Решение № 140939253, 26.10.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №367/2615/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

26 жовтня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що 12.03.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1363-2237 (продукт «CreditKasa»), на підставі якого відповідачці надано кредит у розмірі 2 200,00 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на її платіжну картку.

Позивач вказує, що відповідачка належним чином не виконала свої договірні зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим станом на 13.01.2026 утворилась заборгованість у загальному розмірі 18 700,00 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом (тілом кредиту) - 2 200,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами - 16 500,00 грн. Разом з тим позивач зазначає, що ним прийнято рішення про можливість застосування до відповідачки Програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості за процентами в сумі 7 700,00 грн за умови погашення решти заборгованості, у зв`язку з чим він просить стягнути не всю суму заборгованості, а лише її частину - 11 000,00 грн, з яких: 2 200,00 грн - заборгованість за кредитом, 8 800,00 грн - заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд» 23.02.2026 до Ірпінського міського суду Київської області. міській територіальній громаді не значиться.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17.03.2026 справу передано на розгляд до Дубровицького районного суду Рівненської області за підсудністю.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві та в окремому клопотанні, що надійшло разом із позовною заявою, просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судових засідань, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У силу положень частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 12 березня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1363-2237 продукту «CreditKasa» (далі - Договір).

Договір укладено в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця відповідно до Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», затверджених наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 12-П від 27.02.2024. Договір, Правила та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (Графік платежів, Додаток № 3 до Договору) підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «C5937», а Паспорт споживчого кредиту, наданий 12.03.2024 до укладення Договору, - одноразовим ідентифікатором «A5937». Відповідно до пункту 12.1 Договору та пункту 1.4 Правил Договір і Правила разом складають єдиний договір.

За умовами пунктів 4.1, 4.2, 4.7, 4.8, 4.10, 4.12-4.16, 10.1 Договору кредитодавець відкрив позичальнику кредитну лінію на таких умовах: загальний розмір кредиту - 2 200,00 грн; дата видачі - 12.03.2024; строк кредитування - 300 календарних днів, дата повернення кредиту - 05.01.2025; базовий період - 14 календарних днів; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка - 2,50 % за кожен день користування кредитом протягом усього строку дії Договору; знижена процентна ставка в межах програми лояльності - 2,50 % за кожен день користування кредитом; реальна річна процентна ставка - 290 158,11 %; денна процентна ставка - 2,50 %; загальні витрати за споживчим кредитом - 16 500,00 грн, які включають лише проценти за користування кредитом; орієнтовна загальна вартість кредиту - 18 700,00 грн. Плата за видачу кредиту передбачена виключно у формі процентів, комісії Договором не встановлено (пункт 4.7 Договору, розділ 4 Паспорта споживчого кредиту).

Згідно з пунктом 4.9 Договору та Графіком платежів проценти за користування кредитом сплачуються не пізніше останнього дня кожного базового періоду, а сума кредиту повертається одним платежем в останній день строку кредитування (пункт 5.1 Договору). Першим платежем за графіком передбачено сплату процентів у розмірі 770,00 грн не пізніше 25.03.2024, останнім - сплату 2 530,00 грн (кредит - 2 200,00 грн, проценти - 330,00 грн) 05.01.2025. Сума процентів за весь строк кредитування за Графіком платежів становить 16 500,00 грн.

На виконання умов Договору кредитодавець 12.03.2024 перерахував на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену в Договорі як її особистий електронний платіжний засіб, кошти в сумі 2 200,00 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» (система LiqPay) про виплату (ID операції 2436398316 від 12.03.2024, призначення платежу «Видача кредитних коштів за договором 1363-2237, 2024-03-12»), а також довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту за Договором № 1363-2237 від 12.03.2024.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором станом на 13.01.2026 відповідачка жодного платежу на погашення заборгованості не здійснила. Проценти нараховано за період з 12.03.2024 по 05.01.2025 за 300 днів за ставкою 2,50 % на день - по 55,00 грн щоденно, що становить 16 500,00 грн; з 06.01.2025 нарахування процентів не здійснювалось. Нарахувань неустойки (штрафу, пені), процентів річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України, комісій позивач не проводив.

