Решение № 140940157, 20.10.2026, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/602/26

Провадження №2/141/479/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчука О.М.,

при секретарі судового засідання Баламутко Л.П.,

сторони в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 141/602/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,

У С Т А Н О В И В:

29.07.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.

Позов обґрунтовано тим, що у 1992 році ОСОБА_3 , який є батьком позивача, розпочав будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Побудувавши каркас будинку на земельній ділянці ОСОБА_3 повідомив свого сина ОСОБА_1 , що віддає йому вказаний житловий будинок та із 2001 року позивач ОСОБА_1 добросовісно, відкрито та безперервно користується даним житловим будинком. За період проживання у будинку позивач зробив ремонт, замінив вікна, двері, упорядкував присадибну земельну ділянку.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 безперервно, відкрито, добросовісно та з дозволу власника користується спірним житловим будинком, утримує його, загальне користування будинком становить двадцять п`ять років, а його батько помер, позивач змушений звернутись до суду задля визнання у судовому порядку за ним права власності на спірний житловий будинок за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 30.07.2026 провадження у справі № 141/602/26 відкрито та підготовче судове засідання у справі призначено на 08.09.2026, витребувано у Іллінецькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) копію актового запису про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також витребувано у Державного нотаріального архіву Вінницької області інформацію щодо того, чи відкривалася спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08.09.2026 ухвалою суду відкладено розгляд справи на 01.10.2026, витребувано у приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Манус В.В. копію спадкової справи № 82/2022, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , витребувано у Іллінецькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію актового запису про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 01.10.2026 заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Панасюк Н.А. від 01.10.2026 про заміну неналежного відповідача у справі № 141/602/26 за позовом ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю задоволено, замінено неналежного відповідача Оратівську селищну раду Вінницького району Вінницької області на належного ОСОБА_2 , продовжено строк підготовчого провадження у справі № 141/602/26 на тридцять днів з ініціативи суду, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні по справі №141/602/26, призначено наступне судове засідання на 20.10.2026.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час, день та місце розгляду справи № 141/602/26, в підготовче судове засідання, призначене на 20.10.2026, не з`явився, повноважного представника до суду не направив, при цьому, 19.10.2026 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Панасюк Н.А. від 19.10.2026 про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, при цьому, 20.10.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає та просить суд їх задовольнити.

Від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України, у зв`язку з чим в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За правилами ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи № 141/602/26, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 25.02.1966 Стрижаківською сільською Радою, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний запис за № 7, у графі «Батько» зазначено ОСОБА_3 , у графі «Мати» - ОСОБА_5 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06.11.1986 Стрижаківською сільською Радою, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , про що зроблено відповідний запис № 20, у графі «Батько» зазначено ОСОБА_3 , у графі «Мати» - ОСОБА_5 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 31.12.1997 виконавчим комітетом Стрижаківської сільської ради Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 31.12.1997 уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 6. Прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_7 .

Відповідно до копії погосподарської книги за 2001-2005 роки Стрижавської сільської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є головою домогосподарства у АДРЕСА_1 .

Згідно копії погосподарської книги № 1 за 2006-2010 роки Стрижавської сільської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є головою домогосподарства у АДРЕСА_1 .

Як убачається із копії погосподарської книги № 1 за 2011-2015 роки Стрижавської сільської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є головою домогосподарства у АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії погосподарської книги № 1 за 2016-2020 роки Стрижавської сільської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є головою домогосподарства у АДРЕСА_1 .

Згідно копії погосподарської книги № 1 за 2021-2025 роки Стрижавської сільської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є головою домогосподарства у АДРЕСА_1 .

Як убачається із копії погосподарської книги № 1 за 2026-2030 роки Стрижавської сільської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є головою домогосподарства у АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2026/012139680, виданого 20.07.2026 Оратівською селищною територіальною громадою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації 11.12.1989.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 21.09.2022 Оратівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 256.

З матеріалів спадкової справи № 82/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 убачається, що справу розпочато приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Манус В.В. 15.12.2022 за заявою ОСОБА_2 .

Як убачається із заповіту від 20.01.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 4 та який міститься в матеріалах спадкової справи № 82/2022, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на випадок його смерті житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться під АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 3,1211 га, розташовану на території Стрижаківської сільської ради і посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 689116, заповідає своїй дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до заяви № 162 від 15.12.2022, яка міститься в матеріалах спадкової справи № 82/2022 та зареєстрована в реєстрі № 18-24, ОСОБА_8 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , який залишив заповіт на ім`я ОСОБА_2 , від прийняття спадщини з усіх передбачених законом підстав ОСОБА_8 відмовляється.

Згідно заяви № 167 від 17.07.2023, яка міститься в матеріалах спадкової справи № 82/2022, ОСОБА_2 повідомляє, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 та залишив на її ім`я заповіт. На день смерті ОСОБА_9 залишилось спадкове майно, яке ОСОБА_2 прийняла та просить видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,1211 га, розташовану на території Оратівської селищної ради Вінницького району (колишня адреса: Стрижаківська сільська рада Оратівського району) Вінницької області.

Як убачається із свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17.07.2023 приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Манус В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 684, на підставі заповіту, посвідченого 20.01.2020 секретарем Стрижаківської сільської ради Оратівського району Вінницької області та зареєстрованого в реєстрі за № 4, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 3,1211 га, розташованої на території Оратівської селищної ради Вінницького району (колишня адреса: Стрижаківська сільська рада Оратівського району) Вінницької області, належної спадкодавцю згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 689116, виданого 14.04.2008 Оратівською районною державною адміністрацією та відділом земельних ресурсів у Оратівському районі на підставі розпорядження Оратівської районної державної адміністрації № 20 від 16.01.2008.

04.04.2023 ОСОБА_10 було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, інвентаризаційна справа № 24/Д, замовник технічної інвентаризації або уповноважена ним особа ОСОБА_1 , вулиця Дружби, 24, місто (селище, село) Синарна, район Вінницький, область Вінницька.

Відповідно до довідки № 18-97/02.00-29 від 16.02.2023, виданої Стрижаківським старостинським округом Оратівської селищної ради, ОСОБА_1 , 1968 року народження, з 2001 року та по теперішній час дійсно проживає у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно заяв свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 28.07.2026, посвідчених старостою Оратівського старостинського округу Оратівської селищної ради Л. Сігнаєвською та зареєстрованих в реєстрі за № 3-78 та № 3-79, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає у АДРЕСА_1 , із 2003 року. За період свого проживання покращив стан будинку, проводить у ньому поточні ремонти, зробив капітальний ремонт, поставив вікна, двері, умеблював будинок, упорядкував присадибну земельну ділянку. Житловим будинком користується безперервно та відкрито, всі його знають як власника даної садиби.

Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Стаття 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи це, суд приймає до уваги висновки викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18).

Так, правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Враховуючи зазначене умови набуття права власності за набувальною давністю, за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року, № 5 встановлено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України).

Згідно з п. 9, 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні встановити, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Враховуючи положення статтей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК України).

При цьому, суд враховує, що сама по собі тривалість фактичного користування нерухомим майном не є безумовною та достатньою підставою для набуття права власності за набувальною давністю. Для застосування положень статті 344 ЦК України необхідним є встановлення у сукупності всіх передбачених законом умов, зокрема добросовісності заволодіння майном, відкритості та безперервності володіння ним протягом установленого законом строку, а також того, що майно є чужим для особи, яка заявляє вимогу про визнання права власності за набувальною давністю.

Аналізуючи підстави для визнання права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, суд виходить з того, що для набуття права власності на нерухоме майно необхідна наявність у сукупності таких умов: добросовісність заволодіння чужим майном, відкритість володіння, безперервність володіння протягом не менше 10 років та відсутність протиправного вилучення майна.

Як установлено судом житловий будинок по АДРЕСА_1 був споруджений батьком позивача ОСОБА_3 , який у 2001 році добровільно передав цей будинок у володіння та користування своєму синові ОСОБА_1 . Заволодіння майном відбулося за згодою особи, яка збудувала цей об`єкт, без застосування насильства, обману чи інших протиправних дій. Позивач, вступаючи у володіння майном у 2001 році, діяв чесно та прозоро, вважаючи, що здійснює володіння майном, переданим йому батьком для подальшого постійного проживання та облаштування, а отже, факт добросовісності заволодіння є повністю доведеним.

Також, із 2001 року позивач ОСОБА_1 зареєстрований та безперервно проживає у зазначеному будинку, є головою домогосподарства згідно з даними погосподарських книг за періоди 20012005, 20062010, 20112015, 20162020, 20212025 та 20262030 років, що підтверджується відповідними викопіюваннями та довідкою старостинського округу. Більше того, позивач володіє майном публічно, як власник: відкрив інвентаризаційну справу та замовив виготовлення технічного паспорта на будинок від 04.04.2023, здійснює поточні та капітальні ремонти, замінив вікна, двері, умеблював будинок та доглядає за присадибною ділянкою, що додатково підтверджено письмовими заявами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Позивач не вчиняв жодних дій щодо приховування факту володіння будинком, а суспільство та місцева громада сприймають його як фактичного господаря садиби.

Строк безперервного володіння позивачем спірним житловим будинком розпочався у 2001 році та станом на момент звернення до суду становить понад 25 років, що значно перевищує встановлений ч. 1 ст. 344 ЦК України десятирічний строк давнісного володіння нерухомим майном. Протягом усього цього часу володіння не переривалося, майно з володіння позивача не вилучалося, будь-які позови про витребування будинку чи виселення позивача не пред`являлися.

Спадкодавець та батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та, як убачається з матеріалів спадкової справи № 82/2022, за життя склав заповіт від 20.01.2020 на ім`я своєї дочки та відповідача у справі ОСОБА_2 , однак предмет заповіту стосувався житлового будинку під АДРЕСА_2 та земельної ділянки. Єдина належна спадкоємиця після смерті ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, визнала позові вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, не оспорює право позивача на спірний будинок АДРЕСА_1 та підтверджує, що позивач користується ним як власним майном понад 20 років. Інші особи претензій щодо спірного майна не висували.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 добросовісно заволодів чужим майном, відкрито та безперервно володіє ним понад встановлений законом десятирічний строк, поводиться з майном як власний господар, а відповідач позов визнала.

За таких обставин, наявні всі передбачені ст. 344 ЦК України законні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок за набувальною давністю, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. ст. 328, 344, 397 ЦК України, ст. ст. 2-5, 7, 8, 10 - 13, 81, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 247, 258, 263 - 265, 268, 273,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок з погосподарськими будівлями загальною площею 70,60 кв.м., житловою площею 32,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити без відшкодування.

Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Рішення суду оформлено та виготовлено 26 жовтня 2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ).

Суддя О.М. Слісарчук