництво гаражного боксу № НОМЕР_1 в гаражно-будівельному кооперативі «Поліський» в м. Переяслав Бориспільського району Київської області на дату проведення експертного дослідження становить 76378,17 грн.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 63 СК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2023 в справі № 712/8602/19).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Судам також роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Частиною 1 статті 70 цього Кодексу передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, потрібно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас, законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц.

Отже, щодо позовних вимог в частині поділу автомобіля марки MAZDA 6, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Сторони не заперечували, що автомобіль марки MAZDA 6, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є спільним майном подружжя.

Сторона відповідача у відзиві на позов просила залишити у власності відповідача даний автомобіль, припинивши право спільної сумісної власності позивача ОСОБА_1 на нього, та виплатити їй грошову компенсацію в сумі 41500,00 грн. Тобто, фактично, не визнавала вартість автомобіля, вважаючи її завищеною, та, як наслідок розмір грошової компенсації, що підлягає виплаті на користь позивача. Крім того, відповідач зазначав про відсутність у нього коштів для сплати такої компенсації.

У відзиві на позовну заяву із зміненими позовними вимогами представник відповідача просила в порядку поділу спільного майна подружжя автомобіль MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , залишити у власності позивача ОСОБА_1 , припинивши право спільної сумісної власності відповідача ОСОБА_2 на нього; для рівності часток при поділі майна подружжя на користь ОСОБА_1 виплатити суму компенсації в розмірі 84370,00 грн або здійснити продаж (відчуження) автомобіля MAZDA за погодженням з позивачем, а кошти від продажу поділити порівно.

Однак, у відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач не звертався до суду із позовом, в тому числі зустрічним, про поділ спільного майна подружжя автомобіля MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_2 . На вирішення суду вимог, поданих відповідно до норм ЦПК України, про залишення у власності позивача ОСОБА_1 автомобіля MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , припинення права спільної сумісної власності відповідача ОСОБА_2 на даний автомобіль та виплату йому компенсації в розмірі 84370,00 грн чи здійснення продажу (відчуження) автомобіля MAZDA за погодженням з позивачем, не подавав.

Тому суд, зважаючи на норми ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає дану справу в частині поділу спільного майна подружжя автомобіля MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , лише в межах заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог: залишити у власності відповідача автомобіль MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя на нього; стягнути з відповідача на її користь компенсацію за автомобіль MAZDA у розмірі частини його вартості, що становить 84370,00 грн.

Метою позивачки є поділ спільного сумісного майна подружжя, яким є неподільна річ - автомобіль. Згідно зі звітом про незалежну оцінку ринкової вартості транспортного засобу вартість автомобіля становить 168740,00 грн. Оскільки річ є неподільною, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на це майно. Позивачка не претендує на те, щоб автомобіль залишився в її власності, припинивши право відповідача на частку у праві спільної сумісної власності з компенсацією йому за цю частку. Вона, навпаки, дала згоду на отримання грошової компенсації за її частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль від відповідача.

При цьому у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що платоспроможність відповідача не має значення для вирішення спору, у якому про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить позивач. У разі задоволення цього позову відповідач стає одноосібним власником речі. Тому його не можна вважати неплатоспроможним. Факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.

Таким чином, зазначення відповідачем про неможливість сплатити на користь позивача грошової компенсації за її частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Також, слід зазначити, що у вищезазначеній постанові ВП ВС також виснувала, що якщо позивач заявив вимогу поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ, то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Велика Палата ВС вважала правильним висновок судів про те, що вимоги про визнання за відповідачем права власності на автомобіль і стягнення на користь позивачки відповідної грошової компенсації треба розглядати як вимогу про поділ цієї неподільної речі шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього компенсації замість частки позивачки у праві спільної сумісної власності на автомобіль. Крім того, ВП ВС констатувала, що внаслідок його виділення у власність відповідачеві і такого стягнення право спільної сумісної власності на автомобіль припиняється. Тому окрема вимога припинити право спільної сумісної власності є неефективним способом захисту.

Щодо незгоди відповідача у відзиві з визначеною вартістю автомобіля слід зазначити наступне.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вартість автомобіля в даній справі встановлена на підставі Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості транспортного засобу, складеного суб`єктом оціночної діяльності на виконання ухвали суду, постановленої за результатами розгляду відповідного клопотання представника позивача. Судом не встановлено порушень при виготовленні такого Звіту. Відповідач не просив призначити судову товарознавчу експертизу для визначення такої вартості, доказів на спростування результатів вищезазначеного Звіту не надав.

Зважаючи на вище зазначене в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо автомобіля MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , підлягають частковому задоволенню, а саме: залишити у власності відповідача автомобіль MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за автомобіль MAZDA у розмірі частини його вартості, що становить 84370,00 грн. Вимога про припинення права спільної сумісної власності подружжя на автомобіль задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації за гаражний бокс у розмірі частини його вартості, що становить 38189,00 грн, суд дійшов наступних висновків.

Оскільки відповідно до Статуту кооперативу, пайові внески в ньому не сплачувалися, гараж повністю побудований за спільні кошти подружжя і готовий до експлуатації, однак не приватизований, позивач просила стягнути частку вартості гаражу (будівельних матеріалів, які були використані при його будівництві), розмір якої було визначено на підставі висновку експерта.

Представник відповідача та відповідач просили загалом відмовити у віднесенні до спільного майна подружжя гаражного боксу № НОМЕР_1 у ГБК «Поліський», зважаючи на те, що відповідач вийшов із членів кооперативу, а тому на час звернення до суду фактично майно (гараж) відсутнє.

Сторони не заперечували, що гаражний бокс № НОМЕР_1 у ГБК «Поліський» був побудований в період проживання у шлюбі. Членом ГБК був відповідач ОСОБА_2 .

В судовому засіданні було також встановлено, що відповідач добровільно вийшов із членів кооперативу, гаражний бокс нікому не був переданий, на час розгляду справи гаражний бокс фізично існує, юридично не переоформлений на третіх осіб.

При цьому, відповідач (чоловік) не поставив до відома позивача (дружину) про вихід із членів кооперативу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, суд вважає, що добровільний вихід відповідача із членів кооперативу, який здійснено без згоди і повідомлення про це позивача, в контексті рівності прав на володіння, користування і розпоряджання майном, що є спільною сумісною власністю та обов`язку розпоряджатися ним за взаємною згодою, слід вважати таким, що здійснено на свій розсуд без згоди іншого подружжя та не в інтересах сім`ї.

За змістом частини першої статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експретизи « 17-25 від 09.08.2025 гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Поліський» є капітальною спорудою і об`єктом нерухомого майна.

Отже, спірний гараж є нерухомим майном.

За змістом частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» визначено, що обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

На підставі частин першої та другої статті 19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Отже, відповідно до статті 182 ЦК України та Закону України «Про кооперацію» право власності на майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідного до закону.

Так, відповідно до статті 331 ЦК України новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Пленум Верховного суду України у своїй постанові № 5 від 28.06.91 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» в п.8, підпунктах а) та б) зазначає, що член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом.

Внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя. Визначаючи розмір часток подружжя в спільній власності на пай і гараж, суд бере до уваги вкладення на це майно, зроблені ким-небудь із подружжя за рахунок роздільної власності.

В даній справі пайові внески подружжям не сплачувалися і не були передбачені Статутом ГБК «Поліський», однак гараж будувався беспосередньо сторонами по справі в період проживання у шлюбі за спільні кошти.

Отже, оскільки гараж будувався в шлюбі (визнано відповідачем), його правовий статус як спільної сумісної власності подружжя не зник, саме майно або його вартість повинно враховуватися при поділі майна подружжя. Відсутність реєстрації права власності на спірне майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відсутність належних правоустановчих документів на гараж № НОМЕР_1 не спростовує факт набуття права на спірний гараж відповідачем шляхом його будівництва в період шлюбу та презумпцію спільності майна подружжя. А оскільки право власності на гараж в Державному реєстрі не зареєстроване, пайові внески в кооперативі не сплачувалися і не були передбачені, об`єктом поділу є не сама будівля, а фактично витрачені кошти /будівельні матеріали на його зведення.

Ринкова вартість гаражного боксу (будівельних матеріалів, витрачених на будівництво гаражного боксу) в даній справі встановлена на підставі Висновку, виготовленого експертом на виконання ухвали суду про проведення будівельно-технічної експертизи, постановленої за результатами розгляду відповідного клопотання представника позивача. Судом не встановлено порушень при проведенні експертизи, неповноти або необґрунтованості чи суперечливості висновку. Відповідач доказів на спростування результатів вищезазначеного Висновку експерта не надав.

Зважаючи на вище зазначене в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо гаражного боксу № НОМЕР_1 в ГБК «Поліський», підлягають частковому задоволенню, а саме: залишити такий гаражний бокс у власності відповідача та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у розмірі частини його ринкової вартості (вартості будівельних матеріалів, витрачених на його будівництво), що становить 38189,00 грн. Вимога про припинення права спільної сумісної власності подружжя на гаражний бокс задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, які пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Так, позивачем по справі при подачі позову в частині поділу спільного сумісного майна подружжя, зважаючи на ціну позову177874,00 грн, було сплачено судовий збір в сумі 1778,74 гривень. В ході розгляду справи позовні вимоги були змінені із визначенням ціни позову 122559,00 грн. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову в редакції змінених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1225,59 грн.

Також в ході розгляду справи позивач понесла витрати на залучення оцінювача та експерта а саме: згідно з наявною у справі платіжною інструкцією позивачем було сплачено 4500,00 грн за оцінку автомобіля на рахунок ПП «АВТО-ЕКСПРЕС», також відповідно до платіжної інструкції від 23.06.2025 за судову будівельно-технічну експертизу судовому експерту Бойко М.В. 6500,00 гривень. Вказані судові витрати пов`язані з розглядом справи, підтверджені належними доказами та підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль MAZDA-6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 84370,00 грн (вісімдесят чотири тисячі триста сімдесят гривень 00 коп) компенсації вартості 1/2 частини автомобіля MAZDA-6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску.

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя виділити у власність ОСОБА_2 гаражний бокс № НОМЕР_1 у ГБК «Поліський».

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 38189,00 грн (тридцять вісім тисяч сто вісімдесят дев`ять грн 00 коп) компенсації вартості 1/2 частини гаражного боксу № НОМЕР_1 у ГБК «Поліський».

В задоволенні вимог про припинення права спільної сумісної власності подружжя на автомобіль та гаражний бокс відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1225,59 грн (одну тисячу двісті двадцять п`ять гривень п`ятдесят дев`ять коп.) сплаченого судового збору та 11000,00 грн (одинадцять тисяч гривень) витрат на залучення оцінювача та експерта.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

третя особа: Гаражно-будівельний кооператив «Поліський», код ЄДРПОУ 13703016, адреса місцезнаходження: вул. Набережна, 13, м. Переяслав, Бориспільський район, Київська область, 08400.

Суддя В.В.Хасанова