Відповідно до Правил акції «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості», затверджених наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 96-П від 26.12.2023, позивач заявив до стягнення лише частину нарахованих процентів у сумі 8 800,00 грн.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», а також спеціальними нормами Закону України «Про електронну комерцію».

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що Договір укладено у формі, передбаченій законом, а сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 2 200,00 грн на належний їй електронний платіжний засіб підтверджено належними та допустимими доказами. Правом на відмову від Договору протягом 14 календарних днів (стаття 15 Закону України «Про споживче кредитування», пункт 6.9 Договору) відповідачка не скористалась.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідачка не надала доказів повернення кредиту повністю або частково, а з розрахунку заборгованості вбачається, що жодного платежу за Договором не надходило. Визначений пунктом 4.12 Договору строк повернення кредиту 05.01.2025, на час звернення до суду - сплив. Отже, вимога про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2 200,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 сформовано правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. У цій справі проценти нараховано за період з 12.03.2024 по 05.01.2025, тобто виключно в межах строку кредитування; після 05.01.2025 нарахування процентів не здійснювалось.

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що проценти нараховано на залишок неповерненої суми кредиту 2 200 грн за ставкою, передбаченою пунктом 4.10 Договору - 2,50 % на день (300 ? 55,00 грн = 16 500,00 грн). Розрахунок є арифметично правильним. Підвищення процентної ставки чи нарахування процентів за ставкою, вищою за погоджену, не здійснювалось: стандартна і знижена ставки за Договором однакові (2,50 % на день), а тип ставки - фіксований; ставку однаково визначено в Паспорті споживчого кредиту і в Договорі.

Суд також враховує, що Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, за якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, а розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону - пунктом 17, яким тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) зазначено, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки є імперативною, а нікчемність умови договору про перевищення такого розміру суд зобов`язаний враховувати з власної ініціативи. При цьому максимальна денна процентна ставка для договорів, укладених у період з 24.12.2023 по 21.04.2024 (перший етап перехідного періоду), не могла перевищувати 2,5 %; для договорів, укладених з 22.04.2024 по 19.08.2024, - 1,5 %; з 20.08.2024 - 1,0 %.

Договір укладено 12.03.2024, тобто в межах першого етапу перехідного періоду, коли граничний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %. Денна процентна ставка за Договором, розрахована з урахуванням усіх загальних витрат за споживчим кредитом (пункти 4.15, 4.18 Договору), становить 2,50 % і не перевищує встановленого законом граничного розміру.

У тій самій постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 Верховний Суд відступив від висновку, викладеного в постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, та дійшов висновку, що суд без відповідної позовної вимоги споживача не може з власної ініціативи визнати умову договору про споживчий кредит недійсною, змінити договір та самостійно зменшити розмір процентів, якщо закон не встановлює нікчемності такої умови; без позовної вимоги суд може лише тлумачити нечіткі або двозначні умови договору на користь споживача. Відповідачка зустрічних вимог про визнання умов Договору недійсними або про їх зміну не заявляла, а умови Договору про проценти є зрозумілими та не потребують тлумачення.

Крім того, заявлена до стягнення сума процентів 8 800,00 грн є меншою як від фактично нарахованих процентів - 16 500,00 грн, так і від загальних витрат за споживчим кредитом - 16 500,00 грн, про які відповідачку було поінформовано до укладення Договору в Паспорті споживчого кредиту та які вона погодила, підписавши Договір. Зменшення позивачем розміру вимог є його правом (частина 1 статті 13 ЦПК України), і суд вирішує справу в межах заявлених вимог.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що вимога про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 8 800,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 11 000,00 грн, з яких: 2 200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 800,00 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8, встановленого частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» для подання документів в електронній формі), що підтверджується платіжною інструкцією № 10099 від 12.02.2026. Позов задоволено повністю, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 509, 526, 530, 599, 612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 247, 265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1363-2237 від 12 березня 2024 року в розмірі 11 000 грн (одинадцять тисяч гривень), що складається із: 2 200 грн (дві тисячі двісті гривень) - заборгованість за тілом кредиту; 8 800 грн (вісім тисяч вісімсот гривень) - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, рахунок в форматі IBAN НОМЕР_2 UAH, АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор