Решение № 140940315, 26.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29252/26

Провадження № 2/127/8188/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

26.10.2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В. В.,

при секретарі Карпенко А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, в залі суду м. Вінниця, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що 04.02.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 101034312, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 4 000,00 грн. строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість, розмір якої станом на 06.08.2026 становить 17 288,08 грн., з яких: 4 000,00 грн., - заборгованість за тілом кредиту, 2 380,08 грн., - заборгованість по прострочених відсотках, 2 908,00 грн. заборгованість по комісії, 8 000,00 грн. - заборгованість по штрафах.

26.06.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1.

Позивач зазначає, що відповідач не виконує свого зобов`язання з повернення кредитної заборгованості, тому позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути із відповідача заборгованість в загальній сумі 17 288,08 грн., витрати по сплаті судового збору по справі та витрати понесені позивачем в наслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.09.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов.

Представник ТОВ "Новий Колектор" у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності та зазначив, що позов підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи завчасно повідомлявся повісткою та через оголошення на офіційному сайті Судової влади. Відзиву на позов, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності не надавав. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 04.02.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 101034312, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 4 000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти та інші платежі відповідно до умов договору і графіка платежів.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Перед укладенням кредитного договору відповідач за допомогою мережі Інтернет зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, заповнив заявку на отримання кредиту із зазначенням своїх персональних даних та реквізитів банківської картки, пройшов процедуру ідентифікації, ознайомився з умовами кредитування та підтвердив згоду з ними.

Наведені обставини підтверджуються кредитним договором № 101034312 від 04.02.2026 року, паспортом споживчого кредиту, анкетою-заявою, відомостями про ідентифікацію та моніторинг дій позичальника в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора й іншими матеріалами справи.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 4 000,00 грн., що підтверджується платіжним документом про перерахування 04.02.2026 року коштів на рахунок із використанням платіжної картки НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначаються Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин повинен бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що кредитний договір № 101034312 від 04.02.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений у належній письмовій електронній формі.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 та від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19.

Матеріалами справи підтверджується, що саме відповідач ініціював отримання кредиту, зазначив необхідні персональні та платіжні дані, пройшов процедуру ідентифікації та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн., підтверджується наданими позивачем доказами, які суд оцінює у сукупності з іншими матеріалами справи.

Доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору чи отримання кредитних коштів, відповідачем суду не надано.

Доказів належного виконання зобов`язань та повного погашення заборгованості за кредитним договором № 101034312 від 04.02.2026 року відповідач також не надала.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

26.06.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1.

Суд враховує, що 30.07.2026 року введено в дію Закон України «Про факторинг» № 4466-IX від 03.06.2025 року.

Водночас відповідно до пункту 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону його положення застосовуються до відносин, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених після введення в дію цього Закону. Відносини, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених до дня введення в дію цього Закону, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до введення його в дію.

Оскільки договір факторингу № МТ-260626-1 укладено 26.06.2026 року, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент його укладення.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору факторингу, за договором факторингу одна сторона фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи боржника.

На виконання договору факторингу сторонами підписано Акт приймання-передачі Переліку (реєстру) боржників № 1.

Відповідно до витягу з Переліку (реєстру) боржників № 1 до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101034312 від 04.02.2026 року.

Факт здійснення фінансування за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією, долученою до матеріалів справи.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено перехід права вимоги від первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

За змістом ст. 1082 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору факторингу, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови одержання повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Матеріалами справи підтверджується, що 29.06.2026 року на номер мобільного телефону відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та про набуття ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» статусу нового кредитора.

Разом із тим неповідомлення боржника про заміну кредитора саме собою не припиняє його зобов`язання та не звільняє від обов`язку погасити заборгованість. У такому випадку новий кредитор несе ризик настання несприятливих наслідків, а виконання боржником зобов`язання первісному кредитору вважається належним виконанням.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості ні первісному, ні новому кредитору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 06.08.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 101034312 від 04.02.2026 року становить 17 288,08 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 380,08 грн. - заборгованість за процентами; 2 908,00 грн. - заборгованість за комісією; 8 000,00 грн. - штраф.

Заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4 000,00 грн, процентами у розмірі 2 380,08 грн та комісія - 2 908,00 грн., підтверджується умовами кредитного договору, графіком платежів, розрахунком заборгованості та іншими письмовими доказами.

Проценти та комісія нараховано у межах погодженого сторонами строку кредитування та відповідно до передбачених договором процентних ставок.

Доказів на спростування розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами відповідач суду не подав.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 000,00 грн.- заборгованості за тілом кредиту, 2 380,08 грн. - заборгованості за процентами та 2 908,00 грн. - комісії є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 8 000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Позивач зазначає, що оскільки кредитний договір укладено після 24.01.2024 року, кредитодавець має право нараховувати неустойку за порушення зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Однак суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на наступне.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки штрафу або пені за таке прострочення.

Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», зокрема змінено пункт 6 та виключено пункт 6-1 цього розділу.

Разом із тим указаним Законом не було виключено чи змінено пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не містить застережень щодо його застосування виключно до договорів, укладених до певної дати, та поширюється на правовідносини, що виникають із кредитних договорів і договорів позики під час дії воєнного або надзвичайного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на час виникнення спірних правовідносин.

Кредитний договір укладено 01.02.2026 року, а штраф у розмірі 8 000,00 грн нараховано за порушення зобов`язань під час дії в Україні воєнного стану.

Отже, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідач звільнений від обов`язку сплати такого штрафу, а нарахована неустойка підлягає списанню кредитодавцем.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань за договором про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором.

Оскільки відповідач отримав кредит у сумі 4 000,00 грн., граничний розмір неустойки за договором у будь-якому разі не міг би перевищувати 2 000,00 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 8 000,00 грн.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8 000,00 грн., задоволенню не підлягає.

Отже, позовні вимоги ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» підлягають частковому задоволенню у розмірі 9 288,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2 380,08 грн. - заборгованість за процентами та 2 908,00 грн. - комісія.

У задоволенні вимог про стягнення 8 000,00 грн штрафу слід відмовити.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати понесені позивачем в наслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 223,38 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 430,24 та витрати на поштове відправлення в розмірі 119,99 грн.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610-612, 638, 1054, 1055, 1077, 1082 Цивільного кодексу України, Законами України «Про електронну комерцію», «;Про споживче кредитування», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», заборгованість за кредитним договором № 101034312 від 04.02.2026 року у розмірі 9 288 (дев`ять тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень, з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2 380,08 грн. - заборгованість за процентами та 2 908,00 грн. - комісія, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 430,24 грн. та витрати понесені позивачем в наслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 119,99 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його складення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено 26.10.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», (ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 601)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя :